Рішення

від 31.01.2018 по справі 922/3851/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2018 р.Справа № 922/3851/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ольшанченка В.І.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп" (м. Київ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" (м. Харків) про стягнення 24900,20 грн., за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання юридичних послуг №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р., яка з урахуванням суми пені за порушення грошового зобов'язання та суми процентів за весь час прострочення становить 24900,20 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг за договором про надання юридичних послуг №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 21.11.2017 р. була прийнята позовна заява до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 04.12.2017 р. о 12:00 год.

04.12.2017 р. розгляд справи був відкладений на 18.12.2017 р. о 12:30 год.

18.12.2017 р. позивачем надано письмове уточнення позовних вимог щодо періодів та складу сум до позовної заяви, в якому він нічого не просить.

15.12.2017 р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147-VIII від 03.10.2017 р., яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно з пп. 9 п. 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Таким чином, подальший розгляд даної справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.12.2017 р. було відкрито провадження у справі №922/3851/17 за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 16.01.2018 р. о 12:30 год., про що повідомлено учасників справи.

15.01.2018 р. позивач надав клопотання, в якому вказав, що надає докази та пояснення в обґрунтування своїх позовних вимог, але нічого не просить.

Також, 15.01.2018 р. позивач надав письмове уточнення позовних вимог щодо періодів та складу сум до позовної заяви, яке було прийнято судом як пояснення щодо складу позовних вимог та їх періодів.

16.01.2018 р. ухвалою господарського суду Харківської області було повідомлено сторін про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 31.01.2018 р. о 14:00 год.

29.01.2018 р. позивач надав заяву, в якій просить судове засідання, яке призначено на 31.01.2018 р. о 14:00 год., розглянути без його участі.

Розглянувши цю заяву та оскільки неявка в судове засідання представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе задовольнити її і розглядати справу за відсутності останнього, за наявними в матеріалах справи документами, як це передбачено ст. 202 ГПК України.

Відповідач відзив на позов та витребувані документи суду не надав.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, про що свідчать довідки підприємства зв'язку з відмітками про повернення поштового відправлення за не запитом та за закінчення встановленого строку зберігання.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

01.09.2015 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір №ДП01/09.15 про надання юридичних послуг (надалі - договір), за яким виконавець (позивач) приймає зобов'язання надати юридичні послуги замовнику, а замовник (відповідач) зобов'язується прийняти та оплатити надані юридичні послуги.

В п. 1.1 вказаного договору сторони узгодили перелік юридичних послуг.

Відповідно до п. 3.1 договору виконавець надає замовнику акт здавання-приймання наданих послуг, у якому приводиться опис наданих виконавцем послуг та їх вартість, згідно цього договору.

Згідно з п. 3.2 договору замовник зобов'язаний підписати акт здавання-приймання наданих послуг протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання, чи, у той же строк, направити виконавцю мотивовану відмову. Якщо протягом 5-ти робочих днів замовник не поверне підписаний акт виконавцю, то він вважатиметься підписаним.

Пунктом 5.3 договору сторони визначили, що розрахунок за надані послуги виконавцем замовник здійснює шляхом переказу коштів на банківський рахунок виконавця, зазначений у даному договорі, протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання акту здавання-приймання наданих послуг.

Додатковою угодою №01 від 29.03.2016 р. до договору про надання юридичних послуг №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р., у зв'язку зі зміною місцезнаходження та в керівництві відповідача, сторони внесли зміни до вказаного договору.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за договором, надавши відповідачу послуги на загальну суму 21500,00 грн., що підтверджується актом №ДП23011701 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 23.01.2017 р., підписаним уповноваженими представниками позивача та відповідача.

Відповідач не оплатив надані позивачем послуги в сумі 21500,00 грн. у встановлений п. 5.3 договору строк.

Позивач надав відповідачу вимогу №010/17 від 10.05.2017 р. про здійснення оплати боргу в сумі 21500,00 грн. за договором у повному обсязі.

У відповіді №23/05/17 від 23.05.2017 р. на зазначену вимогу позивача, відповідач не заперечує проти заявлених вимог щодо боргу, який виник за договором №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р. про надання юридичних послуг на загальну суму 21500,00 грн., але з огляду на фінансову скруту не має можливості розрахуватися в термін, вказаний в вимозі, та запевнив позивача про перерахування вказаної заборгованості негайно після отримання грошових коштів від своїх контрагентів.

Як свідчать матеріали справи відповідач не сплатив заборгованість за надані позивачем послуги за договором в сумі 21500,00 грн., що підтверджується підписаним відповідачем актом звірки розрахунків на 10.05.2017 р.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України встановлює обов'язковість договору для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач не надав доказів виконання зобов'язань за договором у встановлений строк.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 6.2 договору сторони узгодили, що замовник несе відповідальність за своєчасність виплати виконавцю плати за надання послуг за цим договором і в разі прострочення сплачує виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожний день прострочення.

На підставі вказаного позивач нарахував відповідачу пеню за період з 18.05.2017 р. по 08.11.2017 р. в сумі 2597,08 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за період з 18.05.2017 р. по 08.11.2017 р. в сумі 2597,08 грн., на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, статтям 253-255, 549 ЦК України, статтям 231, 232 ГК України, статтям 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що відповідають вимогам договору та чинного законодавства, а отже підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача проценти в сумі 803,12 грн.

Як убачається із доданого до позову розрахунку ціни позову, що є додатком №1 до позову від 08.11.2017 р., позивач допустив помилки у розрахунку суми позову.

Внаслідок допущеної позивачем помилки, до суми позову у розрахунку не було включено суму 3% річних, яка становить 309,25 грн., та яку він у позовній заяві просить стягнути з відповідача.

Крім того, в розрахунку ціни позову, позивач вказав заборгованість з виплати простроченого платежу в сумі 21500,00 грн., пеню за період з 18.05.2017 р. по 08.11.2017 р. в сумі 2597,08 грн., інфляційні за період з червня 2017 р. по вересень 2017 р. в сумі 803,12 грн., а також 3% річних за період з 18.05.2017 р. по 18.11.2017 р. в сумі 309,25 грн., що загалом становить 25209,45 грн.

Однак, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка з урахуванням суми пені за порушення грошового зобов'язання та суми процентів за весь час прострочення становить 24900,20 грн.

До того ж, у позовних вимогах позивач не просить стягнути з відповідача суму інфляційних, яку нарахував та вказав у тексті позовної заяви.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, суд не має права вийти за межі позовних вимог та стягнути з відповідача суму інфляційних, яку позивач не просить, оскільки вона перевищує суму 3% річних.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача в частині стягнення процентів в сумі 803,12 грн. частково, в сумі 309,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не надав суду докази сплати заборгованості за договором про надання юридичних послуг №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р., пені та 3% річних, або будь-яких заперечень.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне відмовити в позові частково.

Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-80, 86, 123, 129, 165, 202, 232-233, 237-238, 240-241 ГПК України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Західагроінвест" (04108, м. Харків, вул. Короленка, буд. 23. Код ЄДРПОУ 39091027) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДП Груп" (02068, АДРЕСА_1. Код ЄДРПОУ 37448155) заборгованість за договором про надання юридичних послуг №ДП01/09.15 від 01.09.2015 р. в сумі 21500,00 грн., пеню за період з 18.05.2017 р. по 08.11.2017 р. в сумі 2597,08 грн., 3% річних за період з 18.05.2017 р. по 08.11.2017 р. в сумі 309,25 грн., а також судовий збір в сумі 1568,27 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1