Рішення

від 13.06.2007 по справі 20-5/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-5/118

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"13" червня 2007 р. справа № 20-5/118

За позовом: Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2)

до  Приватного підприємства „Промбыттехзапчасть” (99002 м. Севастополь, вул. Каманіна, 5; 99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 36, кв. 72; 99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 21)

про стягнення  заборгованості в розмірі 4490,58 грн.

Суддя Євдокимов І.В.

Представники сторін:

Позивач –не з'явився,

Відповідач - не з'явився.

Суть спору:

Позивач, КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради”,  звернувся до суду з позовом до відповідача, Приватного підприємства „Промбыттехзапчасть”, про стягнення  заборгованості за договорами №191 від 13.03.2000 та від 23.10.2003 про постачання  теплової енергії в розмірі 4490,58 грн., з яких: 3448,39 грн. –основана заборгованість, 49,03 грн. –пеня, 727,39 грн. –збитки від інфляції, 265,77 грн. –3% річних.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідачем належним чином не виконувались обов'язки щодо оплати  отриманої енергії.

Представник відповідача позовні вимоги визнав частково в межах строку позовної давності.

Представникам сторін в судовому засіданні 04.06.2007 роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши надані докази,  суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.03.2000 та 23.10.203 між позивачем  та  відповідачем були  укладені договори про постачання  теплової енергії № 191.

          Відповідно до вимог договорів позивач взяв на себе зобов'язання по постачанню тепловою енергією відповідача у необхідних розмірах, а відповідач в свою чергу зобов'язався оплачувати отриману енергію по встановленим тарифам та в строки, передбачені договорами.

Згідно з п.п. 6.1 –6.4 договору № 216 від 10.10.2003 відповідач зобов'язаний здійснювати оплату на протязі 10 днів після отримання рахунку. Рахунок вважається доставленим на адресу відповідача у випадку якщо останній на протязі розрахункового місяцю не заявить про неотримання рахунку.

Зобов'язання з постачання енергії позивачем виконувались належним чином, та  своєчасно, але оплата за отриману енергію відповідачем здійснювалась несвоєчасно та не повному об'ємі, у зв'язку з чим його заборгованість   перед позивачем   склала 3448,39 грн. за період з 01 березня 2000 року по 01 лютого 2007.

Суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статей 525, 526  Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 зобов'язання повинні виконуватись належним чином  відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається із матеріалів справи позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 3448,39 грн. за період з 01 березня 2000 року по 01 лютого 2007 року, але строк позовної давності частково сплинув, тому суд вважає задовольнити вимоги позивача за період з квітня 2004 року по 01 лютого 2007 року  в розмірі 2206,40 грн.

Посилання позивача про застосування ст. 264 Цивільного кодексу України згідно з якої,  перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, судом до уваги не приймається на підставі того, що позивачем не надані належні докази того, що відповідачем вчинялись дії по погашенню заборгованості у період з 01 березня 2000 року по квітень 2004 року.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням  пені.

Згідно ст. 611  Цивільного кодексу України  у разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 та статті 546 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 виконання зобов'язань може забезпечуватися пенею.

Відповідно до п. 7.2.3 договору № 191 від 23.10.2003 у випадку несвоєчасної сплати за продукцію Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення.

Позивачем нарахована  пеня в сумі 49,03  грн., яка підлягає стягненню частково, в розмірі 43,62 грн., на підставі того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України встановлена позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Право вимоги стягнення суми пені та штрафу виникло у позивача 28.03.2006, а позов пред'явлено лише 02.04.2007.

Суму основного боргу позивач просить стягнути з урахуванням 3% річних та  збитків від інфляції.

           Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три відсотку річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

15.07.2005 Інформаційним листом № 3.2.-2005 Верховний Суд України виклав правову позицію про природу трьох процентів річних та індексу інфляції, що передбачені статтями 214 ЦК УРСР та 625 ЦК України, згідно з якими боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів; грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних; оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань та в зв'язку з цим відносити до санкцій.

У зв'язку з чим, з відповідача підлягає стягненню  сума 3% річних в розмірі 108,33 грн., та  збитків від інфляції в розмірі 362,73 грн. за період з квітня 2004 року по 01 лютого 2007 року.

 Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2721,08 грн., з яких: 2206,40 грн. –основний борг, 43,62 грн. –пеня, 108,33 грн. –3% річних, 362,73 грн. –збитки від інфляції.

Керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає  на відповідача витрати по сплаті державного мита в сумі 61,81 грн.  і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71,50 грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства „Промбыттехзапчасть” (99002 м. Севастополь, вул. Каманіна, 5; 99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 36, кв. 72; 99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 21,  код  ЄДРПОУ 25130821, п/р 26007708 в СФ ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, МФО 324504) на користь Комунального підприємства “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2, код  ЄДРПОУ 03358357, п/р 26030945206831 в СФ АКБ УСБ, МФО 324195) заборгованість в сумі  2721,08 грн., з яких: 2206,40 грн. –основний борг, 43,62 грн. –пеня, 108,33 грн. –3% річних, 362,73 грн. –збитки від інфляції,  витрати по сплаті державного мита в сумі 61,81 грн., а також  витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 71,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.          В інший частині позовних вимог  КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради відмовити.

    Суддя                                                                                                    І.В.  Євдокимов

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано

15.06.2007

Розсилка:

1.          КП “Севтеплоенерго” Севастопольської міської Ради (99011 м. Севастополь,  вул. Павліченко, 2)

2.          ПП „Промбыттехзапчасть” (99002 м. Севастополь, вул. Каманіна, 5

3.          ПП „Промбыттехзапчасть” (99046 м. Севастополь, пр. Перемоги, б. 36, кв. 72)

4.          ПП „Промбыттехзапчасть” (99011 м. Севастополь, вул. Гоголя, 21)

5.          Справа

6.          наряд