Ухвала

від 01.02.2018 по справі 761/42028/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі ОСОБА_4

за участю прокурора ОСОБА_5

представника ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника ТОВ «Кадор», ПП «Інтерінвестстрой», ТОВ «Валео-Інвест», ТОВ «Алькор-S», ТОВ «Діана-Плюс», ТОВ «Емір-Строй», ТОВ «Благо-Інвест Плюс», ТОВ «Кадорр-Каманіна», ТОВ «Глорі Плюс», ТОВ «Кадорр-Київ Плюс», ТОВ «Арт Констракшен», ОК «Гаражно-Будівельний кооператив «Таїровський», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 , та накладено арешт на грошові кошти, носії інформації, ключі доступу системи клієнт-банк, записники, печатки та факсиміле, які належать ТОВ «Кадор Групп», які були вилучені 16 листопада 2017 року в ході проведення обшуку офісних приміщень бізнес-центру «Наполеон» за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, за місцем здійснення господарської діяльності Групи компаній «Кадор Групп».

Постановлене рішення слідчий суддя мотивував тим, що слідчим доведена наявність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження з метою збереження речових доказів.

В апеляційній скарзі представник власників майна просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна відмовити. Так, апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження посилаючись на ті обставини, що власники арештованого майна є добросовісними його набувачами та не мають ніякого відношення до кримінального провадження № 22017000000000362. Зокрема адвокат стверджує, що жодній з вказаних осіб про підозру не повідомлено та доказів їх причетності до вчинення кримінальних правопорушень, слідчим не надано. Також, на думку представника, стороною обвинувачення не доведено і відповідності арештованого майна критеріям ст. 98 КПК України.

Крім того, апелянтом було подано клопотання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді. Оскільки розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення його власників, а копію постановленого судом рішення їх представником було отримано 02 грудня 2017 року, останній просить визнати причину пропуску строку поважною.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав подану апеляційну скаргу і просив її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про поновлення пропущеного строку, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що в матеріалах судового провадження відсутні відомості про належне повідомлення власників майна про дату розгляду клопотання слідчого про арешт майна, а також того, що останніми було отримано копію постановленого судом рішення, колегія суддів, виходячи з положень ст. 395 КПК України, погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді та вважає за необхідне поновити його.

Що стосується посилань апелянта про незаконність і необґрунтованість ухвали слідчого судді, то колегія суддів, дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого про арешт майна, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя, під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22017000000000362 від 05 жовтня 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 258-5 КК України.

Згідно доводів клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_16 , засновник будівельної корпорації «Слов`янський Альянс», діючи через підконтрольну громадську організацію інвалідів «Допомога та Захист», спільно з невстановленими службовими особами Групи компаній «Кадорр Груп», організував протиправну схему виведення на непідконтрольну органам державної влади України грошових коштів, отриманих під час здійснення будівництва житлових комплексів на території міста Одеса з метою підтримки діяльності незаконних збройних формувань окремих районів Донецької та Луганської областей.

16 листопада 2017 року, в рамках даного кримінального провадження, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 03 листопада 2017 року було проведено обшук офісних приміщень бізнес-центру «Наполеон» за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, за місцем здійснення господарської діяльності Групи компаній «Кадор Групп», в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти, носії інформації, ключі доступу системи клієнт-банк, записники, печатки та факсиміле, які належать ТОВ «Кадор Групп».

17 листопада 2017 року постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 вказане майно визнано речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про арешт вилученого майна, слідчий зазначив, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

На думку колегії суддів, доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вилучене в ході обшуку майно є матеріальними об`єктами, які зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, було об`єктом кримінально протиправних дій, чи набуте кримінально протиправним шляхом, а тому відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, доводи апелянта про недоведеність стороною обвинувачення тих обставин, що вилучене майно може бути використано як доказ в рамках кримінального провадження № 22017000000000362 від 05 жовтня 2017 року є безпідставними, оскілки спростовуються наданими суду матеріалами.

Що стосується посилань апелянта на відсутність у власників майна та у посадових осіб товариств, в рамках даного кримінального провадження, статусу підозрюваних чи обвинувачених, що на думку представника виключає можливість накладення арешту на майно, то відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв`язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника ТОВ «Кадор», ПП «Інтерінвестстрой», ТОВ «Валео-Інвест», ТОВ «Алькор-S», ТОВ «Діана-Плюс», ТОВ «Емір-Строй», ТОВ «Благо-Інвест Плюс», ТОВ «Кадорр-Каманіна», ТОВ «Глорі Плюс», ТОВ «Кадорр-Київ Плюс», ТОВ «Арт Констракшен», ОК «Гаражно-Будівельний кооператив «Таїровський», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_6 , про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23 листопада 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС 2 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_15 , та накладено арешт на грошові кошти, носії інформації, ключі доступу системи клієнт-банк, записники, печатки та факсиміле, які належать ТОВ «Кадор Групп», які були вилучені 16 листопада 2017 року в ході проведення обшуку офісних приміщень бізнес-центру «Наполеон» за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 39/1, за місцем здійснення господарської діяльності Групи компаній «Кадор Групп», залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ «Кадор», ПП «Інтерінвестстрой», ТОВ «Валео-Інвест», ТОВ «Алькор-S», ТОВ «Діана-Плюс», ТОВ «Емір-Строй», ТОВ «Благо-Інвест Плюс», ТОВ «Кадорр-Каманіна», ТОВ «Глорі Плюс», ТОВ «Кадорр-Київ Плюс», ТОВ «Арт Констракшен», ОК «Гаражно-Будівельний кооператив «Таїровський», ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , адвоката ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/796/56/2018 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїОСОБА_17

Доповідач ОСОБА_1