Постанова

від 07.02.2018 по справі 522/24943/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/785/177/18

Номер справи місцевого суду: 522/24943/16-ц

Головуючий у першій інстанції Тарасов А. В.

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.02.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

при секретарі Ліснік Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Обслуговуючого кооперативу Кніжний про визнання недійсними пунктів договору, за апеляційною скаргою Обслуговуючого кооперативу Кніжний на заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року,

встановила:

У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила визнати недійсними пункт 3 та п. 4 договору № 5 від 12 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОК Кніжний про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, посилаючись на те, що зазначений договір було укладено на підставі типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою КМУ від 20 травня 2009року №529 та змін, внесених Постановою КМУ від 01.06.2011 року №869.

Згідно п. 2 типового договору, а також укладеного договору №15, виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

До вказаного договору не було надано жодного рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого було визначено структуру та суму тарифу саме для вказаного будинку. Позивач зазначає, що їй було роз'яснено, що відповідач є виконавцем послуг, згідно рішення органу місцевого самоврядування та затверджений тариф буде надано додатково, але пізніше.

При її неодноразовому зверненні до відповідача щодо отримання інформації стосовно обсягу наданих послуг за договором та актів виконаних робіт жодної відповіді не було надано.

Враховуючи викладене, позивач просила суд визнати п.3 та п.4 договору №15 від 12 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОК Кніжний про надання послуг з утримання будинків і споруд та при будинкових територій недійсними.

Заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року позов ОСОБА_2 задоволений.

Визнано недійсним п. 3 та п. 4 договору №15 від 12 вересня 2013 року, укладений між ОСОБА_2 та ОК Кніжний про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Вказане судове рішення після його перегляду судом першої інстанції оскаржує відповідач ОК Кніжний . В скарзі ставиться питання про скасування судового рішення та ухвалення нового, про відмову у задоволенні позову. Також ставиться питання про застосування строків позовної давності.

Апелянт в судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи в апеляційному суді повідомлявся належним чином.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги та заперечень на неї викладених у відзиву, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч.1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 12.09.2013 року між ОСОБА_2 та ОК Кніжний було укладено договір №15 про надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Предметом вказаного договору є забезпечення виконавцем надання послуг з утримання будинку і споруд і прибудинкової території у восьмиповерховому житловому будинку з вбудованими офісними приміщеннями та підземним паркінгом №19 по пров. Книжний в м. Одесі, а споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Згідно п. 2 типового договору, а також оспорюваного договору №15, виконавець надає послуги відповідно до встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг.

Позивачем на адресу Одеської міської ради та Департаменту міського господарства ОМР надсилались запити на отримання публічної інформації, а саме з приводу того, чи приймалось виконавчим комітетом Одеської міської ради або Одеською міською радою відповідне рішення про призначення ОК Кніжний (код ЄДРПОУ- 35406176) виконавцем або виробником, або постачальником житлово-комунальних послуг будинку №19 по провулку Книжковому у м. Одеса, зокрема послуг з УБПТ, водопостачання, постачання тепла та газу та чи подавався на затвердження до виконавчого комітету Одеської міської ради ОК Кніжний (код ЄДРПОУ- 35406176) тариф на утримання будинку та прибудинкової території будинку № 19 по пров. Книжковому у м. Одесі з відповідною структурою такого тарифу, що підтверджується копією запитів від 13.07.2016 року та від 06.09.2016 року.

Згідно листа - відповіді №Б-21/01-68/03 ОМР від 19.07.2016 року, зазначено, що ОК Кніжний не подавав до департаменту економічного розвитку Одеської міської ради розрахунки тарифів на послуги з утримання будинку і та прибудинкової території для житлового будинку, розташованого за м. Одеса, пров. Книжковий, 19. Таким чином, рішення щодо зміни (коригування) тарифів на послуги з будинку та прибудинкової території, розташованих за адресою: м. Одеса, пров. Книжковий, 19, виконавчим комітетом Одеської міської ради не приймалося.

Листом Департаменту міського господарства №3ПИ-273 від 12.09.2016 року зазначено, що будинок за вищевказаною адресою у комунальній власності територіальної громади м. Одеси не перебуває. Додатково повідомлено, що до департаменту міського господарства не надходило звернень від ОК Кніжний з питання підготовки проекту рішення Одеської міської ради про призначення ОК Кніжний виконавцем або виробником, або постачальником комунальних або житлово-комунальних послуг будинку за вказаною адресою. Відповідні рішення Одеською міською радою не приймались.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, відповідач ОК Кніжний не є підприємством, яке здійснює вивезення побутових відходів.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1, 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин можу бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно п. 2. постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними , судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги від 24.06.2004 року №1875-IV, передбачено обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 зазначеного закону - підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року №529 Про затвердження Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій .

Відповідно до п.п. 2 п. а ст. 28 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ст. ст. 7, 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги , постанови КМУ від 01.06.2011 року №869 Про забезпечення єдиного підходу формування тарифів на житлово-комунальні послуги , встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги та визначення виконавця житлово-комунальних послуг належить до повноважень органів місцевого самоврядування.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 31 Закону України Про житлово-комунальні послуги , абзацу 5, 6 п.2. Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011року, послуги надаються з урахуванням встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності та строків надання послуг. Копія такого рішення є невід'ємною частиною договору про надання послуг.

Судова колегія, всупереч доводів апеляційної скарги, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо невідповідності укладеного договору в частині пунктів 3 та 4 вимогам Закону України Про житлово-комунальні послуги п. 3 ч. 2 ст. 21, п.2. Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №869 від 01.06.2011року. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Посилання апеляційної скарги на необхідність застосування строків позовної давності задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися в суд з вимогами про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю в три роки.

Особа може звернутись до суду за захистом своїх порушених прав протягом трьох років з дня коли вона дізналась, що її права порушені.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач не надавав ОСОБА_2 інформацію щодо виконаних з його боку умов договору, про її порушене право позивач дізналась з листа департаменту економічного розвитку Одеської міської ради від 19.07.2016 року (а.с.8).

Таким чином, ОСОБА_2 звернулась з позовом до суду в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги щодо факту підписання договору про надання комунальних послуг та погодження ОСОБА_2 сплачувати витрати по утриманню прибудинкової території в сумі, затвердженій протоколом загальних зборів ОК Книжний №01 від 06.09.2013 року, не може вважатись підставою для скасування судового рішення, оскільки в подальшому позивачу стало відомо про неналежне виконання умов договору, що й стало підставою для звернення до суду.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, судова колегія,

постановила:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу Кніжний залишити без задоволення.

Заочне рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 08 лютого 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді О.С.Комлева

Ю.І.Кравець