Рішення

від 01.02.2018 по справі 908/2186/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/131/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.02.2018 Справа № 908/2186/17

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., при секретарі судового засідання Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» (69095 м. Запоріжжя, вул. Гончарова, 20)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматік» (69065 м. Запоріжжя, Майдан Інженерний, 1 прим. 10)

про стягнення 178 342 грн. 91 коп.

за участю

представника позивача: ОСОБА_1, дов. № 19/01/2017 від 19.01.2017 р.

представника відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство «Запорізький асфальтобетонний завод» , м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматік» , м. Запоріжжя про стягнення 143 312 грн. 00 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 28 662 грн. 40 коп. штрафу, 3 009 грн. 55 коп. пені, 2 866 грн. 24 коп. втрат від інфляції, 492 грн. 72 коп. - 3% річних.

Відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., автоматичним розподілом справ між суддями від 02.11.2017 р., справу № 908/2186/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 02.11.2017 р. порушено провадження у справі № 908/2186/17 присвоєно справі номер провадження 27/131/17 та призначено судове засідання на 04.12.2017 р.

У судовому засіданні 04.12.2017 р. оголошувалася перерва до 13.12.2017 р., на підставі ст. 77 ГПК України, з метою надання сторонами додаткових доказів та документів, які необхідні для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті, а також можливого врегулювання спору мирним шляхом.

Ухвалою суду від 13.12.2017 р., відповідно до п.3 ст.69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено на 15-ть днів, розгляд справи, відповідно до ст. 77 ГПК України відкладено на 18.01.2018 р.

В судовому засіданні 18.01.2018 р. суддею оголошено, що з 15.12.2017 р. господарськими судами здійснено перехід на нову редакцію Господарського процесуального кодексу України.

Згідно із Законом України № 2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» який набрав чинності 15.12.2017 р., внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України та викладено його в новій редакції.

За приписами п. 9 ч. 1 розділу ХІ «Перехідних положень» Господарського процесуального кодексу України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017) справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Отже, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ГПК України.

Ухвалою суду від 18.01.2018р. відкладено судове засідання до 01.02.2018р.

У судовому засіданні 01.02.2018 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

У судовому засіданні 01.02.2018р. представник позивача підтримав позовні вимоги, в порядку ч. 2 ст. 46 ГПК України, 14.12.2017 р. надав суду заяви щодо зменшення розміру позовних вимог на суму пені в розмірі 3 009 грн. 55 коп. та збільшення розміру позовних вимог в іншій частині заявлених вимог. Просить стягнути з відповідача 149 312 грн. 00 коп. основного боргу за поставлену продукцію, 29 862 грн. 40 коп. штрафу, 3 150 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 1 006 грн. 32 коп. - 3 % річних.

Заяви позивача про зменшення та збільшення розміру позовних вимог прийняті судом відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України.

Листом вих. №17/01/1 від 17.01.2018р. представник позивача підтвердив, що на теперішній час сума основного боргу зменшилась та становить 94 312 грн. 00 коп. (копії платіжних доручень № 1220 від 13.12.2017 р. на суму 5 000 грн. 00 коп. та 1249 від 05.01.2018 р. на суму 50 000 грн. 00 коп. містяться в матеріалах справи).

Розгляду підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача 94 312 грн. 00 коп. основного боргу за поставлену продукцію, 29 862 грн. 40 коп. штрафу, 3 150 грн. 48 коп. втрат від інфляції, 1 006 грн. 32 коп. - 3 % річних.

Відповідач письмового відзиву на позов, суду не надав.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, заслухавши представників позивача та відповідача, оцінивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

29.08.2017р. між ТОВ Кліматік (покупець) та ПрАТ Запорізький асфальтобетонний завод (постачальник) укладено договір поставки №29/08, за умовами п.1.1. якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця товар - асфальтобетонну суміш гарячу, а покупець - прийняти та оплатити товар по цінам, в кількості і асортименті, визначених умовами цього договору.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До зобов'язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За умовами п. 2.1. договору, кількість та асортимент окремої партії товару визначається в специфікації або накладній на поставку кожної партії товару. Якщо в період дії цього договору між сторонами відбудеться поставка товару, але не буде підписана специфікація на нього, то накладна на такий товар, підписана представником покупця, прирівнюється до специфікації , якою погоджено асортимент, ціну та кількість товару, що поставляється покупцю.

Відповідно до п. 6.1. договору, покупець зобов'язується оплатити отриманий товар

- шляхом здійснення передплати в розмірі 100 000,00 грн. протягом двох днів з дати підписання даного договору, але, в будь-якому разі, не пізніше дати отримання замовленої партії товару;

- остаточний розрахунок за поставлену продукцію здійснюється протягом 20 календарних днів з дати поставки замовленої партії товару, шляхом перерахування покупцем коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Пунктом 6.3. договору сторони узгодили, що у випадку недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі, ця сума погашає зобов'язання у наступній черговості:

- у першу чергу сплачуються проценти та пеня, нараховані постачальником, письмово погоджені покупцем;

- у другу чергу сплачується основна сума боргу та штраф.

На виконання умов договору 28.08.2017р. позивачем було виставлено рахунок на оплату №144 від 28.08.2017р. на суму 100 800,00 грн.

Платіжним дорученням №1086 від 29.08.2017р. відповідачем сплачено 100 000,00 грн.

Постачальником відвантажено покупцеві товар на загальну суму 249 312,00 грн., що підтверджується видатковими накладними:

- №401 від 31.08.2017р. на суму 133 896,00 грн.;

- №394 від 30.08.2017р. на суму 115 416,00 грн.

Отримання товару підтверджується підписом представника покупця та печаткою підприємства на накладних.

Товар отримано представником ТОВ Кліматік ОСОБА_2 на підставі довіреності №30 від 30.08.2017р.

У зв'язку з невиконанням покупцем зобов'язань щодо оплати товару, ПрАТ Запорізький асфальтобетонний завод надіслано на адресу ТОВ Кліматік претензії №26/09 від 26.09.2017р. щодо оплати заборгованості в сумі 149312,00 грн.

Претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Після звернення позивача з відповідним позовом до суду, відповідачем сплачено суму заборгованості в розмірі 55 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №1220 від 13.12.2017р. на суму 5 000,00 грн. та №1249 від 05.01.2018р. на суму 50 000,00 грн.

При цьому в призначенні платежі зазначено призначення платежу - оплата за асфальтобетон зг рах №153 від 01.09.2017р. В той же час, і позивач, і відповідач підтвердили, що зарахування оплати здійснено в погашення існуючого боргу. Тобто станом на 01.02.2018р. сума основного боргу становить 94 312,00 грн.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).

Пунктами 1,2 статті 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

На день розгляду справи у господарському суді, відповідач не здійснив оплату поставленого позивачем товару на суму 94 312,00 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 29 862,40 грн. штрафу та 1006,32 грн. 3% річних за період з 21.09.2017 р. по 12.12.2017 р.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Пунктом 7.6. договору сторони визначили, що при простроченні оплати за поставлений товар по термінах, визначених умовами даного договору, більш ніж на 20 банківських днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу у розмірі 20 відсотків від суми заборгованості з указаним терміном.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунок позивача в частині нарахування суми штрафу в розмірі 29862,40 грн. та суми 3% річних в розмірі 1006 грн. 32 коп. з використанням способу, обраного позивачем та за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , арифметичних помилок в розрахунку не виявлено.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов'язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов'язань. Якщо учасники зобов'язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов'язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов'язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов'язання, воно вважатиметься припиненим.

Виконання, яке припиняє зобов'язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Позивач довів суду факт порушення з боку відповідача своїх зобов'язань за усною угодою в повному обсязі, відповідачем порушено строк виконання зобов'язання з оплати за товар.

Судом також враховано, що згідно Пленуму Вищого господарського суду України постанова № 6 від 23.03.2012 року передбачено, що зменшення розміру позовних вимог (письмова заява позивача в матеріалах справи), якщо відповідну заяву прийнято господарським судом, зазначається в описовій частині рішення і подальший виклад рішення, в тому числі його резолютивної частини, здійснюється з урахуванням такої заяви. При цьому у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

З урахуванням наведеного, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматік» 94312 грн. 00 коп. основного боргу, 29 862 грн. 40 коп. штрафу та 1006 грн. 32 коп. 3% річних.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

В даному випадку, за наведених у позовній заяві та доповненнях до неї підстав, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В порядку ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 813 грн. 41 коп. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Запорізький асфальтобетонний завод , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю Кліматік , м. Запоріжжя, задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кліматік» (69065 м. Запоріжжя, Майдан Інженерний, 1 прим. 10, код ЄДРПОУ 32845382) на користь Приватного акціонерного товариства «Запорізький асфальтобетонний завод» (69095 м. Запоріжжя, вул. Гончарова, 20, код ЄДРПОУ 03327144) 94 312 (дев'яносто чотири тисячі триста дванадцять) грн. 00 коп. основного боргу за поставлену продукцію, 29 862 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот шістдесят дві) грн. 40 коп. штрафу, 3 150 (три тисячі сто п'ятдесят) грн. 48 коп. втрат від інфляції, 1 006 (одну тисячу шість) грн. 32 коп. - 3 % річних, 2813 (дві тисячі вісімсот тринадцять) грн. 41 коп. судового збору. Видати наказ.

Рішення оформлено та підписано 09.02.2018 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Дроздова