Рішення

від 09.02.2018 по справі 235/6739/17

КРАСНОАРМІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 2-а/235/62/18

Справа № 235/6739/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 лютого 2018 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернулась ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що згідно з повідомленням відповідача від 21.09.2017 року їй, на підставі заяви від 12.09.2017 року, з 08.09.2017 року призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням страхового стажу 24 роки 0 місяців 16 днів, а саме: з 01.09.1974 р. по 28.02.1978 року, з 20.03.1978 р. по 05.09.1980 р., з 01.01.1999 р. по 31.01.2017 р.

Проте, оскільки в трудовій книжці БТ-І № 0491168 від 16.07.1977 року є запис про період роботи в Донецькому пивоб'єднанні з 09.09.1980 року по 31.01.2017 року, але відсутні дані про реорганізацію в АТЗТ Донецький пивоварний завод , до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року без додаткових документів, що підтверджується рішенням відповідача від 18.09.2017 року.

Позивачці також повідомлено відповідачем про те, що вона має право надати додаткові документи до 11.12.2017 року, зокрема, довідку про період роботи в АТЗТ Донецький пивоварний завод з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року, та роз'яснено, що у тому разі, якщо вказані додаткові документи будуть подані у тримісячний строк, то днем звернення вважатиметься день прийняття заяви, а пенсія, призначена за наявними документами, підлягатиме перерахуванню з урахуванням наданих документів з моменту її призначення, що вбачається з письмового повідомлення відповідача.

З трудової книжки вбачається, що 09.09.1980 року позивачка прийнята у Донецьке пивоб'єднання до відділу головного механіка інженером за переводом з Рутченківського пивзаводу (наказ № 163-к від 08.09.1980 р.), а відповідно до штампу в трудовій книжці на сторінці 8 згідно з наказом № 19 від 26.01.1999 року акціонерне товариство закритого типу Донецький пивоварний завод перетворене в сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу. Запис про перейменування підприємства в АТЗТ Донецький пивоварний завод відсутній.

Таким чином, спірним у даному випадку є період роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року на вищевказаному підприємстві. 08.09.1980 року позивачка прийнята до відділу головного механіка інженером з 09.09.1980 року в Донецьке виробниче об'єднання пиво-безалкогольної промисловості, що підтверджується наказом від 08.09.1980 року.

05.10.2017 року відповідачеві була надана довідка № 03/5-51 від 04.10.2017 року, видана ПрАТ ЕФЕС Україна , з якої вбачається, що вона дійсно працювала інженером відділу головного механіка Донецького пивоварного заводу Донецького пивоб'єднання з 09.09.1980 року (наказ № 163-к від 08.09.1980 р.) по 31.01.2017 р. (наказ № 14-к від 19.01.2017 р.), зокрема: прийнята інженером до відділу головного механіка за переводом з Рутченківського пивзаводу з 09.09.1980 року (наказ № 163-к від 08.09.1980 року) та з 01.07.2005 року переведена на посаду інженера з ремонту відділу головного енергетика (наказ № 486-ок від 01.07.2005 р.). Також у цій довідці міститься інформація про хронологію перейменувань ПрАТ ЕФЕС Україна , відповідно до якої, з моменту створення (10.1962 р.) по 1993 р. підприємство мало назву Донецький пивоварний завод ; наказом № 180 від 30.07.1993 року Донецький пивоварний завод перетворений в орендне підприємство Донецький пивоварний завод ; наказом № 2 від 06.05.1994 року орендне підприємство Донецький пивоварний завод перетворене в акціонерне товариство закритого типу (АТЗТ) сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод , а, наказом № 19 від 26.01.1999 року акціонерне товариство закритого типу сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод перетворене в сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі АТЗТ; згідно з наказом № 137 від 11.05.1999 року сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу перетворене в закрите акціонерне товариство сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод ; згідно з наказом № 607 від 04.12.2001 року закрите акціонерне товариство українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод перейменовано в закрите акціонерне товариство САРМАТ ; згідно з наказом № 196 від 22.12.2010 року закрите акціонерне товариство САРМАТ перейменовано в приватне акціонерне товариство МІЛЛЕР БРЕНДЗ Україна , а згідно з наказом № 173 від 05.11.2012 р. приватне акціонерне товариство МІЛЛЕР БРЕНДЗ Україна перейменовано в приватне акціонерне товариство ЕФЕС Україна .

Втім, оригінал довідки № 03/5-51 від 04.10.2017 року, виданої ПрАТ ЕФЕС Україна , був повернутий відповідачем без розгляду, оскільки, з усних пояснень працівників відповідача, така довідка видана в місті Донецьку, про що свідчить відбиток печатки підприємства, яке знаходиться на території, що не підконтрольна українській владі.

Іншої довідки позивачка не має можливості надати, оскільки підприємство дійсно знаходиться в місті Донецьку, яке, на теперішній час, не контролюється органами державної влади і вона не має змоги звернутися до підприємства з письмовим запитом чи будь-яким іншим зверненням, зокрема, за допомогою засобів поштового зв'язку. Письмові заяви безпосередньо на підприємстві від неї не приймаються. Вказана довідка була видана на усне прохання разом з копією свідоцтва про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, з якого вбачається, що 14 січня 1994 року зареєстровано суб'єкт підприємницької діяльності з найменуванням сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу, організаційно-правова форма - акціонерне товариство закритого типу, місцезнаходження: м. Донецьк, проспект Ілліча, 106; ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України 00377457. Підприємство було зареєстровано на підставі розпорядження виконавчого комітету Донецької міської ради народних депутатів від 14.01.1994 року № 32-р.

Такий самий код на теперішній час має і ПрАТ ЕФЕС Україна , що вбачається з печатки підприємства на довідці № 03/5-51 від 04.10.2017 року. Крім цього, з відомостей з інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів та утриманих податків на ім'я позивачки, сформованих 17.10.2017 року за № 0015545 вбачається, що протягом 1998 року, тобто до перетворення в 1999 році АТЗТ Донецький пивоварний завод в сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу, позивачці виплачувався дохід та утримувалися податки під час роботи на підприємстві, код якого 377457, яке на теперішній час має назву ПрАТ ЕФЕС Україна .

Зазначене свідчить про те, що позивачка постійно працювала на одному й тому ж самому підприємстві. Запис про її звільнення у спірний період відсутній.

Копія повернутої без розгляду заяви, копії вищевказаних розпорядження та свідоцтва були надіслані мною відповідачеві 04.12.2017 року разом із заявою про надання інформації щодо розгляду документів, наданих додатково, після призначення пенсії, в якій просила повідомити письмово про те, чи розглядалася довідка №03/5-51 від 04.10.2017 р. та чи була вона врахована, а також про те, чи перераховувалася призначена за наявними документами пенсія, після надання зазначеної довідки? Також в цій заяві просила врахувати зазначене вище свідоцтво.

Втім надана позивачкою повторно, до 11.12.2017 року, довідка разом з доданими до заяви документами так і не врахована.

З рішення від 18.09.2017 року та розпорядження відповідача про призначення пенсії вбачається, що документи і заява про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування подані 12.09.2017 року, пенсію призначено з 08.09.2017 року довічно. Пенсійного віку, а саме, 58 років, позивачка досягла 07.09.2017 року, оскільки народилася 07.09.1959 року, що підтверджується її паспортом.

Як вбачається з довідки № 03/05-51 від 04.10.2017 року про періоди роботи позивачки, підставою видачі такої довідки є архівна особова картка з обліку кадрів за формою П-2, накази з кадрового складу та накази з основної діяльності за 1980-2017 рік. Зазначена довідка містить періоди її роботи, відомості про перейменування підприємства, трудова книжка також містить відомості про періоди роботи, а вищевказаним свідоцтвом підтверджується організаційно-правова форма підприємства, на якому вона працювала у спірний період.

Отже, зазначені документи були подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, а оскільки документи були подані у визначений строк, то пенсія підлягає перегляду відповідачем з дати її призначення. Проте, відповідач не переглянув призначену пенсію.

Позивачка просить суд визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування довідки за вих. № 03/5-51 від 04.10.2017 року, яка видана приватним акціонерним товариством ЕФЕС Україна (ідентифікаційний код 00377457) в м. Донецьку про періоди моєї роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року в АТЗТ Сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу. Визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо перегляду з 08.09.2017 року призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування . Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути з 08.09.2017 року призначену пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки за вих. № 03/5-51 від 04.10.2017 року, яка видана приватним акціонерним товариством ЕФЕС Україна (ідентифікаційний код 00377457) в м. Донецьку про періоди роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року в АТЗТ Сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу. Судові витрати присудити відповідно до КАС України.

Відповідач - Красноармійське об'єднане Управління Пенсійного фонду України Донецької області, у відзиві на адміністративний позов зазначив, що Красноармійський УПФУ позивачці було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

До страхового стажу позивачки не було зараховано період роботи з 09.09.1980 по 31.12.1998 рік, оскільки були відсутні дані про реорганізацію АТЗТ Донецький пивоварний завод .

05.10.2017 року позивачка надала до Управління довідку №03/5-51 від 04.10.2017 року, видану ПрАТ ЕФЕС Україна .

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року №595 та розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 року на непідконтрольній українській владі території органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження.

Законом України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України від 15.04.2014 №1207 визнано особливість діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на тимчасово окупованій території.

Відповідно до зазначеного Закону будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який документ, виданий органами та/або особами, передбаченими ч.З ст. 9 вищезазначеного Закону, є недійсним і не створює правових наслідків. Враховуючи викладене, зазначена довідка не було врахована, оскільки не має юридичної сили.

Відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів 15 грудня 2017 року почала діяти нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно п. 10 ст.1 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03.10.2017 року, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Частиною 1 ст. 12 КАС України передбачено, що адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України,за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг відноситься до справ незначної складності і підлягає розгляду в порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 14.12.2017 року відкрито провадження у справі. 10.01.2018 року ухвалою суду продовжено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України (в редакції Закону України від 3.10.2017р.) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

У Рішенні Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 18.09.2017 року зазначено, що в трудовій книжці БТ-І № 0491168 від 16.07.1977 року є запис про період роботи в Донецькому пивоб'єднанні з 09.09.1980 року по 31.01.2017 року, але відсутні дані про реорганізацію в АТЗТ Донецький пивоварний завод , до страхового стажу не зараховані періоди роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року без додаткових документів (а.с.12).

При цьому відповідачем періоди роботи з 01.01.1999 року по 31.01.2017 року зараховані згідно даних в індивідуальних відомостях про застрахану особу.

Позивачці повідомлено, що вона має право додаткові документи в строк до 11.12.2017р. (а.с.13).

Згідно повідомлення позивачці призначено пенсію з врахуванням страхового стажу 24 роки 0 місяців 16 днів (а.с.14).

Відповідно до трудової книжки БТ-І № 0491168 09.09.1980 року позивачка прийнята у Донецьке пивоб'єднання до відділу головного механіка інженером за переводом з Рутченківського пивзаводу (наказ № 163-к від 08.09.1980 р.). Відповідно до штампу в трудовій книжці на сторінці 8 згідно з наказом № 19 від 26.01.1999 року акціонерне товариство закритого типу Донецький пивоварний завод перетворене в сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу. Запис про перейменування підприємства в АТЗТ Донецький пивоварний завод відсутній (а.с.16-18).

Трудова книжка оформлена належним чином.

Трудова книжка, відповідно до ст. 48 КЗпП України та згідно з п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у них , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року № 637, є основним документом, що підтверджує пільговий стаж роботи працівника.

Згідно зі ст. 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно штампу вхідної кореспонденції 05.10.2017 року відповідачеві була надана довідка № 03/5-51 від 04.10.2017 року, видана ПрАТ ЕФЕС Україна , з якої вбачається, що ОСОБА_1 працювала інженером відділу головного механіка Донецького пивоварного заводу Донецького пивоб'єднання з 09.09.1980 року (наказ № 163-к від 08.09.1980 р.) по 31.01.2017 р. (наказ № 14-к від 19.01.2017 р.), зокрема: прийнята інженером до відділу головного механіка за переводом з Рутченківського пивзаводу з 09.09.1980 року (наказ № 163-к від 08.09.1980 року) та з 01.07.2005 року переведена на посаду інженера з ремонту відділу головного енергетика (наказ № 486-ок від 01.07.2005 р.). Також у цій довідці міститься інформація про хронологію перейменувань ПрАТ ЕФЕС Україна , відповідно до якої, з моменту створення (10.1962 р.) по 1993 р. підприємство мало назву Донецький пивоварний завод ; наказом № 180 від 30.07.1993 року Донецький пивоварний завод перетворений в орендне підприємство Донецький пивоварний завод ; наказом № 2 від 06.05.1994 року орендне підприємство Донецький пивоварний завод перетворене в акціонерне товариство закритого типу (АТЗТ) сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод , наказом № 19 від 26.01.1999 року акціонерне товариство закритого типу сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод перетворене в сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі АТЗТ; згідно з наказом № 137 від 11.05.1999 року сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу перетворене в закрите акціонерне товариство сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод ; згідно з наказом № 607 від 04.12.2001 року закрите акціонерне товариство українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод перейменовано в закрите акціонерне товариство САРМАТ ; згідно з наказом № 196 від 22.12.2010 року закрите акціонерне товариство САРМАТ перейменовано в приватне акціонерне товариство МІЛЛЕР БРЕНДЗ Україна , а згідно з наказом № 173 від 05.11.2012 р. приватне акціонерне товариство МІЛЛЕР БРЕНДЗ Україна перейменовано в приватне акціонерне товариство ЕФЕС Україна (а.с.19-20).

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Згідно з абзацом третім частини першої цієї статті до досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки ІНФОРМАЦІЯ_1 і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року.

Відповідно до п. 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування , затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1) (далі - Порядок) днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви (абзац 1). У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац 3). Якщо поданих документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк пенсії переглядаються з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону (абзац 4).

Підпунктом 2 пункту 2.1 Порядку встановлено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу).

П. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

За змістом пункту 24 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до статті 9 Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню в межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Ч.1 статті 7 цього Закону передбачено, що для громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території, реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на надання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Крім того, відповідно до статті 3 цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Тому посилання відповідача у відзиві на адміністративний позов на даний Закон є помилковим.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туречиини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Місто Донецьк, відповідно до Переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, до розпорядження Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014р. №1085 (в редакції розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 р. № 1276-р) відноситься населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. Проте уточнююча довідку, яку відповідач не прийняв, видана не органом державної влади, а підприємством на якому працювала позивачка.

Суд вважає, що названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, можливо застосувати й до документів, які надавалися позивачкою ОСОБА_1 відповідачеві для призначення пенсії.

Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

При вирішенні заяви позивача про призначення пенсії відповідач повинен був керуватися принципом верховенства права (ст. 6 КАС України), відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; необґрунтовано, упереджено, без дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; не пропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, законні та підлягають задоволенню.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 640 гривень.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2,6-9, 19, 44,77, 241 - 246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, Донецька область, м. Покровськ, пр.-т ШахтобудівниківАДРЕСА_1) до Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 37869345, адреса: 85302, Донецька область, місто Покровськ, вулиця Центральна, 154) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо неврахування довідки за вих. № 03/5-51 від 04.10.2017 року, яка видана приватним акціонерним товариством ЕФЕС Україна (ідентифікаційний код 00377457) в м. Донецьку про періоди роботи ОСОБА_1 з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року в АТЗТ Сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу.

Визнати протиправною бездіяльність Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо перегляду з 08.09.2017 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування .

Зобов'язати Красноармійське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області переглянути з 08.09.2017 року призначену ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з урахуванням довідки за вих. № 03/5-51 від 04.10.2017 року, яка видана приватним акціонерним товариством ЕФЕС Україна (ідентифікаційний код 00377457) в м. Донецьку про періоди роботи з 09.09.1980 року по 31.12.1998 року в АТЗТ Сумісне українсько-американське підприємство Донецький пивоварний завод в формі акціонерного товариства закритого типу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Красноармійського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, код ЄДРПОУ 37869345, на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обовязки, до Донецького апеляційного адміністративного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Повне судове рішення ухвалено 9 лютого 2018 року.

Суддя