Постанова

від 06.02.2018 по справі 522/1311/18

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

06.02.2018 Справа № 522/1311/18

Провадження 1-кс/522/1954/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2018 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_3 , розглянувши клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. справа №757/72032/17-к, -

ВСТАНОВИВ:

Представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_3 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. в рамках кримінального провадження №42017000000001097 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 364 КК України.

В своєму клопотанні ОСОБА_3 посилається на те, що в ході досудового розслідування кримінального провадження №42017000000001097, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. накладено арешт на майно, а саме на нежитлові приміщення першого, другого, третього поверхів та підвалу загальною площею 893,3 м2 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 11116675), що на праві приватної власності належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та заборонено службовим особам ТОВ «КОМУНТРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 39791700), іншим фізичним, юридичним особам здійснювати будівельні, ремонтні роботи, пов`язані зі зміною технічного стану приміщень, а також будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Також в клопотанні заявник посилається на те, що посадові особи Департаменту комунальної власності Одеської міської ради та Одеської міської ради, не були присутніми при розгляді клопотання про арешт майна, не є підозрюваними у кримінальному провадженні. З матеріалів провадження не вбачається, що відносно комунального майна, на яке накладено арешт, існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням таких обставин, досягнення цілей і мети досудового розслідування у кримінальному провадженні, не може бути компенсоване невмотивованим ініціюванням питання про накладення арешту на майно, яке відповідно до зібраних на даній стадії досудового розслідування матеріалів, не має відношення до предмету доказування по даному кримінальному провадженню.

Крім того, в клопотанні вказано на те, що арештоване майно територіальної громади не визнано речовим доказом, в зв`язку з чим необхідність в застосуванні арешту майна, як заходу забезпечення кримінального провадження, на теперішній час відпала.

В судовому засіданні представник Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_3 , клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився про розгляд клопотання сповіщався, про що свідчать електроні повідомлення та надані матеріали кримінального провадження.

Розглянувши клопотання, вивчивши надані до нього матеріали, заслухав думку представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, суд приходить до висновку, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, вивченням клопотання та матеріалів кримінального провадження встановлено, що Управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування ОВС у сфері економіки Генеральної прокуратури України проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42017000000001097 від 10.04.2017 р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.364 КК України, яке в подальшому передано в провадження прокуратури Одеської області.

В ході досудового розслідування кримінального провадження ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. накладено арешт на майно, а саме на нежитлові приміщення першого, другого, третього поверхів та підвалу загальною площею 893,3 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Буніна 40 (реєстраційний номер 11116675), що на праві приватної власності належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та заборонено службовим особам ТОВ «КОМУНТРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 39791700), іншим фізичним, юридичним особам здійснювати будівельні, ремонтні роботи, пов`язані зі зміною технічного стану приміщень, а також будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

В якості підстав для накладення арешту на вказане майно зазначено те, що він накладений з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Щодо осіб, які не є підозрюваними та обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

При цьому, прокурором підтверджень того, що на теперішній час у кримінальному провадженні, в рамках якого накладено арешт земельні ділянки посадовим особам Департаменту комунальної власності Одеської міської ради або Одеської міської ради повідомлено про підозру або вони є особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, або до них заявлено цивільний позов з боку будь-якої юридичної або фізичної особи, суду надано не було.

Також, прокурором підтверджень того, що арештовані земельні ділянки було визнано речовими доказами або вони підлягають спеціальній конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, або відшкодуванню шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, стягненню з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, суду також надано не було.

Крім того, слід зазначити, що з моменту внесення відомостей до ЄРДР, а саме з 07.04.2017р. до теперішнього часу, органом досудового розслідування не встановлено осіб причетних до скоєння злочину, та після накладення арешту на зазначене майно не проведено жодних слідчих дій для встановлення обставин розслідування кримінального провадження, в тому числі з зазначеним майном.

Виходячи з ч.3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.

Згідно ч.2 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням підозрюваного, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України. До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна. Статтею 1 Протоколу № 1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п.2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»),

Ст. 17 Загальної декларації прав людини, проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини. Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення. Статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції встановлено, що «кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальним принципам міжнародного права».

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку що необхідність в застосуванні арешту майна накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. справа №757/72005/17-к, як заходу забезпечення кримінального провадження, на теперішній час відпала, в зв`язку з чим арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 132, 170-174 КПК України, ст.ст. 14, 41 Конституції України, -

УХВАЛИВ :

Клопотання представника Департаменту комунальної власності Одеської міської ради ОСОБА_3 , про скасування арешту майна, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. - задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2017 р. справа №757/72032/17-к, а саме з нежилих приміщень першого, другого, третього поверхів та підвалу загальною площею 893,3 м2 за адресою: м. Одеса, вул. Буніна 40 (реєстраційний номер 11116675), що на праві приватної власності належать територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради та перебувають у користуванні ТОВ «КОМУНТРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 39791700), а також скасувати заборону службовим особам ТОВ «КОМУНТРАНС ГРУП» (ЄДРПОУ 39791700), іншим фізичним, юридичним особам здійснювати будівельні роботи, ремонтні роботи, пов`язані зі зміною технічного стану приміщень, а також будь-яким чином відчужувати вищезазначене майно.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: