Рішення

від 24.01.2018 по справі 308/13153/16-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/13153/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

24 січня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Шепетко І. О.,

за участі секретаря судових засідань ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 медика дистриб'юшн ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення її з посади менеджера зі збуту; поновити її на роботі у Товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 медика дистриб'юшн , яке змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю Дельтамедика на посаді менеджера зі збуту, а також стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги мотивувала тим, що працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Дистриб'юшн (далі - Товариство) на посаді менеджера зі збуту. 20 жовтня 2016 року під час її перебування у відрядженні у місті Києві в офісі Товариства з'явились невідомі особи, які представилися новою дирекцією компанії та повідомили, що попереднє керівництво, нібито, відсторонене від виконання посадових обов'язків. Цього ж дня, офісні приміщення Товариства були опечатані слідчим поліції, і, відповідно, наступного дня 21.10.16 року потрапити на робоче місце позивачка уже не змогла. 03.11.16 року позивачка направила на адресу відповідача заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 03.11.16 року. Однак, 19.11.16 року на адресу позивачки надійшов лист Товариства від 17.11.2016 року №99 у якому повідомлялося, що її звільнено з роботи в зв'язку з прогулом без поважних причин. Крім того, до листа було додано витяг з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к. відповідно до якого її було звільнено з роботи 19.10.16 року за прогул без поважних причин (нез'явлення на роботу з 20 жовтня по 17 листопада 2016 року). Вважає, що її звільнення із посади менеджера зі збуту є незаконним та безпідставним. Просить суд скасувати наказ про звільнення, поновити її на роботі та стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно розрахунку, середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2016 року по 01 серпня 2017 року складає 96 835,05 грн. Крім того, просить допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та в частині присудження виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

У судове засідання позивач та її представник не з'явилися, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримують у повному обсязі, просять їх задовольнити, не заперечують проти заочного розгляду справи та винесення судом заочного рішення.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Причини неявки суду невідомі, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило.

На підставі ст. 280, ч. 2 ст. 247ЦПК України, суд вважає можливим провести заочний розгляд справи без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.

З матеріалів справи випливає, що ОСОБА_2 працювала у Товаристві з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Дистриб'юшн на посаді менеджера зі збуту.

20 жовтня 2016 року, під час перебування позивачки у відрядженні у місті Києві, в офісі ТОВ ОСОБА_3 Дистриб'юшн з'явились невідомі особи, які представляються новою дирекцією компанії та повідомили, що попереднє керівництво нібито відсторонене від виконання посадових обов'язків. Однак, після виклику поліції вказані особи залишили офіс і зникли у невідомому напрямку. Цього ж дня офісні приміщення Товариства були опечатані слідчим поліції, і, відповідно, наступного дня 21 жовтня 2016 року потрапити на робоче місце позивачка уже не змогла.

Факт опечатування приміщень підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про надання інформації від 13.03.2017 року наданого ст. слідчим СВ Ужгородського ВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_4

03 листопада 2016 року позивачка направила на адресу відповідача заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням з 03 листопада 2016 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією листа та фіскального чека. За даними із сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта , вказаний лист був вручений відповідачеві 07 листопада 2016 року.

19 листопада 2016 року на адресу позивачки надійшов лист відповідача від 17.11.2016 року №99 у якому повідомлялося, що позивачку звільнено з роботи в зв'язку з прогулом без поважних причин. Крім того, до листа було додано витяг з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к відповідно до якого позивачку було звільнено з роботи 19 жовтня 2016 року за прогул без поважних причин (нез'явлення на роботу з 20 жовтня по 17 листопада 2016 року), а підставою для видання даного наказу були: акти про відсутність на роботі з 20.10.2016 року по 17.11.2016 року; лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності; акт про ненадання працівником письмових пояснень від 17 листопада 2016 року; табель обліку робочого часу.

Відповідно до п. 4 ст. 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин. Тобто, відповідно до вказаної норми чинного законодавства України про працю, прогулом може вважатись лише невихід на роботу без поважних причин.

Проте, як було встановлено судом, починаючи з 20 жовтня 2016 року позивачка була відсутня на робочому місці з поважних причин, а саме у зв'язку із тим, що офісне приміщення, де знаходиться робоче місце позивачки, було зачинене та опечатане працівниками поліції.

Отже, причини невиходу позивачки на роботу є поважними та не можуть вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України, відповідно звільнення позивачки з цієї підстави є незаконним.

Крім того, суд констатує, що відповідно до витягу з наказу про звільнення від 17.11.2016 року №3-к позивачку було звільнено з роботи з 19 жовтня 2016 року, водночас як слідує зі змісту наказу, прогули почали фіксуватися лише з 20 жовтня 2016 року.

Відповідно до статей 47 і 116 КЗпП України у день звільнення необхідно провести із працівником повний розрахунок та видати йому належним чином оформлену трудову книжку і копію наказу про звільнення.

З вказаних норм випливає, що дата звільнення за прогул не може бути раніше дати наказу про звільнення, адже лише на підставі наказу можна зробити запис до трудової книжки і провести з працівником повний розрахунок. При звільненні заднім числом роботодавець не має змоги видати працівникові у день звільнення трудову книжку і копію наказу про звільнення (адже день звільнення давно минув). Відповідно звільнення позивачки здійснене також з порушенням вимог статей 47 і 116 КЗпП України.

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Як випливає із копії витягу з наказу від 17.11.2016 року №3-к, він був виданий, зокрема, на підставі лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності, а також акту про ненадання працівником письмових пояснень від 17 листопада 2016 року.

Однак, позивачка стверджує, що лист-повідомлення від 21 жовтня 2016 року про необхідність надати пояснення про причини своєї відсутності не отримувала, і, відповідно, не могла надати пояснення про причини своєї відсутності, а причини відсутності на робочому місці були об'єктивними - у зв'язку із тим, що офісне приміщення було опечатане. Відповідачем дане твердження не спростоване.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач звільнив позивачку без законної на те підстави та з порушенням встановлених законодавством процедур, а тому наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення ОСОБА_2 з посади менеджера зі збуту підлягає визнанню незаконним та скасуванню, а позивачка підлягає поновленню на робот.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно з пунктом 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, основою для обчислення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку середнього заробітку наданого відповідачем середньоденна заробітна плата позивачки складала 496,59 грн.

Згідно розрахунку складеного представником позивачки на основі даних про середньоденний заробіток сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 20 жовтня 2016 року по 23 січня 2018 року складає 157 419,03 грн.

Зазначений розрахунок відповідачем не оспорений, а тому суд приймає його за достовірний.

Відповідно суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 157 419,03 грн. ґрунтуються на вимогах закону і підлягають до задоволення.

Крім того, судом встановлено, що в процесі розгляду справи відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю ОСОБА_3 Дистриб'юшн (код ЄДРПОУ: 37429022), а саме 25 вересня 2017 року змінив найменування і наданий час має назву - Товариство з обмеженою відповідальністю Дельтамедика .

Відповідно до ч. 7 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про, зокрема, присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 40, 47, 116, 147, 149, 235 КЗпП України , ст. ст. 13, 76, 89, 141, 280, 282, 284, 289, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ від 17.11.2016 року №3-к Про звільнення працівників в частині звільнення ОСОБА_2 з посади менеджера зі збуту.

Поновити ОСОБА_2 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) на посаді менеджера зі збуту.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 157 419,03 грн. (сто п'ятдесят сім тисяч чотириста дев'ятнадцять гривень три копійки).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Дельтамедика (код ЄДРПОУ - 37429022, місцезнаходження: м. Київ, Дніпровський район, вул. Будівельників, буд. 40) в дохід держави судовий збір в розмірі 2125,39 грн. (дві тисячі сто двадцять п'ять гривень тридцять дев'ять копійок).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_2 на роботі у Товаристві з обмеженою відповідальністю Дельтамедика на посаді менеджера зі збуту, а також в частині присудження ОСОБА_2 виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Заочне рішення може бути переглянуте Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5