Постанова

від 07.02.2018 по справі 805/3435/17-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2018 року справа №805/3435/17-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сухарька М.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року (повний текст складено 13 листопада 2017 року в м. Слов'янськ) у справі № 805/3435/17-а (суддя І інстанції - Бабаш Г.П.) за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 11633,34грн. та пені у розмірі 795,15грн., -

В С Т А Н О В И В:

03 жовтня 2017 року Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новоторг» про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у розмірі 11633,34грн. та пені у розмірі 795,15грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач в порушення вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 31.01.2007 року № 70 не виконав нормативи по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 9 осіб, тобто на підприємстві повинно бути працевлаштовано 1 інваліда. Таким чином, відповідач мав сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2016 році, у розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві. Згідно розрахунку, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання відповідачем нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у 2016 році, становить 11633,34грн. Оскільки відповідачем суму адміністративно-господарських санкцій не сплачено, йому станом на 03.10.2017 року було нараховано пеню у розмірі 795,15грн. Просив стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції та пеню за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у загальному розмірі 12428,49грн.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/3435/17-а у задоволенні позову - відмовлено. Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку з тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам, які мають істотне значення для справи, що призвело до невірних висновків та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтуівання апеляційної скарги позивач зазначив, що за даним відповідачем звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік (форма 10-П) норми статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не виконані. Адміністративно-господарські санкції за не створенні робочі місця для працевлаштування інвалідів не відраховані.

В письмових запереченнях на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є бюджетною установою, діяльність якої спрямовується, координується та контролюється Державною службою з питань інвалідів та ветеранів. Бюджетна установа Фонд є правонаступником Фонду соціального захисту інвалідів як урядового органу, що визначено п.п.1-2 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14 квітня 2011 року № 129 (далі -Положення) (із наступними змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 4 Положення основними завданнями Фонду є реалізація в межах своєї компетенції заходів щодо забезпечення зайнятості та працевлаштування інвалідів; виконання програм щодо соціального захисту інвалідів.

Для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Міністерством соціальної політики України та Державною службою з питань інвалідів та ветеранів України утворюються територіальні відділення Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що передбачено п.12 Положення.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що у спірних правовідносинах Фонд виступає у якості суб'єкта владних повноважень, який звернувся до адміністративного суду на виконання владних повноважень.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоторг» (код ЄДРПОУ 32397405, 87400, Донецька обл., Мангушський район, смт. Мангуш, вул. Поштова, 72).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Згідно ст. 17 цього Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Статтею 19 зазначеного Закону встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Як вбачаться зі звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2016 рік, який наданий до Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2016 році становила 9 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , визначена у звіті становить 1 особу, що відповідає вимогам Закону. Фактично не було працевлаштовано інваліда, що, на думку позивача, є порушенням вказаних вище вимог законодавства.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Таким чином, відповідачем у відповідності до викладених приписів законодавства, на думку позивача, не було виконано нормативу по створенню 1 робочого місця по працевлаштуванню інвалідів. Згідно до вимог ст. 20 вказаного Закону Товариство з обмеженою відповідальністю «Новоторг» мало сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007р. № 70, обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з порядком заповнення звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, затвердженим Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

З урахуванням вимог ст. 20 Закону позивач нарахував Товариству з обмеженою відповідальністю «Новоторг» адміністративно-господарські санкції у розмірі 11633,34грн. що підтверджується відповідним розрахунком.

Відповідачем у встановлений ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» строк (до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу) не були сплачені адміністративно-господарські санкції у розмірі 11633,34грн., що дало підстави позивачеві для нарахування пені відповідно до ст. 20 вищезазначеного Закону і п. 4 Порядку, яка обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Таким чином, станом на 03.10.2017 року розмір нарахованої пені становить 795,15грн., що підтверджується розрахунком, наданим позивачем.

Колегія суддів зазначає, що частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII, передбачено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» , Державна служба зайнятості здійснює пошук належної роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем кожного місяця протягом 2016 року надавались звіти до Першотравневого районного центру зайнятості за формою №3-ПН з характеристиками вакансій та вимогами до претендента.

Між тим, центром зайнятості інваліди для працевлаштування до відповідача не направлялись, так само як і не було безпосереднього звернення інвалідів до відповідача для працевлаштування. Фактів відмови підприємства в працевлаштуванні інвалідів центром зайнятості не зафіксовано.

Проте, вищенаведені заходи не призвели до позитивних результатів щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем фактично були створені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2016 році у встановленій Законом кількості та відповідач приймав, передбачені Законом заходи щодо працевлаштування інвалідів.

Підставою для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій стало непрацевлаштування інвалідів.

Викладене свідчить про виконання відповідачем вимог щодо створення робочих місць відповідно до нормативів встановлених ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» та належне інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування.

Згідно ч. 1 ст. 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 наведеної статті встановлено, зокрема, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для неприпущення господарського правопорушення.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до учасника господарських відносин за порушення ним правил, встановлених законодавчими актами, при наявності в діях суб'єкту господарювання вини у вчиненні такого порушення та якщо ним не приймались заходи, спрямовані на недопущення господарського правопорушення.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.

Доказів того, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Новоторг» не створено робочі місця для інвалідів, відмовлено інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надано державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно надано звіт до Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України позивачем не надано.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не підлягають задоволенню.

При викладених обставинах, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/3435/17-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року у справі № 805/3435/17-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 07 лютого 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.А. Блохін

Судді Т.Г. Гаврищук

ОСОБА_1