Рішення

від 07.02.2018 по справі 815/5194/17

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/5194/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2018 року м. Одеса

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.,

при секретарі судового засідання - Сидоренко Ю.С.

за участю сторін:

представник позивача - ОСОБА_1

представник відповідача - ОСОБА_2

представник третьої особи - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Одеського прикордонного загону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація Мангуст про визнання протиправним та скасування рішення, визнати протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До суду з позовом звернувся ОСОБА_3 до Одеського прикордонного загону, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація Мангуст з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с.28-31) про:

визнання протиправним та скасування рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_3;

визнання протиправною та скасування постанови Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28 квітня 2017 року при проходженні митного кордону в аеропорту м. Одеса, посадовими особами Одеського прикордонного загону відмовлено у перетинанні державного кордону України громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, який прибув для участі у міжнародних спортивних змаганнях з панкратіону, організованих ГО Мангуст . Співробітники прикордонної служби обґрунтували свою відмову тим, що позивач не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України. Однак, позивач стверджує, що такі доводи прикордонної служби є хибними та неправдивими, оскільки проведення міжнародних спортивних змагань з панкратіону було заплановано заздалегідь та з відповідним повідомленням правоохоронних органів. Проте, незважаючи на вищевказане, посадовими особами прикордонної служби за результатами проходження прикордонного контролю прийняли рішення про відмову у перетині державного кордону України від 28.04.2017р. та поставлено штемпель у паспорті з відміткою про заборону в'їзду на територію України строком на три роки. Позивач із зазначеними рішеннями прикордонної служби не погоджується, посилаючись на те, що з його боку та з боку ГО Мангуст були надані усі документи, передбачені законодавством України, на підтвердження законного перетинання державного кордону та подальшого перебування на території України, підтвердження мети поїздки, а спірними рішеннями порушено права та інтереси позивача, як іноземця та спортсмена, який, у зв'язку із забороною в'їзду в Україну строком на три роки, не зможе приймати участь у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву (а.с.32-36), зазначивши, що за результатами контролю першої лінії, на виконання наказу начальника Одеського прикордонного загону Про затвердження Порядку організації та здійснення процедур другої лінії, порядку обліку та зберігання звітних матеріалів за результатами їх проведення №60-од від 22.11.2013р., розпорядження начальника Одеського прикордонного загону Про заходи щодо контролю в'їзду на територію України громадян ОСОБА_5 , щодо позивача проведено заходи контролю другої лінії. Співбесіду було проведено у присутності зустрічаючої сторони та за участі співробітників оперативно-розшукового відділу. В ході співбесіди встановлено, що ОСОБА_3 не зміг підтвердити мету запланованого перебування на території України, а саме: не мав достатньо коштів для перебування на території України протягом 8-ми діб, згідно вимог Постанови КМУ №884 від 04.12.2012р.; не мав броні готелю; офіційного запрошення від організаторів змагань; плутався у поясненнях де буде проживати та, що робити окрім участі у змаганнях 1-го травня; не мав зворотних квитків; не мав чіткої відповіді, щодо місця постійного мешкання (перебування). За результатами контролю другої лінії, на підставі отриманих оперативних даних, інформації під грифом та пропозиції від підрозділів ОРВ та СБУ, відповідачем прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону України громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3. Також, в обґрунтування правомірності прийнятих рішень, відповідач зазначив, що відповідно до раніше підписаних планів взаємодії з підрозділом СБУ, прикордонну службу було проінформовано про наявну оперативну інформацію щодо безпосередньої участі ГО Мангуст шляхом залучення своїх представників (бойовиків)в спробах силового захоплення будівель органів державної влади, у масових заходах у м. Одесі 1-го та 2-го травня 2014 року на Куликовому полі, які прибували на територію України під виглядом учасників спортивних змагань. За таких обставин, на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства №3773-VI від 22.09.2011р. начальником Одеського прикордонного загону прийнято постанову про заборону в'їзду позивачу в Україну строком на три роки. З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що посадові особи Одеського прикордонного загону діяли у відповідності зі ст. 19 Конституції України, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, отже підстави для задоволення позову відсутні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація Мангуст позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини якими обґрунтовуються вимоги позивача, докази, якими вони підтверджуються та заперечення на позовну заяву відповідача, суд встановив наступне.

28 квітня 2017 року ОСОБА_3, 27.03.1991р.н., громадянин ОСОБА_4 Федерації, прибув до м. Одеса, пункт пропуску через державний кордон України для повітряного сполучення Одеса-аеропорт , авіарейсом сполучення Стамбул-Одеса . Проте, через державний кордон України позивача не пропущено.

Під час здійснення прикордонного контролю інспектором прикордонної служби відділу прикордонної служби Одеса-аеропорт Одеського прикордонного загону ОСОБА_6 прийнято рішення про відмову у перетинанні державного кордону на в'їзд в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 Підставою прийняття рішення про відмову у перетинанні державного кордону України іноземцю від 28 квітня 2017 року зазначено частину першу статті 8 Закону України Про прикордонний контроль №1710-VI від 05.11.2009р. з причин не підтвердження мети запланованого перебування на території України. (а.с. 43)

Також, 28 квітня 2017 року начальником Одеського прикордонного загону затверджено постанову про заборону в'їзду в Україну, згідно якої за результатами розгляду матеріалів стосовно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин ОСОБА_4 Федерації, встановлено порушення ним у пункті пропуску через державний кордон України правил перетинання державного кордону України. З огляду на зазначене, відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства №3773-VI від 22.09.2011р., відповідач постановив заборонити позивачу в'їзд в України строком на три роки (а.с. 45).

Оцінюючи спірні правовідносини, суд звертає увагу на наступне.

Правові основи здійснення прикордонного контролю, порядок його здійснення, умови перетинання державного кордону України визначає Закон України Про прикордонний контроль №1710-VI від 05.11.2009р. (далі - Закон №1710-VI)

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль - державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

Прикордонний контроль здійснюється з метою протидії незаконному переміщенню осіб через державний кордон, незаконній міграції, торгівлі людьми, а також незаконному переміщенню зброї, наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, боєприпасів, вибухових речовин, матеріалів і предметів, заборонених до переміщення через державний кордон.

Прикордонний контроль здійснюється, зокрема, щодо осіб, які перетинають державний кордон.

У відповідності з ч. 4 ст. 2 Закону, прикордонний контроль щодо осіб, які перетинають державний кордон, включає: 1) перевірку документів; 2) огляд осіб; 3) виконання доручень правоохоронних органів України; 4) перевірку виконання іноземцями, особами без громадянства умов перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну, виїзду з України та транзитного проїзду територією України; 5) реєстрацію іноземців, осіб без громадянства та їх паспортних документів у пунктах пропуску через державний кордон.

Згідно з ч. 5 ст. 2 Закону №1710-VI прикордонний контроль забезпечується шляхом: 1) установлення режиму в пунктах пропуску через державний кордон та здійснення контролю за його додержанням; 2) застосування технічних засобів прикордонного контролю, використання службових собак та інших тварин; 3) створення і використання баз даних про осіб, які перетнули державний кордон, вчинили правопорушення, яким не дозволяється в'їзд в Україну або яким тимчасово обмежено право виїзду з України, про недійсні, викрадені і втрачені паспортні документи, а також інших передбачених законом баз даних; 4) спостереження за транспортними засобами і в разі потреби їх супроводження; 5) здійснення адміністративно-правових, а також оперативно-розшукових заходів; 6) організації і забезпечення взаємодії з підприємствами, установами та організаціями, діяльність яких пов'язана з міжнародним сполученням; 7) координації дій контрольних органів і служб.

За приписами ч. 1 ст. 6 Закону №1710-VI перетинання особами, транспортними засобами державного кордону і переміщення через нього вантажів здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України, а у випадках, визначених цим Законом, - посадових осіб Державної прикордонної служби України, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною другою статті 6 Закону №1710-VI визначено, що початком здійснення прикордонного контролю особи, є момент подання особою паспортного, інших визначених законодавством документів для перевірки уповноваженій службовій особі Державної прикордонної служби України.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону №1710-VI прикордонний контроль вважається закінченим після надання уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України дозволу на перетинання державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем або після доведення до відома відповідної особи рішення про відмову у перетинанні державного кордону особою, транспортним засобом, вантажем.

Прикордонний контроль та пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів проводяться з урахуванням оцінки ризиків, що здійснюється за методиками, визначеними спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах охорони державного кордону (ч. 5 ст. 6 Закону №1710-VI).

Стаття 8 Закону №1710-VI визначає умови перетинання державного кордону іноземцями та особами без громадянства у разі в'їзду в Україну.

Так, за приписами ч. 1 цієї статті, уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України надають іноземцю, особі без громадянства дозвіл на перетинання державного кордону у разі в'їзду в Україну за умови: 1) наявності в нього дійсного паспортного документа; 2) відсутності щодо нього рішення уповноваженого державного органу України про заборону в'їзду в Україну; 3) наявності в нього в'їзної візи, якщо інше не передбачено законодавством України; 4) підтвердження мети запланованого перебування; 5) наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності в нього можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України - для громадянина держави, включеної до переліку держав, затвердженого Кабінетом Міністрів України, та особи без громадянства, яка постійно проживає у державі, включеній до такого переліку.

Згідно вимог ч. 2 ст. 8 Закону №1710-VI іноземцям, особам без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам в'їзду в Україну, відмовляється у перетинанні державного кордону в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 9 Закону №1710-VI прикордонний контроль іноземців та осіб без громадянства під час в'їзду в Україну здійснюється за процедурами контролю першої лінії, а у передбачених цим Законом випадках - також за процедурою контролю другої лінії.

Процедура здійснення контролю першої лінії, передбачає проведення перевірки: 1) паспортного документа з метою встановлення його дійсності, наявності відповідно до вимог законодавства посвідки на постійне проживання чи візи; 2) наявності чи відсутності у базах даних Державної прикордонної служби України інформації про заборону в'їзду в Україну та про доручення правоохоронних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон; 3) відміток про перетинання державного кордону в паспортному документі іноземця або особи без громадянства (ч. 2 ст. 9 Закону №1710-VI).

Процедура здійснення контролю другої лінії проводиться за результатами аналізу та оцінки ризиків під час виконання процедури контролю першої лінії, якщо в уповноваженої службової особи Державної прикордонної служби України виникли сумніви щодо виконання іноземцем або особою без громадянства умов в'їзду в Україну, та передбачає: 1) встановлення місць відправлення та призначення, мети та умов запланованого перебування з проведенням у разі необхідності перевірки відповідних підтверджуючих документів і співбесіди; 2) з'ясування наявності достатнього фінансового забезпечення на період запланованого перебування і для повернення до держави походження або транзиту до третьої держави або наявності можливості отримати достатнє фінансове забезпечення в законний спосіб на території України (ч. 3 ст. 9 Закону №1710-VI).

Як встановлено судом, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про відмову позивачу у перетині державного кордону України стала не можливість ОСОБА_3 підтвердити мету запланованого перебування на території України.

Так, ОСОБА_3, громадянин ОСОБА_4 Федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1, прибув в Україну 28 квітня 2017 року для участі у спортивних змаганнях на запрошення громадської організації Мангуст , якою 01.05.2017р. у м. Одесі, концерт-хол Одеса , проводився захід - Кубок з професійного панкратіону GOLDEN MONGOOSE .

Як вбачається з матеріалі справи, 12 квітня 2017 року громадською організацією Мангуст направлено повідомлення в Приморський ВП в м. Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області та Головне управління Національної поліції в Одеській області про те, що 01 травня 2017 року у м. Одесі ГО Мангуст та спортивним клубом Мангуст проводитиметься спортивно-масовий захід Кубок з професійного панкратіону Golden Mongoose з проханням забезпечити громадський порядок та безпеку під час проведення вказаного заходу, що відбудеться 01 травня 2017 року о 19 год. 00 хв., за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, буд. 5, концерт-хол Одеса . (а.с.12-13)

До матеріалів справи представником позивача додано лист-запрошення громадської організації Мангуст від 21 квітня 2017 року, яким для участі у спортивних змаганнях Кубок з професійного Панкратіону GOLDEN MONGOOSE , який проводитиметься 01 травня 2017 року о 19 год. 00 хв. у м. Одесі, концерт-хол Одеса , громадська організація запрошує, зокрема громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, 27.03.1991р.н. Відповідно до вказаного запрошення, у період перебування на території України з 28 квітня по 03 травня 2017 року запрошені спортсмени будуть розміщені в готелі Одеса , за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, 5. Фінансові витрати, пов'язані з перебуванням на території України у вказаний період несе сторона, яка приймає (а.с. 11).

Однак, вказане запрошення не містить: адреси (поштової, електронної, тощо) за якою позивачу направлялось таке запрошення, позивач не надав до суду жодних доказів отримання такого запрошення. У судовому засіданні представник позивача також не зміг пояснити яким чином, в який спосіб та за якою адресою (поштовою, електронною тощо) це запорошення отримане позивачем.

Відповідно до довідки про результати співбесіди з ОСОБА_3 вбачається, що позивач мав при собі 29 000 руб. та має намір перебувати на території України приблизно до 5-6 травня 2017 року, проте не має при собі проїзного квитка на зворотній шлях (а.с. 42).

У відповідності до п. п. 3, 4 Порядку підтвердження достатнього фінансового забезпечення іноземців та осіб без громадянства для в'їзду в Україну, перебування на території України, транзитного проїзду через територію України і виїзду за її межі та визначення розміру такого забезпечення , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №884 від 4 грудня 2013 року, особи повинні мати кошти в 20-кратному розмірі прожиткового мінімуму на одну особу з розрахунку на місяць, встановленого в Україні на день їх в'їзду в Україну.

Якщо строк перебування особи становить менше або більше одного місяця, зазначена сума ділиться на середньоарифметичну кількість днів місяця (30 діб) та множиться на планову кількість днів (до цієї суми додається п'ять днів) перебування.

З врахуванням зазначених норм законодавства, суми у розмірі 29 000 руб., яку мав при собі позивач, не достатньо для перебування на території України протягом 8-ми діб.

Окрім того, суд звертає увагу на пояснення представника відповідача, що під час співбесіди позивач плутався у поясненнях де буде проживати в м. Одесі та, що робитиме окрім участі у змаганнях 1-го травня, не мав чіткої відповіді щодо місця постійного мешкання (перебування), тощо.

Враховуючи вищевикладене, за результатами контролю другої лінії, проведеної співбесіди, аналізу та оцінки ризиків, посадовими особами Одеського прикордонного загону встановлено, що ОСОБА_3 не відповідає умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України Про прикордонний контроль .

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1710-VI іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Враховуючи те, що позивач не відповідав умові перетинання державного кордону на в'їзд в Україну, передбаченій п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону №1710-VI, а саме: не підтвердив мету запланованого перебування на території України, суд дійшов висновку, що відповідач правомірно прийняв рішення про відмову в перетинанні державного кордону України іноземцю - громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

Вирішуючи даний спір в частині позовних вимог щодо оскарження рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_3, суд також виходить із того, що дане рішення вже реалізоване та навіть за умови визнання його судом протиправним не відновить прав позивача.

Задоволенню ж в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (у редакції станом на 15.12.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною та скасування постанови Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, громадська організація Мангуст звернулась листом №352/4 від 28.04.2017р. до начальника управління Служби безпеки України в Одеській області з проханням посприяти у перетині кордону України делегаціям, які прибули для участі у змаганнях, яке відбудеться 1 травня 2017 року (а.с. 14).

Також, начальник Одеського прикордонного загону листом №62/4172 від 28 квітня 2017 року повідомив начальника управління Служби безпеки України в Одеській області про те, що 28 квітня 2017 року о 12 год. 20 хв. в пункт пропуску для повітряного сполучення Одеса-аеропорт прибули громадяни ОСОБА_4 Федерації, у тому числі ОСОБА_3 для участі у змаганнях з професійного панкратіону Золотий мангуст 01 травня 2017 року, яких не пропущено через державний кордон України та відправлено у зворотному напрямку (а.с. 37).

Відповідач постанову про заборону в'їзду в Україну обґрунтував тим, що з метою виявлення можливих спроб в'їзду до України осіб, можливо причетних до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, представниками Державної прикордонної служби України в період квітня-травня 2017 року в результаті проведених фільтраційних заходів у пункті пропуску для міжнародного повітряного сполучення Одеса-аеропорт було виявлено осіб, серед яких й громадянин ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, яким за результатами процедури здійснення прикордонного контролю відмовлено у в'їзді в Україну та на підставі ч. 1 ст. 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства №3773-VI від 22.09.2011р. заборонено в'їзд в Україну строком на три роки. Про проведення вказаних заходів начальник Одеського прикордонного загону листом від 13 червня 2017 року №62-5538 (відповідь на №65/5/3-1988 від 26 квітня 2017 року) повідомив начальника управління Служби безпеки України в Одеській області (а.с. 38-39).

Підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну передбачені статтею 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства №3773-VI від 22.09.2011р. (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) (далі - Закон №3773-VI).

Так, згідно вимог ч. 1 Закону №3773-VI зазначеної статті, в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, органів доходів і зборів та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа намагається здійснити в'їзд через контрольні пункти в'їзду - виїзду на тимчасово окуповану територію без спеціального дозволу або така особа під час попереднього перебування на території України здійснила виїзд із неї через контрольний пункт в'їзду - виїзду.

Як вбачається з довідки, складеної під час прийняття рішення про заборону в'їзду, та оскаржуваної постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну, обставиною, що є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, відповідачем зазначено абзац частини першої статті 13 Закону України Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства №3773-VI від 22.09.2011р., згідно якого особа у пункті пропуску через державний кордон України порушила правила перетинання державного кордону України або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону. (а.с.46)

Однак, у вказаній вище довідці та у оскаржуваній постанові відповідачем не зазначено у чому саме полягають діяння, які є підставою для прийняття рішення про заборону в'їзду, обставини і характер вчинення особою діяння.

Крім того, з наданих відповідачем пояснень та документів вбачається, що відповідач фактично підставу для заборони позивачу в'їзду в Україну пов'язує із забезпеченням національної безпеки України або охорони громадського порядку, посилаючись на оперативну інформацію щодо можливої причетності до терористичних або екстремістських організацій чи членів ОЗУ, осіб, які прибували до м. Одеси у період травень-червень 2017 року під виглядом учасників спортивних змагань.

Однак, суд не приймає наведені обґрунтування в якості достатнього та належного підґрунтям для прийняття постанови від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну строком на три роки громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, оскільки відповідач на підтвердження цих обставин не надав відповідних доказів.

У запереченнях на позовну заяву представник відповідача в обґрунтування правомірності прийняття оскаржуваної постанови від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 посилався на наявну оперативну інформацію щодо безпосередньої участі ГО Мангуст шляхом залучення своїх представників (бойовиків) в спробах силового захоплення будівель органів державної влади, у масових заходах у м. Одесі 1-го та 2-го травня 2014 року на Куликовому полі, які прибували на територію України під виглядом учасників спортивних змагань.

Суд критично оцінює зазначенні посилання представника відповідача, оскільки протокольними ухвалами суду неодноразово витребовувались докази на підтвердження зазначеного, однак до суду не були надані.

Окрім того, у матеріалах справи наяний гарантійний лист громадянина ОСОБА_7 від 28.04.2017р., який був направлений начальнику Одеського прикордонного загону ОСОБА_8 відносно того, що ОСОБА_7 (ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт громадянина України КЕ 001238, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3) бере на себе зобов'язання щодо забезпечення виконання постанови КМУ Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування iноземцiв та осiб без громадянства на територiї України №150 від 15.02.2012р., а саме: тимчасову реєстрацію національних документом іноземця, надання йому помешкання, в необхідних випадках фінансування лікування і відправлення іноземця в країну його постійного проживання за свій рахунок (у разі відсутності в іноземця коштів), а також виконня інших зобов'язань у випадку раптових обставин, зокрема, щодо громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, який буде проживати за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, готель Одеса . (а.с. 84)

У підтвердження бронювання номерів у готелю Одеса за адресою: м. Одеса, Гагаринське плато, представником позивача надано договір про надання готельних послуг та інших послуг №15 від 01.04.2017р., замовником яких є ТОВ СК Мангуст (а.с.125-129)

При прийнятті рішення по справі суд бере до уваги наявні в матеріалах справи сертифікати, дипломи та посвідчення №MF-0250 Міжнародної федерації повно контактного рукопашного бою, що позивач є гранд майтер FCF-MMA. Відповідно до витягу з сайту Сбірної MixFighter ОСОБА_3 є чемпіон Європи по ОСОБА_9 (Естонія 2012), чемпіон ОСОБА_5 по рукопашному бою серед професіоналів FCF (ОСОБА_10 2010), переможець кубка Світу по ушу - саньба (Україна 2011), чемпіон Світу по кікбоксингу (Португалія 2009), чемпіон Світу по боям без правил (Ялта 2012), чемпіон Світу по конг-фу (Пекин 2013), четирьох кратний чемпіон ОСОБА_5 по ОСОБА_11. (а.с.132-137)

Відповідно до пп. 3 п. 2 ст. 2 КАС України (у редакції станом на 15.12.2017р.), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У даному випадку судом встановлено, що спірну постанову про заборону в'їзду в Україну прийнято відповідачем - суб'єктом владних повноважень необґрунтовано, відповідно її слід вважати й такою, що прийнята непропорційно, оскільки відповідачем не обґрунтовано цілі на досягнення яких спрямоване це рішення, тоді як для позивача прийняття вказаної постанови має несприятливі наслідки у вигляді обмеження права в'їзду в Україну строком на три роки, участі у спортивних змаганнях, які проводитимуться на території України, тощо.

Водночас, згідно положень п. 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, суд у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкті владних повноважень перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав свобод та інтересів особи і цілями на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративний справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта вданих повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість відповідач, як суб'єкт владних повноважень, рішення якого оскаржено (постанова від 28 квітня 2017 року про заборону в'їзду в Україну), не довів його правомірність, у зв'язку із чим, за встановлених судом обставин, вказане рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання протиправною та скасування постанови Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3.

Відповідно до п. п. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно до квитанцій №ПН174 від 05.10.2017р. та №ПН173 від 05.10.2017р. (а.с.3-4) позивачем оплачено судовий збір у розмірі (640 + 640) 1 280,00 грн.

Враховуючи, що зазначений позов задоволено частково, суд, у відповідності до приписів ч. 3 ст. 139 КАС України, здійснює розподіл судових витрат на користь позивача відповідно до задоволених вимог (задоволено одну позовну вимог із двох заявлених) у розмірі 640, 00 грн.

Керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_3 (ОСОБА_5, Республіка Дагестан, м. Махачкала, п. Ленинкент, вул. Дахадаєва, буд. 16 а) до Одеського прикордонного загону (код ЄДРПОУ 14321386, місцезнаходження: 65121, м. Одеса, вул. Левітана, 113), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Громадська організація Мангуст (код ЄДРПОУ 38989364, місцезнаходження: 65101, м. Одеса, пр.-т Маршала Жукова, 2а) про визнання протиправним та скасування рішення Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про відмову у перетині державного кордону України іноземцю або особі без громадянства ОСОБА_3; визнання протиправною та скасування постанови Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України Одеського прикордонного загону від 28.04.2017р. про заборону в'їзду строком на три роки в Україну громадянину ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 - визнати протиправною та скасувати.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Одеського прикордонного загону на користь ОСОБА_3 витрати на оплату судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень).

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в сроки, встановлені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повний текст рішення складене та виготовлене суддею 07.02.2018.

Суддя Балан Я.В.

.