Рішення

від 06.02.2018 по справі 805/4298/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2018 р. Справа№805/4298/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної фіскальної служби у Донецькій області звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (код ЄДРПОУ 32330335) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 36586,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв'язку з несплатою платником податків сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» узгоджених податкових зобов'язань в установлені законодавством строки, податковим органом сформовано податкову вимогу №1043-25 від 16.09.2015 року, яку було отримано відповідачем.

Вказує, що станом на 13.11.2017 року за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» обліковується податковий борг, що виник з причин несплати грошових зобов'язань самостійно визначених відповідачем.

Позивачем зазначено, що сума податкового боргу відповідачем самостійно не сплачена, у зв'язку з чим у позивача виникла підстава для звернення до суду з даним позовом.

Враховуючи викладене, позивач просить стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» за податковим боргом.

Ухвалою від 12.12.2017 року судом було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до попереднього засідання на 09.01.2018 року.

9.01.2018 року через відділ діловодства та документообігу суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою від 09.01.2018 року судом було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 6.02.2018 року.

Відповідач до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, будь - якої заяви чи відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Суд вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи відповідно до вимог ч.11 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки у довідці про причину повернення поштового відправлення з повісткою з штриховим кодовим ідентифікатором 8412200649627, 8412200657719, в якості причини повернення зазначено за зазначеною адресою не проживає .

На підставі частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач - Головне управління ДФС у Донецькій області діє на підставі положення про Державну фіскальну службу України та керується Податковим кодексом України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності, порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Таким чином, позивач у справі - суб'єкт владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері податкових взаємовідносин.

Відповідач - сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (далі - відповідач) зареєстроване як юридична особа (ЄДРПОУ 32330335), за юридичною адресою: 85734, Донецька область, Волноваський район, с. Миколаївка, вул.Набережна, буд.14, що підтверджено он-лайн відомостями та роздруківкою з безкоштовного запиту Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з 20.05.2003 року перебувало на обліку Волноваської ОДПІ ГУ ДФСу Донецькій області (Тельманівський район), з 11.09.2016 року перебуває на податковому обліку у Волноваській ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області. (а.с. 38).

У зв'язку з несплатою платником податків відповідачем узгоджених податкових зобов'язань, податковим органом сформована податкова вимога №1043-25 від 16.09.2015 року, яку отримано директором відповідача ОСОБА_1 17.08.2016 року, про що свідчить його особистий підпис на податковій вимозі (а.с. 68).

18.02.2014 року відповідач надав до Новоазовської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області звітну податкову декларацію з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014 рік, в якій самостійно визначило суму податкового зобов'язання в сумі 3219,28 грн. (а.с. 23-25, 65-67).

19.02.2014 року відповідач надав до Новоазовської ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області податкову декларацію з плати за землю за 2014 рік, в якій самостійно визначило суму податкового зобов'язання в сумі 142481,26 грн. (а.с. 19-22, 61-64).

Новоазовською ОДПІ ГУ ДФС у Донецькій області податковим повідомленням-рішенням від 07.05.2014 року №0002881501 зобов'язано відповідача сплатити штраф у сумі 1081,71 грн. за платежем: оренда землі юридичних осіб.

Станом на 06.02.2018 року у відповідача рахується сума податкового боргу з податку з сільськогосподарських товаровиробників та орендної плати з юридичних осіб, що підтверджене зворотнім боком картки облікового рахунку платника податків (а.с. 59-60).

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Статтею 15 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України на платників податків покладений обов'язок сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Таким чином, на відповідача у справі покладений обов'язок щодо обчислення та сплати сум податкових зобов'язань.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень розділу ХIII Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст.46 ПКУ, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з пунктом 287.3 статті 287 ПК України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

При цьому, пунктом 56.11 ст. 56 ПК України передбачено, що не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Відповідно до пункту 288.7 статті 288 ПК України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

З метою стягнення податкового боргу та у відповідності до пункту 59.1 статті 59 ПК України, відповідачу засобами поштового зв'язку направлено з повідомленням про вручення податкову вимогу №1043-25 від 16.09.2015 року, доказів оскарження якої в судовому або адміністративному порядку до суду сторонами не надано.

Застосовані податковим органом заходи не призвели до погашення податкової заборгованості.

Згідно з підпунктом 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право: звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Згідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 36 ПК України визначає, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податків обчислити, задекларувати та сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникли у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених ним Кодексом або законами з питань митної справи.

Визначення податкового боргу, надане у пп. 14.1.175 ст. 14 Кодексу, свідчить, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Порядок погашення податкового боргу платника податків встановлено Податковим кодексом. Так, згідно ст. 95 Кодексу контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (п. 95.1 - 95.3 ст. 95 ПК України).

Відповідно до п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст. 41 Кодексу контролюючі органи, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах їх повноважень, є органами стягнення (виключно). Орган стягнення - державний орган, уповноважений здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах повноважень, встановлених ПК або іншими законами України (п. 14.1.137 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Права органів доходів і зборів на час розгляду справи передбачені ст. 20 ПК України.

Згідно з п.п. 20.1.18 та 20.1.19 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право: визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов'язань платників податків; стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податного боргу або його частини.

Пунктом 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (пункт 57.1 статті 57 Податкового кодексу України).

Позивачем, з метою стягнення податкового боргу направлено відповідачу податкову вимогу №1043-25 від 16.09.2015 року, проте відповідачем сума боргу сплачена не була.

Відповідно до п.87.2 ст. 87 ПК джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно з п.89.3 ст. 89 ПК України Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

Відповідно до п.95.1, п. 95.3 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно статті 90 Податкового кодексу України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.

Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (абзац 3 пункту 95.3 статті 95 ПК України із змінами та доповненнями).

Відповідно до положень, закріплених ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на встановлене та враховуючи, що суму боргу у розмірі 36586,07 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив, податковий борг є узгодженим, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та визнає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст.139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню, оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуюче вищезазначене та те, що відповідач на час розгляду справи не сплатив суму податкового боргу в розмірі 36586,07 грн., тому суд приходить висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі, та з відповідача необхідно стягнути зазначену суму.

Керуючись, ст.ст. 2, 8-11, 17, 69-71, 86, 94, 158-163, 185-186, 254 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, юридична адреса: вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, м. Маріуполь, Донецька область, 87526) до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» про стягнення коштів з рахунків у банківських установах, які обслуговують сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (код ЄДРПОУ 32330335) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 36586, 07 грн. - задовольнити.

Стягнути кошти з рахунків у банківських установах, які обслуговують сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Нова Україна» (код ЄДРПОУ 32330335, юридична адреса: вул. Набережна, буд.14, с. Миколаївка, Волноваський район, Донецька область, 85734) в рахунок погашення податкового боргу на загальну суму 36586, 07 грн.

Повний текст рішення виготовлено 6 лютого 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Загацька Т. В.