Рішення

від 29.01.2018 по справі 911/3584/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2018 р. Справа № 911/3584/17

Господарський суд Київської області у складі судді Яреми В.А., за участю секретаря судового засідання Гопанок І.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Торгово-консалтіногового центру Південкабельзбут у формі товариства з обмеженою відповідальністю

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технополіс

про стягнення 223 341,60 гривень

за відсутності учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.11.2017 Торгово-консалтінговий центр Південкабельзбут у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТКЦ Південкабельзбут /позивач) звернувся до господарського суду Київьскої області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технополіс (далі - ТОВ Компанія Технополіс /відповідач) про стягнення 223 341,60 гривень заборгованості за поставку товару, зокрема, з підстав ст. 526 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2017, зокрема, порушено провадження в справі №911/3584/17 та призначено розгляд справи на 09.01.2018.

09.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Водночас, відповідно до п. 9 ч. 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» №2147-VIII від 03.10.2017, що набрав чинності 15.12.2017, (далі - Господарський процесуальний кодекс України), справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Так, приписами ст. 12 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку, зокрема, позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.01.2018, зокрема, постановлено розглядати означену справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 29.01.2018, повідомлено учасників справи про призначення судового засідання.

24.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява, відповідно до якої відповідач позовні вимоги позивача про стягнення 223 341,60 грн визнав та просив розгляд справи здійснювати без участі представника ТОВ Компанія Технополіс .

24.01.2018 через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника ТКЦ Південкабельзбут .

За таких обставин, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази та оцінивши їх в сукупності, враховуючи визнання відповідачем позову, після виходу з нарадчої кімнати суд

ВСТАНОВИВ:

У листопаді-грудні 2011 року та листопаді 2013 року ТКЦ Південкабельзбут передав, а ТОВ Компанія Технополіс прийнято товар загальною вартістю 264 741,60 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних сторонами видаткових накладних:

- №1973 від 14.11.2011 на 63 339,90 грн;

- №1989 від 16.11.2011 на 44 274,00 грн;

- №2075 від 28.11.2011 на 37 833,90 грн;

- №2076 від 28.11.2011 на 62 172,00 грн;

- №2252 від 20.12.2011 на 17 760,00 грн;

- №1817 від 18.11.2013 на 39 361,80 грн.

Поряд з тим, на оплату вартості відповідно поставленого товару позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури, копії яких наявні в матеріалах справи.

У позовній заяві позивачем зазначено, що первинними документами, які засвідчують обставини проведення вищезазначених господарських операцій з продажу відповідачеві товару, є відповідні видаткові накладні. Водночас, належних та допустимих доказів укладення договору між сторонами на поставку товару за відповідними видатковими накладними суду не надано.

Відповідно до наданих позивачем пояснень та копії акту звіряння взаємних розрахунків з 01.10.2011 по 01.01.2017 між ТКЦ Південкабельзбут у формі ТОВ та ТОВ Компанія Технополіс , підписаного сторонами, кошти за поставлений згідно видаткових накладних товар відповідачем сплачено частково в розмірі 41 400,00 грн, решту ж вартості отриманого товару відповідач не оплатив.

На підтвердження відповідних обставин позивачем надано суду копії банківських виписок по рахунку позивача за періоди з 18.11.2013 по 18.11.2013 та з 29.01.2014 по 29.01.2014, довідку №003-3 від 09.01.2018 за підписами директора та головного бухгалтера ТКЦ Південкабельзбут .

З огляду наведеного, оскільки відповідач розрахунки за товар, поставлений згідно видаткових накладних, провів частково, позивач просить суд стягнути з відповідача 223 341,60 грн основного боргу.

Відповідно до статей 173, 181, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виходячи з системного аналізу наведених нормативних приписів, вчинення сторонами дій, пов'язаних із передачею однією особою іншій у власність товару, підтвердженням чого є документи, які оформлюють рух товарно-матеріальних цінностей (видаткові накладні та довіреність), свідчить про виникнення між сторонами цивільно-правових відносин купівлі-продажу, незалежно від підстави виникнення у продавця (постачальника) обов'язку по передачі товару: будь-то - виконання умов двосторонньо підписаного договору, чи низка разових поставок, оформлених видатковими накладними та довіреностями на прийняття товару.

З огляду наведеного, суд дійшов висновку, що підписання 14.11.2011, 16.11.2011, 28.11.2011, 20.12.2011 та 18.11.2013 ТКЦ Південкабельзбут та ТОВ Компанія Технополіс видаткових накладних, що є первинними обліковими документами та фіксують найменування, кількість, ціну товару, тобто містять всі істотні умови договору, свідчить про виникнення між сторонами майново-господарських зобов'язань щодо поставки товару на підставі відповідних видаткових накладних.

Так, ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України унормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. ст. 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, підписання 14.11.2011, 16.11.2011, 28.11.2011, 20.12.2011 та 18.11.2013 відповідачем спірних видаткових накладних без будь-яких заперечень щодо кількості чи якості переданого товару свідчить про прийняття його відповідачем та, відповідно, породжує для ТОВ Компанія Технополіс обов'язок оплатити його вартість у повному обсязі у порядку ст. 692 ЦК України з моменту прийняття такого товару, тобто до 15.11.2011, 17.11.2011, 29.11.2011, 21.12.2011 та 19.11.2013.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, що кореспондує з приписами статей 525, 526 ЦК України, уб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як слідує зі встановлених судом у даній справі обставин, відповідач вартість товару, отриманого згідно видаткових накладних, у розмірі 223 341,60 грн не оплатив, наявність відповідних обставин визнав.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 191 Господарського процесуального кодексу України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

За таких обставин, беручи до уваги наведені нормативні приписи, оскільки станом на день прийняття рішення відповідач решту вартості прийнятого товару не оплатив, враховуючи арифметичну відповідність заявленої суми боргу обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам, визнання відповідачем позову, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 223 341,60 грн основного боргу підлягає задоволенню як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами.

Витрати зі сплати судового збору, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача у повному обсязі.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 129, 233, 236, 237 238 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 525, 526, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 181, 193, 265 Господарського кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Технополіс (08150, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 32170772) на користь Торгово-консалтінгового центру Південкабельзбут у формі товариства з обмеженою відповідальністю (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 86/84, ідентифікаційний код 30674287) 223 341 (двісті двадцять три тисячі триста сорок одну) грн 60 коп. основного боргу та 3 350 (три тисячі триста п'ятдесят) грн 12 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у відповідності до ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.02.2018.

Суддя В.А. Ярема