Рішення

від 29.01.2018 по справі 287/582/16-ц

ОЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Олевський районний суд Житомирської області

Справа № 287/582/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 січня 2018 року м. Олевськ

Олевський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого-судді Волощука В.В.

секретаря Федорчук О.В.

з участю:

представника позивача - прокурора Обушко Н.Д.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі судових засідань Олевського районного суду цивільну справу за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; ОСОБА_2; ОСОБА_3; Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути, -

В С Т А Н О В И В :

18.11.2016 року заступник прокурора Житомирської області (далі по тексту прокурор) звернувся до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Житомирській області № 6-1747/14-14-СГ від 01.10.2014 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га., у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, на території Тепеницької сільської ради Олевського району (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області, кадастровий номер: НОМЕР_1; скасувати рішення реєстраційної служби Олевського районного управління юстиції Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_3, № 29800221 від 28.05.2016 року (договір купівлі-продажу №817 від 28.05.2016 року); витребувати із незаконного володіння на користь держави у ОСОБА_3 та зобов'язати її повернути земельну ділянку, площею 2 га., за кадастровим номером НОМЕР_1 до земель запасу Тепеницької сільської ради Олевського району (нині Олевської міської об'єднаної територіальної громади) Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-1747/14-14-СГ від 01.10.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 2 га., у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, на території Олевської міської об'єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, кадастровий номер: НОМЕР_1. На підставі даного наказу ОСОБА_2, видано свідоцтво на право власності на земельну ділянку. ОСОБА_2, відчужено земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 згідно договору купівлі-продажу №817 від 28.05.2016 на користь ОСОБА_3, рішення про державну реєстрацію №29800221 від 28.05.2016 року.

Передача земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки. Відповідно до положень чинного законодавства надання агрохімічного паспорту земельної ділянки для затвердження проекту землеустрою є обов'язковим, тому прокурор вважає, що надання земельної ділянки без виготовлення агрохімічного паспорту земельної ділянки є порушенням закону. За таких обставин зазначена земельна ділянка підлягає поверненню до земель запасу Олевської міської об'єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області.

Прокурор у судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала із підстав, які наведено у позовній заяві та доповнені до позовної заяви (а.с.151-154). Просить суд задовольнити заявлений позов прокурора у повному обсязі.

Олевська міська об'єднана територіальна громада Житомирської області у судове засідання явку представника не забезпечила, подавши до суду письмову заяву щодо розгляду справи за відсутності їх представника. Заявлені прокурором вимоги підтримують та просять суд позов прокурора задовольнити.

Представник відповідача - Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області - ОСОБА_1, який діє на підставі довіреності № 9 від 11.01.2018 року у судовому засіданні стосовно пред'явленого позову заперечує, надавши при цьому пояснення, які повністю відповідають наданим до суду письмовим запереченням (а.с.123-126)

Відповідачі ОСОБА_2, та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час, день і місце розгляду справи через оголошення у пресі про, що свідчить опублікування оголошення в газеті Урядовий кур'єр від 25.10.2017 року № 200 (6069) про виклик до суду. (а.с.166-167)

Представник відповідача - Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області явку свого представника у судове засідання не забезпечив, однак подав заяву щодо розгляду справи у відсутності їхнього представника. Відносно задоволення позову просять суд прийняти рішення згідно чинного законодавства, (а.с.149)

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України (в редакції 2017 року), слідує, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення прокурора, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, у їх сукупності приходить до висновку, що позов прокурора про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що наказом Головного управління Держземагенства у Житомирській області (правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Житомирській області) № 6-1747/14-14-СГ від 01.10.2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність ОСОБА_2, для ведення особистого селянського господарства на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині - Олевської міської об'єднаної територіальної громади), кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с.69). На підставі даного наказу ОСОБА_2, отримала свідоцтво про право власності.

В подальшому, ОСОБА_2, відчужено земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1, згідно договору купівлі-продажу № 817 від 28.05.2016 року на користь ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с. 70-71).

Суд зазначає, що відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під поняттям агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення розуміється обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Відповідно до положень частин 1, 4, 5, 6 статті 37 Закону України Про охорону земель (в редакції чинній на момент спірних правовідносин) власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов'язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення.

Дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: - передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; - зміні власника земельної ділянки або землекористувача; - проведенні грошової оцінки земель; - визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється уповноваженим органом виконавчої влади з питань аграрної політики і включає в себе агрохімічне обстеження ґрунтів, контроль змін якісного стану ґрунтів, агрохімічну паспортизацію земельних ділянок.

У пункті 6.2. Положення про моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики України № 51 від 26 лютого 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за № 383/8982, зазначено, що фінансування заходів з агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення проводиться за рахунок державного бюджету з видатків, передбачених на їх фінансування, за рахунок землевласників, землекористувачів та інших джерел фінансування.

Згідно пункту 1.2. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки (далі Порядку), затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України № 536 від 11 жовтня 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2011 року за № 1517/20255, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки документ, що містить дані щодо агрохімічної характеристики ґрунтів і стану їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами, форма якого наведена у додатку до цього Порядку.

Відповідно до пункту 3.5. цього Порядку, наявність агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки є обов'язковою при передачі земельних ділянок у власність, користування, наданні дозволу на зняття та перенесення ґрунтового покриву (родючого шару) земельної ділянки, консервації та рекультивації земель і в інших випадках, передбачених законодавством.

Аналіз вказаних норм законодавчих та підзаконних актів не дає чіткого визначення державного органу, який зобов'язаний видавати агрохімічний паспорт.

Згідно статті 33 Земельного кодексу України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1ст. 116 ЗК України).

Пунктом в частини 3статті 116 ЗК України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею (ч.6ст. 118 ЗК України).

Згідно положень частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин (ч.1ст. 186-1 ЗК України в редакції станом на 01 серпня 2014 року).

Згідно приписів частин 5, 6, 7статті 186-1 ЗК України(в редакції станом на 01.08.2014 року) розробник проекту землеустрою подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Орган, зазначений в частині першій цієї статті, зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати:

- додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій";

- надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями;

- проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт.

Відповідно до положень ст. 50 Закону України Про землеустрій в редакції, яка була чинною на момент спірних правовідносин, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Також Законом України Про землеустрій визначено вичерпний перелік документів до проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, де не значиться виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки.

Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Судом встановлено, що Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області згідно положень ч.4 ст. 122 ЗК України є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру.

Судом також встановлено та підтверджено матеріалами справи, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_2, яка відчужила земельну ділянку згідно договору купівлі-продажу №817 від 28.05.2016 року на користь ОСОБА_3, є на території Олевського району, за межами населених пунктів Тепеницької сільської ради (нині - Олевської міської об'єднаної територіальної громади), кадастровий номер НОМЕР_1, який затверджений наказом ГУ Держземагенства у Житомирській області №6-1747/14-14-СГ від 01.10.2014 року, додані всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та ст. 50 Закону України Про землеустрій .

Стаття 19 Конституції України передбачає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, суд бере до уваги, що норми Земельного кодексу України та Закону України Про землеустрій , які є нормами прямої дії, що регулюють порядок відведення земельної ділянки у власність фізичній особі, органи державної влади, до повноважень яких відноситься вирішення цього питання, а також вичерпний перелік документів, які необхідні для цього, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування наказу ГУ Держземагенства у Житомирській області №6-1747/14-14-СГ від 01.10.2014 року та рішення реєстраційної служби Олевського РУЮ Житомирської області про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку ОСОБА_3 № 29800221 від 28.05.2016 року (договір купівлі-продажу № 817 від 28.05.2016 року). Оскільки перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно ст. 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, категорично заборонена (статті118,186-1 ЗК України).

Із змісту позовної заяви вбачається, що основною підставою для скасування оспорюваного наказу є відсутність агрохімічного паспорта при виготовленні проекту відведення земельної ділянки у власність. Таким чином, прокурор посилається на те, що отримання земельної ділянки із порушенням вимог земельного законодавства та без належного дослідження її агрохімічного складу може призвести до незаконного видобутку бурштину, поклади якого виявлені на території Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області.

Проте, агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки це документ, що містить дані про агрохімічні характеристики ґрунтів і стан їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами ( п.1.2. Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства від 11.10.2011 року №536).

Агрохімічне обстеження ґрунтів проводиться з метою здійснення контролю за динамікою їх родючості (ст. 37 Закону України Про охорону земель ).

Із додатку до Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки вбачається, що агрохімічний паспорт передбачає визначення стану ґрунту за певними показниками, проте не встановлює наявності корисних копалин на земельній ділянці.

У матеріалах справи міститься лист Житомирської філії Державної установи Держгрунтохорона №138-06/03/293 від 26.07.2017 року, адресований заступнику прокурора, про те, що планова агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення , що знаходяться на території Тепеницької сільської ради Олевського району Житомирської області проведена у 2011 році. Також повідомлено, що запитів від Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області про результати агрохімічної паспортизації земель, проведеної у 2011 році, наданих вказаним у листі громадянам (у тому числі ОСОБА_2.) в Житомирську філію ДУ Держгрунтохорона не надходило і відповідно інформація не надавалась.

Водночас, на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, вказана інформація не витребувана і прокурором, що дає підстави для висновку про те, що наявність покладів бурштину на земельній ділянці ОСОБА_3 ґрунтується на припущеннях.

Отже відповідно до положень Закону України Про землеустрій наявність агрохімічного паспорту не входить до переліку необхідних документів для виготовлення проекту відведення земельної ділянки у власність.

Крім того слід зазначити, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 на підставі рішення про державну реєстрацію речових прав на земельну ділянку № 29800221 (договір купівлі-продажу №817 від 28.05.2016 року), виданого Реєстраційною службою Олевського РУЮ в Житомирській області, належить земельна ділянка площею 2 га, що розташована на території Тепеницької сільської ради Олевського району (нині - Олевської міської об'єднаної територіальної громади), кадастровий номер НОМЕР_1 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства (а.с. 84).

В матеріалах справи міститься акт обстеження земельної ділянки Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №8/22 від 03.03.2016 року в якому зазначено, що за результатами обстеження ряду земельних ділянок, в тому числі і спірної, невідомими особами проведено зняття верхнього родючого шару ґрунту на орієнтовній площі 29 га, а також обумовлені ділянки використовуються не за цільовим призначенням (а.с. 90-91).

Зазначена обставина не може бути підставою для задоволення позову, який пред'явлено з підстав незаконного, на думку позивача, надання земельної ділянки, а не її використання в подальшому (використання не за цільовим призначенням), тобто доводи щодо нецільового використання земельної ділянки мають значення при розгляді питання про витребування земельної ділянки у особи у зв'язку із нецільовим її використанням, а не на стадії вирішення питання про законність передачі її у власність. До того ж не встановлено, що саме ОСОБА_3 здійснює нецільове використання своєї земельної ділянки.

Тому суд приходить до висновку, що прокурором факт наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_3, з огляду на довідку Тепеницької сільської ради №769 від 13.04.2016 року, яка вказує, що на території сільської ради поблизу с. Обище ведеться незаконний видобуток бурштину на землях резерву і запасу, оскільки вона не свідчить про незаконний видобуток бурштину саме на земельній ділянці ОСОБА_3, та не є належним доказом на підтвердження зазначеного факту (а.с. 68).

Крім того, прокурором не доведено та необґрунтовано наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади (колишньої Тепеницької сільської ради Олевського району) Житомирської області, оскільки не надано доказів, що спірна земельна ділянка, яка належить ОСОБА_3, перебуває в адміністративно-територіальних межах Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області та на ній розташовані корисні копалини загальнодержавного значення бурштин сирець.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України крім того покладено обов'язок доказування і подання доказів сторонами. Із зазначеної статті слідує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Виходячи із цього принципу, суд не може за власною ініціативою збирати докази або робити інші процесуальні дії, направлені на збирання доказів, а лише оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі наведеного та керуючись: ст.ст.8, 13, 14, 19, 21, 55, 124, 129 Конституції України, ст.50 Закону України Про землеустрій , ст.ст.33, 116, 118, 122, 186-1 Земельного кодексу України, та 7,12,13,81,141,258,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Олевської міської об'єднаної територіальної громади Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області; ОСОБА_2; ОСОБА_3; Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання недійсним наказу, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку та зобов'язання її повернути - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду Апеляційної інстанції через Олевський районний суд Житомирської області. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Прокуратура Житомирської області, і.к.02909950, адреса місцезнаходження: 10008, м.Житомир вул.Святослава Ріхтера, 24.

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, Код ЄДРПОУ 39765513, адреса місцезнаходження: 10002, м.Житомир вул.Довженка, 45.

Відповідач: ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта в матеріалах цивільної справи відсутні, місце проживання: 11501, АДРЕСА_1

Відповідач: ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта в матеріалах цивільної справи відсутні, місце проживання: 10014, АДРЕСА_2.

Відповідач: Управління економічного розвитку, інфраструктури, містобудування та з питань цивільного захисту Олевської районної державної адміністрації Житомирської області, Код ЄДРПОУ 41245235, адреса місцезнаходження: 11001, м.Олевськ вул.Свято-Миколаївська, 4 Житомирської області.

Копію рішення суду в повному обсязі, можна буде отримати 07.02.2018 року після 15:00 години.

Суддя: В. В. Волощук