Рішення

від 31.01.2018 по справі 911/3546/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р.           м. Київ           Справа № 911/3546/17

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді                                                                                 Христенко О.О.

за участю секретаря                                                                       Марценюк О.М.

розглянувши справу № 911/3546/17

за позовом                    товариства з обмеженою відповідальністю «СКС», м. Київ

до                              товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблторгінвест»,

                              м. Ірпінь

про                              стягнення 4 417,74 грн.

Представники:

від позивача:          не з'явився;

від відповідача:           не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СКС» (позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблторгінвест» (відповідач) про стягнення 4 417,74 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки № 5165 від 29.12.2016 щодо своєчасної оплати отриманого товару, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 3 891,66 грн., з огляду на наявність якої нараховані 408,41 грн. пені та 117,67 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2017 провадження у справі № 911/3546/17 порушено, розгляд справи призначений в судовому засіданні на 13.12.2017.

Ухвалою суду від 13.12.2017 розгляд справи був відкладений на 10.01.2018.

15.12.2017 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів” № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодексу України викладено у новій редакції.

Пунктом 9 перехідних положень Господарського процесуального кодексу України у редакції, яка діє з 15.12.2017 передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалою суду від 10.01.2018 закрито підготовче провадження у справі № 911/3546/17, справу призначено до розгляду по суті на 31.01.2018.

Під час розгляду справи, представник позивача, в судовому засідання 13.12.2017 підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх. В послідуючі судові засідання 10.01.2018 та 31.01.2018 представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання 13.12.2017, 10.01.2018, 31.01.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надіслав. При цьому, суд відзначає, що ухвали суду направлялись відповідачу на вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження відповідача, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, судом враховано абзац 3 підпункту 3.9.1 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», де зазначено, що у разі, якщо ухвалу суду про порушення провадження у справі надіслано за належною адресою і повернуто підприємством зв'язку, зокрема, з посиланням на відсутність адресата або закінченням терміну зберігання, вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

29.12.2016 між товариством з обмеженою відповідальністю «СКС» (позивач, постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «Київоблторгінвест» (відповідач, покупець) укладений Договір поставки № 5165, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2, 1.3 якого постачальник зобов'язався передати алкогольні та безалкогольні напої (далі-товар) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити його в об'ємах і по ціні згідно з видатковими накладними, у строк визначений договором. Загальна вартість договору визначається вартістю отриманого протягом дії договору товару, згідно з видатковими накладними. Асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару визначається у видаткових та/або товарно-транспортних накладних.

Відпуск товару здійснюється на підставі видаткових та/або товарно-транспортних накладних, в яких зазначаються назва, асортимент, кількість та ціна товару (п. 2.1 договору).

Умовами п.п. 3.2, 3.3 договору визначено, що поставка товару може здійснюватись на умовах попередньої оплати або відстрочення платежу. При відстрочці платежу, товар має бути оплачений не пізніше 14 календарних днів, з моменту передачі партії товару покупцю. Датою передачі товару у власність покупця вважається дата фактичної передачі товару, яка зазначається у накладній.

Договір набуває чинності з момент його підписання сторонами та є безстроковим. Сторони мають право достроково розірвати договір при умові письмового повідомлення однієї із сторін, не менше ніж за 30 днів, до моменту якого розірвання (п. 8.1 договору).

Так, позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе, згідно з умовами договору зобов'язання, поставивши відповідачу товар на загальну суму 3 891,66 грн., про що свідчать наявні в матеріалах справи копії товарно-транспортних накладних № К0000099384 від 21.04.2017, № К0000099220 від 21.04.2017, № К0000103989 від 28.04.2017. Відповідні товарно-транспортні накладні підписані в двосторонньому порядку представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Претензій щодо якості чи кількості отриманого товару матеріали справи не містять, а отже вказаний у товарно-транспортних накладних товар поставлений позивачем і прийнятий відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов'язань згідно з договором, а тому товар вважається прийнятим без зауважень в повному обсязі.

Однак, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, вартість товару в сумі 3 891,66 грн., залишена відповідачем не сплаченою.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач не забезпечив участі представника у судових засіданнях, письмових пояснень чи доказів повної оплати отриманого товару не надав, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем грошових зобов'язань за договором з оплати вартості товару, що отриманий від позивача.

Таким чином, оскільки заборгованість відповідача в частині оплати переданого позивачем на підставі Договору поставки № 5165 від 29.12.2016 товару, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 891,66 грн. визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 408,41 грн. пені та 117,67 грн. інфляційних втрат, нарахованих від сум заборгованості по кожній товарно-транспортній накладній окремо.

Пунктом 5.1 договору визначено, що за несвоєчасну оплату товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від сум заборгованості за кожну добу затримки. Крім того, сторони дійшли згоди, що в разі прострочення грошового зобов'язання, покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням простроченого індексу інфляції за весь період прострочення.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вказаних норм права, враховуючи, що розрахунок пені та інфляційних втрат, наявний в матеріалах справи є арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 408,41 грн. пені та 117,67 грн. інфляційних втрат визнаються судом та підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України, покладається судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблторгінвсет» (08200, м. Ірпінь, вул. Ніжинська, 11, код ЄДРПОУ 39669029) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «СКС» (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 14-Б, код ЄДРПОУ 36088095) 3 891 (три тисячі вісімсот дев'яносто одну) грн. 66 коп. заборгованості, 408 (чотириста вісім) грн. 41 коп. пені, 117 (сто сімнадцять) грн. 67 коп. інфляційних втрат та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 05.02.2018.

Суддя                               О.О. Христенко