Постанова

від 07.02.2018 по справі 235/2537/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер 235/2537/17 Номер провадження 22-ц/775/269/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

7 лютого 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області в складі колегії:

судді-доповідача Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Соломахи Л.І.

за участю: секретаря Глушка С.Г.

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті цивільну справу за позо-вом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю Дон-літ , треті особи Покровська районна державна адміністрація Донецької області, міськра-йонне управління у Покровському районі та м. Мирноград Головного управління Держге-окадастру у Донецькій області про визнання договору оренди землі недійсним

- за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3,

на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року, резолютивну частину якого ухвалено суддею Величко О.В. в м. Покровськ в приміщені Красноармійського міськрайонного суду Донецької області 5 грудня 2017 ро-ку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ТОВ Донліт , треті особи Покровська районна державна адміністрація Донецької області, міськрайонне управління у Покровському районі та м. Мирноград Головного управління Держгеокадастру у Доне-цькій області про визнання договору оренди землі недійсним.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що розпорядженням Красноармійсь-кої райдержадміністрації від 09.11.2009 року їй була передана у власність земельна ділян-ка площею 6,4454 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка призначена для ве-дення товарного сільськогосподарського виробництва в процесі розпаювання земельних часток (паїв) КСП Перемоги на території Сергіївської сільської ради Покровського рай-ону.

23 листопада 2009 року державна земельна ділянка сформована та проведена її дер-жавна реєстрація в Державному земельному кадастрі. 17.02.2017 року була проведена державна реєстрація права власності на вказану земельну ділянку. При отриманні витягу з ДЗК в лютому 2017 році з'ясувалось, що в ДЗК зареєстровані відомості про договір оренди зазначеної земельної ділянки, укладений між нею та відповідачем по справі терміном на 10 років та діє до 09.09.2024 року. Право оренди зареєстровано реєстраційною службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції 09.09.2014 року. Зі свого боку вона двічі зверталась до відповідача із заявою про повернення їй земельної ділянки, проте її звернення залишились без задоволення.

Позивач просила визнати недійсним вищезазначений договір оренди земельної ділянки, витребувати від ТОВ Донліт дану земельну ділянку.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року у задоволені позову ОСОБА_3 відмовлено.

При ухваленні рішення суд виходив з того, що фактично реєстрація права власності покликана надати відповідну силу правовстановлюючим документам і виступає лише формальною умовою подальшого захисту прав особи. В свою чергу позивач не довів, що порушувалися його законні інтереси як орендодавця внаслідок відсутності в момент укла-дання правочину реєстрації права власності на земельну ділянку. А отже спірний договір має юридичну силу.

На вказане рішення ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, подала апеля-ційну скаргу, в якій просила рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове, яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивача зазначив, що до-говір оренди земельної ділянки від 9 вересня 2014 року було укладено ще до виникнення у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку. Адже державна реєстрація права власності була проведена лише 17 лютого 2017 року.

А оскільки лише власник земельної ділянки може передавати в оренду своє майно, то позивач просто не мала юридичної можливості передавати неналежну їй земельну дія-лнку в оренду.

В обґрунтування доводів представник позивача посилається на ст.ст. 125, 126 Земе-льного Кодексу України, ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ч. 1 ст. 182, ч. 2, ст. 331 ЦК України, ст.ст. 1, 3, 4 Закону України Про оренду землі .

Представника позивача ОСОБА_2 доводи, викладені у апеляційній скарзі підт-римала. Наполягала на тому, що договір оренди укладений до того, як позивач зареєстру-вала своє право власності на земельну ділянку. З цієї підстави просила рішення суду ска-сувати та винести рішення про задоволення позовних вимог.

Від представника ТОВ Донліт Дорофієнко В.В. надійшло клопотання про відкла-дення розгляду справи у зв'язку з тим, що ОСОБА_5 приймає участь у розгляді гос-подарської справи 07.02.2018 року у м. Харкові. При цьому до клопотання додано копію ухвали господарського суду.

Але 24.01.2018 року, коли розгляд справи було відкладено за клопотання позивача ОСОБА_3, з ОСОБА_5, який був присутнім у судовому засіданні було узго-джено дату розгляду справи, при цьому останній не повідомив, що він прийнає участь у господарській справі.

Належним чином повідомлені інші сторони в судове засідання не з'явились (а.с.109-114).

Від міськрайонного управління у Покровському районі та м. Мирноград Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області та Покровської районної державної ад-міністрації Донецької області надійшли заяви про розгляд справи без їх участі (а.с. 92, 100).

Враховуючи викладене, суд вважає можливим у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України розглянути справу за відсутності належним чином повідомлених сторін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, досліди-вши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає, а оска¬ржуване рішення слід залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням Краснармійської райдер-жадміністрації від 09.11.2009 року за № 452 передано у приватну власність земельну ді-лянку ОСОБА_3, площею 6,4454 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 8-9).

09.09.2014 року вищезазначена земельна ділянка зареєстрована Реєстраційною службою Красноармійського міськрайонного управління юстиції Донецької області в Державному земельному кадастрі (а. с. 10).

09.09.2014 року між ОСОБА_3, яка діє на підставі державного акту серії НОМЕР_2 від 13.02.2007 року, позивачкою по справі, і ТОВ Донліт в особі Мінак Н.В. ук-ладено договір оренди земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_3, як орендодавець пе-редала, а ТОВ Донліт як орендар, прийняв земельну ділянку загальною площею: 4454 га, що розташована на території Сергіївської сільської ради, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років ( а.с. 32-33).

Згідно п. 43 Договору цей договір набирає чинності після його підписання сторона-ми та державної реєстрації. Договір оренди земельної ділянки підписаний сторонами, 09.09.2014 року відбулася його державна реєстрація ( а.с.33).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права договір оренди зареєстровано 09.09.2014 року ( а.с. 35).

Відповідно до пунктів 7, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 р. Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочину недійсним , правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьо-му Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, вони також регулюються актами земельного законодавст-ва, Законом України Про оренду землі .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати зе-мельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.93 Земельного Кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Відповідно до ст.ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно частини 1 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умова-ми договору оренди землі є об'єкт оренди, строк дії договору, орендна плата, умови вико-ристання та цільове призначення земельної ділянки, умови збереження стану об'єкта оренди, умови та строки передачі землі, умови повернення, існуючі обмеження щодо ви-користання ділянки, визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини та відповідальність сторін.

За частиною 2 цієї норми, яка діяла на момент спірних правовідносин, підставою для визнання договору недійсним є відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов.

Відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України Про оренду землі , в редакції чинній на момент укладання оскаржуваного договору, невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановле-них земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди.

Відповідно до п. 2 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердже-ного Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 р. № 2073, державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

Згідно із ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, є укла-деним з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а та-кож право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з мо-менту державної реєстрації цих прав.

Орган державної реєстрації при проведенні державної реєстрації зобов'язаний перевіряти відповідність змісту договору вимогам чинного законодавства.

Реєстрація зазначеного договору свідчить про те, що договір містить усі необхідні істотні умови та відповідає вимогам діючого законодавства.

Згідно акту приймання-передачі від 09.09.2014 року ОСОБА_3 передала земель-ну ділянку загальною площею 6,44 га, а ТОВ Донліт прийняло земельну ділянку загаль-ною площею 6,44 га (а.с.34).

Отже судом першої інстанції було встановлено, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений у письмовій формі, пройшов відповідну державну реєстрацію, позивачка на час їх укладення мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, її волевиявлення було спрямоване на укладення договору оренди, в договорі зазначено місцезнаходження земельної ділянки: на території Сергіївської сільської ради, станом на 23.11.2009 року земельна ділянка сформована та їй присвоєний кадастровий номер.

Частиною 2 статті 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

У апеляційній скарзі представник позивача посилається на те, що договір оренди зе-мельної ділянки від 9 вересня 2014 року було укладено ще до виникнення у ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку, тобто підставою недійсності договору оренди земельної ділянки є непроведення державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Колегія судді зазначає з цього приводу наступне.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ з 01 січня 2002 року відповідно до статті 125 ЗК право користу-вання земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористува-чем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укла-дення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а з 2 травня 2009 року у відповідності до Закону України від 05.03.2009 року № 1066-У1 право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об-тяжень .

Частиною 1 статті 193 ЗК України та статтею 1 Закону України Про Державний зе-мельний кадастр (далі Закону) визначено поняття Державного земельного кадастру, який є єдиною державною геоінформаційною системою відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Статтею 202 ЗК України передбачено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у Державному земельному кадастрі в порядку, встановленому Законом.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного када-стру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера (ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного зе-мельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

На підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки (ч. 8 ст. 24 Закону України Про Державний земельний кадастр ).

Відповідно до п. 4 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою КМУ від 09.09.2009 року № 1021, номер Поземельної книги відповідає номеру земельної ділянки. Кадастровий номер це індивідуальний цифровий код (номер), що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці при здійсненні її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Отже виходячи з вищевказаних норм чинного законодавства, земельна ділянка вважається зареєстрованою після відкриття Поземельної книги на таку ділянку та видачі про це витягу з Державного земельного кадастру.

Право на земельну ділянку вважається зареєстрованим після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та видачі витягу з Дер-жавного реєстру прав про зареєстровані права.

Відповідно до ст.ст. 2, 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень внесення до Державного реєстру речових прав на неру-хоме майно та їх обтяжень даних про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, яке виникло до набрання зазначеним Законом чинності, не породжує в особи цього права, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на не-рухоме майно та їх обтяжень , який діяв на момент спірних правовідносин, підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є , у тому числі інші акти органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах пов-новажень, визначених законом.

Відповідно до ст. 20 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на не-рухоме майно та їх обтяжень документи, що встановлюють виникнення, припинення, перехід прав на нерухоме майно і подаються для державної реєстрації прав на нерухоме майно, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом, ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.

Організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) зе-мельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками визначено Законом України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (далі Закон).

Відповідно до ст. 1 Закону право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у вста-новленому законодавством порядку, громадяни та юридичні особи, які відповідно до за-конодавства України набули право на земельну частку (пай).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону підставами для виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) є рішення відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації.

Відповідно до ст. 12 Закону оформлення державних актів на право власності на зе-мельну ділянку власникам земельних часток (паїв) здійснюється землевпорядною організацією, яка виконала землевпорядні роботи щодо виділення земельних часток ( паїв) у натурі.

Видача державного акту на право приватної власності на земельну ділянку після ви-ходу із колективних сільськогосподарських підприємств передбачено Указом Президента України від 08 серпня 1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям .

Так, відповідно до п. 6 Указу у разі виходу власника земельної ділянки частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогоподарського кооперати-ву, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акту на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну ділянку (пай) повертається до районної державної адімністрації.

Відповідно до розпорядження Красноармійської районної державної адміністрації за № 452 від 09.11.2009 року позивачці, власниці сертифікату на право на земельну частку (пай), передано у приватну власність земельну ділянку з видачею Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 6,44 га (а.с. 9).

З 01.01.2013 внесено ряд змін в земельне законодавство, зокрема - остаточно розме-жовано процедури державної реєстрації земельної ділянки та державної реєстрації прав на неї, а також відмінено процедуру заповнення, державної реєстрації та видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.

Зокрема, набув чинності в новій редакції Закон України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Система державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, яка започаткована вказаним Законом, передбачає проведення державної реєстрації всіх речових прав на не-рухоме майно одним державним органом в єдиному державному реєстрі.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції закону від 30.08.2011 року, який набрав чинності з 01.01.2012 року.)

Отже, відомості про земельні ділянки, обмеження у їі використання, які були зареєстровані до 01 січня 2013 року у державному реєстрі земель, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, оскільки з 1 січня 2013 року в силу вказаних вище змін в земельному законодавстві Управління Держземагенства втратило повноваження щодо ведення Книги записів, у зв'язку з відміною видачі державних актів на право власності на земельну ділянку та наділенням функцією здійснення державної реєстрації права власності на нерухомі об'єкти (в тому числі й земельні ділянки) органами державної реєстрації прав. Внесення записів до Книги реєстрації після її закриття є неможливим і забороняється законом.

Державній реєстрації у ДЗК підлягають сформовані земельні ділянки. Земельні ділянки є сформованими, коли вони набули ознак об'єкта цивільних прав - мають чітко визначену площу, межі та інформація про них внесена до ДЗК.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 09.09.2014 року да-них про право власності особи на об'єкт нерухомого майна, яке виникло з моменту реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі 23.11.2009 року, в даному випадку, не породжує в особи цього права, а засвідчує офіційне визнання і підтвердження державою факту наявності в особи цього права.

Судом встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку за позивач-кою була проведена на підставі усіх необхідних документів, які підтверджували його пра-во на земельну ділянку на момент звернення до державного реєстратора відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх об-тяжень .

Необхідно зазначити, що у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а отже суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV Про оренду землі , визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.

Позивачка не надала докази, які б свідчили про порушення її прав чи(або) законних інтересів внаслідок відсутності у момент укладення правочину реєстрації права власності на земельну ділянку, претензії щодо отримання орендної плати чи не отримання такої сто-ронами не заявлялись.

Окрім того, суд вважає за необхідним зазначити, що відповідно до розділу 1Х Зако-ну Про оренду землі громадяни - власники сертифікатів на право на земельну частку (пай) до виділення їм у натурі (на місцевості) земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення, місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності зем-лекористування, відповідно до цих сертифікатів з дотриманням вимог цього Закону.

Після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на пра-во власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бу-ти змінений лише за згодою сторін. Припинення дії договору оренди допускається лише у випадках, визначених цим Законом.

Оскільки фактично реєстрація покликана надати відповідну силу правовстановлюю-чим документам і виступає формальною умовою подальшого захисту (у тому числі і судо-вого) прав особи, що виникають з правовідносин, предметом яких є нерухоме майно, на час укладення спірного договору оренди землі земельна ділянка була об'єктом права приватної власності та предметом цивільного обороту, державна реєтрація земельної ділянки відбулася 23.11.2009 року (а.с. 11), реєстрація речового права 09.09.2014 року.

Позивачкою, в свою чергу, не надано доказів, які б свідчили про порушення її прав чи (або) законних інтересів її як орендодавця внаслідок відсутності у момент укладення правочину реєстрації права власності на земельну ділянку.

Крім того в судовому засіданні представник позивача пояснила, що її довірителька не заперечує, що сааме вона підписала договір оренди, копія якого є у матеріалах цивільної справи. Тобто надання земельної ділянки в оренди відповідало її волевиявлен-ню.

Таким чином доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну ска-ргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ух-валив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвалене судом рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України, підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без задоволення.

Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судо-вого рішення.

Повне судове рішення виговлено та долучено до матеріалів цивільної справи 7 лютого 2018 року.

Головуючий Гапонов А.В.

Судді: Соломаха Л.І.

Новікова Г.В.