Рішення

від 24.01.2018 по справі 320/5911/17

МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 24.01.2018

Справа № 320/5911/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2018 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Купавської Н.М.

при секретарі - Чудаковій А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Мелітополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної установи Мелітопольська міська лікарня № 2 Мелітопольської міської ради Запорізької області та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів матеріальну шкоду в розмірі 5000 грн. 00 коп., моральну шкоду в розмірі 20000 грн. 00 коп., завдану неправомірними діями медичних працівників комунальної установи та особисто лікарем ОСОБА_2 під час виконання ним своїх посадових обов'язків.

В судовому засіданні позивач та його представник на позові наполягали та пояснили, що 29.04.2017 позивач звернувся до чергового кардіолога в КУ Мелітопольська міська лікарня №2 з проханням про надання медичної допомоги його дружині ОСОБА_3 Однак, лікар ОСОБА_2 чітко зауважив, щоб хвору привозили до лікарні. Він особисто зробив виклик до диспетчерської (виклик №31) та швидка медична допомога прибула протягом 6 хвилин. Бригада швидкої надавши першу допомогу, ввівши лікарські засоби доставила хвору дружину до приймального відділення КУ Мелітопольська міська лікарня №2 . Але, там його дружину черговий лікар не оглядав, не надано первинну меддопомогу та їх було направлено в іншу лікарню з посиланням на відсутність вільних місць. Бригада швидкої вибула з лікарні №2 та прибула до КУ Міська лікарня планового лікування , але і там історія хвороби на його дружину не оформлялася, а лише після її смерті, оскільки постова медсестра у відділенні на вихідні дні залишається одна і тому їй необхідно було надавати меддопомогу. А тому, точного часу надходження до лікарні немає, але зафіксований час дзвінка до головного лікаря та завідуючого відділення о 12-32 годині. В цей день його дружина померла. Після її смерті він звертався із відповідними заява на лікарів до відділу охорони здоров'я Мелітополя, за результатами розгляду яких було виявлено окремі недоліки в наданні допомоги його дружині. Позивач вважає, що при госпіталізації його дружини були порушені законні права пацієнта на отримання кваліфікованої меддопомоги, було неналежне та непрофесійне лікування, що призвело до витрачання грошей на ліки в сумі 1000 грн. та смерті дружини, на поховання якої витрачено ним 4000 грн. Окрім матеріальної шкоди, йому відповідачі завдали ще і моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, нервових зривах, оскільки лікарі недооцінили тяжкість стану його дружини, не було надано екстреної меддопомоги, перенаправляли до іншої лікарні тоді, як він бачив, як на його очах дружині ставало все гірше і він нічим не може допомогти близькій людини. Все це призвело до передчасного летального результату з його дружиною. Після чого, у нього стались нервові зриви, порушився сон, депресія, після чого він попав до лікарні. Моральну шкоду він оцінює в 20000 грн.

Представник відповідача КУ Мелітопольська міська лікарня №2 ОСОБА_4 в судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що смерть дружини позивача настала внаслідок її тяжкої хвороби. За зверненням позивача була створена комісія відділу охорони здоров'я Мелітопольської міської ради, за висновками перевірки якого було визначено, що смерть дружини позивача була невідворотньою та не залежала від дій або бездіяльності лікарів. Виявлені недоліки у роботі лікарів не стали причиною смерті хворої та не вплинули на результат лікування.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні також позов не визнали та пояснили, що в КУ Мелітопольська міська лікарня №2 на вихідні дні залишається черговий лікар та постова медсестра. В день, коли на його зміну поступила дружина позивача, в лікарні не було вільних міць. Стан хворої був середньої важкості, вона була в свідомості, тиск був підвищений, але допустимий. В лікарні переповнені палати і місць не було, а тому, він був вимушений порекомендувати позивачу їхати до іншої лікарні.

Суд, вислухавши сторони, їх представників, допитавши свідка ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити частково.

Як вбачається з копії свідоцтва про смерть серії І-ЖС №389927 від 03.05.2017 ОСОБА_3 померла 29.04.2017 в м.Мелітополі /а.с.6/.

Причина її смерті постінфарктний кардіосклероз , про що зазначено в довідці про причину смерті №139 від 02.05.2017 року /а.с.7/.

Позивач вважає, що відповідачами у зв'язку із неналежним наданням медичної допомоги його дружині 29.04.2017 було заподіяно матеріальну та моральну шкоду, яку просить стягнути з останніх.

Отже, між сторонами виникли спірні правовідносини щодо відшкодування компенсації моральної та матеріальної шкоди у зв'язку з неналежним наданням медичної допомоги медичним закладом та працівником медичної установи, які у даному випадку регулюються нормами Конституції України , Цивільного кодексу України та відповідними постановами Пленуму Верховного Суду України, що регулюють питання відшкодування шкоди.

Згідно з ч.1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню у повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній зв'язок та є вина зазначеної особи у заподіянні шкоди.

При відсутності хоча б однієї з вказаних умов на відповідача не може бути покладено зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

На це звернуто увагу у п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , згідно якого до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, наявність шкоди ще не породжує обов'язку її компенсації, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи за заявою позивача було проведено перевірки щодо якості та обставин надання медичної допомоги його дружині ОСОБА_3

Так, комісією відділу охорони здоров'я Мелітопольської міської ради надано висновок про те, що пацієнтка померла від тяжкого хронічного сердцево-судинного захворювання в термінальній стадії. Смерть хворої була невідворотною та не залежала від дій або бездіяльності лікарів, які були задіяні в наданні медичної допомоги /а.с.12-15/.

Також, за висновками засідання клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров'я Запорізької облдержадміністрації від 27.06.2017 смерть хворої ОСОБА_3 настала від тяжкого хронічного сердцево-судинного захворювання в термінальній стадії, а саме: від хронічної недостатності кровообігу на фоні післяінфарктного кардіосклерозу, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету. Смерть хворої була невідворотною, незважаючи на проведені реанімаційні заходи та не залежала від дій лікарів, які надавали медичну допомогу хворій ОСОБА_3 /а.с.36-40/.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Проаналізувавши викладені обставини, приймаючи до уваги недоведеність неправомірності дій медичних працівників щодо настання смерті дружини позивача, відсутність встановленого причинно-наслідкового зв'язку між діями представників відповідача та настанням смерті, суд не знаходить передбачених законом підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог щодо відшкодування матеріальної шкоди, пов'язаної з витратами на поховання та ліки, та моральної шкоди у визначеному позивачем розмірі.

Однак, як вбачається з результатів перевірок комісіями було виявлено ряд недоліків в наданні медичної допомоги Хворій ОСОБА_3, які зазначені у висновках з метою вжиття заходів подальшого їх усунення. В подальшому наказом КУ Мелітопольська міська лікарня №2 ММР від 22.06.2017 за №53 були винесені догани лікарям ОСОБА_2 та ОСОБА_7

Крім того, у судовому засіданні була допитана свідок ОСОБА_6, яка пояснила, що вона як дочка супроводжувала свою матір ОСОБА_3 29.04.2017 до лікарні. Її мати тривалий час хворіла на серцево-судинні захворювання, приймала лікування. Того ранку мати стала себе погано почувати і позивач заздалегідь поцікавився вільними місцями в лікарні №2, йому відповіли, що місця є. По приїзду у медзаклад вони тривалий час, біля години, знаходились в приймальні лікарні. Чому їй невідомо, бо вона чекала в коридорі. А тільки потім лікар ОСОБА_2, вважаючи, що мати себе почуває нормально, направив їх до іншої лікарні, мотивуючи це тим, що у них немає вільних місць. Коли вони їхали, то матері стало гірше, бригада швидкої намагалась надати невідкладну допомогу і вже по приїзду до іншої лікарні мати померла.

Стаття 1172 ЦК України передбачає, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Як встановлено судом, відповідач ОСОБА_2 перебуває у трудових відносинах з КУ Мелітопольська міська лікарня № 2 і виконує свої професійні обов'язки.

Таким чином, саме КУ Мелітопольська міська лікарня № 2 , як самостійна юридична особа, є належним відповідачем, що не позбавляє дану установу права регресної вимоги до винних осіб у разі виконання деліктного зобов'язання. А тому, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позову саме до вказаного відповідача, а в задоволенні позову до лікаря ОСОБА_2 необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю позовних вимог.

Суд дійшов до висновку, що позивачеві спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях та переживаннях, які пов'язані з неможливістю отримати своєчасно кваліфіковану медичну допомогу, тривалому знаходженні у лікарні, перенаправлення хворої до іншої лікарні. На його очах страждала та загинула близька людина, а він був безпорадний у виниклій ситуації, не міг їй допомогти. А кваліфіковані спеціалісти тривалий час цього не робили.

Обговорюючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди суд, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вважає достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди за вказаних обставин 3 000 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.1166, 1167, 1172 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної установи Мелітопольська міська лікарня № 2 Мелітопольської міської ради Запорізької області та ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної установи Мелітопольська міська лікарня № 2 Мелітопольської міської ради Запорізької області, код 03077397, розташованої за адресою: вул.Брів-ла-Гайард,19, м.Мелітополь, на користь ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1, моральну шкоду у розмірі 3 000 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до апеляційного суду Запорізької області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: