Рішення

від 07.02.2018 по справі 910/21171/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.02.2018Справа № 910/21171/17

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Пукшин Л.Г., за участю секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритолму судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-Україна" (02660, м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 42-А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантс" (03189, м. Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 6 Д, офіс 12)

про стягнення 27 273,20 грн.

Представники:

від позивача: Глазунов І.Ю.

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 07.02.2018, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-УКРАЇНА" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантс" (далі - відповідач) про стягнення 27 273,20 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач надав відповідачу послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів марки Краз 65055-000054-2 , д.н.з. НОМЕР_2 та марки МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_1, на загальну суму 42 273,20 грн., втім відповідач зобов'язання по оплаті послуг у повному обсязі не виконав, у зв'язку із чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 27 273,20 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2017 порушено провадження у справі № 910/21171/17, розгляд справи призначено на 17.01.2018.

17.01.2018 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача, а саме акт звірки заборгованості та платіжні доручення № 35 від 06.12.2017, № 29 від 20.12.2017 та № 17 від 09.01.2018, якими позивач підтверджує часткове погашення боргу відповідачем на суму 16 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні 07.02.2018.

У судове засідання, призначене на 07.02.2018, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

Між Дочірнім підприємством Автомаз-Україна (далі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Атлантс (далі - відповідач, замовник) в листопаді та грудні 2016 була досягнута домовленість про технічне обслуговування і ремонт транспортних засобів марки Краз 65055-000054-2 , д.н.з. НОМЕР_2 та марки МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_1.

На підтвердження досягнутих домовленостей, позивачем було виставлено відповідачу для оплати Рахунок-фактуру № 1913-а від 02.11.2016 на суму 25 735,92 грн. та Рахунок-фактуру № 2218-зОР4 від 05.12.2016 на суму 16 537,28 грн.

Надалі, за наслідками надання позивачем послуг з технічного обслуговування і ремонт транспортних засобів, сторонами було підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1913-зОР4 від 04.11.2016 на суму 25 735,92 грн. та № 2218-зОР4 від 05.12.2016 на суму 16 537,28 грн.

31.05.2016 ТОВ Атлантс було частково оплачено отримані послуги у розмірі 10 000 грн., а також 28.09.2017 у розмірі 5 000 грн.

В подальшому, позивач направив на адресу відповідача вимогу № 500 від 02.11.2017, в якій просив у 7-денний строк з моменту отримання цієї вимоги перерахувати позивачу суму основного боргу у розмірі 27 273,20 грн.

Проте, на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі (ст. 208 ЦК України).

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Також, за приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Як вбачається із матеріалів справи, сторонами було підписано Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1913-зОР4 від 04.11.2016 на суму 25 735,92 грн. та № 2218-зОР4 від 05.12.2016 на суму 16 537,28 грн., з яких вбачається, що позивачем було надано послуги з технічного обслуговування і ремонту транспортних засобів марки Краз 65055-000054-2 , д.н.з. НОМЕР_2 та марки МАЗ 551605 д.н.з. НОМЕР_1, які, як також вбачається з вищезазначених Актів прийняті відповідачем без зауважень.

Отже, наданням/прийняттям послуг сторони вчинили фактичні дії щодо укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб і відповідно між сторонами виникли та існують зобов'язальні відносини.

Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1913-зОР4 від 04.11.2016 на суму 25 735,92 грн. та № 2218-зОР4 від 05.12.2016 на суму 16 537,28 грн., та Рахунків-фактур № 1913-а від 02.11.2016 на суму 25 735,92 грн. та № 2218-зОР4 від 05.12.2016 на суму 16 537,28 грн., відповідачем було отримано послуг на загальну суму 42 273,20 грн.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку позивача вбачається, що відповідач розрахувався з позивачем частково, а саме на суму 15 000 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додані позивачем до позовної заяви банківські виписки по особовому рахунку позивача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 76 та 77 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

Разом з тим, з правовідносин, які склалися між сторонами (в тому числі зі змісту актів надання послуг) неможливо визначити строк виконання зобов'язання з оплати за надані послуги.

Втім, як передбачено ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо.

02.11.2017 Дочірнім підприємством Автомаз-Україна було направлено на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантс вимогу № 500 від 02.11.2017, в якій позивач зазначив про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань в 7-денний строк з моменту отримання даної претензії.

Однак, зазначена вимога була залишена ТОВ Атлантс без задоволення, заборгованість у розмірі 27 273,20 грн. не оплачена.

Отже, з урахуванням приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, строк виконання відповідачем грошового зобов'язання по оплаті наданих послуг настав.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується позивачем, після звернення останнього з позовом до суду, відповідач частково погасив заборгованість на загальну суму 16 000,00 грн., що підтверджується:

- платіжним дорученням № 35 від 06.12.2017 на суму 3 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 29 від 20.12.2017 на суму 5 000,00 грн.;

- платіжним дорученням № 17 від 09.01.2018 на суму 8 000,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, врахувавши сплату відповідачем заборгованості на суму 16 000,00 грн., після порушення провадження у справі № 910/21171/17, провадження у справі в частині стягнення 16 000,00 грн. підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Пунктом 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що факт виконання позивачем своїх зобов'язань з надання послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов'язань в частині оплати за надані послуги у розмірі 11 273,20 грн. підтверджені матеріалами справи та не заперечуються відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення 11 273,20 грн. основного боргу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити борг у розмірі 11 273,20 грн.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Дочірнього підприємства "АВТОМАЗ-Україна" та стягнення з відповідача заборгованості у загальному розмірі 11 273,20 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 16 000,00 грн. закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Атлантс (03189, м. Київ, вулиця Академіка Вільямса, будинок 6 Д, офіс 12; ідентифікаційний код: 40637440) на користь Дочірнього підприємства Автомаз-України (02660, м. Київ, вулиця Колекторна, будинок 42-А; ідентифікаційний код: 32376626) заборгованість у розмірі 11 273 (одинадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 20 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.02.2018.

Суддя Пукшин Л.Г.