Постанова

від 01.02.2018 по справі 925/51/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" лютого 2018 р. Справа№ 925/51/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кропивної Л.В.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

секретар судового засідання Кравченко Х.С.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017р.

у справі №925/51/17 (суддя Єфіменко В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожгриб"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар"

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство "Спецавтокомплект-Ж.С.А."

про стягнення 163 224,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Запорожгриб" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" про стягнення 163 224,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що з метою придбання грибного міцелію Онікс на підставі виписаних відповідачем рахунків №868 від 31.08.2016р., №956 від 14.09.2016р., №1054 від 06.10.2016р. позивач за платіжними дорученнями №83 від 31.08.2016р., №84 від 02.09.2016р., №92 від 14.09.2016р., №93 від 15.09.2016р., №101 від 06.10.2016р. перерахував на рахунок відповідача 163 224,00 грн. Утім вважав позивач зобов'язання між сторонами з приводу поставки товару не виникли, адже письмового договору купівлі-продажу або поставки не було укладено, грибний міцелій Онікс відповідачем позивачу не переданий, інші зобов'язання між сторонами відсутні. На письмову вимогу позивача про повернення грошових коштів відповідач відповіді не дав і кошти не повернув, у зв'язку з чим позивач вимагав суд в примусовому порядку стягнути кошти з відповідача на підставі одночасно ст.ст. 530, 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.02.2017р. у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. вказане рішення скасовано, прийняте нове рішення про задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 12.07.2017р. наведені судові акти скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому, судом вищої інстанції вказано, що при новому розгляді справи суду необхідно з'ясувати, чи була здійсненна поставка товару та при необхідності залучити до участі у справі в якості третьої особи перевізника товару.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 22.08.2017р. залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватне підприємство "Спецавтокомплект-Ж.С.А.".

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017р. у справі №925/51/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожгриб" 163 224,00 грн. грошових коштів та 2 448,36 грн. судового збору.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Пономар" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким припинити провадження у справі.

На думку апелянта, суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення невірно застосував положення статті 1212 ЦК України, оскільки між сторонами справи склалися договірні правовідносини, що унеможливлює застосування положень вказаної статті, у тому числі й щодо зобов'язання повернути сплачені за товар кошти. Крім того, судом не було досліджено в якості належного доказу складеної відповідачем довідки про отримання електронного листа з електронної адреси позивача.

Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017р. вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Кропивна Л.В., судді: Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.12.2017р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2018р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2018р. розгляд справи відкладено на 01.02.2018р.

22.01.2018р. до Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу.

Третя особа до судового засідання, що відбулось 01.02.2018р., не з'явилась, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов'язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.

При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов'язок суду відкласти апеляційний розгляд справи. За висновками суду неявка представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Місцевим господарським судом вірно встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував згідно виставлених відповідачем рахунків суму у розмірі 163 224,00 грн. як плату за грибний міцелій Онікс:

- згідно рахунку № 868 від 31.08.2016р.: за платіжним дорученням № 83 від 31.08.2016 на суму 17 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 84 від 02.09.2016 на суму 37 000,00 грн.,

- згідно рахунку відповідача №956 від 14.09.2016р.: за платіжним дорученням № 92 від 14.09.2016р. на суму 39 000,00 грн.; за платіжним дорученням № 93 від 15.09.2016р. на суму 15 000,00 грн.,

- згідно виставленого відповідачем рахунку №1054 від 06.10.2016р.: за платіжним дорученням №101 від 06.10.2016р. на суму 55 224,00 грн.

Виставлені відповідачем рахунки №868 від 31.08.2016р., №956 від 14.09.2016р., №1054 від 06.10.2016р. містять відомості про найменування постачальника - Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар", його адресу і банківські реквізити, найменування покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорожгриб", артикул товару, його найменування, кількість, одиницю виміру, ціну без ПДВ та з ПДВ і загальну суму вартості товару без ПДВ і з ПДВ, а також посилання на договір №11752 від 01.11.2014р.

Натомість, до матеріалів справи не надано договору №11752 від 01.11.2014р., а з пояснень сторін випливало, що такий договір не був укладений.

Звертаючись з позовом, позивач вказував, що оплачений ним товар відповідачем не був поставлений, договори купівлі-продажу, поставки та інші зобов'язання між сторонами відсутні, тож на підставі ст. 1212 ЦК України (повернення безпідставно набутого майна) та ст. 530 ЦК України (прийняття до сплати і фактична сплата рахунків та не отримання зазначених в рахунках товару, а також невиконання протягом семиденного строку пред'явленої позивачем вимоги) позивач просив суд стягнути з відповідача кошти у розмірі 163 224,00 грн.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Аналогічні норми містить і ст. 207 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору.

Залучені до справи копії рахунків на оплату свідчать про те, що відповідачем позивачу була зроблена пропозиція укласти договір.

Згідно до ч. 1 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Таким чином, виставлення відповідачем рахунків та оплата таких рахунків позивачем фактично свідчить про наявність договірних відносин між сторонами, а тому доводи про їх відсутність суперечать дійсним обставинам справи. Оцінюючи взаємовідносини сторін, колегія суддів дійшла висновку про те, що між сторонами був укладений договір купівлі-продажу визначеної обумовленої кількості товару за плату яку покупець сплатив до передачі йому товару.

За статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів, зібраних у справі, сторонами не було узгоджено строк виконання зобов'язань з передання товару покупця.

Відповідно до частин 1,2 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно.

Згідно до ч. 1 ст. 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів ніж перевезення,- за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання.

Частиною 2 ст. 664 ЦК України передбачено, якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

З аналізу норм закону випливає, що якщо договором купівлі-продажу не передбачено іншого саме на постачальникові лежить обов'язок здати товар перевізникові у місці знаходження товару. Саме з моменту такої здачі продавець (постачальник) вважається особою, яка виконала зобов'язання з передачі товару покупцеві.

Заперечуючи проти повернення попередньої оплати, відповідач вказував про те, що на виконання умов договору купівлі-продажу, укладеного у спрощений спосіб, саме покупцем залучено до перевезення товару Приватне підприємство "Спецавтокомплект-Ж.С.А.", а передача товару покупцю вважалася виконаною з моменту відвантаження товару перевізнику, що підтверджується: витратними накладними: № 9125 від 31.08.2016р. на суму 54 000,00 грн.; № 11752 від 15.09.2016р. на суму 54 000,00 грн.; № 10796 від 06.10.2016р. на суму 55 524,00 грн. та товарно-транспортними накладними (далі - ТТН) №Р9125 від 31.08.2016р., №Р9829 від 15.09.2016р., №Р10796 від 06.10.2016р.

Позивач у свою чергу заперечував укладення ним договору перевезення з ПП "Спецавтокомплект-Ж.С.А.".

Із вищевказаних витратних накладних і товарно-транспортних накладних вбачається, що товарно-матеріальні цінності отримувалися особами з прізвищами: ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є водіями Приватного підприємства "СПЕЦАВТОКОМПЛЕКТ-Ж.С.А.", без пред'явлення ними довіреностей на представництво від імені покупця чи постачальника.

Судова колегія відхиляє наявні у справі ТТН, як на витратні накладні, оскільки рахунки та витратні накладні посилання на які містяться у ТТН, складені на передачу товару на виконання договору №1172 від 01.11.2014р.

Доказів того, що ТОВ"Запорожгриб" подавало заявку на перевезення вантажу чи /або укладало із перевізником договір на перевезення грибного міцелію "Онікс" відповідач до суду не надав і укладення такого договору покупець заперечував.

Таким чином, на переконання колегії суддів, отримавши попередню оплату, постачальник не довів виконання зобов'язання з поставки покупцю оплаченого товару. Доводи постачальника про те, що таке зобов'язання може бути виконане ним у будь-який строк на вимогу покупця, підлягає відхиленню, оскільки покупець відмовився від поставки і зажадав повернення суми попередньої оплати, що не суперечить ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Посилання скаржника на надісланий з електронної пошти shamp2008@yandex.ru електронний лист, не є належним та допустимим доказом виконання постачальником зобов'язань з передачі оплаченого покупцю товару.

Зі змісту норми ч. 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Так позивач 08.12.2016р. звертався до відповідача з вимогою повернути оплату, яка отримана відповідачем 16.12.2016р., а отже з цього моменту (з момент отримання вимоги) у відповідача припинилося зобов'язання з поставки товару і виникло нове зобов'язання - повернути покупцю попередню оплату.

Враховуючи обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягають до застосування наведені норми матеріального права. На момент прийняття судом рішення, кошти, отримані в результаті оплати виставлених відповідачем рахунків в сумі 163 224,00 грн., відповідач не повернув, тож позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи скаржника правомірності висновків суду першої інстанції не спростовують, тож судова колегія не вбачає підстав для скасування прийнятого судом першої інстанції рішення у даній справі, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуваний судовий акт - без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пономар" на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017р. у справі №925/51/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 10.10.2017р. у справі №925/51/17 - залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/51/17 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя Л.В. Кропивна

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко