Рішення

від 05.02.2018 по справі 916/3127/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2018 р.м. Одеса Справа № 916/3127/17

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 02.06.2017р.

Від відповідачів: не з'явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське» до приватного підприємства „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» про стягнення 58 753,25 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Сільськогосподарський виробничий кооператив „Долинське» (далі по тексту - СВК „Долинське» ) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до приватного підприємства „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» (далі по тексту - ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 753,25 грн., яка складається із трьох відсотків річних у розмірі 5 486,29 грн. та збитків від інфляції у розмірі 53 266,96 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки, укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб.

Представник відповідача в судове засідання по даній справі не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Оскільки ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. по справі №916/2131/17 позов СВК „Долинське» до ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» було задоволено, присуджено до стягнення на користь позивача основний борг у розмірі 61 464,00 грн., судовий збір у розмірі 1 600,00 грн.

01.12.2017р. господарським судом у порядку ст. 116 ГПК України було видано відповідний наказ.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням господарського суду Одеської області від 13.11.2017р. по справі №916/2131/17 було встановлено, що 03.09.2014р. СВК „Долинське» на підставі видаткової накладної №51 було поставлено відповідачеві товар у кількості 29,550 тон загальною вартістю 61 464,00 грн. Неналежне виконання з боку ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки, укладеного між сторонами по справі у спрощений спосіб, стало підставою для звернення СВК „Долинське» із позовною заявою, за результатами розгляду якої господарським судом у межах справи №916/2131/17 було стягнуто на користь позивача основний борг у розмірі 61 464,00 грн.

Як вбачається з матеріалів даної справи, ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» 04.12.2017р. було оплачено вартість отриманого від позивача товару, що підтверджується платіжним дорученням №186 на суму 61 464,00 грн.

У поданій до господарського суду позовній заяві СВК „Долинське» зазначає, що підставою звернення до суду стало несвоєчасне виконання з боку відповідача обов'язку з оплати вартості отриманого товару, у зв'язку з чим, позивачем було заявлено до стягнення три відсотки річних у розмірі 5 486,29 грн. та збитки від інфляції у розмірі 53 266,96 грн., розраховані позивачем протягом періоду з 14.12.2014р. по 04.12.2017р.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно зі ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом. Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Положеннями ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У п. 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) визначено, що за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до положень ст.ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 530 ЦК України встановлено наступне. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При вирішенні питання щодо початкового моменту прострочення оплати товару покупцем за договором купівлі-продажу, який укладений у спрощений спосіб, господарський суд враховує правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постанові Судової палата у господарських справах Верховного Суду України по справі №927/1232/13 (3-121гс140) від 30.09.2014р., у відповідності до якого судом було зазначено, що згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Отже, обов'язок відповідача оплатити товар (з огляду на приписи ст. 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття. Разом з тим Верховним Судом України у названій постанові було зазначено, що загальні положення ст. 530 ЦК України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин (спір про стягнення суми боргу та трьох відсотків річних), оскільки термін виконання зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу, чітко визначений спеціальною нормою права, а саме ст. 692 ЦК України, відповідно до якої покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань за укладеним між сторонами по справі у спрощеному порядку договором поставки щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого на підставі видаткової накладної №51 від 03.09.2014р. товару, позивачем, в порядку ст. 625 ЦК України, було нараховано ПП „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» до сплати 3% річних в сумі 5 486,29 грн. та збитки від інфляції у розмірі 53 266,96 грн., розраховані позивачем за період з 14.12.2014р. по 04.12.2017р.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох відсотків річних та збитків від інфляції, господарський суд зазначає про їх правильність та обґрунтованість, у зв'язку з чим, позовні вимоги СВК „Долинське» про стягнення заборгованості у загальному розмірі 58 753,25 грн. підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених сільськогосподарським виробничим кооперативом „Долинське» позовних вимог шляхом присудження до стягнення із приватного підприємства „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» трьох відсотків річних в сумі 5 486,29 грн. та збитків від інфляції у розмірі 53 266,96 грн. відповідно до ст. ст.ст. 11, 509, 525, 526, 615, 617, 625, 655, 712, Цивільного кодексу України, ст. 193, 198, 202 Господарського кодексу України.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства „Агротехпродсервіс-Ізмаїл» / 68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 3 А, код ЄДРПОУ 33773707/ на користь сільськогосподарського виробничого кооперативу „Долинське» /68810, Одеська обл., Ренійський район, с. Долинське, вул. Центральна, буд. 131, код ЄДРПОУ 03767972/ три відсотки річних у розмірі 5 486,29 грн. /п'ять тисяч чотириста вісімдесят шість грн. 29 коп./, збитки від інфляції у розмірі 53 266,96 грн. /п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят шість грн. 96 коп./, судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. /одна тисяча шістсот грн./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 07 лютого 2018 р.

Суддя С.П. Желєзна