Постанова

від 23.01.2018 по справі 2-8503/10 (761/40705/16)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03110 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

Справа 761/40705/16 Головуючий у 1-ій інстанції - Гайдук С.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/ 796/856/2018 Доповідач - Музичко С.Г.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2018 року Апеляційний суд м.Києва у складі:

Головуючого судді - Музичко С.Г.,

Суддів - Кирилюк Г.М., Рейнарт І.М.,

при секретарі - Юрчуку С.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2010 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна про стягнення боргу, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна заборгованість 399 187,98 грн., яка складається з: суми заборгованості за кредитом в розмірі 26 427 доларів США, простроченої заборгованості за кредитом у розмірі 8 060,65 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 5 654,80 доларів США, суми заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом в розмірі 275,62 доларів США, простроченої заборгованості за нарахованою комісією в розмірі 8 773,81 доларів США, заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісії в розмірі заборгованості по пені за несвоєчасне повернення кредиту, процентів та комісії в розмірі 66 113,54 грн.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна про стягнення боргу задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк загальний розмір заборгованості за кредитом, в еквіваленті національної валюти України станом на 01.02.2010 року у сумі 399 187,98 грн, судового збору 1 700,00 грн. та 120,00 грн. збору за інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи, а всього 401 007,98 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк 630,00 гривень понесених витрат за оголошення у пресі.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року залишено без задоволення.

В поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення суду в частині задоволення позову щодо стягнення з неї на користь позивача заборгованості за кредитом скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, позивач не повідомив її про дострокове повернення кредиту та не надав до суду доказів про вручення їй даної вимоги. Зазначає, що порука припинилася, внаслідок збільшення обсягу відповідальності поручителя, так як змінився графік повернення кредиту.

Також посилається на те, що судом при ухваленні заочного рішення порушені норми процесуального права, оскільки вона не була повідомлена про розгляд даної справи належним чином.

У судове засідання сторони не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини не явки суду не повідомили, тому колегія суддів вирішила за можливе провести розгляд справи у відсутність сторін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами за спірним договором зобов'язання не виконувались, внаслідок чого виникла заборгованість.

Колегія суддів не може повністю погодитися з висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України від 02 червня 2016 року №1402- VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць) , та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах.

Судом встановлено, що згідно із п. 1.1. Статуту ПАТ Комерційний Банк Експобанк , Публічне акціонерне товариство Комерційний Банк Експобанк є правонаступником всіх прав та обов'язків Відкритого акціонерного товариства Комерційний Банк Експобанк на підставі рішення Загальних Зборів акціонерів ВАТ Комерційний Банк Експобанк (протокол від 30 жовтня 2009 року) (а.с.38).

28.12.2007 року між ВАТ Комерційний Банк Експобанк та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту і забезпечення № 23/USD-CK. Відповідно до умов даного договору банк надав ОСОБА_3 кредит в сумі 37 635 доларів США, строком до 26.12.2014 року, зі сплатою 12% річних за користування кредитом (а.с.31-33).

Відповідно до п.3.7. договору кредиту і забезпечення позичальник повертає кредит банку шляхом внесення готівки через касу банку/переказу коштів на позичковий рахунок із спливом строку, що встановлений п.1.3 цього договору та графіком повернення кредиту.

Згідно з п.4.5.1. цього ж договору позичальник зобов'язався протягом строку дії цього договору щомісяця до 15 числа сплачувати на рахунок банку № НОМЕР_1 комісією за кредитне обслуговування в розмірі 0,2% від залишку заборгованості за кредитом, що обліковується на позичковому рахунку в останній день місяця, що передує місяцю, у якому сплачується комісія.

28.12.2007 року між ВАТ Комерційний Банк Експобанк та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір поруки № 23/USD-CK. Відповідно до умов якого ОСОБА_2, поручилась перед ВАТ Комерційний Банк Експобанк за виконання ОСОБА_3 договору кредиту. Зобов'язалась в разі невиконання або прострочення виконання ОСОБА_3 зобов'язань по договору кредиту і забезпечення № 23/USD-CK від 28.12.2007 року погасити заборгованість.

28.12.2007 року між ВАТ Комерційний Банк Експобанк та ТОВ Автобізнес-Україна , ОСОБА_3 укладено договір поруки. Відповідно умов якого ТОВ Автобізнес- Україна поручилось перед позивачем за виконання ОСОБА_3 договору кредиту і забезпечення.

АТ КБ Експобанк виконало зобов'язання перед ОСОБА_3, видало кредитні кошти.

Апеляційна скарга не містить посилань щодо незаконності рішення суду в частині задоволення судом першої інстанції позову в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь позивача заборгованості, тому у відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України в цій частині рішення судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Посилання апеляційної скарги, щодо неправомірного стягнення судом із поручителя спірної заборгованості, оскільки порука припинилася на підставі ч.1 ст.559 ЦК України, є неправомірними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У статті 559 ЦК України передбачені спеціальні підстави та умови припинення поруки.

Так, відповідно до частини першої статті 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Аналіз змісту цієї норми дає підстави вважати, що вона не встановлює ні змісту та обсягу такого збільшення відповідальності поручителя, ні реальності чи невідворотності його настання.

Таке збільшення відповідальності може відбутися внаслідок змін забезпеченого порукою зобов'язання, які безпосередньо спрямовані на підвищення суми кредиту, процентної ставки за користування кредитом, пені.

Таким чином, аналіз норми частини першої статті 559 ЦК України свідчить про те, що порука припиняється за наявності факту зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Підставою застосування цієї норми є достатнім для встановлення таких змін в основному зобов'язанні.

Крім того, обов'язковою умовою припинення поруки за нормою частини першої статті 559 ЦК України має бути відсутність згоди поручителя на внесення змін до забезпеченого порукою зобов'язання, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. За своєю правовою природою надання поручителем згоди на внесення до основного зобов'язання таких змін є одностороннім правочином, який за змістом і формою має відповідати вимогам ЦК України та відображати волевиявлення особи (у даному випадку - поручителя).

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 20.04.2016 року по справі №6-2662цс15.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що в даному випадку порука не припинилася, оскільки позивачем не було збільшено процентну ставку за кредитним договором, не було внесено змін до кредитного договору.

Доводи апеляційної скарги, що порука припинилася, тому що змінився графік повернення кредиту, є безпідставними, оскільки з матеріалів справи вбачається, що графік повернення кредиту не змінювався, а відбулася зміна терміну виконання основного зобов'язання внаслідок звернення з заявою про дострокове повернення кредиту. При цьому, відповідачем ОСОБА_2 до суду не було надано доказів на підтвердження зміни графіку погашення кредитної заборгованості.

Відповідно до п.4.5.2 спірного договору поруки, поручитель підписанням цього договору підтверджує, що він ознайомлений з умовами договору кредиту, інформований про фінансово-економічний (майновий) стан позичальника і повністю розуміє свої обов'язки згідно з цим договором.

Підписавши договір поруки, ОСОБА_2 була ознайомлена з договором кредиту, в тому числі з умовами про дострокове стягнення кредитних коштів.

Доводи апеляційної скарги про те, що порука припинилася у зв'язку з тим, що позивач не повідомив поручителя та не надіслав вимогу про дострокове погашення боргу за кредитним договором, є безпідставним, виходячи з наступного.

Чинним законодавством України не передбачена заборона звертатися з позовом до суду у випадку порушень договірних зобов'язань боржником та поручителем без попереднього пред'явлення претензії, навіть якщо такий обов'язок прямо передбачений договором.

Відповідно до ч.4 ст. 559 ЦК України, законодавство допускає як звернення до поручителя, так і пред'явлення позову до нього.

Офіційне тлумачення стосовно питання обов'язковості досудового врегулювання спорів надав Конституційний Суд України у справі №1-2/2002 від 09.07.2002 року, згідно якого Обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Саме звернення до суду можна також вважати вимогою про дострокове повернення кредиту. При цьому, відповідачем ОСОБА_2 не виконувалися умови спірного договору після звернення позивача з позовом до суду у лютому 2010 року і до винесення оскаржуваного рішення 19.10.2010 року.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь банку підлягає стягненню заборгованість, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань .

Твердження апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, так як відповідач ОСОБА_2 не була належним чином повідомлена про судовий розгляд, є необґрунтованим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує, що виконуючи вимоги ст. 122 ЦПК України, редакція якої діяла на момент звернення позивача до суду з позовом, суд першої інстанції направив запит від 17.06.2010 року до Адресного бюро м.Харкова про місце реєстрації відповідача ОСОБА_2 і згідно інформації Відділу адресно-довідкового підрозділу Управління МВС в Харківській області від 30.06.2010 року, відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, куди судом неодноразово надсилалися судові виклики, які відповідачем ОСОБА_2 не були отримані.

В подальшому ОСОБА_2, реалізуючи свої процесуальні права на участь у судовому засіданні, звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення (а.с.122).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 червня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року залишено без задоволення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв всі можливі заходи для повідомлення відповідача про судовий розгляд.

Крім того, права про участь у розгляді справи були відновленні судом першої інстанції при прийнятті її заяви про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року, до якої вона мала можливість додати докази, які мають значення для розгляду даної справи, що нею зроблено не було. Така ж можливість відповідачу ОСОБА_2 була надана при розгляді її апеляційної скарги, в якому вона участі не взяла.

Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи документи не спростовують правильність висновків суду першої інстанції стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача заборгованості та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням вимог закону, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що в порядку ст.377 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині стягнення з поручителя ТОВ Автобізнес-України на користь ПАТ КБ Експобанк заборгованості підлягає скасуванню з закриттям провадження в цій частині, оскільки в резолютивній частині оскаржуваного рішення зазначено про солідарне стягнення з боржника та двох поручителів заборгованості за кредитним договором, які між собою солідарними поручителями не являються, так як позивачем було укладено два різних договору поруки.

Відповідно до статті 16 ЦПК України, редакція якої діяла на момент постановлення оскаржуваного рішення, не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції , вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі статтею 124 Конституції України юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами першою і другою статті 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) або Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України) (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 пункту 15 цієї постанови роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову.

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Вирішуючи позов суд зазначених вимог закону не врахував, безпідставно прийняв до провадження спір, що виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, розглянули його разом із вимогами, які вирішуються в порядку цивільного судочинства.

Даного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 07.09.2016 року по справі №6-1593цс16.

Таким чином, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ КБ Експобанк до ТОВ Автобізнес-Україна .

Положеннями ч.2 ст.377 ЦПК України передбачено, що порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог ПАТ КБ Експобанк до ТОВ Автобізнес-Україна про стягнення боргу необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити. Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.256 ЦПК України необхідно повідомити ПАТ КБ Експобанк , що розгляд його позовних вимог до ТОВ Автобізнес-Україна віднесено до юрисдикції господарських судів.

Судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини, неправильно застосовані норми процесуального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна про стягнення боргу підлягає скасуванню, а провадження в цій частині закриттю.

Керуючись ст.ст.367, 374, 377, 381, 382 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року скасувати в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Експобанк до Товариства з обмеженою відповідальності Автобізнес-Україна про стягнення боргу, провадження в цій частині закрити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий

Судді