Постанова
від 07.02.2018 по справі 759/6049/17-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Унікальний номер справи 759/6049/17-ц Апеляційне провадження № 22-ц/796/887/2018Головуючий у суді першої інстанції - Шум Л.М. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2018 року Апеляційний суду міста Києва в складі:

суддя-доповідач ОніщукМ.І.,

судді Українець Л.Д., Соколова В.В.,

секретар Майданець К.В.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивача ОСОБА_4,

представника відповідача Нечитайленка О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до ТОВ АВТО МЕТРОПОЛІС (далі - відповідач), в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просив стягнути з відповідача 16 762 грн. 13 коп. заборгованості по заробітній платі за квітень 2016 року, 5 742 грн. 50 коп. компенсації за невикористану відпустку та 161 164 грн. 48 коп. середній заробіток за затримку розрахунку, а всього 183 669 грн. 11 коп.

В обґрунтування заявлених вимог вказував, що відповідачем, в порушення вимог трудового законодавства, не було проведено з ним повного розрахунку на час звільнення, а тому порушене право підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку у відповідності до положень ст.ст. 116, 117 КЗпП України (а.с. 1-9, 51, 52).

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 12.10.2017 позов задоволено - стягнуто з ТОВ АВТО МЕТРОПОЛІС на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі і компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 22 504 грн. 63 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 161 164 грн. 48 коп., а всього 183 669 грн. 11 коп. Стягнуто з відповідача в дохід держави судовий збір у розмірі 2 755 грн. 03 коп. (а.с. 68-69).

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Вважає, що суд першої інстанції надав невірну оцінку фактичним обставинам справи та наявним в ній доказам, внаслідок чого дійшов помилкового та необґрунтованого висновку про наявність заборгованості. Вказує, що позивач був звільнений наказом від 30.03.2016 згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України і на день звільнення з ним було проведено повний розрахунок. Перебування позивача в трудових відносинах з відповідачем у квітні 2016 року не підтверджується належними доказами.

Указом Президента України № 452/2017 від 29.12.2017 Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах ліквідовано апеляційний суд міста Києва та утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ, з місцезнаходженням у місті Києві.

У відповідності до ч. 6 ст. 147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Відповідно до п. 3 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про судоустрій і статус суддів апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Пунктом 8 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України (в редакції, яка діє з 15.12.2017) передбачено, що до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У зв'язку з викладеним справа підлягає розгляду апеляційним судом міста Києва.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Позивач та його представник в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечували за її безпідставністю і необґрунтованістю та просили рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, з яким позивач перебував у трудових відносинах, не виконав вимог трудового законодавства щодо оплати праці і при звільненні позивача не провів з ним повний розрахунок, що є підставою для стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, а також середнього заробітку за час затримки розрахунку.

В повній мірі з вказаними висновками суду погодитись не можливо, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, на підставі наказу № 17-к від 01.12.2014 ТОВ Авто Метрополіс , ОСОБА_3 був прийнятий на посаду старшого консультанта з питань автомобільного сервісу (а.с. 10).

Наказом № 038-к від 30.03.2016 ОСОБА_3 звільнено з займаної посади за згодою сторін на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, з 04.05.2016 (а.с. 12). Вказаним наказом також було передбачено виплату позивачу грошової компенсації за 25 днів невикористаної відпустки.

Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача і дійшов висновку про не виплату позивачу заробітної плати у розмірі 16 762 грн. 13 коп. та компенсації за невикористану відпустку в розмірі 5 742 грн. 50 коп., а також погодився з наданим позивачем розрахунком суми середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись з розміром заборгованості по заробітній платі, зі стягненням компенсації за невикористану відпустку, а також зі стягненням середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні в сумі 161 164,48 грн.

Так, згідно розрахункового листа за березень 2016 позивачу була нарахована сума у розмірі 16 762 грн. 13 коп., яка складається з: премії - 6 790,00 грн., окладу по часам (176 годин) - 5 041,67 грн., компенсації відпускних - 4 349,84 грн. та індексації заробітної плати - 580,62 грн. З урахуванням податків і зборів до виплати становила сума у розмірі 13 493,52 грн. (а.с. 78).

Відповідно до поточної виписки за контрактом відповідачем було перераховано позивачу на картку 18.03.2016 - 2 500,00 грн. та 04.04.2016 - 10 993,52 грн., що разом становить 13 493,52 грн. (а.с. 79, 80).

Отже, позивачу у березні 2016 року була виплачена компенсація за невикористану відпустку, виплата якої була передбачена наказом про звільнення, а тому вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають. Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі за квітень 2016, то суд першої інстанції дійшов законного висновку про наявність заборгованості і необхідності її стягнення, з огляду на те, що наказ про звільнення від 30.03.2016 передбачав звільнення позивача лише з 04.05.2016, тобто квітень місяць позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем. Саме з цих підстав та враховуючи при цьому, чинність наказу про звільнення, доводи апеляційної скарги про звільнення позивача в березні 2016 року, є безпідставними. Однак при цьому, суд першої інстанції належним чином не з'ясував розмір такої заборгованості.

Відповідно до наданого відповідачем розрахункового листа за квітень 2016 року позивачу була нарахована сума у розмірі 6 560,12 грн., яка складається з окладу по часам (209 годин) - 5 978,60 грн. та індексації заробітної плати - 581,52 грн. (а.с. 148).

Відповідно до поточної виписки за контрактом відповідачем 11.04.2016 було перераховано позивачу на картку 5 000,00 грн. (а.с. 79, 80), а відтак залишок невиплачених коштів становить 1 560,12 грн. (6 560,12 грн. - 5 000,00 грн.), які і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

При цьому, слід зазначити, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення .

Що стосується вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, то така вимога, як вірно дійшов висновку суд, ґрунтується на вимогах закону, однак визначаючи розмір середнього заробітку суд першої інстанції не врахував наступного.

У відповідності з вимогами ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України Про оплату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок).

З урахуванням цих норм, зокрема абз. 3 п. 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, що передують дню звільнення працівника з роботи.

Пунктом 5 розд. IV Порядку встановлено, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - календарних днів за цей період.

Разом з цим, згідно підпункту б) пункту 4 Порядку при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку , матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

У відповідності до довідки ТОВ АВТО МЕТРОПОЛІС про доходи ОСОБА_3 позивачу нараховано дохід за березень 2016 - 16 762,13 грн., до якого також увійшла сума компенсації відпускних у розмірі 4 349,84 грн., яка не може враховуватись при обчисленні середнього заробітку. Отже, сума за березень 2016 року з якої слід виходити обчислюючи середній заробіток становить 12 412,29 грн. (16 762,13 - 4 349,84).

Як вже встановлено, відповідач у квітні місяці перебував у трудових відносинах з позивачем і йому нараховано заробітну плату у розмірі 6 560,12 грн. Таким чином, сума з якої слід виходити обчислюючи середній заробіток становить 18 972,41 грн. (12 412,29 + 6 560,12).

Позивач за березень, квітень 2016 року відпрацював 43 робочі дні, а відтак, середньоденна заробітна плата становить 441,22 грн. (18 972,41 грн. : 43 дні).

Час затримки розрахунку, як заявлено позивачем, становить з 04.05.2016 по 31.05.2017, а кількість робочих днів за визначений період часу складає 268 днів, що відповідає дійсності. Отже, середній заробіток за час затримки розрахунку за вказаний період становить 118 246,96 (441,22 грн. х 268 днів).

Проте, з огляду на положення ст. 117 КЗпП України, слід зауважити, що у разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.

Згідно заявлених вимог позивач просив стягнути на його користь заборгованість по заробітній платі та компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 22 504,63 грн., натомість судом апеляційної інстанції встановлено відсутність заборгованості з виплати компенсації за невикористану відпустку і наявність частково невиплаченої позивачу заробітної плати за квітень 2016 року в сумі 1 560,12 грн. Отже частка задоволених судом позовних вимог у відсотковому співвідношенні до заявлених позивачем вимог становить 14,42% (22 504,63 : 1 560,12).

Таким чином, при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в даній справі, суд апеляційної інстанції враховує розмір невиплаченої заробітної плати, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача, дії відповідача щодо виплати належних позивачу сум, принципи справедливості та співмірності і приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні пропорційно до частки задоволених вимог (сумі невиплаченої заробітної плати позивачу) у розмірі 17 051,21 грн. (118 246,96 х 14,42%). При цьому з цієї суми підлягають утриманню податки і інші обов'язкові платежі.

На зазначене вище, суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про задоволення позову в повному обсязі, а тому, у відповідності до ст. 376 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Також, у зв'язку з частковим задоволенням заявлених вимог та враховуючи, що позивач при зверненні до суду з даним позовом був звільнений від сплати судового збору, то згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 186,11 грн. (1 560,12 + 17 051,21 х 1%).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 371, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС - задовольнити частково .

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку - скасувати .

Позов ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за затримку розрахунку - задовольнити частково .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС (м. Київ, вул. Пшенична, 4, код ЄДРПОУ 39065971) на користь ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1; місце проживання: АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по заробітній платі за квітень 2016 року у розмірі 1 560 (одна тисяча п'ятсот шістдесят) грн. 12 коп. з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів та середній заробіток за час затримки розрахунку, за період з 04.05.2016 по 31.05.2017 включно, у розмірі 17 051 (сімнадцять тисяч п'ятдесят одна) грн. 21 коп., з утриманням з цієї суми податків і інших обов'язкових платежів.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог - відмовити .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АВТО МЕТРОПОЛІС (м. Київ, вул. Пшенична, 4, код ЄДРПОУ 39065971) в дохід держави судовий збір у розмірі 186 (сто вісімдесят шість) грн. 11 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту може бути оскаржена до Верховного Суду.

Суддя-доповідач М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.В.Соколова

Повний текст постанови складений 08 лютого 2018 року.

СудАпеляційний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення07.02.2018
Оприлюднено12.02.2018
Номер документу72122539
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —759/6049/17-ц

Ухвала від 29.10.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Ухвала від 12.07.2018

Цивільне

Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Луспеник Дмитро Дмитрович

Постанова від 07.02.2018

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Оніщук Максим Іванович

Ухвала від 27.11.2017

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Оніщук Максим Іванович

Ухвала від 27.11.2017

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Оніщук Максим Іванович

Ухвала від 10.11.2017

Цивільне

Апеляційний суд міста Києва

Антоненко Наталія Олександрівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні