Ухвала

від 30.05.2007 по справі 13/301-5082

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/301-5082

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

30.05.07                                                                                           Справа  № 13/301-5082

Львівський апеляційний господарський суд,  в складі колегії:

головуючого-судді:                                  Бойко С.М.,

суддів:                                                         Марко Р.І.,

                                                                    Бонк Т.Б.,

при секретарі Чаплик І.Д.,

з участю представників:

від позивача:   з”явився,

відповідача: з”явився,

розглянув апеляційну скаргу Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

на постанову господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року, суддя Стопник С.Г,, в справі № 13/301-5082,

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Родос», м.Тернопіль

до відповідача   Тернопільської  об”єднаної державної податкової інспекції, м.Тернопіль

про    скасування податкових повідомлень-рішень №0000482309/0 та №0000472309/0 від 21.11.2006 року,

                                                     в с т а н о в и в :

постановою господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року задоволено позов товариства з обмеженою відповідальністю «Родос»до  Тернопільської  об”єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень №0000482309/0 від 21.11.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9900 грн.,  та №0000472309/0 від 21.11.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12375 грн.

Постанова суду мотивована тим, що факт отримання позивачем консультаційних послуг підтверджується наявними в матеріалах справи договорами, актами виконаних робіт та іншими первинними документами, які є належними доказами, а тому позивачем правомірно   віднесено вартість їх придбання до валових витрат, а сплачену в ціні  послуг суму ПДВ до податкового кредиту.

В апеляційній скарзі скаржник (відповідач)  просить постанову суду скасувати та в позові відмовити, з підстав неповного з”ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального права, апелюючи тим, що позивачем зайво включено до складу валових витрат вартість консультаційних послуг, оскільки представлені договори та акти приймання-передачі наданих порслуг, які стали підставою віднесення витрат до валових,  не підтверджуються первинними документами. Скаржник вважає, що в зв»язку з цим відсутнє  підтвердження фактичного надання послуг та їх зв»язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), а тому згідно п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ці витрати не можуть бути віднесені  до складу валових витрат, а згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додну вартість" сплачена в ціні  послуг сума ПДВ  до податкового кредиту.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить в її задоволенні відмовити, мотивуючи тим, що податковим органом не встановлено факту відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій щодо придбання послуг. Позивачем подано копії актів виконаних робіт, де вказано постачальників, у яких позивачем було придбано послуги, та виписки з банківського рахунку, які підтверджують перерахування позивачем коштів в оплату за отримані послуги.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що скарга   задоволенню не підлягає.

За результатами проведеної невиїзної перевірки діяльності позивача на предмет дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2004р. по 31.10.2005р. Тернопільською ОДПІ складено акт №17587/23-09/32632165 від 12.10.2006р., яким зафіксовано порушення позивачем п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та п.п.7.2.3, пп.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 , п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України „Про податок на додну вартість".

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення №0000472309/0 від 21.11.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 12375 грн., в тому числі 8250 грн. основного платежу та 4125 грн. штрафних (фінансових) санкцій, та податкове повідомлення-рішення №0000482309/0 від 21.11.2006 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 9900 грн., в тому числі 6600 грн. основного платежу та 3300 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000472309/0 від 21.11.2006 року є встановлений актом перевірки №17587/23-09/32632165 від 12.10.2006р. факт безпідставного включення до складу валових витрат вартості консультаційних послуг, отриманих від ПП „Транстехмаш”.

Проте, даний висновок податкового органу не відповідає встановленим обставинам по справі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції та апеляційної, факт понесення витрат та обгрунтування їх включення до складу валових витрат вартості отриманих від ПП „Транстехмаш” консультаційних послуг підтверджується   укладеним з ПП „Транстехмаш” договором про надання консультаційних послуг №4 від 17.05.2005р.,  актами виконаних робіт від 31.05.2005р.; 29.06.2005р. та 26.07.2005р., та платіжними дорученнями №107 від 29.06.2005р. (18000 грн.), №121 від 07.07.2005р. (12000 грн.), №133 від 28.07.2005р. (9600 грн.) про оплату їх вартості в безготівковому порядку.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Згідно з п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь - які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В акті перевірки податковим органом не встановлено факту відсутності у позивача первинних документів, що підтверджують здійснення ним господарських операцій щодо придбання послуг та товарів. В матеріалах справи знаходяться вищевказані копії актів виконаних робіт, де вказано найменування постачальника, у якого позивачем було отримано консультаційні послуги.

Факт наявності вказаних документів у позивача на момент перевірки податковим органом не спростовано, що свідчить про наявність у позивача первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Покликання податкового органу на їх відсутність є необгрунтованим, оскільки відповідачем не зазначено, в силу відсутності яких саме первинних документів ним не були прийняті до уваги в якості належних доказів понесення витрат вищезгадані договори та акти прийняття виконаних робіт.

Враховуючи наведене, підстави для неврахування вказаних документів при обчисленні та сплаті податку на прибуток відсутні. Правомірність віднесення позивачем до валових, витрат вартості придбаних консультаційних послуг підтверджується  відповідними договорами та актами виконаних робіт, які містять інформацію щодо змісту здійсненої госпордарської операції та є належними доказами, що відповідає вимогам п.п.5.2.1. п.5.2. ст.5 Закону  України   "Про  оподаткування   прибутку  підприємств".

З наведеного висновок податкового органу про донарахування позивачу податку на прибуток в сумі  8250 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій 4125 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000472309/0 від 21.11.2006 року є необгрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому місцевим судом підставно його скасовано.

Підставою прийняття податкового повідомлення-рішення №0000482309/0 від 21.11.2006 року є встановлений актом перевірки №17587/23-09/32632165 від 12.10.2006р. факт безпідставного віднесення позивачем до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого в ціні послуг, отриманих від ПП „Транстехмаш”.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додну вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у звітному періоді, у зв"язку із придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, а згідно  п.п.7.4.5 вказаної  статті не дозволяється включення до складу податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) –актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Керуючись п.7.5 ст.5 вищенаведеного Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: за вимогами п.п.7.5.1. дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що донарахування позивачу податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення податковим органом зроблено на підставі висновку про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості послуг, отриманих позивачем згідно господарських операцій, які аналізувались судом вище.

Аналіз цих операцій свідчить про те, що позивачем дотримано всі вимоги для віднесення сум, сплачених за отримані послуги, до складу податкового кредиту. Зокрема, з матеріалів справи вбачається, що позивач зареєстровано як платник податку на додану вартість та наявні належним  чином  оформлені  податкові  накладні №90 від 31.05.2005р., № 114 від 29.06.2005р. та №137 від 26.07.2005р., виписані ПП „Транстехмаш” відповідно до вимог п.п.7.2.3. п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З наведеного висновок податкового органу про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9900 грн. згідно податкового повідомлення-рішення №0000482309/0 від 21.11.2006 року є необгрунтованим та не відповідає фактичним обставинам справи, а тому місцевим судом також підставно його скасовано.

З вищенаведеного доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами  діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст. 198,200,205,206 КАС України, суд,

                                                           у х в а л и в:

постанову господарського суду Тернопільської області від 19.02.2007 року в справі за номером 13/301-5082 залишити без змін, а апеляційну скаргу  Тернопільської об”єднаної державної податкової інспекції  –без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

   Головуючий-суддя:                                                                      С.М. Бойко

   Судді:                                                                                               Р.І.Марко

                                                                                                             Т.Б.Бонк