Рішення

від 29.01.2018 по справі 914/2630/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2018р. Справа № 914/2630/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО ПАМПС» , м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» , м. Львів

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник;

від відповідача : ОСОБА_2 - представник.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АСКО ПАМПС» до товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки.

Ухвалою суду від 20.12.2017 було відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.01.2018.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2018 з'явився, через канцелярію суду подав докази надіслання акту звірки взаємних розрахунків відповідачу, а також клопотання про відшкодування судових витрат у розмірі 8 882, 00 грн. Представник відповідача в судове засідання 15.01.2018 з'явився, через канцелярію суду подав заяву про зменшення пені на 50 %. В судовому засіданні 15.01.2018 оголошено перерву до 29.01.2018.

В судове засідання 29.01.2018 представник позивача з'явився, позовні вимоги підтримав. В судове засідання 29.01.2018 представник відповідача з'явився, через канцелярію суду подав клопотання по зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивачу.

Позиція позивача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «АСКО ПАМПС» (надалі - позивач, постачальник) звернулося в господарський суд з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (надалі - відповідач, покупець) про стягнення заборгованості та неустойки за договором поставки.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що 23.09.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 2308-16 ЛК (надалі - договір). За умовами договору, позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі поставляти, а відповідач, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запчастини до обладнання (товар). Згідно з умовами договору, товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно зі специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 3, яка визначена, як додаток № 3 від 13.01.2017 до договору, позивач 21.03.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 66 431, 27 грн, факт поставки та отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 21.03.2017 № АР-37. Відповідач своїх зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений товар не виконав, тому позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 20.07.2017 за вих. № 170718 про сплату боргу, яку останній залишив без задоволення. Вищевикладене стало підставою для звернення позивача з позовом до відповідача про стягнення 66 431, 27 грн основного боргу. Крім того, позивач нараховує відповідачу 3 321, 56 грн пені, 5 467, 29 грн інфляційних втрат, 1 370, 48 грн - 3% річних, а також просить суд відшкодувати судові втрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Позиція відповідача.

Відповідач щодо суми основного боргу у розмірі 66 431, 27 грн не заперечує, однак, просить суд зменшити розмір пені на 50 % зважаючи на незадовільний фінансовий стан товариства та відсутність обігових коштів та зменшити розмір судових витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити виходячи із таких мотивів.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України). Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що 23.09.2016 між сторонами у справі було укладено договір поставки № 2308-16ЛК, відповідно до якого позивач зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених у договорі поставляти, а відповідач, у випадку відсутності зауважень до якості, приймати та оплачувати запчастини до обладнання (товар). Згідно з умовами договору, товар має бути поставлений у кількості та асортименті згідно зі специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 3, яка визначена, як додаток № 3 від 13.01.2017 до договору, позивач 21.03.2017 поставив відповідачу товар на загальну суму 66 431, 27 грн, факт поставки позивачем та отримання відповідачем товару підтверджується видатковою накладною від 21.03.2017 № АР-37.

Відповідач своїх зобов'язань за договором в частині оплати за поставлений товар не виконав.

Позивач надсилав на адресу відповідача претензію від 20.07.2017 за вих. № 170718 про сплату боргу, яку останній залишив без задоволення. Вищевикладене стало підставою для звернення з позовом про стягнення 66 431, 27 грн основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару.

Згідно з п.п. 3.2., 3.3. та 3.4. договору, оплата товару по даному договору проводиться наступним чином: 100 % післяплата протягом 10-ти календарних днів з дати поставки товару на склад покупця. Покупець сплачує за товар, що поставляється за даним договором, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника відповідно до банківських реквізитів останнього. Моментом оплати вважається момент зарахування коштів на рахунок постачальника. Якщо строк оплати припадає на не платіжний день, то останнім днем оплати вважається перший наступний платіжний день.

Умовами п. 2 специфікації № 3 передбачено, що оплата отриманого товару здійснюється покупцем на рахунок постачальника в розмірі 100 % вартості товару, що постачається по цій специфікації і становить 66 431, 27 грн протягом 10 календарних днів з моменту остаточного та повного постачання товару, але тільки у платіжний день (вівторок і четвер). У разі, якщо кінцевий термін платежу припадає на період з 25 числа місяця включно по останній календарний день місяця включно, то цей платіж переноситься на перший робочий платіжний день наступного місяця.

Розмір основної заборгованості відповідно до акта звірки взаєморозрахунків, який підписаний обома сторонами, станом на 30.09.2017 становив 66 431, 27 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач, станом на час розгляду справи судом, доказів погашення суми основного боргу не подав, тому вимога про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 66 431, 27 грн є обгрунтованою і підлягає до задоволення.

Крім того, позивач нараховує відповідачу 3 321, 56 грн пені, 5 467, 29 грн інфляційних втрат, 1 370, 48 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Слід зазначити, що інфляційні та річні є окремим видом цивільних зобов'язань, які існують в силу прострочення боржником терміну виконання грошового зобов'язання та є за своєю правовою природою відшкодуванням матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши розрахунок проведений позивачем, вважає підставним стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 370, 78 грн та 5 467, 29 грн - інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються з приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені мало припинитися 05.10.2017.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 7.2. договору передбачено, за несвоєчасне виконання договірних зобов'язань, по пп. 3.2 покупець сплачує пеню у розмірі 0.05% від суми заборгованості за кожен день прострочення, але не більше 5% від суми заборгованості.

Суд, перевіривши розрахунок пені проведений позивачем, вважає підставним стягнення з відповідача 3 321, 56 грн, оскільки сторони у договорі визначили порядок нарахування пені та її граничний розмір. При цьому, суд, зважаючи на ступінь виконання (невиконання) боржником своїх зобов'язань за договором, не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення пені.

Стаття 123 ГПК України встановлює що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, до початку розгляду справи подав клопотання про відшкодування судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) на загальну суму 8 882, 00 грн та ще додатково 2 664, 00 грн за кожне наступне судове засідання. Враховуючи участь представника позивача у двох судових засіданнях, сума витрат на професійну правничу допомогу, за підрахунками позивача має становити 11 546 грн.

Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України). Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 4 статті 126 ГПК України визначає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 136 ГПК України).

Відповідач у клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу позивачу зазначає, що на його думку, обгрунтованою є вказана сума в розмірі 1 000, 00 грн.

З врахуванням зазначеного в ч. 4 статті 126 ГПК України щодо врахування співмірності витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, обсягом наданих адвокатом послуг (підготовка позовної заяви, участь у двох судових засіданнях), ціною позову, суд вважає підставним для відшкодування розмір витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3 834, 52 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 136, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю торгово-виробничої компанії «Перша приватна броварня «Для людей - як для себе!» (79032, м. Львів, вул. Джорджа Вашингтона, 10, код ЄДРПОУ 31978272) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АСКО ПАМПС" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, код ЄДРПОУ 39616768) суму у розмірі 82 025, 12 грн з них:

- 66 431, 27 грн основного боргу;

- 3 321, 56 грн пені;

- 5 467, 29 грн інфляційних витрат;

- 1 370, 48 грн 3% річних;

- 1 600 грн судового збору;

- 3 834, 52 грн витрат на надання професійної правової допомоги.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 05.02.2018.

Суддя Манюк П.Т.