Рішення

від 05.02.2018 по справі 904/58/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2018м. ДніпроСправа № 904/58/18 За позовом Приватного малого підприємства "Сінбад", м.Херсон

до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова", м. Дніпро

про стягнення суми 17 114, 42 грн.

Суддя Суховаров А.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

Суть спору :

Приватне мале підприємство "Сінбад" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить суд стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" (далі - відповідач) на свою користь суму 3 042, 99 грн. 3% річних, 14 071, 43 грн. інфляційних.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на порушення відповідачем зобов'язань в частині виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16.

Ухвалою суду від 04.01.2018 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Разом з тим, 04.01.2018 судом ухвалено надати відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України відзив на позов протягом 15 днів з дня отримання (вручення) ухвали про відкриття провадження у справі; позивачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати відповідь на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відзиву на позовну заяву; відповідачу в порядку статті 251 Господарського процесуального кодексу України надати заперечення на відзив протягом 10 днів з дня отримання (вручення) відповіді на відзив.

Відповідач проти позову заперечує, у відзиві від 23.01.18 вказує що ухвалою від 20.02.2017 судом надано відстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16 до 20.01.2017 року, тому нарахування штрафних санкцій за період наданого відстрочення виконання рішення суду є неправомірним. Також, відповідач вказує, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16 виконано у найкоротші строки, а тому нарахування штрафних санкцій є безпідставним. До того ж, відповідач зазначає, що за рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16 з відповідача стягнуто суму основного боргу, а також інфляційні та 3% річних, а тому повторне стягнення 3% річних та інфляційних, на думку відповідача, є неправомірним.

Крім того, за змістом наданого відзиву, відповідач просить суд розглядати справу №904/58/18 з повідомленням (викликом) учасників справи.

Ухвалою суду від 25.01.2018 у задоволенні клопотання Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" про розгляд справи за участю всіх учасників справи відмовлено судом з огляду на приписи ч.6 ст. 252 ГПК України.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 05.02.2018 року судом прийнято рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2016 року по справі №904/6765/16 за позовом Приватного малого підприємства "Сінбад" до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім. О. М. Макарова" про стягнення основного боргу у розмірі 79 766, 00 грн., 3% річних у розмірі 3 831, 69 грн., інфляційних втрат у розмірі 40 086, 11 грн. та 1 855, 25 грн. витрат зі сплати судового збору встановлено наступні обставини.

04.07.2011 між позивачем (підрядником) та відповідачем (замовником) було укладено договір №621308 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується надати послуги з виконання водолазних підводно-технічних робіт по ремонту водоприймальних оголовків № 1"б" та № 2 (спорудження 104 "В" інв.№ 10302102001257) на русловому водозаборі в акваторії р. Дніпро, згідно проекту (технічному завданню) та локальному кошторису, що додається, (додаток № 1) у відповідності з умовами цього договору, а замовник зобов'язується прийняти роботу та оплатити її.

Згідно п. 2.1.1 Договору підрядник зобов'язаний виконати роботи, зазначені в п. 1.1 Договору згідно проекту (технічному завданню) "Ремонтні роботи РЗУ на русловому водозаборі ГП "ПО ЮМЗ ім. О.М. Макарова" в акваторії р. Дніпро м. Дніпропетровськ" у повному обсязі у відповідності з локальним кошторисом протягом 30 робочих днів з моменту отримання авансу.

Пунктом 2.1.3 Договору встановлено, що підрядник по завершенню робіт надає замовнику акти здачі-приймання наданих послуг по формі КБ-2В.

Замовник згідно договору прийняв на себе наступні зобов'язання, зокрема, своєчасно прийняти надані послуги та здійснити розрахунки з підрядником (п. 2.2.2 Договору).

Розділом 3 Договору встановлено, що надані послуги приймаються замовником протягом 10 робочих днів з моменту їх закінчення та у випадку виявлення порушень або інших недоліків невідкладно повідомити про це підряднику.

Приймання послуг оформлюється двостороннім актом виконаних робіт по формі КБ-2В складеним та затвердженим замовником та підрядником у встановленому порядку.

Акт приймання виконаних послуг направляється підрядником замовнику в двох екземплярах, не пізніше 5-ти днів після його затвердження підрядником. Замовник зобов'язаний підписати акт та один екземпляр повернути підряднику у 10-денний строк, або направити мотивовану відмову від підписання акта у цей же строк.

Відповідно до п. 5.1 Договору вартість виконаних робіт, доручених підряднику, підтверджується договірною ціною (додаток № 1), яка є невід'ємною частиною договору та складає 159532 грн. Вартість зазначена без ПДВ-20%, оскільки підрядник є платником єдиного податку зі ставкою 10 %.

Розрахунок за Договором здійснюється на підставі платіжного документа підрядника шляхом перерахування замовником передплати, яка складає 50% від загальної вартості договору. Остаточний розрахунок здійснюється після підписання обома сторонами акта здачі-приймання виконаних послуг по формі КБ-2В. Строк оплати - протягом 10 банківських днів з моменту отримання рахунку.

Строк дії договору встановлюється з моменту підписання та діє до 31.12.2012 (розділ 10 Договору)

Додатковою угодою №3 від 20.12.2013 Договору продовжено строк дії Договору до 01.05.2014, а також доповнено до умов договору "План-графік надання послуг з ремонту водопровідних оголовків № 1 "б" та № 2" (додаток № 2).

Сторонами до Договору узгоджено договірну ціну у розмірі 159535 грн. та підписано локальний кошторис № 2-1-1 до договору на суму 159535 грн.

На виконання умов Договору відповідачем здійснено 50% передплати за послуги підрядника у сумі 79 766,00 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку.

Позивачем на виконання умов Договору виконано роботи з ремонту водопровідних оголовків №1"б" та №2, що підтверджується актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку №1"б" від 18.11.2013 та актом водолазного обстеження водоприйомного оголовку №2 від 17.04.2014, підписаними та скріпленими печаткам підприємств обох сторін.

Листом від 03.12.2014 позивач звернувся до відповідача з вимогою щодо підписання акту виконаних робіт по формі КБ-2В на суму 159 532, 00 грн., проте відповідачем акт виконаних робіт по формі КБ-2В не підписано, мотивованої відмові від підпису позивачеві не надано.

Матеріалами справи №904/6756/16 встановлено прострочення відповідачем оплати замолених робіт, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 79 766,00 грн.

Окрім того, позивач на підставі положень ч.2 ст.625 ЦК України нарахував до сплати відповідачу 3% річних за період з 14.12.2014 року по 21.07.2016 року у розмірі 3 841, 88 грн. та інфляційні втрати за період грудень 2014 року - липень 2016 року у розмірі 43 805, 25 грн.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Так, рішенням господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/6756/16 встановлено факт укладення між сторонами Договору, виконання позивачем обумовлених Договором робіт, а також порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати наданих послуг.

Вказаним рішенням суду позовні вимоги задоволено часткового та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 79 766, 00 грн. основного боргу, 3 831, 69 грн. 3% річних, 40 086, 11 грн. інфляційних втрат, 1 855, 20 грн. судового збору.

На час розгляду справи №904/6765/16 рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16 набрало законної сили, що відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України є підставою для звільнення позивача від доказування обставин, встановлених під час розгляду справи №904/6765/16.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року по справі №904/6756/16 залишено без змін рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16.

Таким чином, станом на 30.01.2016 року у відповідача виникли зобов'язання перед позивачем щодо виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16.

За змістом постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №54522043 від 20.09.2017 року фактичне виконання рішення відбулось 20.09.2017 року.

Враховуючи несвоєчасне виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16, позивачем на підставі ч.2 ст. 625 ЦК України нараховано до сплати відповідачу 3% річних за період з 30.11.16р. по 20.09.17р. у розмірі 3 042, 99 грн. та інфляційні за період з грудня 2016 року по вересня 2017 року у розмірі 14 071, 43 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся з даним до суду.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми 3% річних та інфляційних нарахувань, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Суд дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача з наступних підстав.

Відповідно до приписів п.п. 7.1, 7.2 поставноив Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Однак водночас слід мати на увазі, що у разі коли судовим рішенням з боржника стягнуто суму неустойки (штрафу, пені), то правова природа відповідної заборгованості саме як неустойки у зв'язку з прийняттям такого рішення залишається незмінною, і тому на неї в силу припису частини другої статті 550 ЦК України проценти не нараховуються. При цьому обов'язок сплатити суму неустойки (штрафу, пені) за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень частини першої статті 509 ЦК, а отже відсутні підстави і для застосування до цих правовідносин статті 625 ЦК України.

Наведене стосується й випадків здійснених господарським судом відстрочки і розстрочки виконання рішення, зміни способу та порядку виконання судового рішення шляхом звернення стягнення на кошти боржника, оскільки під час таких відстрочки чи розстрочки або зміни інфляційні процеси тривають, грошове зобов'язання залишається повністю або частково невиконаним і негативний вплив такої ситуації на позивача потребує відповідної компенсації згідно з вимогами частини другої статті 625 ЦК України.

Між тим, господарський суд зазначає, що за змістом загальних положень щодо виконання зобов'язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України установлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання, яка полягає у тому, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи зі змісту ч. 1 ст. 598, ст.ст. 599, 600, 604-609 ЦК, саме по собі судове рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК.

Згідно з положеннями п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з ч. 5 цієї статті у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Так, ГПК передбачає дві стадії, на яких суд може вирішувати питання про розстрочку виконання рішення, а саме: при винесенні рішення по суті справи, що відображається в мотивувальній та резолютивній частинах рішення, а також у наказі господарського суду; та під час виконання рішення суду (виконавчого провадження) шляхом винесення окремого процесуального документа (ухвали) про розстрочку виконання рішення. Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. За змістом ч. 6 ст. 238 цього Кодексу про надання відстрочки виконання рішення зазначається у резолютивній частині рішення суду.

Предметом даного позову є стягнення 3% річних та інфляційних за прострочення сплати відповідачем стягнутої за рішенням суду у справі №904/6756/16 суми основного боргу, інфляційних та 3% річних за період із дня набрання рішенням законної сили до дня погашення заборгованості.

З огляду на матеріали справи №904/6756/16, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 20.02.2017, яка не оскаржувалась в судовому порядку, відстрочено виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.16р. по справі №904/6756/16 до 20.07.2017 року.

Таким чином, судом встановлено право відповідача на відстрочення виконання рішення суду щодо сплати заборгованості та обов'язок сплатити цю заборгованість до 20.07.2017 року. Відповідачем зазначену суму боргу погашено 20.09.2017 року.

Підсумовуючи викладене, суд, враховуючи заперечення відповідача, зазначає, що невиконання грошового зобов'язання за наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора з розстроченням або відстроченням не призводить до наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК, за період такого розстрочення або відстрочення.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 17.02.2016 року по справі №3-1276г15.

За викладених обставин, господарський суд вважає наявними підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних за період з часу, до якого відстрочено виконання судового рішення - 20.07.2017 до моменту погашення суми основного боргу - 20.09.2017.

Разом з тим, заявляючи вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних втрат та 3% річних, позивач вважає, що грошовим зобов'язанням, виконання якого прострочено відповідачами, є загальна сума коштів, присуджена до стягнення рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.10.2006 року у справі №904/6765/16 і саме на всю суму позивачем нарахована сума інфляційних втрат та 3% річних, проте, позивачем не наведено посилання на норму права, яка б надавала можливість застосувати індекс інфляції та 3% річних до вже проіндексованої заборгованості.

Господарський суд вважає, що в даному випадку грошовим зобов'язанням, виконання якого прострочено, є зобов'язання зі сплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 79 766, 00 грн., щодо якої застосовано індекс інфляції та 3% річних при звернені позивача до суду у справі №904/6765/16, в той час як чинним законодавством не передбачено можливість нарахування інфляційних та річних на суми, нарахування яких відбулось раніше, адже, подвійне нарахування позивачем суперечить приписам та змісту ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

З огляду на викладене, враховуючи суму основного боргу у розмірі 79 766, 00 грн., щодо якої, у відповідності до приписів статті 625 ЦК України, мають бути проведені нарахування 3% річних та інфляційні, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вимог позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних за період з 20.07.2017 по 20.09.2017 у розмірі 413,03 грн. та інфляційних за період з серпня 2017 року по вересень 2017 року у розмірі 1 513, 96 грн., тоді як в решті нарахувань 3% річних та інфляційних відмовляється судом.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.

Викладене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 191, 233, 238, 240, 241, 251, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "ПІВДЕННИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД ім.О. ОСОБА_1" (49047, м.Дніпро, вул. Криворізька, 1; код ЄДРПОУ 14308368) на користь Приватного малого підприємства "Сінбад" (79000, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25646097) суму 413, 03 грн. 3% річних, 1 513, 96 грн. інфляційних, 189,15 грн. судового збору.

В решті позовних вимог - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку ст.ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням пп. 17.5 п.17 ч.1 розділу ХІ ГПК України.

Суддя А.В. Суховаров