Рішення

від 05.02.2018 по справі 910/19442/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ м. Київ 05.02.2018Справа №  910/19442/17 За позовомДержавного підприємства «Вищедубичанське лісове господарство» доПриватного підприємства «Лубайни» простягнення 36  764,74 грн. Суддя Босий В.П. Представники сторін: від позивача:не з'явився; від відповідача:не з'явився. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Державне підприємство «Вищедубичанське лісове господарство» звернулося до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного підприємства «Лубайни» про стягнення 76  764,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки № 99 від 25.03.2016 позивач поставив товар, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 76    764,74 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.11.2017 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.11.2017. 20.11.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача та надійшли документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі. Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.11.2017 відкладено розгляд справи на 04.12.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.12.2017 відкладено розгляд справи на 13.12.2017 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України. 13.12.2017 через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач вказує на існування  заборгованості відповідача у розмірі 36  764,74 грн. Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.12.2017 заяву про зменшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та відкладено розгляд справи на 15.01.2018. У зв'язку з тим, що 15.12.2017 введено в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, ухвалою господарського суду міста Києва від 15.01.2018 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 05.02.2018 та повідомлено сторін про те, що явка їх представників в судове засідання є необов'язковою. Представник позивача в судове засідання не з'явився, хоча про місце і час розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103040766204. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив. Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки. Так, ухвала суду від 15.01.2018 була надіслана за адресою відповідача, що зазначена у позовній заяві та міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному  державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. За таких обставин, оскільки сторін було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, а явку їх представників визнано необов'язковою, суд вважає, що неявка представників сторін в судове засідання 05.02.2018 не перешкоджає розгляду справи по суті. Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України. У судовому засіданні 05.02.2018 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, - ВСТАНОВИВ: 25.03.2016 між Державним підприємством «Вищедубичанське лісове господарство» (продавець) та Приватним підприємством «Лубайни» (покупець) був укладений договір № 99 (надалі – «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити Дрова паливні хвойні (надалі – «Товар»). Згідно з п. 4.3 Договору Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними сторонами товаротранспортними накладними. Пунктом 5.1 Договору сторони дійшли згоди про те, що оплата за Товар здійснюється по 100% попередній оплаті за кожну партію товару шляхом банківського переказу коштів на розрахунковий рахунок продавця. На виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 936    764,74 грн., а відповідач отримав та частково оплатив отриманий товар на загальну суму 900 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по оплаті поставленого згідно Договору товару. Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України. Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Наявними в матеріалах справи товаротранспортними накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу товару згідно Договору на загальну суму 936 764,74 грн. В свою чергу, відповідачем частково оплачено поставлений товар на суму 900 000,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача та атом звірки взаємних розрахунків. Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 5.1 Договору та часткової оплати поставленого Товару, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 36 764,74 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за поставлений на підставі Договору товар у розмірі 36  764,74 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано. Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено. За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність повного задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 36 764,74 грн. Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд, - ВИРІШИВ: 1. Позовні вимоги Державного підприємства «Вищедубичанське лісове господарство» задовольнити повністю. 2. Стягнути з Приватного підприємства «Лубайни» (02098, м. Київ, пр. Гагаріна, 23; ідентифікаційний код 35211245) на користь Державного підприємства «Вищедубичанське лісове господарство» (07342, Київська обл., Вишгородський р-н, с. Пірново, вул. Київська, 1; ідентифікаційний код 00992094) заборгованість у розмірі 36  764 (тридцять шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 74 коп. та судовий збір у розмірі 1  600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. Видати наказ. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне рішення складено: 07.02.2018. Суддя                                                                                                               В.П. Босий