Постанова

від 01.02.2018 по справі 815/2358/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/2358/17

Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Самойлюк Г. П. Повний текст постанови виготовлено 19.07.2017 р.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача - судді Турецької І.О.

суддів - Стас Л.В., Косцової І.П.

за участі секретаря - Скоріної Т.С.

представника апелянта - Оганесян В.Г.;

представника позивача - Крись Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-монтажна компанія Зевс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року товариство з обмеженою відповідальністю Проектно-монтажна компанія Зевс (далі - ТОВ ПМК Зевс ) звернулось до суду першої інстанції з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) в якому просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2017 року за №0004931401 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковими зобов'язаннями на суму 1 765 181,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 441 295,00 грн.

Оскаржуючи наведене вище податкове повідомлення-рішення, позивач посилався на відсутність з його боку порушень податкового законодавства та на відсутність з боку контролюючого органу доказів, які б свідчили про фіктивність господарських операцій.

Позивач стверджував, що господарські операції, які були здійснені ним та його контрагентами: ПП ФЕБРУС , ПП АВАЛОН-2 , ПП СТАВР І К , ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ , ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ , ПП ТАУРУС-С , ПП ЛАГУНА-БІЧ , ПП КОМІР ГРУП , ПП ТЕРРА ПРАЙС спричинили реальне настання юридичних наслідків.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС в Одеській області від 23 березня 2017 року за № 0004931401.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вважав обґрунтованою позицію позивача про те, що його протиправно позбавили права на податковий кредит, позаяк доводи контролюючого органу про відсутність у контрагентів позивача об'єктивної можливості надати позивачу послуги, у вигляді виконання монтажних робіт, є припущеннями, що нічим не підтверджені.

Застосовуючи принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції послався на пункт 38 рішення від 09 січня 2007 року у справі Інтерсплав проти України та зазначив, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин щодо обізнаності позивача про неправомірну, на думку відповідача, діяльність його контрагентів, та доказів про пряму чи опосередковану причетність до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права ГУ ДФС в Одеській області просить його скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи апеляції побудовані на порушеннях позивачем норм податкового законодавства, що встановлені актом перевірки контролюючого органу та звернуто увагу суду апеляційної інстанції, що позивачем в порушенні п.44.3, п.44.6, ст. 44 Податкового кодексу України не надано копій первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують реалізацію підприємствам-покупцям отриманих від контрагентів товарно-матеріальних цінностей, робіт (послуг).

Представник апелянта в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримала доводи викладені в апеляції та просила її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції проти апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду залишити без змін.

З'ясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено, що основним видом діяльності ТОВ ПМК Зевс є проведення електромонтажних робіт.

ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ ПМК Зевс з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2013 по 31.10.2016 р.

09.03.2017 р. за наслідками перевірки посадовими особами контролюючого органу складено акт №142/15-32-14-01/38923790 (т.1 а.с.14-78), яким встановлено порушення позивачем п.44.1, п.44.2 ст.44, п.198.3, п.198.5, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, що стало підставою для заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет на загальну суму 1 765 181,00 грн.

Так, контролюючий орган встановив, що вплив на формування податкового кредиту позивача мали операції з придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг щодо монтажу автоматичних систем пожежної сигналізації, протипожежних водопроводів, систем протидимного захисту та блискавкозахисту від контрагентів ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ , ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ , ПП ТАУРУС-С , ПП ЛАГУНА-БІЧ , ПП СТАВР і К , ПП АВАЛОН , ПП ФЕБРУС , ПП КОМІР ГРУП , ПП ТЕРА-ПРАЙС .

Оскільки вказані господарські операції, на думку контролюючого органу, є безтоварними, то позивач не має право на податковий кредит в сумі - 1 765 181,00 грн.

23.03.2017 р., на підставі виявлених порушень, ГУ ДФС в Одеській області прийняло податкове повідомлення-рішення №0004931401 про збільшення ТОВ ПМК Зевс суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 206 476,00 грн., з яких 1 765 181,00 грн. за основним платежем та 441 295,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т.1 а.с.12).

Суд першої інстанції, зробивши ретельний аналіз господарських операцій позивача з наведеними вище контрагентами, дійшов висновку про обґрунтованість формування позивачем податкового кредиту з ПДВ, оскільки платником податку дотримані всі умови, статті 198 Податкового кодексу України, що встановлює право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Понад те, суд зазначив, що в силу ч.1 ст. 234 Цивільного кодексу України обов'язковою ознакою фіктивності правочину є відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, які передбачені цим правочином, проте за умови виконання обов'язків за договором хоча б однією із сторін, фіктивність правочину не може вважатися встановленою.

Колегія суддів вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що позивач має право на податковий кредит, однак вважає, що цей висновок не розповсюджується на окремі господарські операції позивача з контрагентом ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ .

Таких висновків, суд апеляційної інстанції дійшов, враховуючи наступне.

Згідно п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається відповідно до пункту 198.2. ст.198 Податкового кодексу України дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.3 ст.198 даного Кодексу встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пункт 44.1 ст.44 Податкового кодексу України зобов'язує платників податків для цілей оподаткування вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Системний аналіз вищевикладених законодавчих норм дає право констатацію того, що право на формування податкового кредиту з ПДВ виникає у платника податків за наступних умов:

наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість);

фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця;

наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності;

документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання;

наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

У своїй апеляції ГУ ДФС в Одеській області по кожному контрагенту позивача висуває відповідні зауваження, які, на його думку, надають можливість дійти висновку про відсутність реального здійснення господарської операції.

Так, невизнаючи господарські операції позивача з ПП Вега-Ремстрой щодо виконання за відповідними договорами монтажних робіт системи пожежної сигналізації (т.1 а.с.113-114), контролюючий орган зазначає, що ПП Вега-Ремстрой з вересня 2015 р. декларує відсутність діяльності, остання податкова декларація з ПДВ подана за квітень 2016 р.

Далі, відповідач пояснює, що шляхом проведення аналізу наданих позивачем документів та враховуючи, що на підприємстві Вега-Ремстрой працює 8 осіб, можливо зробити висновок про неможливість виконання даним контрагентом зазначеного в первинних документах фронту робіт.

Колегія суддів вважає, що зазначені висновки контролюючого органу спростовуються наступними доказами.

ТОВ ПМК Зевс у 2014 році уклало ряд договорів підряду на виконання комплексу робіт щодо встановлення автоматичної установки пожежної сигналізації, системи протидимного захисту та блискавкозахисту та на інші монтажні роботи, зокрема, з ТОВ Торговельний центр Середнефонтанський , КП Будова (т.3 а.с.57-62, а.с.203-209, т.4 а.с.36-42).

До того ж, позивачем як Підрядником та ТОВ Чорноморгідрострой як Замовником 02.04.2015 р. був укладений договір підряду на виконання комплексу робіт по влаштуванню покрівлі на об'єкті будівництва ТОВ Міжнародний аеропорт" (т.4 а.с.211-220).

За вказаним об'єктом будівництва позивачем як Підрядником також виконувались роботи за замовленням ТОВ Проджекті-КА .

Відповідно до умов наведених вище договорів, Підрядник мав право залучати до виконання робіт Субпідрядників.

Зазначене право, зокрема передбачено Загальними умовами укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, що затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 р.

Зокрема, цим нормативним документом встановлено, що підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників).

При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами.

Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Користуючись вказаним правом позивач, з метою виконання монтажних робіт на об'єкті будівництва - ТОВ Торговельний центр Середнефонтанський за адресою м. Одеса, Семафорний провулок 4 - Е долучив до їх виконання ПП Вега-Ремстрой .

Вид діяльності даного підприємства будівництво житлових і нежитлових приміщень, що підтверджується ліцензією на виконання відповідного виду робіт.

Так, 26.09.2014 р. між ТОВ ПМК Зевс (Замовник) та ПП Вега-Ремстрой (Виконавець) укладено договір №122, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати монтажні роботи системи пожежної сигналізації (т.1 а.с.113-114).

На підтвердження виконання робіт Субпідрядником було складено довідка про вартість виконаних робіт за березень 2015 р. (форма КБ-3), акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ - 2в), відомості витрачених ресурсів (т.1 а.с.115-158).

Понад те, вказані роботи були прийняті від генерального підрядника - генеральним Замовником цих робіт - ТОВ Торговельний центр Среднефонтанский .

Позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ на підставі отриманих від ПП ВЕГА-РЕМСТРОЙ податкових накладних: №14 від 26.09.2014 р., №19 від 28.10.2014 р., №81 від 31.03.2015 р., № 40 від 20.07.2015 р. (т.5 а.с.208-211, 213-214; 245-246).

22.04.2015 р. між ТОВ ПМК Зевс (Замовник) та ПП Вега-Ремстрой (Виконавець) укладено договір №286/15-М, відповідно до якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання виконати монтажні роботи системи пожежної сигналізації (т.1, а.с.159-160).

Ці роботи проводились на виконання договору між позивачем та Замовником КП Будова на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового комплексу Альтаір в м. Одесі по Люстдорфській дор. 55, секція 6, секція 7 (т.1 а.с.163).

На підставі отриманих від ПП Вега-Ремстрой податкових накладних: №46 від 23.04.2015р., №90 від 30.04.2015р., №88 від 30.04.2015р., №17 від 07.05.2015р. позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ (т.5 а.с.228-231).

Про фактичне виконання сторонами наведеного договору, свідчать надані до перевірки органу доходів та зборів копії актів приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2015 р. (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3а), відомості витрачених ресурсів, акти здачі-приймання робіт (надання) послуг за той же період. (т.1 а.с.161-220).

Як вбачається з перелічених доказів роботи ПП Вега-Ремстрой проводились саме на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового комплексу Альтаїр в м. Одесі по Люстдорфській дор. 55, секція 6, секція 7.

На підтвердження факту оплати виконаних ПП Вега-Ремстрой робіт, позивачем надано до суду засвідчені копії платіжних доручень (т.3 а.с.40-56).

У свою чергу, ТОВ ПМК Зевс як Підрядник здав Замовнику, в особі КП Будова комплекс робіт виконаних субпідрядником ПП Вега-Ремстрой на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового комплексу Альтаїр в м. Одесі по Люстдорфській дор. 55, секція 6, секція 7 про що свідчать довідка про вартість виконаних робіт (форма № КБ-3) та акти приймання виконаних робіт (форма № КБ-2в) за травень 2015 р. (т.3 а.с.210-229).

Доводи апеляції про те, що ПП Вега-Ремстрой з вересня 2015 р. декларує відсутність діяльності і остання податкова декларація з ПДВ подана за квітень 2016 р., не мають правового значення для вирішення даного спору, оскільки остання господарська операція позивача з даним контрагентом була проведена в травні 2015 р.

Контролюючий орган не заперечував про декларування даним контрагентом своїх податкових зобов'язань за спірними господарськими операціями.

Аналізуючи господарські операції ТОВ ПМК Зевс з ПП Вега-Ремстрой , апелянт у своїй скарзі наполягає на тому, що позивач не надав до перевірки, а також до суду першої інстанції договори № 293/15-М від 13.05.2015 р. та №298/15-М від 20.05.2015р. за якими ПП Вега-Ремстрой надавала послуги з монтажу відповідних протипожежних систем.

Окрім того, за ствердженням апелянта, відсутня первинна документація, яка підтверджує виконання наведених вище договорів та яка була підставою для оплати наданих послуг.

Отже, на думку апелянта, не відносяться до податкового кредиту з ПДВ задекларована позивачем сума на підставі податкової накладної №26 від 13.05.2015 р. (т.5 а.с.236-237) на суму 83 333,33 грн. та податкової накладної №41 від 21.05.2015 р. (т.5 а.с.216-217) на суму 11 666,67 грн.

Колегія суддів вважає обґрунтованим даний висновок апелянта та вважає, що суд першої інстанції не повинен був тільки на підставі податкових накладних, виданих ПП Вега-Ремстрой , без належної первинної документації для вказаного виду робіт, встановлювати право позивача на формування податкового кредиту.

Так, п. 99 Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві встановлено, що розрахунки за виконані роботи проводяться на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість. Документи про виконані роботи та їх вартість складаються і підписуються підрядником та передаються замовнику. Замовник перевіряє ці документи і в разі відсутності зауважень підписує їх. Після підписання документів замовник зобов'язаний оплатити виконані роботи.

Оплата робіт, виконаних субпідрядниками, проводиться на підставі складених ними та підписаних генеральним підрядником документів про прийняття виконаних робіт та їх вартість і може проводитися безпосередньо генеральним підрядником або замовником, якщо це передбачено договором підряду та договором субпідряду.

Зважаючи на вимоги цього нормативного акта, дія якого, відповідно до п.2, є обов'язковою для врахування замовником та підрядником (субпідрядником) під час укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, слід вважати необґрунтованим формування позивачем податкового кредиту з ПДВ за переліченими вище податковими накладними на загальну суму 95 000,00 грн.

Для виконання комплексу робіт щодо монтажу систем пожежної сигналізації та ін. на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового комплексу Альтаїр в м. Одесі по вул. Люстдорфській дор. 55, секція 6, секція 7, позивач як Замовник укладає 02.03.2015 р. з ПП ЛАГУНА-БІЧ як з Виконавцем договір №266/2/15 (т.1 а.с.221-222).

Відповідно до видів діяльності ПП ЛАГУНА-БІЧ , воно здійснює будівництво житлових і нежитлових будівель.

Із акта перевірки слідує, що відповідно до податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) в штаті підприємства працювало - 8 осіб.

Про те, що ПП ЛАГУНА-БІЧ роботи за наведеним вище договором виконало в повному обсязі та вони були прийняті ТОВ ПМК Зевс , свідчать акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості витрачених ресурсів, акти здачі-приймання робіт (надання) послуг (т.1 а.с.233-249, т.2 а.с.1-4).

На підставі отриманої від контрагента податкової накладної №5 від 23.03.2015 р., позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ в сумі 166 666,67 грн. (т.5 а.с.218).

30.03.2015 р. ТОВ ПМК Зевс (Замовник) та ПП ЛАГУНА-БІЧ (Виконавець) уклали договір №278/15-М, відповідно до якого Виконавець взяв на себе зобов'язання виконати монтажні роботи пожежної сигналізації на об'єктах Одеського морського торговельного порту (т.2 а.с.15-16).

Докази, які містяться в матеріалах справи, свідчать про те, що роботи за договором №278/15-М виконані Виконавцем в повному обсязі та прийняті Замовником, зокрема, сторонами складено акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості витрачених ресурсів (т.2 а.с.17-37).

З боку Замовника проведена оплата виконаних робіт, що підтверджується копіями платіжних доручень (т.3 а.с.2-3; 25-39).

За наслідками проведених господарських операцій та податкових накладних: №7 від 31.03.2015р., №17 від 31.03.2015 р., №29 від 29.05.2015р., №63 від 27.07.2015р., позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ (т.5 а.с.221-223, 240, 247).

24.06.2015 р. ТОВ ПМК Зевс (Замовник) доручає ПП ЛАГУНА-БІЧ (Виконавець) за договором №302/15-М виконати монтажні роботи протидимного захисту на об'єкті будівництва багатофункціонального торгово-виставкового готельного комплексу Торговельний центр Середнєфонтанський за адресою м. Одеса, Семафорний провулок 4 - Е (т.2 а.с.5-6).

Виконання вказаних робіт підтверджуються, як складеними сторонами даного договору актами приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідками про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відомістю витрачених ресурсів, так і аналогічними за змістом складеними документами між ТОВ ПМК Зевс , який виступав генеральним Підрядником перед генеральним Замовником - ТОВ Торговельний центр Середнєфонтанський (т.2 а.с.7-14).

Податкові накладні від ПП ЛАГУНА-БІЧ №31 від 30.06.2015 р. та №35 від 30.06.2015 р. стали підставою для формування позивачем податкового кредиту за вказаними операціями (т.5 а.с.241-242).

ГУ ДФС в Одеській області, не заперечуючи в апеляційній скарзі проти наявності первинної документації, яка підтверджує виконання робіт у капітальному будівництві, здійснюючи її аналіз, доходить висновку про неможливість виконання даним підприємством, в штаті якого налічується 8 осіб, такого об'єму робіт.

При цьому, апелянтом робиться підрахунок відпрацьованих людино-годин та періоду, за який були виконані роботи.

Зроблені контролюючим органом, на підставі цього підрахунку, висновки, на думку суду апеляційної інстанції, побудовані на припущеннях без відповідного економічного аналізу та застосування правової бази.

Так, слід зазначити, що людино-година це одиниця вимірювання роботи у часі, еквівалентна роботі однієї людини за нормальної інтенсивності праці упродовж години.

Оскільки при проведенні капітального будівництва діють відповідні державні будівельні норми та стандарти, робити висновки про продуктивність праці слід було робити на підставі обґрунтованого аналізу виду будівельних робіт, наявності будівельної техніки та інших чинників.

Далі, між ТОВ ПМК Зевс як Замовником та ПП Фебрус як Виконавцем 30.07.2015 р. укладено договір №321/15-М, відповідно до якого Замовник доручив Виконавцю виконати комплекс робіт по влаштуванню покриття на об'єкті будівництва пасажирського термінального комплексу Міжнародний аеропорт Одеса (т.2 а.с.38-39).

В акті контролюючого органу надана загальна характеристика ПП Фебрус та зазначено, що воно займається, зокрема, будівництвом житлових та нежитлових будівель, будівництвом споруд теплопостачання та телекомунікацій, в штаті даного підприємства працюють 7 осіб, розмір статутного капіталу становить - 2 540 000,00 грн.

Доказами того, що будівельні роботи ПП Фебрус за наведеним вище договором були виконані в повному обсязі та прийняті Замовником є - акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в), довідка про вартість виконаних будівельних робіт (форма №КБ-3), відомості витрачених ресурсів (т.2 а.с.40-49).

Також вказані роботи прийняти генеральним Замовником, в особі ТОВ Чорноморгідрострой за актом КБ-2в від генерального Підрядника ТОВ ПМК Зевс (т.4 а.с.229).

Виконані ПП Фебрус будівельні роботи позивач оплатив, надавши для підтвердження контролюючому органу копію платіжного доручення (т.3 а.с.1).

На підставі отриманих від контрагента ПП Фебрус податкових накладних: №80 від 30.07.2015 р., №73 від 05.10.2015 р., позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ (т.5 а.с.250-251, т.6, а.с.24-25).

За наступним договором від 28.08.2015 р. №335/15-М ТОВ ПМК Зевс доручає ПП Фебрус виконати монтажні роботи на об'єкті будівництва багатоповерхового житлового комплексу Альтаїр в м. Одесі по Люстдорфській дор. 55, секція 6, секція 7 (т.2 а.с.51-56).

До перевірки позивачем надана первинна документація, що підтверджує виконання робіт: акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості витрачених ресурсів, акт здачі-приймання робіт (надання) послуг. (т.2 а.с.52-62).

Про те, що будівельні роботи були виконані свідчить також їх здача генеральним підрядником ТОВ ПМК Зевс - генеральному замовнику КП Будова .

На підтвердження факту оплати господарських операцій, позивачем надано до суду засвідчені копії платіжних доручень (т.3 а.с.13-17).

Позивачем, за вказаною господарською операцією, на підставі податкової накладної №141 від 28.08.2015 р. сформований податковий кредит з ПДВ (т.6 а.с.10-11).

Наступною операцією позивача є придбання у ПП СТАВР І К кабелю на загальну суму 160 000,00 (ПДВ - 26 666,67 грн.).

Для підтвердження придбання даного матеріалу, товариством до перевірки було надано видаткову накладну, рахунок-фактуру.

Посадові особи, що здійснювали перевірку, дослідили журнал-ордер по рах. 631 Розрахунки з постачальниками за інші послуги та встановили, що розрахунки між сторонами були проведені в повному обсязі.

На підставі отриманої від контрагента ПП СТАВР І К податкової накладної №285 від 25.12.2015 р. позивачем сформовано податковий кредит (т.6 а.с.26-27).

Заперечуючи проти реальності вказаної операції, апелянт наголошував на тому, що до перевірки не був наданий договір, укладений позивачем з ПП СТАВР І К на поставку кабелю, а також товарно-транспортна накладна щодо його перевезення.

Позивач, спростовуючи вказані доводи зазначив, що договір на поставку продукції не є документом первинного бухгалтерського обліку, а також, до вказаних документів, не відноситься і товарно-транспортна накладна.

Колегія суддів, враховуючи правовий висновок Верховного Суду України, поділяє позицію позивача та бажає зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання.

Господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків (постанова ВСУ від 15.12.2015 р. № 21-4266а15).

Що стосується обов'язку позивача підтверджувати перевезення товару товарно-транспортною накладною, колегія суддів звертає увагу на те, що сформована судова практика свідчить про те, що транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг саме з перевезення вантажів.

За операцією поставки ПП АВАЛОН-2 на адресу ТОВ ПМК Зевс будівельних матеріалів на загальну суму 105 000,00 грн. (ПДВ - 17 500,00 грн.) у контролюючого органу виникли аналогічні зауваження, а саме відсутність договору та товарно-транспортної накладної.

Колегія суддів з цього приводу знову наголошує на тому, що дані документи не мають значення для бухгалтерського обліку, оскільки вони не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Не погоджуючись з доводами апелянта, суд апеляційної інстанції зазначає, що надана ТОВ ПМК Зевс до перевірки видаткова накладна, журнал ордер по рах.631 Розрахунки з постачальниками за інші послуги , платіжне доручення, що підтверджують розрахунок з постачальником, а також податкова накладна №97 від 15.10.2015 р. надавало право отримувачу товару сформувати податковий кредит (т.2 а.с.65 т.3, а.с.25 т.6 а.с.22-23).

31.08.2015 р. між ТОВ ПМК Зевс (Замовник) та ПП Комір груп (Виконавець) укладено договір №339/15-М, відповідно до якого Замовник доручив Виконавцю виконати монтажні роботи (т.2 а.с.66-67).

Із загальної інформації, що викладена в акті перевірки про даного контрагента вбачається, що одним із видів його діяльності є будівництво житлових і нежитлових будівель, в штаті даного підприємства працюють 7 осіб, статутний капітал складає 2 650 000 грн.

На підтвердження виконання робіт, сторонами складено акти здачі-приймання робіт (надання послуг) та здійснено розрахунок за виконані роботи в загальній сумі 600 527,00 грн.

Апелянт вважає, що складені документи про виконані роботи не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не відповідають формі КБ-2в, КБ-3.

Не можна погодитися з такою позицією апелянта з огляду на наступне.

Форма акта приймання виконаних будівельних робіт № КБ-2в має статус примірної форми, яку наведено в додатку до Національного стандарту Правила визначення вартості будівництва ДСТУ Б Д.1.1-1:2013, затвердженого наказом Мінрегіону України від 05.07.13 р. № 293.

Під будівельними роботами мають на увазі будівельні, монтажні, ремонтно-будівельні, реставраційно-відновлювальні та пусконалагоджувальні роботи.

Разом з тим, відповідно до п. 1.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 цей стандарт обов'язковий при визначені вартості будівництва об'єктів, які споруджують за рахунок бюджетних коштів, коштів державних і комунальних підприємств, установ та організацій, а також кредитів, наданих під державні гарантії .

Також пп. 6.4.2 ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 передбачено: При визначені вартості виконаних обсягів робіт і проведені взаєморозрахунків за виконані роботи по об'єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються примірні форми первинних облікових документів Акт приймання виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) і Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та у додатку У .

Отже, якщо будівельні роботи виконують не за державні кошти, то, колегія суддів уважає, що їх приймання-передачу можна оформити відповідним актом, зміст якого відповідає вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Зміст спірних актів здачі - прийняття робіт відповідає вимогам наведеного закону, а тому може бути доказом щодо виконання ПП Комір груп монтажних робіт.

На підставі отриманих від ПП Комір груп податкових накладних: №26 від 16.07.2015 р., №78 від 31.08.2015 р., №66 від 31.08.2015р., №12 від 04.09.2015р., №24 від 11.09.2015р. позивач сформував податковий кредит з ПДВ на загальну суму 100 087,86 грн. (т.5 а.с.243-244, т.6 а.с.13-21).

До того ж, ПП Комір груп поставляв позивачу будівельні матеріали, всього на загальну суму 41 666,67 грн., ПДВ складає 8 333,38 грн.

Зазначені матеріали прийняті позивачем і з цього приводу оформлені видаткові накладні.

За даний товар позивач здійснив оплату та отримав від ПП Комір груп податкові накладні: №76 від 31.07.2015р., №63 від 16.08.2015р., №72 від 27.08.2015р. (т.3 а.с.4-12), (т.6, а.с.1-2, 3, 5-9).

Претензії контролюючого органа щодо вказаної поставки підлягають в тому, що позивачем не наданий договір на здійснення поставки та товарно-транспортна накладна.

Колегія суддів з цього приводу знову наголошує на тому, що дані документи не мають значення для бухгалтерського обліку, оскільки вони не підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи між ТОВ ПМК Зевс (Замовник) та ПП Терра Прайс (Виконавець) 02.02.2016 р. був укладений договір на виконання робіт з протипожежного захисту на об'єкті Пасажирський термінальний комплекс Міжнародний аеропорт Одеса .

За результатами виконаних будівельних робіт складені акти приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (форма № КБ-3), відомості витрачених ресурсів, акти здачі-приймання робіт (надання) послуг (т.2 а.с.80-125).

На підтвердження факту оплати за наслідками вказаних правовідносин позивачем до перевірки надано копії платіжних доручень (т.3 а.с.19-20).

На підставі отриманих від контрагента ПП Терра Прайс податкових накладних: №5 від 02.02.2016 р., № 264 від 29.02.2016р. ТОВ ПМК Зевс сформовано податковий кредит з ПДВ (т.6 а.с.28-31).

Податкова інформація щодо ПП Терра Прайс в акті перевірки контролюючого органу не зазначена, будь-які зауваження щодо оформлення наведених вище господарських операцій - відсутні.

ПП ТАУРУС-С поставляло на адресу позивача, відповідно до видаткової накладної № РН-0028 від 31.03.2015 р., будівельні матеріали на загальну суму 500 000,00 грн., з них ПДВ - 83 333,33 грн.

Зазначені товари позивачем були оплачені, що підтверджується засвідченою копією платіжного доручення (т.3 а.с.18).

Отримавши від ПП ТАУРУС-С податкову накладну №28 від 31.03.2015 р., позивач за цією господарською операцією сформував податковий кредит (т.5 а.с.224-227).

Особи, які здійснювали перевірку зазначили в акті, що не було надано з боку позивача первинних документів, а саме договорів, рахунків, актів виконаних робіт.

Апелянт, підтримуючи позицію ГУ ДФС в Одеській області, також підкреслив про відсутність первинної документації.

Проте, суд апеляційної інстанції, уважно вивчивши матеріали справи, бажає зазначити, що крім поставки будівельних матеріалів ПП ТАУРУС-С не здійснювало ніяких будівельних або монтажних робіт.

На думку суду, поставка товару з боку вказаного контрагента, підтверджена видатковою накладною та проведеною оплатою.

Як свідчать матеріали справи, придбані будівельні матеріали були використані позивачем у господарської діяльності, оскільки в цей період ним було укладено низку договорів на виконання монтажних робіт.

ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ у грудні 2014 року та січні 2015 року виконувало для ТОВ ПМК Зевс монтаж установки пожежної сигналізації і автоматики протидимного захисту на об'єкті: м. Одеса, Люстдорфська дорога 55 ЖК Альтаїр .

Із довідок про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. та січень 2015 р. за формою КБ- 3, а також актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. та січень 2015 р. вбачається, що монтажні роботи проводились на підставі договору №197 від 18.12.2014 р. (т.2 а. с.98 -125).

Проте, вказаний договір в матеріалах справи відсутній, на чому наголошує, зокрема і апелянт.

Представник позивача, пояснюючи відсутність договору підряду, посилалась на те, що він не повернувся від контрагента, якому був надісланий для підписання.

При цьому, позивач наголошувала на тому, що умови договору були сторонам виконані, відбувся рух активів платника податків та рух його капіталу, що є головною умовою для формування податкового кредиту.

Колегія суддів вважає обґрунтованим такий довід позивача, оскільки відсутність договору, який свідчить лише про наміри сторін виконати в майбутньому дії, не може бути підставою для позбавлення позивача формувати податковий кредит з ПДВ за вказаними господарськими операціями.

Не можна погодитися з доводами апелянта щодо відсутності первинної документації, складеної за результатами виконання ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ договору підряду, оскільки як було зазначено вище, в матеріалах справи є довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2014 р. та січень 2015 р. за формою №КБ- 3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2В за грудень 2014 р. та січень 2015 р., а також відомість витрачених ресурсів витрат замовника та платіжні доручення на оплату виконаних робіт (т.2 а. с.98 -125, т.3 а.с.21-23).

Вказані роботи генеральним підрядником ТОВ ПМК Зевс були здані генеральному замовнику КП Будова (т.4 а.с.36-100).

За даними операціями ТОВ ПМК Зевс , на підставі податкових накладних №55 від 22.12.2014 р., №62 від 25.12.2014р., №41 від 30.01.2015р, отриманих від ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ , сформував податковий кредит з ПДВ (т.5 а.с.212-215, 238-239).

Апелянт наголошуючи, що договори субпідряду, укладені позивачем з наведеним вище контрагентами є фіктивними, посилається на те, що акти за формою №КБ-2В та довідки за формою №КБ-3 підписані невстановленими особами, оскільки відсутні прізвища, ініціали осіб, які їх підписали.

Аналізуючи даний довід, колегія суддів, спираючись на судову практику Вищого адміністративного суду України, інших судів адміністративної юрисдикції, бажає зазначити, що формальні помилки в первинних документах не мають бути вирішальною ознакою безтоварності здійснених господарських операцій, за умови якщо платником податків на підтвердження здійснення господарських зобов'язань надано належним чином оформлені первинні документи і укладення правочинів спрямовано на настання реальних правовий наслідків, вони відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності.

Отже, враховуючи те, що позивачем підтверджено настання реальних правових наслідків і укладені правочини відповідають економічному змісту і діловій меті діяльності платника податків, не можна віднести спірні господарські операції до безтоварних тільки на підставі того, що не конкретизована особа, яка підписала первинну документацію.

Далі апелянт звертає увагу на те, що керівники контрагентів позивача, зокрема, ПП Фебрус , ПП ТАУРУС-С , ПП Вега-Ремстрой , ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ , ПП СТАВР І К , ПП АВАЛОН-2 в період, коли відбувались господарські операцій з ТОВ ПМК Зевс перебували за межами України.

Так, ОСОБА_4 покинув України 25.04.2013 р., ОСОБА_3 - 07.03.2014р., ОСОБА_5 - 22.06.2014 р., а тому вказані особи не могли підписувати бухгалтерські та податкові документи на адресу позивача.

Наведені доводи позивача спростовуються наступним.

Згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вказані особи передали свої повноваження керівника іншої особі, яка була підписантом і саме підписи цієї особи містяться в бухгалтерській та податковій документації, що складалася результатами за господарських операцій з ТОВ ПМК Зевс (т.2 а.с.165-168, 180-193, 239-243).

Останнім доводом апеляції є те, що під час обшуку 17.05.2016 року , за адресою розташування конвертаційного центру в м. Херсоні, вул. 21-го Січня б. 37, СУ ФР ГУ ДФС Житомірської області було вилучено печатки ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ , ПП Вега-Ремстрой , ПП ТАУРУС-С , ПП Лагуна-Біч , ПП АВАЛОН-2 , ПП Фебрус .

Проводячи порівняльний аналіз господарських операції позивача з переліченими вище контрагентами, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Остання господарська операція позивача з:

- ПП ХОЛДИНГ-БУДПРОЕКТ відбулась 30.01.2015 р.;

- ПП Вега-Ремстрой відбулась в липні 2015 р.;

- ПП ТАУРУС-С та ПП Лагуна-Біч відбулась в березні 2015р.;

- ПП АВАЛОН-2 відбулась в жовтні 2015 р.;

- ПП Фебрус відбулась в липні 2015 р.

З огляду на встановлені обставини можливо зробити висновок про те, що відсутній причинно-наслідковий зв'язок між вказаною подією та спірними правочинами позивача, оскільки між ними пройшов значний проміжок часу.

На час укладення спірних правочинів вказані підприємства здійснювали господарську діяльність, сплачували податки, мали ліцензію на проведення будівельних робіт, їх статутний капітал перевищував мільйон гривень, в штаті у цих підприємств працювали особи, яким нараховувалась та виплачувалась заробітна платня.

Понад те, слід звернути увагу, що в матеріалах даної справи відсутні кримінально-процесуальні документи щодо притягнення посадових осіб позивача або його контрагентів до відповідальності.

Відсутні навіть допити вказаних осіб, з яких можливо було б встановити обставини наявності або відсутності фіктивного підприємництва.

Колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що наведені припущення контролюючого органа не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до вимог адміністративного судочинства, саме на контролюючий орган покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання та штрафні санкції.

Судом першої інстанції, обґрунтовано, відповідно до ч.2 ст.6 КАС України застосований принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, згідно з статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р., (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

За практикою Європейського суду з прав людини вимога про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.

У зв'язку з викладеним, протиправне винесення податковим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення становить втручання у мирне володіння майном суб'єкта господарювання, що порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини міститься у рішенні по справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії , у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції.

Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського суду з прав людини згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовуються судами як джерело права.

За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень.

Підсумовуючи викладене, у тому числі і обставини необґрунтованого віднесення позивачем до складу податкового кредиту з ПДВ суму 95 000,00 грн., колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову по взаємовідносинам ПП Вега-Ремстрой за двома договорами підряду, слід скасувати, а позов ТОВ ПМК Зевс задовольнити частково.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є, зокрема, відповідно до ст. 317 КАС України недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 липня 2017 року - скасувати.

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-монтажна компанія Зевс до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0004931401 від 23 березня 2017 року в частині основного платежу на суму 1 670 181,00 грн. та в частині штрафних санкцій на суму 417 545,00 грн.

У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю Проектно-монтажна компанія Зевс про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0004931401 від 23 березня 2017 року в частині основного платежу на суму 95 000,00грн. та в частині штрафних санкцій на суму 23 750,00 грн. - відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, в порядку статті 328 КАС України, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Доповідач - суддя І.О. Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова

Повний текст судового рішення складено 07 лютого 2018 року.