Рішення

від 06.02.2018 по справі 904/10390/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018м. ДніпроСправа № 904/10390/17

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В.

за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

У справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "УКРТЕЛЕКОМ"

до ОСОБА_1 соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації

про стягнення 69242,63грн.

Представники:

від позивача ОСОБА_2 довіреність №2820 від 12.12.2017

від відповідача ОСОБА_3 довіреність №б/н від 03.01.2018

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 соціального захисту населення Софіївської районної державної адміністрації (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути з відповідача 69242,63грн.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в період з січня 2016 року по червень 2017 позивач надав послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Софіївського району Дніпропетровської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги на загальну суму 69242,63грн. Враховуючи, що відповідач не відшкодував спірні грошові кошти у добровільному порядку позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2017 справу №904/10390/17 передано судді Петренку Ігорю Васильовичу.

За результатами огляду позовної заяви від 12.12.2018 за вих.№12С000-б/н ухвалою суду від 14.12.2018 порушено провадження по справі та прийнято позовну заяву до розгляду, призначено слухання на 09.01.2018.

Ухвалою від 19.12.2017 сторін проінформовано про подальший розгляд справи за правилами, що діють після набрання чинності редакцією Господарського процесуального кодексу України від 15.12.2017. Призначено розгляд справи в підготовчому засіданні. Повідомлено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання відбудеться 09.01.2018.

04.01.2018 від відповідача отримано відзив.

09.01.2018 від позивача отримано відповідь на відзив.

Ухвалою від 09.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.02.2018.

10.01.2018 від відповідача отримано заперечення проти позову.

19.01.2018 від відповідача отримано заперечення на відзив на позовну заяву.

Щодо повідомлення сторін про час та місце судового засідання.

Про час та місце судового засідання, яке відбулося 06.02.2018 представники сторін повідомлені під розписку (а.с.166 том 1).

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду позовної заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2018, представники сторін підтримали обрані правові позиції.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.

В судовому засіданні, яке відбулося 06.02.2018 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, в період з січня 2016 року по червень 2017 року позивачем надано послуги зв'язку на пільгових умовах населенню Софіївського району Дніпропетровської області, що включені до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги на загальну суму 69242,63грн.

Позивач стверджує, що належним чином виконував обов'язки щодо надання пільговим категоріям громадян телекомунікаційних послуг на пільгових умовах.

Станом на 01.07.2017 сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 69242,63грн.

Розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Софіївського району Дніпропетровської області є відповідач.

Отже, відшкодування витрат, понесених позивачем внаслідок надання населенню Софіївського району послуг зв'язку на пільгових умовах, повинен був здійснювати відповідач за рахунок державних субвенцій.

На виконання пункту 10 Положення №117 позивач щомісячно подавав на паперових та електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих пільговикам у минулому місяці по формі 2-пільга "Розрахунки видатків на відшкодування витрат, пов'язаних з наданням пільг", акти звіряння розрахунків, звіти про пільговиків та членів їх сімей помісячно.

За результатами аналізу положень чинного законодавства позивач дійшов висновку, що складання актів встановленої форми, надання їх на підпис позивачу та надсилання до державних органів для виділення фінансування відноситься до обов'язків відповідача, які останній не виконав.

Позивач неодноразово звертався рекомендованими листами від 03.03.2017 №12І250-315; від 07.06.2016 №12І200-7; від 09.08.2016 №12І200-1074; від 05.09.2016 №12І200-1286; від 05.10.2016 №12І200-1582; від 07.11.2016 №12І200-1799; від 08.11.2016 №12І200-1831; від 06.12.2016 №12І200-2007; від 10.01.2017 №12І200-67; від 07.02.2017 №12І250-199; від 09.03.2017 №12І200-357; від 11.04.2017 №12І200-462; від 12.05.2017 №12І200-624; від 12.06.2017 №12І200-748; від 12.07.2017 №12І250-1016 до відповідача з питань необхідності відшкодування пільг з оплати послуг зв'язку у разі виявлення розбіжностей скласти та направити позивачу ОСОБА_4 звіряння за формою №3-пільга, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого листа.

Листи відповідача з вимогами відшкодувати пільги залишено без відповіді та задоволення.

Відповідач листами від 12.03.2016 №1667/15; від 08.06.2016 №2313/05-15; від 08.06.25016 №2325/03-15 повідомив про відсутність фінансування на відшкодування пільг в 2016 році.

Позивач вказує, що діюче законодавство України не передбачає обов'язковості укладення договору про відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян, оскільки зобов'язання сторін у даній справі виникають із закону та не залежать від їх бажання.

Наведеної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України у постанові від 12.04.2017 по справі №927/1036/16, постанові від 27.07.2017 №918/1302/16.

Відповідач скористався наданим йому правом на судовий захист, надав відзив та повідомив наступне.

Відповідач не погоджується, що останній має перед позивачем зобов'язання відшкодувати витрати в частині надання пільг на послуги зв'язку.

Відповідач вказує, що в бюджеті Софіївського району на 2017 рік, затвердженому рішенням Софіївської районної ради від 22.12.2016 №124-13/VII коштів на відшкодування пільг зв'язку не передбачено.

Між сторонами відсутні договірні зобов'язання щодо відшкодування вартості наданих пільг на телекомунікаційні послуги.

Крім того, відповідач зазначає, що вказана позивачем сума витрат на надання пільг є надмірною та необґрунтованою.

При перевірці списків громадян пільгових категорій, які надавалися позивачем ОСОБА_1 соціального захисту населення райдержадміністрації встановлено, що сума заявлених позивачем позовних вимог має бути зменшена на 674,36грн.

Щодо фактично наданих послуг з 01.01.2016 по 30.06.2017 виявлено наступні розбіжності:

За 2016 рік:

1. громадянин ОСОБА_5 - включений за двома адресами, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (281,40грн.);

2. громадянин ОСОБА_6 - з 07.11.2015 втратив пільговий статус (222,60грн.);

3. громадянин ОСОБА_7 - померла 23.05.2016, тоді як за травень 2016 року сума включена за повний місяць (9,37грн.);

За 2017 рік:

1. громадянин ОСОБА_5 - включений за двома адресами, проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 (35,95грн.);

2. громадянин ОСОБА_6 - з 07.11.2015 втратив пільговий статус (125,04грн.);

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів господарський суд дійшов наступних висновків.

Предметом діяльності позивача є надання телекомунікаційних послуг, в тому числі послуг фіксованого місцевого, міжміського, міжнародного та рухомого (мобільного) зв'язку, комп'ютерного зв'язку, радіозв'язку (з використанням радіочастот), послуг цифрового телебачення, інших послуг мультисервісних мереж та інших телекомунікаційних додаткових (супутніх) послуг (підпункт 2.2.1 пункту 2.2 Статуту Позивача).

Відповідно до приписів чинного законодавства України публічне акціонерне товариство "Укртелеком" надає телекомунікаційні послуги споживачам.

Пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту тощо.

Правові засади формування та застосування державних соціальних стандартів і нормативів, спрямованих на реалізацію, закріплених Конституцією України та законами України основних соціальних гарантій, визначено Законом України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії".

Статтею 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" встановлено, що виключно законами України визначаються пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання. Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Згідно статті 63 Закону України "Про телекомунікації" телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Пунктом 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, визначено, що установлені законами пільги з оплати послуг надаються споживачеві відповідно до законодавства за місцем його проживання з дня пред'явлення ним документа, що підтверджує право на пільги.

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу", Закону України "Про жертви нацистських переслідувань", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Закону України "Про статус ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний статус" та Закону України "Про охорону дитинства" для певних категорій споживачів встановлені пільги з оплати за послуги зв'язку.

Отже, між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В період з січня 2016 року по червень 2017 року позивачем надано телекомунікаційних послуг на пільгових умовах споживачам, які проживають в Софіївському районі Дніпропетровської області на загальну суму 69242,63грн., що підтверджується витягами з поіменних списків громадян, яким було надано послуги на пільгових умовах за формою "2-пільга".

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні положення містяться і у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами про відшкодування витрат за надані послуги. Однак, відповідні звернення позивача залишено без задоволення з посиланням на відсутність бюджетних призначень на 2016 рік на проведення відшкодування пільг за послуги зв'язку.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Вимогу про оплату спірної заборгованості позивач направив відповідачу листом за вих.№б/н від 06.12.2017, що підтверджується фіскальним чеком від 12.12.2017.

Вимогу про оплату спірної заборгованості відповідач отримав 19.12.2017, що підтверджується витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".

Всупереч вимог законодавства відповідач зобов'язання не виконав неналежним чином та не погасив заборгованість перед позивачем.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 87 Бюджетного кодексу України, видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 97 Бюджетного кодексу України).

За змістом частини першої статті 89 та статті 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 №256 затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі по тексту - Порядок), відповідно з вказаним порядком встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів і здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету України. Пунктом 2 постанови, встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ним щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Пунктами 3, 4 Порядку передбачено, що головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевий держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення; а перерахування сум субвенцій на фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення провадиться Державною казначейською службою згідно з помісячним розписом асигнувань державного бюджету, але в межах фактичних зобов'язань відповідних бюджетів щодо пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян. Щомісячні суми субвенцій перераховуються на рахунки місцевих бюджетів, відкриті Міністерству фінансів Автономної Республіки Крим, фінансовим органам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у відповідних органах Державної казначейської служби, пропорційно обсягам субвенцій, передбаченим у державному бюджеті для бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів, бюджетів мм. Києва та Севастополя;

Згідно з пунктами 5, 7, 8 Порядку головні розпорядники коштів місцевих бюджетів щомісяця готують інформацію про фактично нараховані суми та акти звіряння розрахунків за надані послуги з підприємствами - надавачами відповідних послуг і надсилають їх фінансовим органам райдержадміністрацій, виконкомів міських рад (міст республіканського Автономної Республіки Крим і обласного значення); Міністерство фінансів Автономної Республіки Крим, фінансові органи обласних держадміністрацій протягом двох операційних днів після отримання коштів субвенцій надають органам Державної казначейської служби платіжні доручення щодо перерахування цих коштів на рахунки районних бюджетів, бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення пропорційно фактичним зобов'язанням з пільг, субсидій, допомоги та компенсаційних виплат за пільговий проїзд окремих категорій громадян відповідних бюджетів на дату проведення платежів з їх оплати. Щомісячні суми субвенцій перераховуються органами Державної казначейської служби на рахунки місцевих бюджетів з урахуванням їх обсягів, передбачених у бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних бюджетах для відповідних місцевих бюджетів. Органи Державної казначейської служби протягом операційного дня з часу отримання відповідних платіжних доручень направляють кошти субвенцій на рахунки місцевих бюджетів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби; отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державної казначейської служби, для здійснення відповідних видатків. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють у п'ятиденний строк розрахунки з постачальниками відповідних послуг і ведуть облік за видами пільг, у тому числі на оплату пільг з послуг зв'язку, зокрема безпровідного доступу до телекомунікаційної мережі з придбанням відповідних стаціонарних абонентських терміналів.

Відповідно до статі 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За своїм правовим статусом позивач є особою приватного права, суб'єктом господарювання, який здійснює господарську діяльність на власний ризик та має право на оплату наданих ним споживачам послуг у повному обсязі.

Обсяг наданих позивачем послуг, як і розмір понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах підтверджено наявними у справі документальними доказами.

Відповідно до положень наведеного вище законодавства відшкодування понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах повинно здійснюватися розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з Державного бюджету, якими фінансуються відповідні видатки місцевого бюджету.

Отже, положеннями чинного законодавства передбачено відшкодування позивачу понесених витрат на надання послуг на пільгових умовах, яке повинно здійснюватись головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів ї виконання державних програм соціального захисту населення і таким розпорядником є відповідач.

Згідно ч.6 ст. 48 Бюджетного кодексу України бюджетні зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку (в частині абонентної плати за користування квартирним телефоном), компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються Казначейством України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Матеріалами справи підтверджено існування боргу по компенсації витрат за надання послуг зв`язку на пільговій основі в розмірі 69242,63грн.

Посилання відповідача на неналежне бюджетне фінансування суд вважає безпідставним.

Законодавством не передбачена залежність відшкодування від фактичного фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, чи випадки повного або часткового звільнення від обов'язку здійснення розрахунків з постачальниками послуг на пільгових умовах, оскільки надання пільг певним категоріям населення відбувається не внаслідок власної недбалості, чи власного бажання, а у відповідності до вимог Законів України.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Частина 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Також, Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 р. та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та Постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі № 15/5027/715/2011.

Господарський суд дійшов висновку, що витрати за надані на пільгових умовах телекомунікаційні послуги споживачам, які проживають на території Софіївського району Дніпропетровської області мають бути відшкодовані головним розпорядником коштів місцевого бюджету, яким є відповідач.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомог, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень ч. 1-4 ст. 48 Бюджетного кодексу України.

У листі від 30.06.2011 №31-07310-10-24/16584 Міністерство фінансів України роз'яснило, що ...деякі програми, які відносяться до державних програм соціального захисту населення, є державною гарантією і одержувачу не може бути відмовлено в їх наданні у разі, якщо він має на них право. У цьому випадку проводиться відшкодування витрат за фактично спожиті послуги (нараховані соціальні виплати) в межах встановлених норм (розмірів).

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі передбачених у видатках Державного бюджету України на 2016 рік не є підставою для звільнення від відповідальності відповідача за порушення зобов'язання (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного суду України від 22.03.2017 по справі №905/2358/16 ).

Чинне законодавство передбачає відшкодування витрат за надані послуги зв'язку пільговим категоріям громадян при цьому, зобов'язання сторін по даній справі виникають безпосередньо із законів України і не залежать від їх бажання (Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 12.04.2017 по справі №927/1039/17 ).

У відзиві відповідач визнав факт надання позивачем телекомунікаційних послуг громадянам пільгових категорій у період з 01.01.2016 по 30.06.2017, однак обов'язок в частині відшкодування вартості телекомунікаційних послуг наданих позивачем пільговій категорії населення безпідставно відхилив.

Враховуючи вищенаведене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача до відповідача в частині стягнення 68568,27грн. заборгованості по витратах, понесених внаслідок надання телекомунікаційних послуг на пільгових умовах, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у визначеному розмірі.

Позовні вимоги на суму 674,36грн. господарський суд відхиляє та визнає необґрунтованими, беручи до уваги відзив.

Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2017 по справі №916/3124/16 та постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 по справі №910/599/17.

З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме 1584,48грн.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ СОФІЇВСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (53100, Дніпропетровська обл., Софіївський район, селище міського типу Софіївка, ВУЛИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ, будинок 58; ідентифікаційний код 03192307) на користь ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ" 01601, м.Київ, БУЛЬВАР ТАРАСА ШЕВЧЕНКА, будинок 18; ідентифікаційний код 21560766) в особі ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ФІЛІЇ ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРТЕЛЕКОМ" (49600, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, Кіровський район, ВУЛИЦЯ ХЕРСОНСЬКА, будинок 26; ідентифікаційний код 25543196) 68568,27грн. (шістдесят вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім грн. 27 коп.) основної заборгованості; 1584,48грн. (одна тисяча п'ятсот вісімдесят чотири грн. 48 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення - 07.02.2018.

Суддя ОСОБА_8