Ухвала

від 05.02.2018 по справі 918/249/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

УХВАЛА

"05" лютого 2018 р. Справа № 918/249/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання В'юненко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (позовної заяви)

за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон"

до відповідача ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області

про визнання права власності

в межах справи № 918/249/17 про банкрутство боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон"

В засіданні приймали участь:

представник боржника: ОСОБА_3 довіреність № посвідчення № 304 від 01.10.02 р.;

представник відповідача: ОСОБА_4 довіреність № 10 від 11.01.18 р.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Рівненської області на стадії ліквідаційної процедури перебуває справа № 918/249/17 про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року, зокрема, припинено процедуру розпорядження майном ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" та повноваження розпорядника майна, визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон", відкрито ліквідаційну процедуру банкрута строком на 12 місяців, призначено ліквідатором ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" арбітражного керуючого ОСОБА_5

01 грудня 2017 року від ліквідатора ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" арбітражного керуючого ОСОБА_5 надійшла позовна заява про визнання права власності.

Ухвалою суду від 07 грудня 2017 року прийнято позовну заяву ліквідатора ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" арбітражного керуючого ОСОБА_5 до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання права власності до розгляду в межах справи № 918/249/17 про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" та призначено до слухання в судовому засіданні на 18 грудня 2017 року.

У судовому засіданні 18 грудня 2017 року суд роз'яснив сторонам про набрання чинності новою редакцією Господарського процесуального кодексу України, та розпочав розгляд позовної заяви в межах справи про банкрутство зі стадії підготовчого судового засідання, про що сторони не заперечили.

18 грудня 2017 року Регіональне відділення фонду державного майна України по Рівненській області подало відзив на позовну заяву в якому просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18 грудня 2017 року розгляд позовної заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання права власності в межах справи № 918/249/17 про банкрутство боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" відкладено у підготовчому засіданні на 26 грудня 2017 року.

Ухвалою господарського суду від 26 грудня 2017 року розгляд позовної заяви ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області про визнання права власності в межах справи № 918/249/17 про банкрутство боржника ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" відкладено у підготовчому засіданні на 15 січня 2018 року.

09 січня 2018 року до відділу канцелярії та документального забезпечення суду від представника позивача надійшла письмова відповідь на відзив на позовну заяву.

15 січня 2018 року ухвалою суду розгляд справи відкладено на 05 лютого 2018 року.

В судовому засіданні 05 лютого 2018 року позивач підтримав позов в повному обсязі наполягав на його задоволенні, в свою чергу представник відповідача проти позову заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали заяви (позовної заяви), заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

На підставі Указу Президента України від 15.06.1993 № 210/93, Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою КМУ від 05.07.1993 № 508, наказом Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України "Мінмашпром України" № 941 від 1994 року (т. 4, а.с. 153), створено на базі Рівненського заводу "Газотрон" відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон".

14 серпня 1997 року рішенням позачергових загальних зборів акціонерів відкрите акціонерне товариство Рівненський завод "Газотрон" було перетворено на публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон".

Постановою Господарського суду Рівненської області від 07 серпня 2017 року №918/249/17, визнано банкрутом Публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон", відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого - ОСОБА_5.

Згідно зі статтею 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Як вказує позивач, на виконання вимог вказаного закону, з метою формування ліквідаційної маси банкрута, ліквідатором було проведено інвентаризацію майна ПАТ "Рівненський завод "Газотрон", за наслідками якої встановлено та виявлено об'єкт нерухомості: сховище вбудоване в три поверхову будівлю корпусу 5а інв. № 15141 в м. Рівне, по вул. Гагаріна, 39 (надалі - сховище).

Тому, позивач звернувся в суд, щодо визнання права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна.

За приписами ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Суд вбачає, що положення цих норм охоплює будь-які майнові спори, які випливають із вчинених боржником дій, не залежно від процесуального статусу боржника у відповідному судовому провадженні (в тому числі, коли такі дії боржника стосується формування ліквідаційної маси у справі по банкрутство боржника).

Згідно правової позиції ВГСУ висловлена у постанові від 21 червня 2017 року по справі № 918/348/14 особливість вирішення спорів (коли позивачем є особа, щодо якої порушено провадження справи про банкрутство) полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна та коштів боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З зазначених норм права та правової позиції суд вбачає, що позивач правомірно звернувся з даним позовом.

Суд зазначає, відповідно до пункту 10 Положення про порядок корпоратизації підприємств, комісія готує і подає засновнику у двомісячний термін з дня затвердження її складу акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу підприємства, що підлягає корпоратизації, проект плану розміщення акцій та проект статуту відкритого акціонерного товариства, розроблений відповідно до Закону України "Про господарські товариства" (1576-12), з урахуванням вимог, передбачених Указом Президента України "Про корпоратизацію підприємств" ( 210/93 ).

З урахуванням зазначеної норми, суд вбачає, що акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу Рівненського заводу "Газотрон" був затверджений 23 червня 1994 року (а.с. 155), відповідно до наказу "Мінмашпрому України" від 30 червня 1994 року №992 "Про затвердження акту інвентаризації майна і акту оцінки вартості майна Рівненського заводу "Газотрон".

Згідно вказаного акту суд вбачає, що в ньому було визначено розмір вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства та розмір статутного фонду його правонаступника - акціонерного товариства.

Відповідно до змісту чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин, зокрема ст.86 ЦК УРСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Власність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними. Відносини власності регулюються Законом України "Про власність" (697-12 ), цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про власність" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єктами права колективної власності є трудові колективи державних підприємств, колективи орендарів, колективні підприємства, кооперативи, акціонерні товариства, господарські товариства, господарські об'єднання, професійні спілки, політичні партії та інші громадські об'єднання, релігійні та інші організації, що є юридичними особами.

Згідно ч.1 ст. 21 того ж закону право колективної власності виникає на підставі: добровільного об'єднання майна громадян і юридичних осіб для створення кооперативів, акціонерних товариств, інших господарських товариств і об'єднань; передачі державних підприємств в оренду; викупу колективами трудящих державного майна; перетворення державних підприємств в акціонерні та інші товариства; безоплатної передачі майна державного підприємства у власність трудового колективу, державних субсидій; пожертвувань організацій і громадян, інших цивільно-правових угод.

У відповідності до ч.1 ст. 15 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація державного майна здійснюється шляхом: продажу об'єктів приватизації та незавершеного будівництва на аукціоні, за конкурсом, в тому числі з виключним застосуванням майнових сертифікатів, вільно конвертованої валюти; продажу часток (акцій, паїв) у майні підприємств на аукціоні, за конкурсом, на фондовій біржі та іншими способами, що передбачають конкуренцію покупців; викупу майна державного підприємства, зданого в оренду; викупу майна державного підприємства згідно з альтернативним планом приватизації; викупу об'єктів малої приватизації товариствами покупців, створеними працівниками цих об'єктів.

У відповідності до пункту 15 Положення про порядок корпоратизації підприємств з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов'язків корпоратизованого підприємства.

З урахуванням усього зазначеного вище, суд вбачає, що правонаступником Рівненського заводу "Газотрон" було відкрите акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон", якому перейшли усі активи і пасиви підприємства (Рівненського заводу "Газотрон").

Матеріали справи містять перелік об'єктів Рівненського заводу "Газотрон", які вилучені з оцінки вартості цілісного майнового комплексу та не включаються в статутний фонд відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" (т. 4, а.с. 174), з якого вбачається, що серед переліку майна, яке не було включене в статутний капітал відкритого акціонерного товариства не міститься записів про сховище вбудоване в три поверхову будівлю корпусу 5а інв. №15141 в м. Рівне, по вул. Гагаріна, 39.

З зазначеного вбачається, оскільки спірне приміщення не було вилучене з оцінки вартості цілісного майнового комплексу, яке в подальшому було включене до статутного капіталу відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон", отже таке приміщення було передано для останнього.

Вищезазначене також стверджується обліковою картою відкритого акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" № 64074 (т. 4, а.с. 162), відповідно до якої, власником спірного майна є ВАТ "Рівненський завод "Газотрон".

В подальшому відкрите акціонерне товариство Рівненський завод "Газотрон" було перетворене на публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон", відповідно до останнього перейшли усі активи і пасиви ВАТ Рівненський завод "Газотрон" в тому числі і спірне приміщення.

Отже, матеріалами справи стверджено, що право власності на сховище вбудоване в три поверхову будівлю корпусу 5а інв. № 15141 в м. Рівне, по вул. Гагаріна, 39 перейшло до публічне акціонерне товариство "Рівненський завод "Газотрон", як правонаступника.

Також, матеріали справи містять Акт комплексної перевірки (спеціального огляду) захисної споруди цивільної оборони № 64074 (т. 4, а.с. 163 - 165), з якого вбачається, що під час проведення комплексної перевірки (спеціального огляду) сховища комісією у складі головного інспектора відділу державного нагляду (контролю) у сфері ПТБ та ЦЗ Рівненського міськрайонного управління ГУ ДСНС України у Рівненській області ОСОБА_6 та головного спеціаліста управління з питань НС Рівненського міськвиконкому ОСОБА_7 було складено акт від 06 квітня 2016 року, зокрема, зобов'язано ОСОБА_4 правління ПАТ "Рівненський завод "Газотрон" ОСОБА_8 провести технічну інвентаризацію Сховища та завести експлуатаційно - технічну документацію.

З матеріалів справи суд вбачає, що технічний паспорт Сховища (обліковий помер 64074) виготовлено 09 листопада 2016 року (т. 4, а.с. 166 - 173), замовником технічної інвентаризації є ПАТ "Рівненський завод "Газотрон".

З зазначеного вище та пояснень представника позивача, суд вбачає, що право власності на сховище не було зареєстровано та оформлено у встановленому законом порядку. На момент подання позову неможливо зареєструвати право власності на сховище у зв'язку з відсутністю необхідних правовстановлюючих документів.

Однак, відповідач не визнає та заперечує факт належності права власності на спірне приміщення для позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 01 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката (п.6):

- рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном (п. 7).

Відповідно до ст. 16 Цивільного Кодексу України, встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, визнання права.

Згідно з статтею 26 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому па праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Речі, визначені родовими ознаками, що належать банкруту на праві володіння або користування, включаються до складу ліквідаційної маси.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 Цивільного Кодексу України).

У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).

За приписами ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 12 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015р. № 01-06/1837/15 якщо особа, яка вважає себе власником майна, не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб, то відповідно до статті 392 ЦК України права такої особи підлягають захисту шляхом пред'явлення позову про визнання права власності на належне цій особі майно (постанова ВСУ від 29.04.2015 у справі N 903/134/13-г).

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

З матеріалів справи суд вбачає, що відповідач не визнає та заперечує наявне в позивача право власності на спірне приміщення, про що зазначав уповноважений представник відповідача у судовому засіданні та у відзиві на позовну заяву.

Як було встановлено вище, для позивача належить спірне приміщення, однак право власності на нього в передбаченим законом порядку оформлене не було.

Враховуючи ту обставину, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт належності приміщення для останнього, а також те, що відповідач заперечує та не визнає таке право, суд вбачає, що позов правомірний та підлягає задоволенню на підставі статті 392 ЦК України.

Тому, суд задовольняє позов в повному обсязі та визнає за ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівненський завод "Газотрон" право власності на сховище вбудоване в три поверхову будівлю корпусу 5а інв., № 15141 в м. Рівне, по вул. Гагаріна, 39.

Також, приймаючи рішення судом було враховано твердження відповідача про те, що спірним приміщенням уповноважені управляти органи державної влади, зокрема міністерства, відомства та інші державні органи, на момент розгляду справи, зокрема Міністерства економіки розвитку і торгівлі України.

Суд зазначає, що відповідно до п.1 ст. 4 Закону України "Про фонд державного майна України", до основних завдань Фонду державного майна України, серед іншого, належить управління об'єктами державної власності, зокрема корпоративними правами держави у статутних капіталах господарських товариств, щодо яких прийнято рішення про приватизацію та затверджено план приватизації або план розміщення акцій; товариств, утворених у процесі перетворення (у тому числі шляхом корпоратизації) державних підприємств, що належать до сфери його управління, а також товариств, утворених за участю Фонду державного майна України.

Правове регулювання питань, пов'язаних з управлінням об'єктами державної власності, належить до повноважень органу приватизації і здійснюється в порядку, визначеному спільним наказом Фонду державного майна України та Мінекономіки України "Про управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств у процесі приватизації але перебуває на їх балансі", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24.06.1999 за № 414/3707 (далі по тексту - Положення).

В п. 4.1. Положення зазначено, що саме регіональні відділення Фонду державного майна України організовують контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, та звітують про стан управління майном відповідно до встановленого законодавством порядку.

Відповідно до Положення Про регіональне відділення Фонду державного майна України та Положення про представництво Фонду державного майна України в районі, місті, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 15.05.2012 № 678, регіональне відділення Фонду державного майна України утворюється в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і є територіальним органом Фонду державного майна України (далі - Фонд), що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління. Регіональні відділення підпорядковуються Фонду.

Отже позивач правомірно звернувся з позовом про визнання права власності до відповідача, як органу, який покликаний організовувати контроль за утриманням, зберіганням та використанням державного майна.

Також, суд зазначає, що у відповідності до ст. 48 ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

З зазначеної норми права вбачається, що суд вправі залучити іншого відповідача або співвідповідача виключно за клопотанням позивача. Разом з тим, під час розгляду даної справи ні позивачем ні відповідачем таких клопотань суду подано не було, а тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами із сформованим позивачем складом учасників (сторін).

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача в сумі 1 600 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене та на підставі ст. ст. 16, 328, 331, 376, 392 ЦК України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву (позовну заяву) ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" до ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області, про визнання права власності в межах справи №918/249/17 про банкрутство ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" задовольнити.

2. Визнати за ОСОБА_1 акціонерним товариством "Рівненський завод "Газотрон" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, ідентифікаційний код: 14314972) право власності на сховище вбудоване в три поверхову будівлю корпусу 5а інв., № 15141 в м. Рівне, по вул. Гагаріна, 39.

3. Стягнути з ОСОБА_2 відділення Фонду державного майна України по Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 77, ідентифікаційний номер: 13989432) на користь ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівненський завод "Газотрон" (33022, м. Рівне, вул. Гагаріна, 39, ідентифікаційний код: 14314972) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

4. Видати наказ.

Повний текст ухвали підписано 09 лютого 2018 року.

Суддя Войтюк В.Р.