Постанова

від 09.02.2018 по справі 910/18598/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2018 р. Справа№ 910/18598/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю представників: не викликались;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Прогрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017, повний текст якого складений 04.12.2017,

у справі № 910/18598/17 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Прогрес"

про стягнення 28 427,72 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з ТОВ ЗБК Прогрес заборгованості за поставку позивачем на підставі усної домовленості будівельних матеріалів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі №910/18598/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Прогрес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер Декор" заборгованість у розмірі 28427 грн. 72 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 грн.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що відповідач не здійснив в повній мірі поставку товару і не повернув отриману від позивача оплату у розмірі 28 427,72 грн., відповідач не надав суду доказів виконання зобов'язання та доказів на спростовування обставин, повідомлених позивачем.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

В апеляційній скарзі позивач зазначає про те, що зобов'язання між позивачем та відповідачем виникло на підставі виставленого відповідачем рахунку №П-255 від 20.03.2017р. на загальну суму 85 042,04 грн. Позивач повністю погодив пропозицію відповідача та повністю здійснив оплату зазначеного рахунку.

Скаржник зазначає про те, що відповідач не брав на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару на склад позивача. Позивач не здійснив жодних заходів щодо отримання решти товару, хоча він може бути виданий в будь-який момент.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.01.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою та встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, учасникам роз'яснено, що апеляційна скарга буде розглянута судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. залишити без змін.

Згідно з ч.1 ст.270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

За правилами п.1 ч.5 ст.12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 600 грн.*100=160 000 грн.).

Враховуючи, що предметом розгляду у справі № 910/18598/17 є вимоги про стягнення 28 427, 72 грн., вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України.

Згідно з ч.10 ст.270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Клопотань від сторін про розгляд справи з участю представників сторін не надійшло.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали, судова колегія встановила.

20 березня 2017 року в рахунок майбутньої поставки товару, на підставі усної домовленості між Товариством з обмеженою відповідальністю Інтер Декор та Товариством з обмеженою відповідальністю ЗБК Прогресс , позивачем сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Прогрес" грошові кошти на загальну суму 85 042,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 47.

Господарським судом міста Києва встановлено, що відповідачем на виконання зобов'язань за домовленістю поставлено позивачу товар (плити перекриття) на загальну суму 59 734,04 грн., про що свідчать підписані між сторонами наступні видаткові накладні: №П-255/1 від 04.04.2017 на суму 23 968,00 грн.; №П-255/2 від 06.04.2017 на суму 23 846,04грн.; №П-255/3 від 07.04.2017 на суму 11920,00 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме накладної на повернення товару постачальнику № 3 від 03.05.2017, позивачем було повернуто, а відповідачем прийнято частину товару (Плита ПК 72.12-8) на загальну суму 3 119,72 грн.

Позивач звертався до відповідача з листом вих. №03/10/17 від 03.10.2017 про повернення коштів у розмірі 28427,72грн., який був залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Згідно зі статтею 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами частини першої та другої статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною другою статті 642 ЦК України встановлено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша статті 181 ГК України).

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.6 ст.265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст.712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 ЦК України.

На підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Враховуючи той факт, що відповідач не здійснив в повній мірі поставку товару і не повернув отриману від позивача оплату у розмірі 28 427,72грн., місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за оплачений, але не поставлений товар у розмірі 28 427,72 грн. підлягає задоволенню.

Доводи позивача в апеляційній скарзі про те, що відповідач не брав на себе зобов'язання щодо поставки оплаченого товару на склад позивача, позивач не здійснив жодних заходів щодо отримання решти товару, хоча він міг бути виданий в будь-який момент, до уваги судовою колегією не приймаються оскільки відповідно до ч.1ст.664 Цивільного кодексу України товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював інформування позивача про готовність передати останньому товар.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2017р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗБК "Прогрес"

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.11.2017р. у справі № 910/18598/17 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/18598/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 09.02.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай