Рішення

від 01.02.2018 по справі 480/1210/17

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/1210/17

Провадження № 2/480/151/18

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

Миколаївський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Терентьєва Г.В.

при секретарі Куртась К.В.,

розглянувши 01 лютого 2018 року в місті Миколаєві у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкоємства,

в с т а н о в и в :

20.07.2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області про визнання за нею права власності в порядку спадкоємства на земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,12 га, кадастровий номер якої 4824281200:01:000:0182, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Свої вимоги позивачка обґрунтувала тим, що вона (ОСОБА_1В.) є спадкоємицею за заповітом після спадкодавця ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 19.12.2016 року.

1 7.07.2009 року ОСОБА_3 склав Заповіт № 2-482, посвідчений державним нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 згідно якого заповідав ОСОБА_1 (позивачу) земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9.12 ( дев'ять цілих дванадцять сотих) гектари за кадастровим номером 4824281200:01:000:0182, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району, Миколаївської області . Позивачка заявляє, що вона є спадкоємцем за заповітом та за законом так як є донькою ОСОБА_3 (Спадкодавця), про що свідчить Свідоцтво про народження Серії І-ФП №242259 видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського районного управління юстиції у Миколаївській області, та фактично проживала із батьком на протязі останніх 10 років і не заявляла про відмову від спадщини, але так як реєстрація місця проживання спадкодавця та спадкоємця в їх паспортах зазначена різна, та відсутні належні та допустимі докази проживання разом, окрім свідчень свідків (сусідів), нотаріус повідомила позивачці, що їй необхідно у порядку ст. 1269 ЦК України подати заяву про прийняття спадщини. 21.06.2017 року нотаріусом Четвертої миколаївської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачці була видана Постанова про відмову у вчинені нотаріальних дій, у зв'язку з пропуском нею шестимісячного строку, передбаченого Цивільним кодексом України для подання заяви про прийняття спадщини. В даній постанові також зазначено, що відповідно до ст. 3,107,109,118 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами; позов пред'являється шляхом подання позовної заяви до суду першої інстанції. А тому змушена звернутися до суду.

В судове засідання позивач не з'явилася. Його представник надав заяву про підтримання позову з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області в судове засідання не з'явився. При цьому подав заяву про визнання позову, в яких клопотав про розгляд справи за його відсутності та проти позову не заперечує.

Дослідивши в судовому засіданні письмові докази по справі, суд находить позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка (ОСОБА_5) ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_3 і ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про народження.

Відповідно копії свідоцтва про укладення шлюбу позивачці після укладення шлюбу з ОСОБА_6 присвоєно прізвище ОСОБА_6.

Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 I-ФП № 254335 ОСОБА_3 помер 19 грудня 2016 року у віці 89 років.

ОСОБА_3 за життя на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: належну йому на праві власності земельну ділянку передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 9,12 гектари, кадастровий номер якої 4824281200:01:000:0182, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області заповів ОСОБА_1 Василівіні повністю, що підтверджується копією заповіту від 17.07.2009 року. Даний заповіт було зареєстровано в Спадковому реєстрі за №34.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21.06.2017 року № 722/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на спадщину за заповітом після смерті 19 грудня 2016 року батька ОСОБА_3, яка складається з земельної ділянки з кадастровим номером 4824281200:01:000:0182, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, у звязку з пропуском нею шестимісячного строку.

Копією державного акту на право власності на земельну ділянку Сергія МК № 083598 підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 9,12 га, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У відповідності до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Ст. 1223 ЦК України, визначено право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Ст. 1225 ЦК України, передбачено право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно ст. 1235 ч.1 ЦК України, заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 206 ч.4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову . Заява відповідача про визнання позову, яка подана до суду, не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, за викладених обставин позовні вимоги про визнання права власності на земельну ділянку є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 3,12,13,81,141,259,263-265,354 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4824281200:01:000:0182, площею 9,12 га, яка розташована в межах території ОСОБА_2 сільської ради Миколаївського району Миколаївської області цільове призначення земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в порядку спадкування.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя ОСОБА_8

01.02.2018