Рішення

від 05.02.2018 по справі 219/8912/17

АРТЕМІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 219/8912/17

Провадження № 2/219/194/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 лютого 2018 року м. Бахмут

Артемівський міськрайонний Донецької області в складі:

головуючого судді Конопленко О.С.

за участю секретаря судового засідання Троян Л.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в місті Бахмут Донецької області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Клинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, про визнання заповіту нікчемним,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Клинівської сільської ради Артемівського (нині - Бахмутського) району Донецької області ОСОБА_4 06 травня 2006 року, стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору. В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 95 років померла її рідна сестра ОСОБА_3, яка на день смерті проживала разом з позивачем однією родиною в АДРЕСА_1. Після її смерті відкрилась спадщина - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 7,1088 га на території Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області. 17 лютого 2017 року позивач, як спадкоємець другої черги за законом, звернулась до Першої бахмутської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, де була відкрита спадкова справа. 13 березня 2017 року позивач від державного нотаріуса Букрєй Г.П. дізналась, що існує заповіт від 06 травня 2006 року, згідно якого ОСОБА_3 заповіла на користь відповідача земельну ділянку сільськогосподарського призначення, що був посвідчений 06 травня 2006 року секретарем Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області ОСОБА_4 в реєстрі за № 30. Державний нотаріус Букрєй Г.П. при перевірці правовстановлюючих документів на спадкове нерухоме майно (земельну ділянку) піддала заповіт сумніву, відмовивши ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право власності та порадила позивачу звернутись до суду про визнання заповіту недійсним. 17 червня 2017 року державним нотаріусом Шеллар В.Л. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Позивач вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний нікчемним з наступних підстав. Так, відповідно до відповіді на запит про надання публічної інформації від 06 липня 2017 року № 254/02-28 Клинівська сільська рада Артемівського району Донецької області V скликання набула своїх повноважень 10 квітня 2006 року. Відповідно до рішення Клинівської сільської ради Артемівського району V скликання № 5/1-3 від 10 квітня 2017 року обрано секретарем Клинівської сільської ради п'ятого скликання ОСОБА_4 та доручено їй одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету Клинівської сільської ради. Відповідно до відповіді на запит про надання публічної інформації від 03 серпня 2017 року № 06-05/66 рішення виконкому Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області V скликання про надання секретарю Клинівської сільської ради ОСОБА_4 повноважень вчиняти нотаріальні дії не приймалось. Таким чином, всупереч вимогам ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту, частиною 1 статті 1 та статтею 37 Закону України Про нотаріат з 10 квітня 2006 року по час складення заповіту 06 травня 2006 року виконавчим комітетом Клинівської сільської ради рішення про покладення повноважень вчиняти нотаріальні дії на посадову особу місцевого самоврядування ОСОБА_7 не приймалось. Вчинення секретарем виконавчого комітету нотаріальних дій без відповідного рішення виконавчого комітету є порушенням норм ст. 38 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , статей 1, 37 Закону України Про нотаріат і п. 2 розділу І Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 року за № 256/466, яка була чинною станом на 06 травня 2006 року, тобто порушенням вимог закону щодо посвідчення заповіту. Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України складання заповіту з порушенням вимог щодо форми та посвідчення заповіту є підставою його нікчемності. У разі наявності спору вимога про встановлення нікчемності заповіту розглядається судом. Наведене свідчить про те, що посвідчення заповіту секретарем Клинівської сільської ради ОСОБА_4 06 травня 2006 року вчинене неповноважною особою, а отже, порушені вимогу закону щодо його посвідчення, наслідком чого є нікчемність заповіту, а тому заповіт повинен бути визнаний нікчемним, оскільки він є недійсним в силу закону.

Позивач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу за її відсутності через хворобу, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_8, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку з ухваленням заочного рішення, наполягав на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився за невідомою суду причиною, про дату, час та місце розгляду повідомлявся належним чином у відповідності до вимог п. 2 ч. 7 та п. 1 ч. 8 ст. 128, ч. 2 ст. 130 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом - ЦПК України). 03 жовтня 2017 року відповідач ОСОБА_2 надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності за участю його представника ОСОБА_9, зазначивши, що позов не визнає (а.с. 38).

Представник відповідача ОСОБА_10 в судове засідання не з'явилась, про дату час та місце розгляду повідомлялася належним чином у відповідності до вимог п. 2 ч. 7 та п. 3 ч. 8 ст. ст. 128, ч. 4 ст. 130 ЦПК України, жодних заяв та клопотань про відкладення розгляду справи або проведення судових засідань без її участі не надходило.

Крім того, відповідач та його представник не скористались своїм правом, наданим ст.ст. 178, 191 ЦПК України, та не надали суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можна доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову, у строк, визначений ухвалою суду від 18 грудня 2017 року, про поважність причин ненадання відзиву на позов не повідомили, а тому суд, у відповідності до ч. 2 ст. 191 ЦПК України, вважає можливим вирішити спір за наявними матеріалами справи.

При таких обставинах суд вважає за можливе розглянути дану справу під час відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів в порядку заочного розгляду, відповідно до приписів ст.ст. 280-283 ЦПК України.

У зв'язку з неявкою сторін та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.

Дослідивши надані суду докази та проаналізувавши встановлені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 1 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2 ст. 263 ЦПК України). Частиною 5 статті 263 ЦПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається зі ст.ст. 1233, 1234 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті, право на складання заповіту має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Заповіт є правочином, тому до нього застосовуються загальні положення про правочини та положення про недійсність правочинів, встановлених ст.ст. 215-236 ЦК України. Виходячи із загальних правил правомірності правочинів, зокрема ч. 3 ст. 203 ЦК України, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно до ст. 1247 ЦК України загальними вимогами до форми заповіту є складання заповіту в письмовій формі із зазначенням місця та часу його складання, заповіт повинен бути особисто підписаний заповідачем та посвідчений нотаріусом або іншими посадовими особами, службовими особами, визначеними ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.

Згідно ст. 1 Закону України Про нотаріат в редакції, що діяла на момент посвідчення заповіту, вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів (державних, приватних), а у населених пунктах, де немає нотаріусів, - на певні нотаріальні дії, в тому числі і посвідчення заповітів, здійснюється уповноваженими на це посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів, що знайшло своє відображення і в статті 37 Закону України Про нотаріат .

Відповідно до ст. 1251 ЦК України, якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.

Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_2 померла рідна сестра позивача ОСОБА_3, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_2, виданого Бахмутським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (а.с. 4).

Факт родинних відносин позивача з ОСОБА_3 підтверджується наданими позивачем копіями свідоцтв про народження та одруження (а.с. 5, 6, 13, 14).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, яке складається, зокрема, з земельної ділянки площею 7,1088 га, розташованої на території Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку НОМЕР_3 (а.с. 15).

Судом встановлено, що за життя спадкодавця від імені ОСОБА_3 складено заповіт, який посвідчено 06 травня 2006 року секретарем Клинівської сільської ради Артемівського району Донецької області ОСОБА_4, та зареєстрований у реєстрі за № 30, яким ОСОБА_3 заповіла земельну ділянку сільськогосподарського призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9, 125). Інформація про вказаний заповіт зареєстрована у Спадковому реєстрі за № 53426766, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) (а.с. 116).

17 лютого 2017 року Першою бахмутською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 51/2017 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3, із заявами про прийняття якого 17 лютого 2017 року звернулась позивач та 09 березня 2017 року - відповідач (а.с. 111, 119-121).

З наявної у матеріалах справи копії спадкової справи № 51/2017 вбачається, що постановою державного нотаріуса Першої бахмутської державної нотаріальної контори від 17 червня 2017 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку, що розташована за адресою: Артемівський район, с. Клинове, після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, з тих підстав, що відповідачем не надано правовстановлюючих документів про належність земельної ділянки у зв'язку з їх втратою (а.с. 16, 123).

Порядок посвідчення заповітів посадовими особами органів місцевого самоврядування, крім норм Цивільного кодексу України та Закону України Про нотаріат , регулюється в тому числі і Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року за № 22/5, яка була чинна на момент посвідчення оспорюваного заповіту (далі за текстом - Інструкція), з пункту першого якої вбачається, що у відповідності зі статтею 37 Закону Про нотаріат у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють певні нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Відповідно до п. 2 Інструкції, нотаріальні дії, зокрема, посвідчення заповіту, у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Згідно підпункту 5 пункту б) частини 1 статті 38 Закону України Про місцеве самоврядування в редакції, що діяла на момент посвідчення заповіту, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

За змістом статей 38, 42, 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, державна реєстрація актів цивільного стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад). Сільський, селищний, міський голова організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету. Виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради в межах своїх повноважень приймає рішення. Рішення виконавчого комітету приймаються на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради.

Таким чином, виключно до повноважень виконавчого комітету відповідної ради належать повноваження вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання. При цьому на посадових осіб органу місцевого самоврядування повноваження вчиняти нотаріальні дії покладаються рішенням виконавчого комітету прийнятим на його засіданні більшістю голосів від загального складу виконавчого комітету і підписуються сільським, селищним, міським головою, головою районної у місті ради й лише після цього відповідна посадова особа є уповноваженою на вчинення визначених нотаріальних дій.

Відповідно до інформації секретаря Клинівської сільської ради Бахмутського району Донецької області № 254/02-28 від 06 липня 2017 року вбачається, що Клинівська сільська рада 5 скликання набула своїх повноважень 10 квітня 2006 року (а.с. 17).

Згідно завіреної належним чином копії рішення Клинівської сільської ради Артемівського району № 5/1-3 від 10 квітня 2006 року Про обрання секретаря Клинівської сільської ради секретарем Клинівської сільської ради п'ятого скликання обрано депутата Клинівської сільської ради по одномандатному виборчому округу № 3 ОСОБА_4 (а.с. 19, 127). Відповідно до п. 2 вказаного рішення секретарю сільської ради ОСОБА_4 одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету Клинівської сільської ради.

З інформації архівного відділу Артемівської райдержадміністрації № 06-05/66 від 03 серпня 2017 року вбачається, що в архівному відділі відсутнє рішення виконкому Клинівської сільської ради V скликання від 10 квітня 2006 року про надання секретарю Клинівської сільської ради ОСОБА_4 повноважень з реєстрації актів громадського стану, виконанню нотаріальних дій, військового обліку та ін. (а.с. 18).

Згідно з положеннями частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Частиною 4 статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При розгляді справи судом були створені та забезпечені належні умови для надання сторонами доказів, проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач та його представник взагалі не скористались своїм правом щодо доведення своєї позиції під час розгляду справи, при цьому третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Клинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області також не надала будь-яких доказів на підтвердження того, що секретар сільської ради ОСОБА_4 на час посвідчення спірного заповіту мала повноваження вчиняти нотаріальні дії, зокрема не надано суду відповідного рішення виконавчого комітету, яким би було покладено на неї повноваження з вчинення нотаріальних дій.

Частина 1 статті 1257 ЦК України передбачає, що нікчемним є заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.

Відповідно до п.п. 4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пунктів 16, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування заповіт є правочином, тому на нього поширюються загальні положення про правочини, якщо у книзі шостій ЦК України немає відповідного правила. Заповіт, складений із порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, згідно із частиною першою статті 1257 ЦК України є нікчемним, тому на підставі статті 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.

Частиною 1 статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, підтверджених доказами, дослідженими при розгляді справи, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, ураховуючи, що спірний заповіт посвідчено особою, яка не уповноважена посвідчувати заповіти, відповідно цей заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а відтак в силу ст. 1257 ЦК України є нікчемним, суд дійшов висновку, що вимоги позивача у цій справі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Одночасно, ухвалюючи рішення на користь позивача, суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останньою при зверненні до суду з позовом судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 203, 1233, 1234, 1247, 1251, 1257 Цивільного кодексу України, статтями 4, 12, 81, 89, 128, 130, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1, яка проживає за адресою: 84500, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2, який проживає за адресою: 84500, АДРЕСА_3, РНОКПП невідомий, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Клинівська сільська рада Бахмутського району Донецької області, місцезнаходження якої за адресою: 84562, Донецька область, Бахмутський район, с. Клинове, вул. Козаченка , буд. 1, ЄДРПОУ 04341092, про визнання заповіту нікчемним.

Визнати нікчемним заповіт, складений ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_2 та посвідчений секретарем Клинівської сільської ради Артемівського (нині - Бахмутського) району Донецької області ОСОБА_4 06 травня 2006 року, зареєстрований в Спадковому реєстрі за № 30.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: 84500, АДРЕСА_3, РНОКПП невідомий, на користь ОСОБА_1, яка проживає за адресою: 84500, АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1, судовий збір в сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Артемівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.С.Конопленко