Постанова

від 18.05.2007 по справі 15/97-07-2184а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/97-07-2184А

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "18" травня 2007 р. Справа  № 15/97-07-2184А

    16 год. 48 хв.                                                                               м. Одеса

Господарський суд Одеської області у складі:

головуючого судді -                   Петрова В.С.

При секретарі                             Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –        Ложкіна Ю.Б., Пазіна С.В.;

         від відповідача –    Волканов Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтотехніка Центр” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення, -

                                                          ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Спецавтотехніка Центр” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000312370/0 від 12.03.2007 р. на суму 301 515,00 грн., посилаючись на безпідставність нарахування відповідачем позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафних санкцій згідно вказаного повідомлення-рішення у зв'язку правомірністю  включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем у складі вартості наданих послуг ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош”. При цьому позивач у позові зазначає, що не повинен нести відповідальність за допущені ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” порушення порядку ведення господарської діяльності, зазначені у судових рішеннях Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006 р.         

Ухвалою господарського суду Одеської області від 23 березня 2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 15/97-07-2184А та призначено попереднє засідання.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 квітня 2007 р. у справі № 15/97-07-2184А закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду в засіданні суду.

Відповідач з позовом не згоден та вважає його безпідставним з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 115-118), посилаючись при цьому на правомірність донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних санкцій на загальну суму 301 515,00 грн. у зв'язку з порушенням позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2., п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7, п. 9.6 ст. 9, п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ „Спецавтотехніка Центр”.

У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України 01 вересня 2005 р. господарський суд Одеської області зазначає, що згідно п. 6 розділу VII Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружного адміністративного суду адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішуються відповідним господарським судом за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд встановив наступне.

На підставі службового посвідчення № 002989 серії УОД головним державним податковим ревізором-інспектором сектору взаємодії із правоохоронними органами відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ у Приморському районі м. Одеси Андреєвою О.К. згідно п. 1 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” з 12.02.2007 р. по 22.02.2007 р. проводилась невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтотехніка Центр” з питань взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю „КТ Хизис” за квітень 2006 р., липень 2006 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю „Ларош” за жовтень-листопад 2005 р., березень 2006 р., з Товариством з обмеженою відповідальністю „Будівельний світ” за липень-жовтень 2006 р.

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у Приморському районі м. Одеси був  складений акт № 1672/23-70/20932817 від 26.02.2007 р., на підставі якого 12.03.2007 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000312370/0 щодо визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 201 010,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 100 505,00 грн., на загальну суму 301 515,00 грн., за порушення позивачем, на думку відповідача, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7, п. 9.6 ст. 9, п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Проте, на думку суду, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийнято Державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки, проведеною відповідачем перевіркою взаєморозрахунків ТОВ „Спецавтотехніка Центр” з ТОВ „КТ Хизис” (код 34253279) за квітень, липень 2006 р. встановлено наступне:   

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” (виконавець) укладено договір про надання послуг № б/н б/д про проведення маркетин гових досліджень.  Виконання робіт підтверджено актом здавання-приймання робіт (надання послуг) № б/н від 30.04. 2006 р. на загальну суму 48 960,00 грн., в т.ч. ПДВ –8 160,00 грн.;

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” {виконавець} укладений договір № б/н від 30.03.2006 р.,  згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником по організації робіт з розробки та розміщення Інтернет-реклами, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами здавання-приймання робіт (наданім послуг) б/н від 30.04.2006 р. на суму 29 622,11 грн. (в т.ч ПДВ –4916,53 грн., податок з реклами –122,92 грн.), б/н від 30.04.2006 р. на суму 5300 грн. (в т.ч. ПДВ –883,33 грн.);

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” (виконавець) укладений договір № б/н від 31.03.2006 р., згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником по організації виготовлення та розміщення зовнішньої реклами, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами виконаних робіт б/н від 30.04.2006 р. на суму 16 285,58 грн. (в т.ч. ПДВ –2 703,00 грн., податок з реклами –67,58 грн.), б/н від 30.04.2006 р. на суму 33 185,70 грн. (в т.ч. ПДВ –5 508 грн., податок з реклами –137,70 грн.);

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” (виконавець)  укладений договір б/н від 30.03.2006 р., згідно якого виконавець при ймає на себе зобов'язання перед замовником по організації розміщення реклами на засобах масової інформації, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актом здавання-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.04.2006 р. на суму 366 517,62 грн., в т.ч. ПДВ –60 832,80 грн., податок з реклами –1 520,82 грн.;

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” (виконавець) укладений договір № 30/05/06 від 30.05.2006 р., згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником по забезпеченню розробки, підготовки, виробництва та організації розміщення реклами на засобах масової інформації, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актом здавання-приймання робіт (надання послуг) № 740 від   31.07.2006 р. на суму 94 984,85 грн., в т. ч. ПДВ –15 765,12 грн., податок з реклами –394,13 грн.;

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „КТ Хизис” (виконавець)  укладений договір № 01/06/06 від 01.06.2006 р., згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником по організації виготовлення та розміщення зовнішньої реклами та замовник зобов'язується  сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами виконаних робіт б/н від 31.07.2006 р. на суму 53 550 грн., в т.ч. ПДВ –8887, 97 грн., податок з реклами –222,20 грн. та актом б/н від 31.07.2006 р. на суму 11 475 грн., в т.ч ПДВ – 1904,56 грн., податок з реклами –47, 61 грн.

Згідно виписок банку по рахунку № 26005127451, відкритому у ВАТ „МТБ”, ТОВ „Спецавтотехніка Центр” здійснено перерахування грошових коштів за рекламні послуги на адресу ТОВ „КТ Хизис” в розмірі 144 118,39 грн., а саме: 13.06.2006 р. –79 093,39 грн., 23.10.2006 р. –65 025,00 грн.

Так, у зв'язку з оплатою позивачем вартості наданих послуг ТОВ „КТ Хизис”, що не оспорюється відповідачем, ТОВ „КТ Хизис” були виписані позивачу наступні податкові накладні:

-          № 429 від 30.04.2006 р. на загальну суму 364 996 грн., у т.ч. ПДВ 60 832,80 грн.;

-          № 434 від  30.04.2006 р. на загальну суму 16 218,00 грн., у т.ч. ПДВ 2703,00 грн.;

-          № 435 від  30.04.2006 р. на загальну суму 33 048,00 грн., у т.ч. ПДВ 5508,00 грн.;

-          № 432 від  30.04.2006 р. на загальну суму 5300,00 грн., у т.ч. ПДВ 883,33 грн.;

-          № 436 від  30.04.2006 р. на загальну суму 48 960,00 грн., у т.ч. ПДВ 8160,00 грн.;

-          № 433 від  30.04.2006 р. на загальну суму 29 499,19 грн., у т.ч. ПДВ 4916,53 грн.;

-          № 741 від  31.07.2006 р. на загальну суму 11 427,40 грн., у т.ч. ПДВ 1904,57 грн.;

-          № 742 від 31.07.2006 р. на загальну суму 53 327,80 грн., у т.ч. ПДВ 8887,97 грн.;

-          № 740 від 31.07.2006 р. на загальну суму 94 590,72 грн., у т.ч. ПДВ 15 765,12 грн.,

які є розрахунковими документами згідно положень абз. 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.     

Як встановлено судом, суму податку на додану вартість в розмірі 109561,32 грн., сплачену позивачем за вищезазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ „КТ Хизис”, ТОВ „Спецавтотехніка Центр” було віднесено до складу податкового кредиту у квітні та липні 2006 року.

Крім того, як вбачається з акту перевірки, проведеною відповідачем перевіркою взаєморозрахунків ТОВ „Спецавтотехніка Центр” з ТОВ „Ларош” за жовтень, листопад 2005 року, березень 2006 року встановлено наступне:

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „Ларош” (виконавець) укладений договір б/н від 31.10.2005 р., згідно якого виконавець при ймає на себе зобов'язання перед замовником з виготовлення та розповсюдження зовнішньої реклами, а замовник зо бов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами здавання-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.11.2005 р. на суму 9180,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 1530,00 грн.), та б/н від 30.11.2005 р. на загальну суму –40 800,00 грн. (в т.ч. ПДВ  6771,79 грн., податок з реклами –169,29 грн.);

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „Ларош” (виконавець) укладений договір б/н від 01.10.2005 р., згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником з виготовлення та розповсюдження) зовнішньої реклами, а замовник зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами здавання-приймання робіт (надання послуг) № 323 від 31.10.2005 р. на суму –25 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ -4166,67 грн.), та № 324 від 31.10.2005 р. на загальну суму - 1 321,48 грн. (в т.ч. ПДВ -219,33 грн.);

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „Ларош” (виконавець) укладений договір б/н від 31.10.2005 р., згідно якого виконавець при ймає на себе зобов'язання перед замовником з організації робіт з розробки, виготовлення та проведення реклами в мережі Інтернет, а замовних зобов'язується сплатити надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами здавання-приймання робіт (надання послуг) б/н від 30.11.2005 р. на суму –128800 грн. (в т.ч. ПДВ –21377,59 грн., податок з реклами –534, 44 грн.), б/н від 30.11.2005р. на загальну суму –229 500 грн. (в т.ч. ПДВ –38 091,29 грн., податок з реклами –952,28 грн.) та б/н від 30.11.2005 р. на загальну суму –5300,00 грн. (в т.ч. ПДВ –883,33 грн.);

-          між ТОВ „Спецавтотехніка Центр” (замовник) та ТОВ „Ларош” (виконавець) укладений договір б/н від 12.01.2006 р., згідно якого виконавець приймає на себе зобов'язання перед замовником з організації робіт з розробки та проведення реклами в мережі Інтернет, а замовник зобов'язується сплатити  надані послуги. Виконання робіт підтверджено актами здавання-приймання робіт (надання послуг) № 328 від 31.03.2006 р. на суму –5300 грн. (в т.ч. ПДВ – 883,33 грн.), № 328/1 від 31.03.2006 р. на загальну суму –110 588,00 грн. (в т.ч. ПДВ –18 354,85 грн., податок з реклами –458,87 грн.).

ТОВ „Спецавтотехніка Центр” були проведені розрахунки з ТОВ „Ларош” простими векселями: № 7532887816142 на суму –50000,00 грн.; № 7532887816143 –50 000,00 грн.; № 7532887816144 –50000,00 грн.; № 7532887816145 –50000,00 грн.; № 7532887816146 - 27 488,00 грн., № 7532887816147 - 50000,00 грн.

Згідно виписок банку по рахунку № 26005127451, відкритому в ВАТ „МТБ”, ТОВ „Спецавтотехніка Центр” перерахувало на адресу ТОВ „Ларош” грошові кошти в розмірі –554 663,00 грн., в т.ч.: 27.01.2006 р. –63 683,00 грн.; 06.02.2006 р. –65000,00 грн.; 24.02.2006 р. -  46000,00 грн.; 27.02.2006 р.- 50000,00 грн.; 17.04.2006 р. –49980,00 грн.; 12.12.2005 р. –13000,00 грн.; 25.04.2006 р. –90 000,00 грн.; 16.02.2006 р. - 13900,00 грн.; 26.12.2005 р. -47000,00 грн.; 11.01.2006 р. –80 000,00 грн.; 23.01.2006 р. - 36100,00 грн.. Також згідно виписки банну від 27.03.2006 р. по рахунку № 26001311507, відкритому в АБ „Південний”, перераховано 13321,48 грн. на адресу ТОВ „Ларош”.

Так, у зв'язку з оплатою позивачем вартості наданих послуг ТОВ „Ларош”, що не оспорюється відповідачем, ТОВ „Ларош” були виписані позивачу наступні податкові накладні:

-          № 113 від 31.10.2005 р. на загальну суму 21 420 грн., у т.ч. ПДВ 3570 грн.;

-          № 324 від  31.10.2005 р. на загальну суму 4896,00 грн., у т.ч. ПДВ 816,00 грн.;

-          № 446 від 30.11.2005 р. на загальну суму 9180,00 грн., у т.ч. ПДВ 1530,00 грн.;

-          № 447 від  30.11.2005 р. на загальну суму 40 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 6771,78 грн.;

-          № 448 від  30.11.2005 р. на загальну суму 128 800,00 грн., у т.ч. ПДВ 21 377,59 грн.;

-          № 450 від  30.11.2005 р. на загальну суму 5 300,00 грн., у т.ч. ПДВ 883,33 грн.;

-          № 449 від  30.11.2005 р. на загальну суму 229 500,00 грн., у т.ч. ПДВ 38 091,29 грн.;

-          № 328 від 31.03.2006 р. на загальну суму 115 429,14 грн., у т.ч. ПДВ 19 238,19 грн.;

які є розрахунковими документами згідно положень абз. 3 п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.     

Як встановлено судом, суму податку на додану вартість, сплачену позивачем за вищезазначеними податковими накладними, виписаними ТОВ „Ларош”, позивачем було віднесено до складу податкового кредиту у жовтні та листопаді 2005 року в розмірі 73 038 грн. та у березні 2006 року  в розмірі 19 238,19 грн.

Як встановлено судом, підставою для заниження відповідачем суми податкового кредиту позивача за вищевказаними податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош”, відповідачем в акті перевірки визначено наступні обставини:

-          рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006 р. було визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи - ТОВ „КТ Хизис”, скасовано державну реєстрацію ТОВ „КТ Хизис” та анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ „КТ Хизис”;  

-          рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006 р. визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи ТОВ „Ларош”, скасовано державну реєстрацію ТОВ „Ларош” та анульовано свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ „Ларош”.  

При цьому в акті перевірки відповідач посилається на п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно якого право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За таких підстав, на думку відповідача, виписані позивачу ТОВ „Ларош” та  ТОВ „КТ Хизис” податкові накладні є недійсними, тому ТОВ „Спецавтотехніка Центр” безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість за такими податковими накладними, у зв'язку з чим позивачем порушено п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.  

Однак, суд не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.

Згідно п. 1.7 статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом..

Згідно п.п 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-          або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У даному випадку датою виникнення у позивача права на податковий кредит по ПДВ є дати виписки ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” позивачу податкових накладних, що зазначені вище.  

Так, відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент виписування ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” позивачу податкових накладних) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).  

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаної норми закону, лише відсутність податкової накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Однак, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податку на додану вартість підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які були виписані ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” з дотриманням вимог підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, відповідно до якого платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Крім того, помилковим є висновок відповідача про непідтвердження позивачем права на податковий кредит з огляду на визнання недійсними постановами Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006 року статутів ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош”, свідоцтв про реєстрацію ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” в якості платників податку на додану вартість вже після надання ними послуг позивачу та після виписування вказаними особами податкових накладних позивачу у зв'язку з оплатою позивачем вартості наданих йому послуг.

Разом з тим суд зазначає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

При цьому судом не приймаються до уваги факти, зазначені у постановах  Приморського районного суду м. Одеси від 22.12.2006 року у справах № 2а-3960/06 та № 2а-3959/06, якими встановлено, що Кічук А.І., реєструючи на себе установчі документи ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис”, робив це за проханням громадян Зайцева А.С. та Крук Б.Ю., а також до фінансово-господарської діяльності ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис” ніякого відношення не мав, будь-яких угод, документів бухгалтерської та податкової звітності не підписував, у зв'язку з чим районний суд дійшов висновку про відсутність наміру у Кічука А.І. щодо створення ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис” з метою ведення фінансово-господарської діяльності зі сплатою податків, зборів, обов'язкових платежів та про відсутність права ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис” на нарахування податку та складання податкових накладних в якості платника податку на додану вартість. Адже, предметом доказування по справах № 2а-3960/06 та № 2а-3959/06 була правомірність реєстрації установчих документів ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис”, а не правомірність укладених з позивачем угод про надання послуг.   

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ „Ларош”, ТОВ „КТ Хизис” (надання вказаними особами позивачу послуг), за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту суми податку на додану вартість, ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис” були в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.  

До того ж, відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців”, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.  Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.  

За таких обставин, покупець не може нести відповідальність за можливу недостовірність відомостей про продавців, включених до Єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої недостовірності.  

Крім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку –особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”).

Відтак, сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця. Ухилення однією із сторін від сплати податків після здійснення угоди відповідно до діючого законодавства України не є підставою для виключення зі складу податкового кредиту позивача сплаченої ним суми податку на додану вартість у зв'язку з придбанням послуг, а тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність посадових осіб ТОВ „Ларош” і ТОВ „КТ Хизис” (Кічук А.І.).

Таким чином, ТОВ „Спецавтотехніка Центр” мало всі законні підстави для віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які підтверджуються податковими накладними, що була виписані ТОВ „Ларош” та ТОВ „КТ Хизис”.

У зв'язку з викладеним, суд вважає, що висновки відповідача про порушення позивачем  п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” є безпідставними.

Крім того, суд вважає безпідставним зазначення в оскаржуваному позивачем податковому повідомленні-рішенні в якості підстави для його прийняття порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.6 ст. 9, п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Так, підпунктом 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” визначено,  що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Також згідно п. 9.6 ст. 9 вказаного Закону (в редакції від 25.03.2005 р., що діяла на момент виписування ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” позивачу податкових накладних) з  урахуванням положень пункту 9.5 цієї статті заява про реєстрацію має бути подана (надіслана) податковому органу:

а) особами, що підлягають реєстрації згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 цього Закону, не пізніше двадцятого календарного дня з моменту досягнення суми оподатковуваних операцій, визначеної зазначеним пунктом;

б) особами, які підлягають податковій реєстрації у зв'язку із здійсненням ними операцій, визначених у підпунктах 2.3.2 - 2.3.4 пункту 2.3 та пункті 2.4 статті 2 цього Закону, не пізніше ніж за двадцять календарних днів до початку здійснення таких операцій;

в) особами, що прийняли добровільне рішення про реєстрацію платниками податку, не пізніше двадцяти календарних днів до початку податкового періоду, з якого такі особи вважатимуться платниками цього податку та матимуть право на податковий кредит і виписку податкових накладних. Форми заяви про реєстрацію та свідоцтва про реєстрацію визначаються центральним податковим органом.

Хоча відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки посилається на п. 9.6 ст. 9 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла до 25.03.2005 р., згідно  якої свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги поставки товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

А відповідно до п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” (в редакції від 25.03.2005 р., що діяла на момент виписування ТОВ „КТ Хизис” та ТОВ „Ларош” позивачу податкових накладних) платники податку, визначені у пункті 2.4 статті 2 цього Закону, відповідають за дотримання правил надання інформації для розрахунку бази оподаткування (суми податку, належного до сплати) особі, визначеній у підпункті "б" пункту 10.1 цієї статті. При цьому слід також зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву та в акті перевірки посилається на п. 10.3 ст. 10 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції, що діяла до 25.03.2005 р., згідно якої правила податкового обліку встановлюються центральним органом державної податкової служби України.

Однак, чим саме позивач порушив наведені вище норми Закону України „Про податок на додану вартість” відповідач в акті перевірки не вказав, не довів відповідач факт встановлення цього порушення і суду. У зв'язку з цим, на думку суду, відповідач необґрунтовано визначив вищевказані норми Закону підставою для прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною  3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.  

Відповідно до ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює  наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини,  що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх  представників, показань свідків, письмових  і речових  доказів,  висновків експертів.

Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює  докази,  які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому,  всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду правомірність прийнятого  ним оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення № 0000312370/0.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 105 КАС України позивач має право вимагати скасування або визнання нечинним рішення відповідача –суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень, а також заявляти інші вимоги на захист прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.    

Враховуючи усе вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтотехніка Центр” цілком обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Спецавтотехніка Центр” до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

2.          Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси № 0000312370/0 від 12.03.2007 р. скасувати.

Постанову суду може бути оскаржено в порядку передбаченому ст. 186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено 11.06.2007 р.

               Суддя