Постанова

від 30.01.2018 по справі 820/6705/17

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

30.01.2018 р. справа №820/6705/17

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденка А.В.,

за участі секретаря судового засідання - Стрєлка О.В.,

представника позивача - подав заяву про слухання за відсутності,

представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області до Комунальної установи Шевченківський дитячий будинок-інтернат про 1) зупинення повністю експлуатації будівель Комунальної установи Шевченківський дитячий будинок - інтернат (ідентифікаційний код - 05392766; місцезнаходження - Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Центральна, буд.№44) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) зобов'язання негайно припинити використання будівель Комунальної установи Шевченківський дитячий будинок - інтернат (ідентифікаційний код - 05392766; місцезнаходження - Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Центральна, буд.№44) з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 3) покладення на ГУДСУзНС у Харківській області обов'язку щодо забезпечення виконання рішення суду в частині здійснення державного нагляду (контролю) за усуненням порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей, , -

встановив:

Суб'єкт владних повноважень, Головне управління державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) зупинення повністю експлуатації будівель Комунальної установи Шевченківський дитячий будинок - інтернат (ідентифікаційний код - 05392766; місцезнаходження - Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Центральна, буд.№44) до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) зобов'язання негайно припинити використання будівель Комунальної установи Шевченківський дитячий будинок - інтернат (ідентифікаційний код - 05392766; місцезнаходження - Харківська область, смт. Шевченкове, вул. Центральна, буд.№44) з метою проведення будь-якої діяльності, не пов'язаної усуненням порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 3) покладення на ГУДСУзНС у Харківській області обов'язку щодо забезпечення виконання рішення суду в частині здійснення державного нагляду (контролю) за усуненням порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей.

Аргументуючи заявлені вимоги зазначив, що проведений захід контролю показав на існування низки порушень чинного законодавства України, які здатні спричинити загрозу життю та здоров'ю людей.

Відповідач, Комунальна установа Шевченківський дитячий будинок-інтернат, з поданим позовом не погодився у зв'язку з безпідставністю заявлених вимог

Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що повністю усвідомлює відповідальність за життя та здоров'я дітей. Стверджував, що організація поточної діяльності проведена у спосіб, котрий виключає настання будь-якої шкоди життю та здоров'ю людей від надзвичайних подій техногенного чи пожежного характеру.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України законодавцем запроваджено безумовний пріоритет інтересів невладного суб'єкта права над інтересами суб'єкта владних повноважень, і цей пріоритет має бути дотриманий адміністративним судом при відправленні правосуддя в усіх без винятку адміністративних справах.

Водночас з цим, згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

У розумінні ч. 3 ст. 78 КАС України загальновідомими обставинами є трагічні події, котрі мали місце на території Одеської області в дитячому оздоровчому таборі Вікторія та спричинили смерть дітей.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для вирішення спору ані на засадах ч. 2 ст. 77 КАС України, ані на засадах ч. 1 ст. 77 КАС України, а весь тягар доказування відсутності як порушень закону, так і доказування нездатності цих порушень спричинити шкоду життю та здоров'ю людей покладає на невладного суб'єкта - відповідача по справі.

При цьому, суд враховує, що у справах, щодо застосування заходів реагування у сфері державного нагляду фактичним об'єктом судового захисту є життя і здоров'я людини, а відтак, суб'єкт владних повноважень при виконанні функції державного нагляду (контролю) повинен добути не лише докази наявності фактів порушень закону, а й докази об'єктивної здатності цих порушень закону спричинити шкоду життю та здоров'ю людини, тобто довести існування реальної (а не удаваної, теоретично можливої до настання) загрози.

Таким чином, суд, перевіряючи ризик настання цих наслідків, повинен керуватись, насамперед, положеннями ст. 3 Конституції України і не брати до уваги відповідність закону підстав, приводів та процедури реалізації суб'єктом владних повноважень управлінської функції у спірних правовідносинах.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, згідно з затвердженим наказом ДСНС України №155 від 20.03.2017 р. Положенням, є територіальним органом згаданої служби зі статусом юридичної особи публічного права, до складу якого як структурні підрозділи входить низка самостійних та незалежних суб'єктів владних повноважень, зокрема, і Шевченківський районний сектор ГУ ДСУзНС у Харківській області.

Даним підрозділом була проведена позапланова перевірка відповідача з питання додержання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки.

Результати перевірки оформлені актом від 18.12.2017 року №137.

У тексті вказаного акту відображені судження про наявність низки порушень, котрі за твердженням владного суб'єкта несуть загрозу життю та здоров'ю людей, а саме: 1) з'єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів в приміщення технічного персоналу та складському приміщенні виконані не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів; 2) приміщення будинку-інтернату не обладнані системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту ; 3) демонтувати на шляхах евакуації приміщення пральної виступ та інші пристрої (трубу опалення); 4) не проведено перезарядку вогнегасників.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України КАС України, суд звертає увагу владного суб'єкта, що в ході проведення перевірки викладені в акті порушення не конкретизовані ані за місцем дислокації, ані за будь-якими характеризуючими ознаками, на підтвердження існування таких порушень органом державного нагляду не надано жодного доказу.

Суд також змушений звернути увагу владного суб'єкта, що матеріали справи не містять доказів дотримання працівниками органу державного нагляду (контролю) засад розумності, виваженості, сумлінності і добросовісності при вирішені питання з приводу не використання наданого ч. 1 ст. 8 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності повноваження на одержання пояснень, документів та матеріалів, які підтверджують факт реального існування виявленого порушення закону.

Частиною 8 ст. 4 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності визначено, що органи державного нагляду (контролю) та суб'єкти господарювання мають право фіксувати процес здійснення планового або позапланового заходу чи кожну окрему дію засобами аудіо- та відеотехніки, не перешкоджаючи здійсненню такого заходу.

Проте, матеріали справи не містять доказів дотримання працівниками органу державного нагляду (контролю) засад розумності, виваженості, сумлінності і добросовісності при вирішенні питання з приводу не використання і цього повноваження.

Внаслідок виявлених судом недоліків в організації виконання органом державного нагляду управлінської функції контролю у спірних правовідносинах обсяг добутих позивачем доказів є явно та очевидно недостатнім для вирішення спору по суті лише на підставі матеріалів проведеної перевірки.

У зв'язку з цим, суд на виконання вимог ст. 9 КАС України з метою з'ясування об'єктивної істини та виключно у цілях забезпечення дотримання приписів ст. 3 Конституції України самостійно добув докази, котрі повно і всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин та дозволяють вирішити спір по суті.

При цьому, суд вважає за доцільне перевірити факт існування порушення в дійсності та здатність цього порушення спричинити негативні наслідки для життя і здоров'я людини за кожним окремим епізодом.

До фактичних підстав позову

Стосовно епізоду виконання з'єднань, відгалужень та окінцювань жил проводів і кабелів в приміщення технічного персоналу та складському приміщенні не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів

Факт наявності даного порушення визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Довід відповідача про усунення цього порушення підтверджується актом про здійснення пожежно-технічного обстеження від 28.12.2017 р., а також роздрукованими фотосвітлинами.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для висновку, що даний епізод самостійно здатен спричинити виникнення ризику життю та здоров'ю людей.

Стосовно епізоду необладнання приміщення будинку-інтернату системами протипожежного захисту відповідно до ДБН В.2.5-56:2014 Інженерне обладнання будинків і споруд. Системи протипожежного захисту

Факт наявності даного порушення визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Відповідач стверджує про організацію заходів з усунення цього порушення, що підтверджується обставинами подання клопотання від 14.12.2017 р. до Департаменту соціального захисту населення Харківської ОДА з приводу фінансування запланованих видатків.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для висновку, що даний епізод самостійно здатен спричинити виникнення ризику життю та здоров'ю людей.

Окрім того, суд бере до уваги, що рівень впливу цього факту є похідним від низки інших умов додержання особою правил протипожежної чи техногенної безпеки.

Проте, акт перевірки не містить жодних даних про те, що відповідач організував додержання правил протипожежної чи техногенної безпеки на вкрай незадовільному рівні.

Судом також з'ясовано, що даний факт мав місце з самого початку функціонування відповідача.

Але протягом тривалого часу з боку терорганів ДСУзНС не висловлювалось жодних зауважень з приводу створення цим фактом реальної загрози життю і здоров'ю людей і лише за наслідками остатньої перевірки кваліфікація цього факту була докорінно змінена.

Жодних належних та допустимих доказів протилежної оцінки одного і того ж факту владний суб'єкт до суду не подав.

Стосовно епізоду необхідності демонтувати на шляхах евакуації приміщення пральної виступ та інші пристрої (трубу опалення).

Факт наявності даного порушення заперечений відповідачем у судовому засіданні.

Довід відповідача про усунення цього порушення підтверджується актом про здійснення пожежно-технічного обстеження від 28.12.2017 р., а також роздрукованими фото світлинами про облаштування пандусу.

За таких обставин, суд не знаходить підстав для висновку, що даний епізод самостійно здатен спричинити виникнення ризику життю та здоров'ю людей.

Стосовно епізоду не проведення перезарядку вогнегасників

Факт наявності даного порушення визнаний відповідачем у судовому засіданні.

Довід відповідача про усунення цього порушення підтверджується наданим копіями паспортів на придбані вогнегасники (31 шт.), а також платіжним дорученням про оплату вартості вогнегасників.

З урахуванням отриманих у ході судового розгляду пояснень свідка (працівника тероргану ДСУзНС, котрий проводив останню перевірку) про наявність на момент перевірки ще 5 справних вогнегасників суд не знаходить підстав для висновку про те, що даний епізод створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей.

Таким чином, оцінивши самостійно добуті докази в їх сукупності, суд доходить до переконання, що ані дія кожного із досліджених епізодів порушень окремо, ані дія одночасної сукупності всіх епізодів порушень у спірних правовідносинах без впливу стороннього фактору (вирішального за характером та непереборного, непередбачуваного, невідворотного за змістом) не здатна спричинити настання загрози життю та здоров'ю людей.

До юридичних підстав позову

Пунктом 21 ч. 1 ст. 20 Кодексу цивільного захисту України до обов'язків осіб віднесено забезпечення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, а також виконання вимог приписів, постанов та розпоряджень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки.

За приписами ч. 1 ст. 47 Кодексу цивільного захисту України державний нагляд (контроль) з питань цивільного захисту здійснюється за додержанням та виконанням вимог законодавства у сферах техногенної та пожежної безпеки, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру, за діяльністю аварійно-рятувальних служб, а також у сфері промислової безпеки та гірничого нагляду, поводження з радіоактивними відходами відповідно до Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Згідно з п.п. 2 і 3 ч. 1 ст. 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

У силу приписів п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68, ч.ч. 1 і 2 ст. 70 Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.

При цьому, існуючі розбіжності у змісті п. 12 ч. 1 ст. 67, ч. 2 ст. 68 Кодексу цивільного захисту України (де передбачена можливість зупинення експлуатації будівель) та у змісті ч.ч. 1 і 2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України (де така можливість не передбачена) суд не вважає перешкодою для застосування заходів державного реагування у цілях уникнення загрози життю та здоров'ю людей.

Проте, з огляду на відсутність підтвердженої матеріалами справи реальної загрози життю та здоров'ю людей від умов діяльності відповідача, суд не знаходить підстав для застосування у спірних правовідносинах заходів державного реагування.

До вимоги про зобов'язання утриматись від експлуатації будівлі

Рішення суду про зупинення експлуатації будівлі за своєю правовою суттю є запровадженням заборони на задіяння даного об'єкту нерухомості у технологічному чи технічному циклах виготовлення товарів, виконання робіт, надання послуг.

Відтак, підстав для постановлення окремого рішення з цього питання суд не знаходить, що зумовлює залишення позову без задоволення у цій частині.

Окрім того, у справі не виявлено підстав для прийняття рішення про зупинення експлуатації будівель, що є самостійно та цілком достатньою окремою підставою для залишення без задоволення позову у цій частині.

До вимоги про покладення контролю за виконанням рішення суду

Вирішуючи спір за вимогою про покладення на владного суб'єкта обов'язку з контролю за виконанням прийнятої постанови, суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підстави, повноваження та спосіб дій владних суб'єктів у правовідносинах з приводу виконання рішень суду вичерпно унормовані приписами Закону України Про виконавче провадження .

Згідно з приписами названого акту законодавства позивач не має повноважень на виконання рішень суду.

З огляду на викладене суд не знаходить правових підстав для задоволення вимоги позову у частині покладання на заявника виконання судового акту.

Окрім того, суд бере до уваги, що судове рішення про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю) як за процедурами згідно з Кодексом цивільного захисту України, так і за процедурами згідно з ч. 7 ст. 7 Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності взагалі не потребує вжиття будь-яких організаційно-правових дій, спрямованих на його виконання, позаяк встановлює для відповідача обов'язок по невчиненню дій (заборону на вчинення дії), тобто імперативно однозначно і нездоланно визначає правову поведінку зобов'язаної особи як бездіяльність. За загальним правилом примусове забезпечення бездіяльності є неможливою.

За змістом ст.ст. 8, 124, 129 Конституції України запровадження рішенням суду заборони на вчинення будь-яких дій є цілком достатнім для забезпечення належного рівня правопорядку.

Окрім того, у справі не виявлено підстав для прийняття рішення про зупинення експлуатації будівель, що є самостійно та цілком достатньою окремою підставою для залишення без задоволення позову у цій частині.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Проведеним судовим розглядом не встановлено факту існування явної та очевидної небезпеки від умов діяльності відповідача для життя та здоров'я людей, припущення владного суб'єкта про зворотне не знайшло свого підтвердження у ході розгляду справи, що є визначеною процесуальним законом підставою для залишення вимоги суб'єкта владних повноважень без задоволення.

Наостанок, суд звертає увагу керівника відповідача на те, що сумлінне ставлення до виконання обов'язків за посадою, а також турбота про життя та здоров'я людей не виключає, а навпаки, на думку суду, спонукає до написання на адресу позивача заяви про проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі позапланової перевірки з питання стану виконання всіх приписів органів ДСУзНС та повного усунення фактів існування порушень, відображених в акті перевірки від 18.12.2017 р.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, тобто протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення, а набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Роз'яснити, що скарга може бути подана у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України.

Судове рішення у повному обсязі складено 7 лютого 2018 року.

Суддя Сліденко А.В.