Рішення

від 07.02.2018 по справі 905/2535/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2018р. Справа №905/2535/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Есем-груп", м.Запоріжжя

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ

про стягнення заборгованості в сумі 65004,89 грн.

Суддя Г.В. Левшина

при секретарі судового засідання Хохуля М.С.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Есем-груп", м.Запоріжжя, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 58404,89 грн., у тому числі основний борг в сумі 51950,60 грн., пеня в сумі 5284,01 грн., інфляція в сумі 572,49 грн., три проценти річних в сумі 597,79 грн. Крім цього, позивачем заявлено про віднесення на відповідача витрат на юридичну допомогу в сумі 5000,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором поставки №15/600 від 29.07.2016р., специфікацію до нього, видаткові накладні №89 від 29.07.2016р., №413 від 14.11.2016р., №20 від 18.01.2017р., №233 від 27.04.2017р., №277 від 18.05.2017р., №319 від 15.06.2017р., №361 від 06.07.2017р., довіреності на отримання матеріальних цінностей, товаротранспортні накладні.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав.

04.12.2017р. до суду надійшло клопотання від 04.12.2017р. №17/1301 ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ про відкладення розгляду справи.

Згідно з ухвалою від 05.12.2017р. розгляд справи було відкладено.

Відповідно до ст.120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, враховуючи наявні у справі повідомлення про вручення поштових відправлень, відповідача було належним чином повідомлено про час та місце проведення судового засідання, тому судом створені всі необхідні умови для вирішення спору на принципах змагальності, рівності учасників процесу перед законом.

За таких обставин, враховуючи достатність зібраних по справі доказів, згідно ст.165 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

29.07.2016р. між сторонами був підписаний договір №15/600, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов'язання прийняти та оплатити товар, загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна ціна, виробник якого вказаний у специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Орієнтовна сума договору на момент підписання складає 666666,67 грн., з НДС - 800000,00 грн. (п.2.2 договору).

Строки та умови поставки товару вказуються в специфікаціях. Датою поставки товару вважається дата його передачі покупцю постачальником у встановленому в специфікації місці (п.5.1 договору).

Згідно з п.п.13.1, 13.2 договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріпленням печатками сторін та діє до 01.08.2017р.

На виконання умов договору, між сторонами підписана специфікація №3, в якій сторонами погоджено найменування, кількість, вартість продукції. Згідно з останньою умовами поставки є: СРТ склад перевізника, м.Краматорськ згідно з ІНКОТЕРМС-2010р, протягом 14 календарних днів після письмової заявки покупця, але не пізніше 6 місяців після підписання специфікації. Постачанню позивачем відповідачу підлягали електроди на загальну суму 1120680,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з наданими видатковими накладними №89 від 29.07.2016р., №413 від 14.11.2016р., №20 від 18.01.2017р., №233 від 27.04.2017р., №277 від 18.05.2017р., №319 від 15.06.2017р., №361 від 06.07.2017р. позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 51950,00 грн. з урахуванням часткової сплати заборгованості відповідачем.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача на вказану суму за договором не спростований.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з п. п.9.1, 9.3 договору №15/600 від 29.07.2017р. оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника в національній валюті України, протягом строку, вказаного у специфікації, від дня отримання оригіналів рахунку та сертифікатів якості, якщо інше не передбачено специфікацією.

Як встановлено, специфікацією до договору №15/600 від 29.07.2017р. сторонами погоджено оплату товару після поставки протягом 10 календарних днів.

За висновками суду, свої зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати позивачу грошових коштів в розмірі 51950,00 грн. всупереч ст.526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних за середню кількість днів 140 в розмірі 597,79 грн. та інфляцію за період з травня по жовтень 2017р. в розмірі 572,49 грн. (з урахуванням заяви, що надійшла до суду 18.12.2017р.).

Як встановлено, позивачем при нарахуванні інфляції взято до розрахунку загальну суму заборгованості та нараховано інфляцію за період з травня по жовтень 2017р. Проте, при прноведенні перерахунку інфляції виходячи з суми боргу окремо за кожною видатковою накладною (та, відповідно з урахуванням окремих дат початку виникнення заборгованості) за період з травня по жовтень 2017р. сума інфляції більша, ніж заявлена позивачем до стягнення.

Таким чином, стягненняю з відповідача на користь позивача підлягає саме заявлений до стягнення розмір інфляції в сумі 572,49 грн. за період з травня по жовтень 2017р.

Що стосується нарахування трьох процентів річних, суд приймає до уваги наданий позивачем розрахунок періоду нарахування (надійшов на адресу суду 18.12.2017р.). Провівши перерахунок трьох процентів річних так само як й інфляції за заборгованістю за кожною видатковою накладною суд також дійшов висновку, що за період з 09.05.2017р. по 31.10.2017р. розмір трьох процентів річних є більшим, ніж заявлений позивачем до стягнення.

Як наслідок, стягнення з відповідача на користь позивача підлягають саме три проценти річних в сумі 597,79 грн.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п.10.6 договору №15/600 від 29.07.2017р. у випадку несвоєчасної оплати продукції, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,04% суми простроченого платежу за кожен день прострочки, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Таким чином, на підставі вищевказаного пункту позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за період з 08.05.2017р. по 31.10.2017р. в розмірі 5284,01 грн.

Проте, як встановлено, пеня в розмірі 5284,01 грн. розрахована позивачем неправомірно. Зокрема, в період, за який проведено нарахування, подвійна облікова ставка НБУ перевищувала встановлений сторонами у договорі розмір пені.

За таких обставин, внаслідок проведеного судом перерахунку стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня за період з 09.05.2017р. по 31.10.2017р. у розмірі 3102,85 грн., виходячи з визначеного у договорі розмірі.

Відповідач заперечень проти позовних вимог не надав.

Таким чином, враховуючи, що позов повністю доведений позивачем та обгрунтований матеріалами справи, проте, в частині вимог про стягнення пені в сумі 2181,16 грн. є неправомірним, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 56223,73 грн., у тому числі основний борг в сумі 51950,60 грн., пеня в сумі 3102,85 грн., інфляція в сумі 572,49 грн., три проценти річних в сумі 597,79 грн.

Судовий збір підлягає розподілу між сторонами пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Згідно резолютивної частини позовної заяви позивачем також заявлено про віднесення на відповідача витрат на юридичну допомогу в сумі 5000,00 грн.

Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів (Розділи 1-3)» внесено зміни, зокрема, до Господарського процесуального кодексу України, які набрали чинності 15.12.2017р.

Згідно п.9 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст.126 Господарського процесуальногго кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Виходячи з того, що позивачем до матеріалів справи не надано жодних доказів понесення ним витрат в сумі 5000,00 грн., пов'язаних з отриманням професійної правничої допомоги, клопотання позивача про покладення таких витрат на відповідача підлягає залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 74, 76, 123, 126, 129, 165, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Есем-груп", м.Запоріжжя до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» , м.Краматорськ про стягнення заборгованості в сумі 58404,89 грн., у тому числі основний борг в сумі 51950,60 грн., пеня в сумі 5284,01 грн., інфляція в сумі 572,49 грн., три проценти річних в сумі 597,79 грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ЄДРПОУ 00210602, р/р 26001601004820 в ПАТ Промінвестбанк , МФО 300012) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Есем-груп" (69065, м.Запоріжжя, вул.Електрозаводська, буд.3, рах.№26004011881534 в ПАТ Укрсоцбанк , МФО 300023, ЄДРПОУ 40432669) основний борг в сумі 51950,60 грн., пеня в сумі 3102,85 грн., інфляція в сумі 572,49 грн., три проценти річних в сумі 597,79 грн., всього заборгованість в сумі 56223,73 грн., судовий збір в сумі 1540,16 грн.

Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 07.02.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення буде підписано 07.02.2018р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина