Рішення

від 07.02.2018 по справі 905/2696/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.02.2018 Справа № 905/2696/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» , м.Київ

до відповідача: Державного підприємства «Східне державне регіональне геологічне підприємство» , м.Слов'янськ, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 3739,04грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Відповідно до вимог ст.223 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.

У судовому засіданні 07.02.2018р. суд виходив до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» , м.Київ звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Державного підприємства «Східне державне регіональне геологічне підприємство» , м.Слов'янськ, Донецька область, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 3739,04грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014, внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: копії договорів про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014; рахунки за телекомунікаційні послуги №0091359546 від 31.07.2014, №0091439818 від 31.08.2014, №0091500613 від 30.09.2014, №0091558851 від 31.10.2014, №1499283146 від 30.11.2014, №1755047975 від 29.02.2016; податкові накладні; претензію №295378910430/09 від 25.09.2016; розрахунок заборгованості; правоустановчі документи; довіреність на представника позивача; клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.

Під час розгляду справи позивачем було надано додаткові документи для долучення до матеріалів справи, а саме: оригінали договорів №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014 для огляду; умови користування мережами мобільного зв'язку; акт звірки взаєморозрахунків; заява про відсутність у провадженні судів України та інших органів, які в межах своєї компетенції вирішують спори, справи про спір між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав, а так само відсутні рішення таких органів з такого спору; розрахунок заборгованості.

12.12.2017 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на те, що відповідач не отримував жодних первинних документів та просив суд застосувати строки позовної давності.

29.01.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» , м. Київ про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №905/2696/17, в якому заявник просив забезпечити проведення судового засідання, яке відбудеться 07.02.2018 об 11:30год., в приміщенні господарського суду Полтавської області.

Ухвалою від 06.02.2018 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» , м. Київ про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у справі №905/2696/17.

15.01.2018 на електронну адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій позивач заперечив проти відзиву.

Представник позивача у судове засідання 07.02.2018 не з'явився. 07.02.2018 на електронну адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача.

Представник відповідача у судове засідання 07.02.2018 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом своєчасного надсилання ухвали за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 між Приватним акціонерним товариством МТС Україна (позивач, виконавець) та Державним підприємством «Східне державне регіональне геологічне підприємство» (відповідач, замовник) були укладені договори про надання послуг мобільного зв'язку №6566826/1.10219238, №6566823/1.10219238, за умовами п. 1.1 яких, оператор надає замовлені абонентом згідно з договором послуги мобільного зв'язку в межах України згідно з ліцензією серії АВ№546038 від 17.06.2010. Міжнародний телефонний зв'язок здійснюється з країнами, що визначаються за вибором оператора.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Приватне акціонерне товариство «МТС Україна» перейменовано на Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» .

Відповідно до п. 1.3 договорів, надання послуг за вказаними договорами починається після внесення абонентом на підставі відповідного рахунку оператора повної суми первинного авансу та його зарахування на особовий рахунок абонента.

За умовами п.2.1 договорів, у разі невиконання абонентом своїх обов'язків та правил надання та отримання послуг, передбачених цим договором/угодами припинити надання послуг або розірвати даний договір у встановленому чинним законодавством порядку. У разі обмеженого обсягу послуг плата за утримання номера в мережі мобільного зв'язку нараховується відповідно до тарифів оператора.

У разі неодержання рахунків, абонент зобов'язаний зателефонувати до оператора за тел. 111 ( цілодобово та безкоштовно в мобільного оператора в межах України) або за тел. НОМЕР_1( згідно тарифів вашого оператора) для одержання інформації щодо подальших розрахунків (п. 5.3 договорів).

Відповідно до п. 5.7 договорів, абонент не звільняється від оплати наданих послуг, якщо з незалежних від оператора причин він не отримав рахунок.

Надання замовлених абонентом послуг здійснюється на умовах попередньої (авансової) оплати або наступної оплати (кредит) згідно з тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цього договору (тарифи додаються). Розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента телефонами (п.6.1 договорів).

Відповідно до п.6.3 договорів, рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує будь-яким доступним способом відповідно до законодавства. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами (п. 8.1 договорів).

Згідно п. п. 8.2, 8.3 договорів, строк даного договору складає один рік з моменту набуття ним чинності. Якщо за 30 днів до закінчення строку даного договору жодна із сторін письмово не заявить про намір розірвати договір то він вважається продовженим (пролонгованим) ще на один календарний рік на таких самих умовах.

Згідно п. 7.4 договорів, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договорів згідно із законодавством України.

З метою нарахування тривалості і тарифікації розмов та здійснення розрахунків за послуги зв'язку відповідачеві було присвоєно особовий рахунок №1.10219238. У подальшому, у зв'язку з переходом ПрАТ «МТС Україна» на нову білінгову систему (автоматизовану систему розрахунків за послуги), особовий рахунок абонента було замінено на № 295378910430.

На виконання умов зазначених договорів позивач за період липень - листопад 2014, лютий 2016, надав відповідачу послуги користування мережами мобільного зв'язку та тарифами оператора.

В підтвердження відповідних обставин позивач надав суду копії рахунків за телекомунікаційні послуги за спірні періоди з деталізованою інформацією про відповідні розрахунки.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014, позивач звернувся до відповідача з претензією №295378910430/09 від 25.09.2016 про сплату заборгованості, яка залишена без відповіді.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності (ст.86 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача до виконання грошових зобов'язань за договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014 (контракт №395380275559, № телефону 504216504), №6566823/1.10219238 від 03.02.2014 (контракт №395380275622, № телефону 504216503).

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України, Законом України «Про телекомунікації» та договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг виконавець зобов'язується за завданням замовника надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 63 Закону України "Про телекомунікації" врегульовано порядок надання та отримання телекомунікаційних послуг. Положеннями цієї статті визначено, що телекомунікаційні послуги надаються відповідно до законодавства. Також визначено умови надання зазначених послуг, якими є укладення договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації; та наявність оплати замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Статтею 68 Закону України "Про телекомунікації" визначено порядок розрахунків за телекомунікаційні послуги, а саме - передбачено, що розрахунки за телекомунікаційні послуги здійснюються, зокрема, на умовах договору про надання телекомунікаційних послуг між оператором, провайдером телекомунікацій та споживачем.

У разі невикористання авансу протягом розрахункового періоду залишок суми коштів переноситься на наступний розрахунковий період, якщо інше не передбачено договором. Списання оператором або провайдером телекомунікацій залишку суми коштів абонента, в тому числі на свою користь, забороняється.

Статтею 33 Закону України "Про телекомунікації" передбачено, що споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема, виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

Як зазначено вище, за умовами п.п. 6.1, 6.3 договорів, надання замовлених абонентом послуг здійснюється на умовах попередньої (авансової) оплати або наступної оплати (кредит) згідно з тарифами оператора, які є невід'ємною частиною цього договору (тарифи додаються). Розрахунковим періодом є поточний календарний місяць. Кожному абоненту надається один особовий рахунок, на підставі чого здійснюються розрахунки за надані послуги за всіма наявними у абонента телефонами рахунки за надані послуги та авансові внески абонент сплачує будь-яким доступним способом відповідно до законодавства. За наявності авансу рахунки повинні бути сплачені в строк до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, але в будь-якому випадку до моменту фактичного використання авансу.

Дослідивши надані позивачем докази, судом встановлено, що позивач як оператор телекомунікаційних послуг у період липень - листопад 2014, лютий 2016 надав відповідачу послуги за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) на загальну суму 1802,05грн.

Факт отримання телекомунікаційних послуг з боку відповідача на вказану суму не спростований.

Відповідач свої обов'язки з оплати наданих послуг не виконав.

Таке неналежне виконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник у разі прострочення виконання грошових зобов'язань має на вимогу кредитора сплатити заборгованість.

Відповідач, у відзиві на позовну заяву просив суд застосувати позовну давність до заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У ст.257 Цивільного кодексу України, визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою N 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами N 22083/93, N 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (стаття 267 ЦК).

Згідно ч.1, ч.5 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

З матеріалів справи вбачається, що заборгованість в розмірі 1802,05грн. виникла у відповідача за період - липень - листопад 2014, лютий 2016.

Так, відповідно до рахунків:

- №0091359546 від 31.07.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.07.2014 по 31.07.2014 за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - 42,67грн. (ПДВ 8,53грн., ПФ 3,20грн.) та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - 62грн. (ПДВ 12,4грн., ПФ 4,65грн.);

- №0091439818 від 31.08.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.08.2014 по 31.08.2014 за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - -17,47грн. та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - -14,33грн.;

- №0091500613 від 30.09.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.09.2014 по 30.09.2014 за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - 8,33грн. (ПДВ 1,67грн., ПФ 0,62грн.) та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - 8,33грн. (ПДВ 1,67грн., ПФ 0,62грн.);

- №0091558851 від 31.10.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.10.2014 по 31.10.2014 8,33грн. за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - 8,33грн. (ПДВ 1,67грн., ПФ 0,62грн.) та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - 8,33грн. (ПДВ 1,67грн., ПФ 0,62грн.);

- №1499283146 від 30.11.2014, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.11.2014 по 31.11.2014 за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - 41,67грн. (ПДВ 8,33грн., ПФ 3,13грн.) та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - 41,67грн. (ПДВ 8,33грн., ПФ 3,13грн.);

- №1755047975 від 29.02.2016, відповідачу нараховано за розрахунковий період з 01.02.2016 по 29.02.2016 за контрактом №395380275559 (№ телефону 504216504) - 759,93грн. та за контрактом №395380275622 (№ телефону 504216503) - 759,93грн.

Враховуючи умови оплати за договорами про надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв'язку №6566826/1.10219238 від 03.02.2014, №6566823/1.10219238 від 03.02.2014, а також те, що позивач звернувся з даним позовом до господарського суду Донецької області 18.11.2017, суд дійшов висновку про те, що до вимог про стягнення заборгованості за рахунками №0091359546 від 31.07.2014, №0091439818 від 31.08.2014, №0091500613 від 30.09.2014, №0091558851 від 31.10.2014 на загальну суму 175,93грн. сплинув строк позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.

Що стосується вимог про стягнення заборгованості за рахунками №1499283146 від 30.11.2014 та №1755047975 від 29.02.2016 на загальну суму 1626,12 грн., то суд зазначає, що позивач звернувся з цими вимогами до суду в межах позовної давності.

З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача частини заборгованості у розмірі 1626,12грн.

Часткове задоволення позовних вимог обумовлено тим, що позивачем безпідставно включені до суми заборгованості нарахування за надані послуги за іншими договорами та номерами телефонів, які не є предметом заявлених позовних вимог у даній справі. Крім того, судом встановлено, що позивачем пропущено строк позовної давності за рахунками №0091359546 від 31.07.2014, №0091439818 від 31.08.2014, №0091500613 від 30.09.2014, №0091558851 від 31.10.2014.

Посилання відповідача у відзиві на форс-мажорні обставини до уваги судом не прийняті, з огляду на таке:

В п.7.3 договорів визначено, що сторони не несуть відповідальність за невиконання своїх зобов'язань за цими договорами за винятком грошових, якщо таке сталося внаслідок форс-мажорних обставин.

За змістом ст.10 Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції та ст.14-1 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору) які мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.

Відповідачем не надано суду копію такого сертифікату.

Разом з тим, відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014р. №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України Про торгово-промислові палати в Україні від 02.12.1997р. №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1. РЕГЛАМЕНТУ, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Аналіз приведеного вище Регламенту, положень Закону України Про торгово-промислові палати в Україні , Закону України Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють лише від відповідальності за невиконання/неналежне виконання грошових зобов'язань (штрафних санкцій) та його дія не поширюється на звільнення від виконання основного зобов'язання.

Доводи відповідача, викладені у відзиві щодо не отримання відповідачем рахунків на оплату послуг, що свідчить, на його думку, про ненастання обов'язку відповідача з оплати наданих послуг, суд до уваги не приймає, оскільки відповідно до п. 5.7 договорів, абонент не звільняється від оплати наданих послуг, якщо з незалежних від оператора причин він не отримав рахунок.

Судові витрати у відповідності до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 77, 86, 123, 129, 165, 178, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» , м. Київ до Державного підприємства «Східне державне регіональне геологічне підприємство» , м. Слов'янськ, Донецька область про стягнення заборгованості в розмірі 3739,04грн. задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східне державне регіональне геологічне підприємство» (84105, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Карла Маркса, буд. 77, код ЄДРПОУ 25361584) на користь Приватного акціонерного товариства «ВФ Україна» (01601, м. Київ, вул. Лейпцизька, 15, код ЄДРПОУ 14333937, р/р 26007343989211 ОСОБА_1 Аваль, МФО 380805 ) заборгованість у розмірі 1626,12грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 695,84грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 2112,92грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 07.02.2018р. підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складений та підписаний 08.02.2018р.

Суддя Я.О. Левшина