Рішення

від 07.02.2018 по справі 130/2256/17

ЖМЕРИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/130/96/2018

130/2256/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" лютого 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі: секретаря Буга Р.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до Стодулецької сільської ради Жмнринського району Вінницької області, Жмеринської районної державної адміністрації про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,

представник позивача ОСОБА_2,

ВСТАНОВИВ:

25.09.2017 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив постановити рішення про визнання за ним право в порядку спадкування на земельну частку (пай) ділянку НОМЕР_2, площею 2,2177 га, розташованої на території Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги аргументовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Рожепи Жмеринського району Вінницької області померла мати позивача ОСОБА_3, яка постійно до дня своєї смерті проживала та була зареєстрована в с. Рожепи Жмеринського району Вінницької області. Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, що складається з земельної ділянки, площею 2,09 га на території Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка рахується за померлою на підставі сертифікату на земельну частку (пай), який при житті матері позивача був втрачений. З приводу його втрати позивач звертався з оголошення в газету щодо його втрати.

Позивач прийняв спадщину шляхом вступу в фактичне володіння та розпорядження майном померлої, а саме розпорядженням домашніми та особистими речами померлої. Інші спадкоємці відсутні.

Згідно відповіді Держгеокадастру у Вінницькій області державний акт на право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_3 не видавався.

При зверненні до нотаріальної контори позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 на земельну ділянку, в зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів.

25.09.2017 року ухвалою суду відкрито провадження в справі.

30.11.2017 - в судовому засіданні оголошено перерву за клопотанням представника позивача для витребування спадкової справи.

18.12.2017 - надійшла відповідь з нотаріальної контори про відсутність спадкової справи.

07.02.2018 суд у відповідності до пункту 9 Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03 жовтня 2017 року, продовжив розгляд за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

07.02.2018 представник позивача ОСОБА_2, що на підставі довіреності діє в інтересах ОСОБА_1 в наданій до суду заяві зазначила, що позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Дану справу просила розглянути у її відсутність. Надала для огляду суду оригінали документів, що вказані в додатку до позовної заяви.

Представник відповідача - Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області в судове засідання не з'явився. Сільський голова Л. Голубенко в наданій до суду 03.10.2017 року заяві зазначила, що Стодулецька сільська рада позов ОСОБА_1 визнає повністю і просив розглянути справу у відсутності їхнього представника.

Представник відповідача - Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області в судове засідання не з'явився. Завідувач юридичного сектору Сенько Ю.Я. в наданій до суду 07.02.2018 року заяві зазначив, що Жмеринська районна державна адміністрація Вінницької області позов ОСОБА_1 визнає повністю і просив розглянути справу у відсутності їхнього представника. До заяви додав довіреність.

Відповідно до абзацу 3 п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки сторони надали заяви про розгляд справи у їх відсутність, то їх неявка в судове засідання, згідно з ч. 3 ст.218 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

В судовому засіданні відповідно до матеріалів справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3, яка згідно свідоцтва про народження являлась матір'ю позивача (а.с.12,13). Позивач прийняв спадщину після смерті матері, яка постійно проживала та була зареєстрована в с. Рожепи Жмеринського району Вінницької області, вступивши в фактичне володіння та управління майном померлої (а.с.19). Згідно листа головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (на запит адвоката) - сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 площею 2,09 умовних га, зареєстрований в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №181 від 26.06.1996 року с. Стодульці КСП Перше травня , виданий розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації №152 від 06.05.1996 року на прізвище ОСОБА_3 - втрачено. Видача дубліката не передбачена. Відповідно до розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 21.05.2007 року № 343, під номером 632 значиться земельна частка (пай), площею 2,2177 га, розташована на території Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, за ОСОБА_3. Державний акт на земельну ділянку на території Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області на ім'я ОСОБА_3 не видавався (а.с.14).

Відповідно до розпорядження Жмеринської районної державної адміністрації від 21.05.2007 року № 343 про затвердження технічної документації із землеустрою та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки власникам сертифікатів на право на земельну частку (пай) на території Стодулецької сільської ради та списку померлих громадян, яким передаються у власність земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) та отримують державні акти на право власності на землю на території Стодулецької сільської ради за ОСОБА_3 зареєстрована земельна ділянка НОМЕР_2 загальною площею 2,2177 га (а.с.15-18).

Згідно оголошення в газеті Наша газета від 22.03.2017 року- втрачений сертифікат на земельну частку (пай) серії НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_3 - вважати недійсним (а.с.20 зворот).

Спадкова справа після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась (а.с.21-22, 54).

Вищевказані докази суд приймає до уваги, так як вони зібрані із дотриманням вимог закону, ніким не оспорюються та не суперечать один одному.

До вищевказаних цивільних правовідносин, слід застосовувати нормативно-правові акти на час їх виникнення.

Згідно з ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Як достовірно встановлено в судовому засіданні, позив прийняв спадщину у відповідності до ст. 549 ЦК УРСР, шляхом вступу в фактичне володіння та управління спадковим майном.

Згідно з п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування , при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року ( 561-12) , Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно з положеннями ст. 5 ЗК України ( в редакції 1990 р.), який діяв на час виникнення правовідносин, земля може належати громадянам на праві колективної власності.

Кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.

Згідно з положеннями ст. 6 цього Кодексу, однією із підстав набуття права власності на земельні ділянки - одержання їх у спадщину.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 цього Кодексу, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ст. 23 цього Кодексу, право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян.

Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", зокрема: п. 2. Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю; п.5. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією; п.6. У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну

частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Згідно з ч. 2 ст. 9 ЦК УРСР, правоздатність громадянина виникає в момент його народження і припиняється з смертю.

Згідно з ст. 560 ЦК УРСР, спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави (статті 534, 553, 555 цього Кодексу).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 561 ЦК УРСР, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом після закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини.

При спадкоємстві як за законом, так і за заповітом свідоцтво може бути видане і раніше закінчення шести місяців з дня відкриття спадщини, якщо в державній нотаріальній конторі є дані про те, що, крім осіб, що заявили про видачу свідоцтва, інших спадкоємців немає.

Згідно абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду. У разі втрати, пошкодження сертифіката про право на земельну частку (пай) аналогічного порядку видачі нового сертифікату на ім'я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай), не передбачено. Отже, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування. Такої позиції притримується Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Як встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя набула права на земельну частку (пай) у с КСП Перше травня , с. Стодульці Жмеринського району, отримала сертифікат, який було втрачено, державного акт взамін сертифікату на її ім'я не видавався, хоча за нею значиться. Єдиним спадкоємцем після її смерті є позивач ОСОБА_1, який для оформлення спадкових прав звернувся до нотаріальної контори.

Відповідно до постанови від 21.09.2017 №1539/02-31 виданої Жмеринською районною державною нотаріальною конторою, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_3 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів (а.с.23).

У постанові Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах про спадкування 30.05.2008 № 7 роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Зазначається, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають (абзац 2, 3 п. 23).

Отже, якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, то у цьому випадку виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно до висновків Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в узагальненні судової практики розгляду цивільних справ про спадкування від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1.).

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 цієї Статті, перелік яких є необмежений.

Суд вважає, що позивачем обрано правильний спосіб захисту про визнання права на земельну частку (пай) після смерті матері, яка за життя набула права на земельну частку (пай), отримала сертифікат, який був втрачений, і законом не передбачено способу видачі його дубліката на померлу. Позивачем в підтвердження заявлених вимог надано належні та допустимі докази, яких достатньо суду, що б дійти висновку про наявність обставин справи, які входять до предмету доказування і, відповідно, щодо задоволення позову.

На підставі ст.ст. 9, 549, 560, 561 ЦК УРСР (в редакції 1963 р.), ст.ст. 5, 6, 22, 23 ЗК України ( в редакції 1990 р.), п.п. 2, 5, 6 Указу Президента України від 08.08.1995 N 720/95 (720/95), абзацу 2 п. 8 Перехідних положень ЗК України від 25.10.2001, п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7, керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 право в порядку спадкування на земельну частку (пай) ділянку НОМЕР_2, площею 2,2177 га, розташованої на території Стодулецької сільської ради Жмеринського району Вінницької області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: с. Стодульці Жмеринського району Вінницької області, РНОКПП НОМЕР_1), Стодулецька сільська рада Жмеринського району Вінницької області (місцезнаходження: 23121, с. Стодульці Жмеринського району Вінницької області, вул. Центральна, 13, ЄДРПОУ 04330467), Жмеринська районна державна адміністрація (місцезнаходження: 23100, м. Жмеринка Вінницької області, вул. Б. Хмельницького, 10, ЄДРПОУ: 03084227)

Суддя: