Вирок

від 12.02.2018 по справі 159/1383/17

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1383/17

Провадження № 1-кп/159/28/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2018 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області під головуванням

судді -Лесика В.О.,

за участі секретаря - Жукової Ю.В.,

прокурора - Гончара Б.С.,

захисника - Мосійчука А.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засідання в залі суду в м. Ковелі обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016030220000111 від 23 травня 2016 року стосовно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дубно Рівненської області, українця, громадянина України, одруженого, начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 такого, що не має судимості,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.366, ч.3 ст. 368 КК України,

в с т а н о в и в :

органами досудового розслідування ОСОБА_2, обвинуваться в тому, що відповідно до наказу в.о. директора Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 05.08.2016 №105 о/с ОСОБА_2 призначений на посаду начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.

Начальник територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області ОСОБА_3, є службовою особою, яка обіймає постійно в органах державної влади посаду пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій вчинив службовий злочин при наступних обставинах:

Так, 31 серпня 2016 року від імені ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не встановленою особою було подано заяви №99088902 та №99092323 до територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області про видачу посвідчень водія категорії В .

Відповідно до вимог п.п. 1, 16, 17, 18, 22 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, п.п. 1.3, 1.5, 2.3, 2.13 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія , затвердженої наказом МВС від 07.12.2009 № 515 та посадової інструкції, посвідчення водія категорії В видаються особам, які пройшли підготовку водіїв транспортних засобів відповідних категорій, склали в ТСЦ МВС іспити зі знань Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (із змінами) (далі - Правила дорожнього руху), та навичок керування транспортними засобами за кожною з категорій, що відкривається, рішення про видачу особам посвідчень водія приймають працівники ТСЦ МВС.

Проте, ОСОБА_2, достовірно знаючи вищенаведені вимоги законодавства, усвідомлюючи протиправність своїх дій, провів без участі осіб теоретичний і практичний іспити в територіальному сервісному центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, з метою подальшої незаконної видачі посвідчень водія на право керування транспортним засобом категорії В .

Так, 31 серпня 2016 року ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи умисно, реалізовуючи свій злочинний намір на незаконну видачу посвідчень водія на право керування транспортним засобом категорії В , шляхом зловживання службовим становищем, із хибно зрозумілих інтересів по службі вніс до офіційних документів - екзаменаційних карток для проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, завідомо неправдиві відомості шляхом виконання власного підпису про нібито позитивне складання останніми іспитів зі знань Правил дорожнього руху в територіальному сервісному центрі МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, який знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133.

Після чого, 01 вересня 2016 року, ОСОБА_2, достовірно знаючи, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не перебували в територіальному сервісному центрі МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області та іспити зі знань Правил дорожнього руху, з навичок керування транспортними засобами категорії В не здавали та продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір на незаконну видачу посвідчень водія на право керування транспортним засобом категорії В власноручно вніс до офіційних документів- екзаменаційних листів № 99088902 на ім'я ОСОБА_4, № 99092323 на ім'я ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості щодо результатів теоретичних та практичних іспитів у вигляді позитивної оцінки склав та підтвердивши це своїм особистим підписом, що не відповідало дійсності.

В подальшому, ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність, діючи всупереч інтересам служби, достовірно знаючи, що складені в зазначений вище спосіб офіційні документи: екзаменаційні картки для проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 31.08.2016 року та екзаменаційні листи № 99088902 на ім'я ОСОБА_4, № 99092323 на ім'я ОСОБА_5 містять завідомо неправдиві відомості - прийняв незаконне рішення про видачу посвідчень водія на право керування транспортним засобом категорії В НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5, власноручно підтвердивши це своїм особистим підписом в заяві №99088902 від 31.08.2016 року на ім'я ОСОБА_4 та заяві № 99092323 від 31.08.2016 року на ім'я ОСОБА_5, а також екзаменаційних картках водіїв на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Таким чином, ОСОБА_2, являючись начальником територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, тобто будучи службовою особою, яка обіймає постійно в органах державної влади посаду пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, знаходячись в службовому приміщенні територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, з метою незаконної видачі посвідчень водія на право керування транспортним засобом категорії В НОМЕР_2 та НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5, на порушення вимог ст.ст. 8, 61-63 Закону України Про державну службу , п.п. 1, 16, 17, 18, 22 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340, п.п. 1.3, 1.5, 2.3, 2.13 Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія , затвердженої наказом МВС від 07.12.2009 № 515 та посадової інструкції вчинив службове підроблення, а саме:

- 31 серпня 2016 року вніс до офіційних документів - екзаменаційних карток для проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, завідомо неправдиві відомості про нібито позитивне складання останніми іспитів зі знань Правил дорожнього руху та підтвердивши це своїм особистим підписом, що не відповідало дійсності.

- 01 вересня 2016 року вніс до офіційних документів - екзаменаційних листів № 99088902 на ім'я ОСОБА_4, № 99092323 на ім'я ОСОБА_5 завідомо неправдиві відомості щодо результатів теоретичних та практичних іспитів у вигляді позитивної оцінки склав та підтвердивши це своїм особистим підписом, що не відповідало дійсності, чим вчинив внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей, тобто службове підроблення - злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України.

Крім того, будучи начальником територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, тобто службовою особою, яка обіймає постійно в органах державної влади посаду пов'язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, ОСОБА_2, відповідно до вимог ст.ст. 8, 61-63 Закону України Про державну службу та посадової інструкції начальник територіального сервісного центру №0742, був зобов'язаний здійснювати організаційне забезпечення та загальне керівництво центром, розподіляти обов'язки між його працівниками, визначати і забезпечувати виконання покладених на центр завдань, організовувати роботу по недопущенню випадків корупційних діянь з боку співробітників центру, неділові стосунки, проводити перевірку документів поданих на реєстрацію, перереєстрацію, зняття з обліку транспортних засобів, видачі та обміну посвідчень водія, про результати перевірки ставити відповідну відмітку на заяві з особистим підписом та зазначенням дати проведення перевірки, прізвища, посади; організовувати та контролювати роботу щодо прийому працівниками центру документів, передбачених чинним законодавством для проведення реєстрації, перереєстрації, зняття з обліку транспортних засобів, видачі та обміну посвідчень водія; здійснювати контроль за оформленням заяв громадян, формувати та накопичувати справи необхідними документами, які стали підставою для реєстрації, перереєстрації та зняття з обліку транспортних засобів, відповідними підтвердженнями та перевіряти повноту сплати власниками передбачених законодавством податків та зборів, а також керуватися у своїй діяльності Конституцією України, Законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, іншими нормативно правовими актами та забезпечувати їх виконання у територіальному сервісному центрі МВС №0742.

Пунктом 2 Примітки до ст. 368 КК України передбачено, що службовими особами, які займають відповідальне становище, у статтях 368, 368-2, 369 та 382 цього Кодексу є особи, зазначені у пункті 1 примітки до статті 364 цього Кодексу, посади яких згідно із статтею 6 Закону України "Про державну службу" належать до категорії "Б", судді, прокурори і слідчі, а також інші, крім зазначених у пункті 3 примітки до цієї статті, керівники і заступники керівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць, тобто ОСОБА_2 перебуваючи на посаді начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області являвся службовою особою, яка займає відповідальне становище.

Так, ОСОБА_3, обіймаючи посаду начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, вирішив використати надану йому владу та службове становище, з метою одержання неправомірної вигоди від ряду громадян України.

10 серпня 2016 року біля 11:06 год. до службового кабінету начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області ОСОБА_2 зайшла громадянка України ОСОБА_6 та звернулася до останнього із питанням щодо державної реєстрації транспортного засобу марки Тойота моделі РАВ 4 та можливістю присвоєння номерного знаку із комбінацією цифр 3303 .

В подальшому, 10 серпня 2016 року біля 12:21 год. ОСОБА_2, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, діючи умисно, з корисливого мотиву, реалізовуючи свій злочинний намір на вимагання та одержання неправомірної вигоди поставив за вимогу громадянці ОСОБА_6, про необхідність йому надання неправомірної вигоди за присвоєння державного номерного знаку із комбінацією цифр 3303 при державній реєстрації транспортного засобу марки Тойота моделі РАВ 4

Після чого, ОСОБА_6 будучи постановленого в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_2 неправомірної вигоди, унеможливить присвоєння державного номерного знаку із комбінацією цифр 3303 при державній реєстрації вищевказаного транспортного засобу була змушена погодитись на висунуту протиправну вимогу ОСОБА_2

Виконуючи зазначені вище незаконні вимоги ОСОБА_2, 10 серпня 2016 року біля 12:22 год., ОСОБА_6, перебуваючи у службовому кабінеті начальника територіального сервісного центру МВС №0742 (ОСОБА_2.) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, діючи за вказівками останнього, передала, а ОСОБА_2 одержав в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 100 доларів США, за сприяння у присвоєнні державного номерного знаку із комбінацією цифр 3303 при державній реєстрації транспортного засобу марки Тойота моделі РАВ 4 .

Поряд з цим, 17 серпня 2016 року біля 12:15 год. до службового кабінету начальника територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області ОСОБА_2 зайшла громадянка України ОСОБА_7 та звернулася до останнього із питанням щодо заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Фольсваген Пассат реєстраційний номер НОМЕР_1.

В подальшому, 17 серпня 2016 року біля 12:57 год. ОСОБА_2, перебуваючи в своєму службовому кабінеті, діючи повторно, з корисливого мотиву, маючи намір незаконно збагати своє матеріальне становище в такий спосіб, одержав від громадянки ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 200 гривень за сприяння щодо заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки Фольксваген Пасат реєстраційний номер НОМЕР_1.

Крім цього, впродовж липня - вересня 2016 року ОСОБА_2, діючи всупереч своїх службових обов'язків, з корисливих мотивів, маючи умисел на безпідставне та незаконне одержання неправомірної вигоди, створював умови для вимагання та подальшого одержання від ОСОБА_8 неправомірної вигоди у розмірі 2500 гривень за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації двох транспортних засобів.

Так, ОСОБА_2, будучи начальником територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області, з метою незаконного збагачення, попередньо висунув ОСОБА_8 незаконну вимогу про необхідність передачі йому неправомірної вигоди в сумі 2500 гривень, за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації двох транспортних засобів.

ОСОБА_8, будучи постановленим в умови, за яких відмова від надання ОСОБА_2 неправомірної вигоди зашкодить його законним правам та інтересам та унеможливить швидку процедуру перереєстрації двох транспортних засобів, був змушений погодитись на вищевказані протиправні вимоги ОСОБА_2

Виконуючи зазначені вище незаконні вимоги ОСОБА_2, 14 вересня 2016 року близько 16.00 год., ОСОБА_8, перебуваючи у службовому кабінеті начальника територіального сервісного центру МВС №0742 (ОСОБА_2.) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, діючи за вказівками останнього, передав, а ОСОБА_2, повторно одержав в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 2500 гривень, за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації двох транспортних засобів.

Того ж дня одержана ОСОБА_2 від ОСОБА_8 неправомірна вигода в розмірі 2500 грн. була виявлена та вилучена під час обшуку службового кабінету ОСОБА_2, а останнього у подальшому було затримано.

Таким чином, начальник територіального сервісного центру МВС №0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області ОСОБА_2, являючись службовою особою, яка займає відповідальне становище, постійно обіймаючи в органі державної влади посаду, пов'язану із здійсненням функції представника влади, на порушення вимог ст.ст. 8, 61-63 Закону України Про державну службу та посадової інструкції, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, з використанням наданої йому влади та службового становища, одержав від наступних громадян неправомірну вигоду, а саме:

- 10 серпня 2016 року біля 12:22 год., перебуваючи у службовому кабінеті начальника територіального сервісного центру МВС №0742 (ОСОБА_2.) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, одержав від громадянки ОСОБА_6 в якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 100 доларів США, поєднаного з вимаганням, за сприяння у присвоєнні державного номерного знаку із комбінацією цифр 3303 при державній реєстрації транспортного засобу марки Тойота моделі РАВ 4 ;

- 17 серпня 2016 року біля 12:57 год. перебуваючи в службовому кабінеті, начальника територіального сервісного центру МВС №0742 (ОСОБА_2.) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, діючи повторно, одержав від громадянки ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 200 гривень, за сприяння щодо заміни свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу марки фольсваген Пассат реєстраційний номер НОМЕР_1;

- 14 вересня 2016 року біля 16:00 год. перебуваючи в службовому кабінеті, начальника територіального сервісного центру МВС №0742 (ОСОБА_2.) за адресою: Волинська обл., м. Ковель, вул. Володимирська, 133, діючи повторно, одержав від громадянина ОСОБА_8 неправомірну вигоду в розмірі 2500 гривень, поєднаного із вимаганням, за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації двох транспортних засобів, чим вчинив одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене повторно, поєднано із вимаганням, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Отже, дії обвинуваченого ОСОБА_2 органами досудового розслідуванні кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України та ч.3 ст.368 КК України, тобто внесення службовою особою до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей і одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах того, хто дає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади, вчинене повторно та поєднане з вимаганням.

Так, під час судового розгляду стороною обвинувачення на підтвердженні винуватості ОСОБА_2 у скоєнні інкримінованих йому злочинах надано суду наступні письмові докази (документи і т.п.).

І.По епізоду службового підроблення

Відповідно до Витягу з ЄРДР відомості про скоєння службового підроблення ОСОБА_2 внесені 31.03.2017 року.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 по даному епізоду, не заперечував своїх підписів в цих документах як посадова особа сервісного центру. Він також показав, що документи готує, перевіряє визначена особа - паспортист, іспити проводять члени комісії, а він як голова цієї комісії проставляє свої підписи як посадова особа. Таких осіб, як ОСОБА_5 та ОСОБА_4 він не знає. Вважає, свої дії правомірними і такими, що не суперечать законодавству.

По даному епізоду в провину обвинуваченому ОСОБА_2 ставляться наступні обставини:

31 серпня 2016 року внесення до екзаменаційних карток на проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_4 та ОСОБА_5, завідомо неправдивих відомостей шляхом виконання власного підпису про складання іспиту;

- 01 вересня 2016 року власноручне внесення до офіційних документів -екзаменаційних листів №99088902 на ім'я ОСОБА_4, №99092323 на ім'я ОСОБА_5, завідомо неправдивих відомостей у вигляді позитивної оцінки склав та підтвердження це своїм особистим підписом;

- після вказаних дій прийняв незаконне рішення про видачу посвідчення водія на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 власноручно підтвердивши це своїм особистим підписом в заявах та екзаменаційних картках цих водіїв.

Зазначені дії обвинуваченого ОСОБА_2 орган досудового розслідування обґрунтовує такими доказами:

- - клопотання про надання дозволу на тимчасовий доступ до речей і документів та їх вилучення від 04.11.2016 року та відповідна ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 15.11.2016 року, відповідно до якої надано дозвіл на тимчасовий доступ до документів , що стосується даного кримінального провадження, а саме :

-заяву №99092323 від ОСОБА_5;

-екзаменаційний лист №99092323 на ім'я ОСОБА_5;

-результати перевірки з підписами НАІС ДАІ МВС;

-екзаменаційна картка для проведення усного теоретичного іспиту;

-заяву №99088902 від ОСОБА_4 про прохання оформлення та видачу посвідчення водія категорії В ;

-екзаменаційний лист №99088902 на ім'я ОСОБА_4;

-результати перевірки по ОСОБА_4 з бази НАІС ДАІ МВС України;

-екзаменаційна картка для проведення усного теоретичного іспиту ОСОБА_4,

-висновок судової -почеркознавчої експертизи від 17.02.2017 року у відповідності до якого :

1)Підписи виконанні від імені ОСОБА_2 в графі дані перевірив та Голова комісії в екзаменаційних картках ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виконанні ним.

2)Підписи від імені ОСОБА_2 в графах рішення працівника центру , підпис працівника центру та підпис посадової особи заяви №99092323 від 31.08.2016 року виконані обвинуваченим.

3)Підписи від імені ОСОБА_2 в графі підпис члена комісії екзаменаційного картки для проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_5, в графах рішення працівника центру , проведено перевірку з базами даних , підпис посадової особи , заяви № №99088902 від 31.08.2016 року, виконанні ОСОБА_2 Ним же виконанні підписи в графі підпис члена комісії екзаменаційної картки для проведення усного теоретичного іспиту на ім'я ОСОБА_4

Цим же висновком підтверджено підписи від імені ОСОБА_5 в графах підпис особи що складала іспит , зразок особистого підпису та з внесенням до заяви інформацією ознайомлений , заяви від 31.08.2016 року виконанні не ОСОБА_5, а іншою особою.

Щодо підписів від імені ОСОБА_4 експертом зазначено про неможливість надання висновку.

ІІ. По епізодах отримання неправомірної вигоди

Відповідно до Витягів з ЄРДР від 23.05.2016 року службові особи Регіонального центру МВС у Волинській області, у тому числі директор ТСЦ м.Ковеля ОСОБА_2, організували протиправну схему систематичного отримання неправомірної вигоди від невстановлених фізичних осіб за прискоренням видачі документів державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів,видачі посвідчень водія, тощо.

Згідно іншого Витягу з ЄРДР (дата внесення 23.05.2016 року) ОСОБА_2, як начальник Територіального сервісного центру 0742 м.Ковеля, 14.09.2016 року одержав неправомірну вигоду в сумі 2500 грн.

В обґрунтування винуватості сторона обвинувачення посилається на наступні докази:

- на Постанову прокурора від 04 серпня 2016 року про проведення негласної слідчої (розшукової) дії у вигляді контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та інших негласних слідчих (розшукових) дій;

- клопотання слідчому судді Апеляційного суду Тернопільської області від 04 серпня 2016 року про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у вигляді спостереження за особами ауді-відео контролю особи, зняття інформації і т.п., у якому зазначено ОСОБА_2, як директора територіального сервісного центру м.Ковеля;

- ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 04.08.2016 року про надання дозволу військовому прокурору на проведення відносно директора територіального сервісного центру 0742 м.Ковеля ОСОБА_2 (зазначена ухвала розсекречена 02.02.2018 року та приєднана стороною обвинувачення до матеріалів кримінального провадження в останьому судовому засіданні);

- заяву ОСОБА_8 від 09.09.2016 року про притягнення до кримінальної відповідальності обвинуваченого, який вимагає у нього 2500 грн., як неправомірну вигоду за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації транспортного засобу, адресовану начальнику УЗЕ у Волинській області;

- протокол огляду, ідентифікації помічених грошових коштів від 14.09.2016 року, згідно з яким були оглянуті грошові кошти в сумі 2500 грн. добровільно наданих ОСОБА_8, купюрами номіналом по 500 грн. та 200 грн.,які були ідентифіковані, оброблені спеціальним засобом та передані ОСОБА_8;

- протоколом за результатами проведення ауді-відеоконтролю особи від 19.09.2016 року з якого слідує, що 14.09.2016 року о 16 год.24 хв. ОСОБА_8. перебуваючи в службовому кабінеті обвинуваченого ОСОБА_2 діставши гаманець, витягнув гроші та поклав їх в папку з документами, що знаходилась на робочому столі ОСОБА_2, при цьому зафіксована розмова:

…- ОСОБА_8: Я, тут поклав дві з половиною за те, що Ви газ зробили. Людина завтра підійде !

…- ОСОБА_2: Що, що?

…- ОСОБА_8: Я туди поклав дві з половиною, щоб людина завтра прийшла і їй газ зробили! .

Вказані обставини підтверджені відтвореним в ході судового розгляду аудіо-відео записом.

- інший протокол за результатами аудіо-відеоконтролю особи від 19.09.2016 року у відповідності з яким після виходу ОСОБА_8 з кабінету обвинуваченого ОСОБА_2 останній залишив його на деякий час ( в кабінет у відсутності його ніхто не заходив), повернувшись ОСОБА_2 у супроводі іншої особи, сівши за стіл, взяв предмет з папки на столі, перераховуючи їх зупинився та дивився на свої руки. Тоді взяв листок паперу склав його та поклав туди предмет, після чого передав його іншій особі ,яка в свою чергу цей згорток поклала в задню кишеню штанів.

В ході перегляду аудіо-відеозапису зафіксовані також розмова між ОСОБА_2 та іншою особою, з якого слідує, що обвинувачений показує предмет особі, яка підійшовши ближче запитала : Що там? .. ОСОБА_2:. у відповідь: Це,навєрно,ультрік .

- протокол за результатами контролю за вчиненням злочину від 20 вересня 2016 року на виконання постанови прокурора від 04.08.2016 року про проведення негласної слідчої дії-контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту в рамках цього кримінального провадження, проведено огляд, ідентифікацію грошових купюр на суму 2500 грн. їх оброблення спеціальним засобом та вручено ОСОБА_8 для передачі ОСОБА_2 Цим же протоколом доводиться факт передачі коштів та затримання обвинуваченого у його службовому кабінеті в якому знаходиться інша особа.

В ході проведення обшуку предмет неправомірної вигоди в сумі 2500 грн. було видано іншою особою, яка назвала себе ОСОБА_9. Кошти були ідентифіковані шляхом порівняння серій та номерів купюр які збіглись з коштами переданих ОСОБА_8, а також на них видимі люмистеруючі плями рожевого кольору,які при звичайному освітленні не видимі;

- протокол за результатами проведення аудіо-відеоконтролю місця від 07 листопада 2016 року на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 04 серпня 2016 року про надання дозволу негласної слідчої (розшукової) дії - аудіо-відеоконтроль місця в якому відображені події, що мали місце 10 серпня 2016 року на робочому місці обвинуваченого, а саме розмову ОСОБА_6 та обвинуваченого, а також зафіксовано, як ОСОБА_6 діставала з сумочки гроші та кладе їх на стіл перед ОСОБА_2, а останній забирає та кладе їх під стіл.

Цим же протоколом підтверджено зустріч ОСОБА_7 їх розмова про технічний паспорт і здачу іспитів сином в майбутньому, а також факт передачі грошей і додаткова розмова мовою оригіналу, а саме:

…12 год.57 хв. - ОСОБА_7 передає гроші ОСОБА_2

…- ОСОБА_2: Та ну, що ти!

…- ОСОБА_7: Спасібо, ще мені до Вас не раз! .

-протоколом обшуку від 19.09.2016 року санкціонованого ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 13.09.2016 року встановлене наступне:

-ОСОБА_2 повідомив після ознайомлення з ухвалою слідчого судді, що грошових коштів, речей предметів та документів у нього не має;

-в кабінеті ОСОБА_2 під час обшуку знаходилась особа чоловічої статті, яка назвала себе ОСОБА_9, який на вимогу працівника правоохоронного органу дістав із задньої кишені штанів згорток паперу білого кольору, в якому знаходились грошові кошти в сумі 2500 грн., які раніше були ідентифіковані та передані ОСОБА_10, для подальшої передачі обвинуваченому ОСОБА_2, повідомивши, що ці кошти знайшов в лісопосадці біля сервісного центру;

-за клопотанням слідчого від 15.09.2016 року, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2016 року накладено арешт на все вилучене майно, предмети та кошти у тому числі на ідентифіковані 2500 грн.;

-висновком №4585 криміналістичної експертизи спеціальних кримінальних хімічних речовин за матеріалами кримінального провадження від 30.09.2016 року у відповідності з яким на поверхні банкнот номіналом 500 грн. з серійним номером: СЖ6456527; ВГ8312736; МВ1007713 та номіналом 200 грн. з серійним номером:ВЗ3165600; КА9471979; КГ1062204; ЄД5236341; ЕШ5985892 (в сумі 2500 гривень), які вилучені у службовому кабінеті начальника ТСЦ 0742 ОСОБА_2 у ОСОБА_9 є нашарування спецхімречовини, яка має спільну родову належність із наданим зразком спеціальної хімічної речовини Світлячок , а на поверхні дисків із змивами з правої та лівої руки ОСОБА_2 та поверхні гумових рукавичок, в яких проводились ці змивання, нашарувань спеціальних хімічних речовин не виявлено;

-висновок криміналістичної експертизи друкарських форм за матеріалами кримінального провадження, яким встановлено, що банкноти в загальній сумі 2500 грн. виготовленні способом, який використовувався при виробництві аналогічних банкнот, що випускались Національним Банком України;

-особову картку на ОСОБА_2;

-трудову книжку останнього;

-наказ про прийняття на роботу ;

-Положення про Територіальний сервісний центр 0742 РСЦ МВС у Волинській області;

-Посадову Інструкцію начальника Територіального сервісного центру 0742 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області.

Заслухавши показання свідків, обвинуваченого, дослідивши в ході судового розгляду наведені вище докази, надані стороною обвинувачення в підтвердження винуватості ОСОБА_2, відтворивши ауді-відео записи розмов та дії останнього, проведених в ході досудового розслідування, заслухавши з цього приводу думки, зауваження та заперечення, а також розглянувши та перевіривши доводи сторони захисту, викладенні в поданих до суду клопотаннях про недопустимість ряду доказів, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим, зокрема, повинно бути ухвалене згідно норм матеріального та процесуального права, на підставі обєктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК України з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно ст.368 КПК України, суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення та чи винен обвинувачений у його вчиненні.

Обов'язок доказування винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення за змістом ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених КПК випадках на потерпілого.

Відповідно до ст.373 КПК України, у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення - ухвалюється виправдувальний вирок.

У разі визнання особи виправданою, у мотивувальній частині вироку відповідно до ст.374 КПК України зазначаються: формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Виходячи зі змісту та вимог наведеного законодавства, суд приходить до однозначно висновку про недоведеність пред'явленого ОСОБА_2, обвинувачення, частково невірну кваліфікацію дій останнього та порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, що призвело до визнання судом ряду доказів недопустимими.

Такий висновком суду виходить за наступних критеріїв:

І.Щодо доведеності пред'явленого обвинувачення за ч.3 ст.368 та ч.1 ст.366 КК України.

Із наданих в судовому засіданні показань ОСОБА_5 за ч.1 ст.366 КК України слідує, що він ніяких документів в ТСЦ не підписував та іспиту не складав.

Даючи аналіз наведених вище доказам (ч.1 ст.366 КК України), суд враховує також вимоги Інструкції про порядок приймання іспитів для отримання права керування транспортними засобами та видачі посвідчень водія затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ із змінами внесеними від 27.04.2016 року у відповідності з якою після проведення перевірок поданих документів та внесення відомостей до заяв особами видаються екзаменаційні листи , з якими особи направляються на складання іспитів для отримання посвідчення водія. Паспорт, медична довідка,документи про зміну особистих даних повертається власнику (п.2.12 розділу ІІ ).

Іспити зі знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами відповідних категорій приймаються екзаменаційними комісіями ТСЦ МВС.

При цьому, екзаменаційна комісія з приймання іспитів зі знань Правил дорожнього руху та навичок керування транспортними засобами відповідних категорій повинна складатися не менше ніж з трьох осіб (п.2.13, п.2.14 розділу ІІ Інструкції ).

Цією ж Інструкцією визначено,що іспити приймаються одночасно від кількох осіб, число яких залежить від площі і обладнання приміщення. Результат теоретичного іспиту проставляється екзаменатором в екзаменаційному листі та завіряється підписами двох членів екзаменаційної комісії (п.2.17 розділу ІІ Інструкції ).

Із долучених в судовому засіданні документів, а саме:

- екзаменаційних листів №99088902 на ім'я ОСОБА_4, та №99092323 на ім'я ОСОБА_5, після графи склав наявні підписи екзаменатора (в графі працівник ), однак ці підписи не були предметом експертного дослідження, що позбавляє можливості цей підпис ідентифікувати та категорично ствердити, що він належить саме обвинуваченому.

Отже, наданими матеріалами кримінального провадження не спростовано твердження обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність в його діях - внесення в офіційні документи завідомо неправдивих відомостей.

Суд, зазначає, що злочин, передбачений ч.1 ст.366 КК України може бути вчинено лише з прямим умислом, тобто обвинувачений повинен усвідомлювати суспільно-небезпечний характер свого діяння,передбачати його суспільні небезпечні наслідки та бажати їх настання.

Із досліджених в судовому засіданні наданих стороною обвинувачення доказів по даному епізоду, не можна зробити категоричний висновок про винуватість обвинуваченого, навіть без врахування допущених порушень норм Кримінально-процесуального Кодексу при досудовому розслідуванні,які викладені нижче.

Що стосується по епізодах за ч.3 ст.368 КК України, обвинувачений ОСОБА_2, у ході судового розгляду показав, що ніякої неправомірної вигоди від ОСОБА_8, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, не отримував. Коштів які, як зазначає сторона обвинувачення у нього не виявлені, у тому числі і не виявлено слідів спецречовин на руках та одязі. На його переконання дії пов'язані з ОСОБА_8 були спровоковані працівниками УЗЕ у Волинській області, так як раніше вони (хто саме не пригадує) звертались до нього та просили допомоги одній особі у вирішенні якихось питань, пов'язаних з його роботою. Через деякий час з'явився ОСОБА_8, з яким він ніколи не спілкувався та відносин не підтримував. Свій номер телефону він написав саме працівнику УЗЕ у Волинській області. Вважає, такі дії незаконними, а ОСОБА_8, як особу яка була використана вказаними працівниками.

Будучи допитаним у ході судового розгляду свідок ОСОБА_8 показав, що наскільки пригадує з обвинуваченим познайомився десь в серпні-вересні 2016 року коли зайшов до його кабінету з проханням посприяти в отриманні посвідчення водія для знайомої дівчини. Тоді ж ОСОБА_2 на аркуші паперу власноручно записав свій номер мобільного телефону, який він пізніше передав в слідчі органи. Через деякий час він зателефонував обвинуваченому та запитав чи той зможе провести відповідну реєстрацію двох транспортних засобів, які наскільки він пригадує, були переобладнанні на газове пальне. Тоді, ж обвинувачений повідомив, що таку перереєстрацію можливо провести, однак потрібно сплатити крім офіційних платежів додатково 2400-2500 грн. Свідок ствердив, що ця сума була озвучена обвинуваченим в телефонному режимі, а можливо при зустрічі в коридорі сервісного центру. Тоді він зрозумів неправомірність дій остатнього та вирішив звернутись в правоохоронні органи з заявою. Останні запропонували йому для вирішення неправомірної вигоди використати власні кошти в сумі 2500 грн. на що він погодився. Тоді ці кошти були описані та оброблені відповідною речовиною при свідках, після чого йому було запропоновано слідувати в м.Ковель та домовлятись про зустріч з обвинуваченим. Приїхавши на місце, зайшов до кабінету ОСОБА_2, передав йому документи на транспортні засоби, які після огляду обвинуваченим були повернуті йому для працівниці центру, яку той назвав. Отримавши від останньої квитанції на оплату послуг та сплативши в одному із банківських відділень він повернувся до сервісного центру. Приблизно о 16-17 год. зайшов до кабінету обвинуваченого, який передав йому оформленні документи на транспортні засоби, а він в свою чергу поклав на стіл обумовлену раніше суму коштів 2400-2500 грн., після чого вийшов з кабінету.

Свідок ОСОБА_9 показав, що біля 16 год.00 хв. 14 вересня 2016 року під'їхав до сервісного центру в м.Ковелі та у зв'язку із природніми потребами зайшов до лісосмуги, що знаходиться поряд з центром де випадково знайшов на землі згорток паперу у якому знаходились грошові кошти, піднявши його заховав в задню кишеню штанів. Після чого зайшов до кабінету ОСОБА_2 де розмовляв з ним приблизно 10-15 хв. про реєстрацію чи перереєстрацію транспортних засобів. В цей час, в кабінет начальника увірвались працівники правоохоронних органів у тому числі в масках та проводили обшук в приміщенні сервісного центру. В ході обшуку було оглянуто його та вилучено згорток з грошима,якого він знайшов. Ствердив, що не був очевидцем передачі хабара обвинуваченому та більше про обставини справи пояснити нічого не може.

Свідок ОСОБА_7 показала, що більше двох років тому назад познайомилася з обвинуваченим по справі та перебували з ним в хороших стосунках. Орієнтовно в серпні 2016 року з метою отримати нового технічного паспорта на автомобіль марки Фольксваген-Пассат приїхала до сервісного центру м.Ковеля, зайшовши до кабінету ОСОБА_2, так як інших працівників центру вона не знала. На пропозицію останнього вона в іншому кабінеті отримала документи на оплату послуг,а після оформлення документів, отримала у кабінеті видачі документів технічний паспорт на вказаний автомобіль. Після цього зайшла в кабінет до обвинуваченого та передала йому 200 грн., як знайомій особі і як подяку. Заперечила факт передання грошових коштів в якості хабара чи неправомірної вигоди,ствердивши що передала кошти із власної ініціативи, таким чином подякувала за зроблене.

Свідок ОСОБА_6 показала, що працює в страховій компанії м.Луцька. Знайома по роду своєї діяльності з обвинуваченим ОСОБА_2 та перебуває в хороших з ним стосункам. Пригадує, що в серпні 2016 року на прохання своєї подруги на прізвище Малай , приїзджала в м.Ковель з метою зареєструвати автомобіль марки Тойота , який був придбаний за кредитні кошти. Пам'ятає також, що після реєстрації автомобіля було отримано д.н.з.3303. Категорично ствердила, що в своєму житті хабара чи неправомірну вигоду (грошові кошти у тому числі обвинуваченому ОСОБА_2 не передавала, оскільки передавати їх було не потрібно. Що стосується можливості передачі грошових коштів, як подяку в сумі, що становить 100 доларів США, не пригадує.

Даючи аналіз зазначеним показанням свідків,іншим доказам що були предметом дослідження в судовому засіданні по даних епізодах,суд вважає зайвою кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_2 за такою кваліфікуючою ознакою як вимагання, оскільки правильне визначення меж вимагання неправомірної вигоди полягає через зміст прав та інтересів особи (їх законність чи незаконність), можливість реалізації (захисту) цих прав та інтересів за допомогою неправомірної вигоди, а також через спрямованість погроз службової особи на заподіяння шкоди та законним інтересам хабародавця. Найбільш значущою ознакою вимагання є те, що примушування до неправомірної вигоди може бути вчинено тільки за допомогою погрози заподіяння шкоди право охоронюваним, законним інтересам особи. При цьому під законними інтересами слід розуміти інтереси, які забезпечуються нормами закону (до яких можна застосувати нормативний критерій), а також ті, що не суперечать чинному законодавству.

Крім того, суд зазначає, що згідно з роз'ясненнями, які містяться в Рішені Конституційного суду України від 01.12.2004 року №18-рп/2004, незаконний інтерес на відміну від правоохоронюваного, не захищається ні законом, ні правом і не повинен задовольнятися чи забезпечуватись ним. (Постанова Судової палати у кримінальних справах ВСУ від 12.12.2013 року та 26.12.2013 року).

ІІ. Щодо підслідності інкримінованих злочинів.

Визначаючи у ст.216 КПК родову підслідність злочинів для органів досудового розслідування, законодавець на національному рівні здійснив розподіл передбачених кримінальним процесуальним законодавством повноважень між цими органами.

Проведення досудового розслідування кримінального провадження органом, до компетенції якого згідно із процесуальним законодавством не віднесено його здійснення, порушує загальні засади законності здійснення кримінального провадження, закріплені у ст.9 КПК.

Як вбачається з матеріалів справи досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо обвинуваченого проводилось слідчими військової прокуратури, хоча злочин було виявлено національною поліцією.

23.05.2016 року військовий прокурор Луцького гарнізону доручив проведення досудового розслідування слідчому військової прокуратури Луцького гарнізону Пушкарчуку С.В. (т.2, а.с.3)

13.09.2016 року постановою т.в.о. начальника слідчого відділу слідчого управління військової прокуратури Західного регіону України здійснення досудового розслідування передоручено слідчим слідчого управління Західного регіону ( м.Львів).

16.09.2016 року склад слідчої групи в черговий раз змінено.

25.11.2016 року постановою прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення у кримінальних провадженнях слідчого відділу військової прокуратури Західного регіону підслідність кримінального провадження знову визначена за військовою прокуратурою Луцького гарнізону ( т.2, а.с.23)

27.03.2017 року постановою заступника Генерального прокурора - Головним військовим прокурором Матіосом А.В. підслідність цього кримінального провадження визначена за військовою прокуратурою Луцького гарнізону з мотивів розповсюдження юрисдикції прокуратури на територію розташування місця вчинення злочину. ( а.с.24,т.2)

Після допиту підозрюваного ОСОБА_2 слідчим військової прокуратури Луцького гарнізону складено обвинувальний акт, який 31.03.2017 затверджений військовим прокурором Луцького гарнізону (а.с.3, т.1)

Отже, в матеріалах кримінального провадження відсутня передбачена кримінальним процесуальним законодавством постанова керівника прокуратури про визначення підслідності, а постанова заступника Генерального прокурора Матіоса А.В. від 27.03.2017 не є тим процесуальним документом, яким визначена підсудність справи між органами Національної поліції та прокуратури, а лише фактично підтвердила передачу справи по територіальності.

Так, згідно ст..131-1 Конституції України прокуратура не є органом досудового розслідування. Відповідно до п.9 Перехідних положень Конституції України прокуратура продовжує виконувати функції досудового розслідування до початку функціонування органів, яким законом будуть передані відповідні функції.

Відповідно до п.4 Перехідних положень Закону України Про прокуратуру , аб.2 п.1 Прикінцевих положень Кримінального процесуального кодексу України слідчі прокуратури зберігали право розслідувати лише злочини, віднесені до підслідності Державного бюро розслідувань України до створення останнього.

Відповідно до ч.4 ст.216 КПК до підслідності Державного бюро розслідувань віднесено розслідування злочинів, вчинених Президентом України, повноваження якого припинено, Прем'єр-міністром України, членом Кабінету Міністрів України, першим заступником та заступником міністра, членом Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Антимонопольного комітету України, Головою Державного комітету телебачення і радіомовлення України, Головою Фонду державного майна України, його першим заступником та заступником, членом Центральної виборчої комісії, народним депутатом України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Директором Національного антикорупційного бюро України, Генеральним прокурором, його першим заступником та заступником, Головою Національного банку України, його першим заступником та заступником, Секретарем Ради національної безпеки і оборони України, його першим заступником та заступником, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, його першим заступником та заступником, радником або помічником Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, суддею, працівником правоохоронного органу , особою, посада якої належить до категорії "А", крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті; вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, крім випадків, коли досудове розслідування цих злочинів віднесено до підслідності детективів підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України згідно з частиною п'ятою цієї статті; проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини), крім злочинів, передбачених статтею 422 Кримінального кодексу України.

Сторона обвинувачення мотивувала право слідчих прокуратури розслідувати інкриміновані обвинуваченому ОСОБА_2 злочини приналежністю останнього до категорії працівників правоохоронного органу,а також на визначення підслідності заступником Генерального прокурора, що на переконання суду є невірним.

Окрім того, необхідно звернути увагу на те, що підслідність військової прокуратури, що входить до структури прокуратури України, викладена в Наказі Генеральної прокуратури Про особливості функціонування військових прокурорів від 29 серпня 2014 року ( із подальшими змінами). Відповідно до розділу 7 Наказу, слідчі військових прокуратур здійснюють досудове розслідування у справах, які стосуються вчинення військових злочинів, а також кримінальних правопорушень, вчинених військовослужбовцями правоохоронних органів.

Інкримінований ОСОБА_2 злочин не відноситься до переліку таких злочинів.

Цим же Наказом відповідно до п.15 військовим прокурорам усіх рівнів у разі виявлення за наслідками здійснення наглядової перевірки кримінального правопорушення у воєнній сфері, не підслідного слідчим прокуратури, або надходження заяв та повідомлень про такі кримінальні правопорушення організовувати внесення відомостей про них до Єдиного реєстру досудових розслідувань, після чого з дотриманням правил підслідності скеровувати кримінальне провадження до органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення, про що інформувати територіального прокурора.

Таким чином, після внесення 23.05.2016 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомостей про злочин щодо посадових осіб регіонального центру МВС у Волинській області прокурор Луцького гарнізону Західного регіону України (а.с.18,5-13) зобов'язаний був передати матеріали до слідчих органів Національної поліції, як того вимагає ст.214 КПК :

Згідно ч.4, 7 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Якщо відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені прокурором, він зобов'язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

Подальша зміна підслідності могла відбуватись лише в порядку , визначеному ч.5 ст.36 КПК, яка передбачає, що Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. Забороняється доручати здійснення досудового розслідування кримінального правопорушення, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, іншому органу досудового розслідування.

Отже, досліджена в судовому засіданні Постанова заступника Генерального прокурора винесена органами фактичного по завершенні досудового розслідування (постанова 27.03.2017 року, обвинувальний акт 31.03.2017 року) не є постановою в розумінні ч.5 ст.36 КПК України.

ІІІ. Щодо працівника правоохоронного органу.

Суд вважає, що від вирішення питання про приналежність обвинуваченого ОСОБА_2 до категорії осіб працівник правоохоронного органу залежить вирішення питання про допустимість отриманих слідчим військової прокуратури на підставі ухвали слідчого суді Апеляційного суду Тернопільської області від 04.08.2016 року доказів в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій та визначення суду уповноваженого давати дозвіль на втручання у приватне життя особи.

Чинне законодавство України не дає чіткого визначення дефініції правоохоронна система, правоохоронні органи, правоохоронна діяльність. Законодавчо не закріплений вичерпний перелік правоохоронних органів. У різних законодавчих актах поняття та перелік правоохоронних органів визначається по-різному.

Так, термін "правоохоронні органи" згадується у Законах України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" (ст. 2), "Про державну таємницю" (ст. 3), "Про захист суспільної моралі" (ст. 15), "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психо- тропних речовин і прекурсорів та зловживання ними" (ст. 7), "Про контррозвідувальну діяльність" (ст. 5), "Про основи національної безпеки України" (ст. 1, 8, 9), "Про участь громадян в охороні громадського порядку та державного кордону" (ст. 4).

Зокрема, у ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів" наведено визначення :

правоохоронні органи - це органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Водночас у ст..1 Закону України "Про основи національної безпеки України" правоохоронні органи - це органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій.

При такій розбіжності правового визначення суд керується принципом верховенства права (ст..8 КПК) та враховує практику Європейського суду з прав людини.

Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог якості закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог якості закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі Михайлюк та Петров проти України (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine, заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі Полторацький проти України (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155).

З огляду на наведене суд вважає необхідним скористатись критеріями, визначеними для правоохоронного органу в Основному Законі України.

У ст.17 Конституції України передбачено, що забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.

Вказане положення Конституції України вимагає створення правоохоронного органу законом та задля забезпечення державної безпеки.

Відповідно до рішення Конституційного суду України №10-рп/2012 від 18.04.2012 року, Конституційний Суд України вважає, що поняття працівник правоохоронного органу необхідно визначити відповідно до розуміння ознак цього суб'єкта злочину лише за містом його застосування у Кримінальному кодексі.

Обвинувачений ОСОБА_2 з 05.08.2016 року обіймав посаду начальника територіального сервісного центру №0742 регіонального сервісного центру МВС у Волинській області. Прийнятий на роботу за конкурсом відповідно до Закону України Про державну службу . У зв'язку із прийняттям на роботу військове звання не присвоювалось, право на пенсійне забезпечення як особі органів внутрішніх справ не набувалось. Посадовими обов'язками не передбачено право на складання протоколів про адміністративні правопорушення, тобто в своїй діяльності не здійснював правоохоронні функції.

Згідно Положення про Територіальний сервісний центр 0742 РЦС МВС у Волинській області територіальний сервісний центр структурно входить до складу Регіонального сервісного центру. Головним органом в системі органів з надання сервісних послуг МВС є Головний сервісний центр, який підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Регіональні сервісні центри утворені постановою Кабінету Міністрів України №889 від 28.10.2015 як юридичні особи публічного права, які у своїй діяльності керуються Законом України Про адміністративні послуги .

Згідно ст..1 цього Закону суб'єкт надання адміністративної послуги - орган виконавчої влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадові особи, державний реєстратор, суб'єкт державної реєстрації, уповноважені відповідно до закону надавати адміністративні послуги.

Адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону;

Таким чином, порядок утворення територіальних сервісних центрів МВС України, спрямування їхньої діяльності, не дає підстав для віднесення їх до правоохоронних органів. Підпорядкування юридичної особи публічного права Міністерству внутрішніх справ України не свідчить про наявність у такої особи правоохоронних функцій.

Відповідно, військова прокуратура не вправі була проводити досудове розслідування в повному обсязі, а Апеляційний суд Тернопільської області, який ухвалою від 04.08.2016 року надав дозвіл на втручання в приватне життя обвинуваченого ОСОБА_2, не був судом встановленим законом.

ІV. Щодо належності та допустимості доказів та дотримання вимог кримінального - процесуального законодавства при розслідуванні.

Так, згідно ст.247 КПК України розгляд клопотань, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, здійснюється слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування.

Розгляд клопотань про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій щодо суддів, працівників суду та правоохоронних органів та/або у приміщеннях судових та правоохоронних органів, який віднесений згідно з положеннями цієї глави до повноважень слідчого судді, може здійснюватися слідчим суддею Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя поза межами територіальної юрисдикції органу досудового розслідування, який здійснює досудове розслідування.

У такому разі слідчий, прокурор звертаються з клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій до слідчого судді апеляційного суду, найбільш територіально наближеного до апеляційного суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Як вбачається з матеріалів провадження дозвіл на проведення негласних слідчих (розшукових дій) щодо ОСОБА_2, як працівника правоохоронного органу, надано 04.08.2016 року ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області.

За змістом ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає право особи на розгляд питань щодо неї судом, встановленим законом.

Таким чином, від вирішення питання про приналежність обвинуваченого до категорії працівник правоохоронного органу залежить вирішення питання про допустимість отриманих слідчими прокуратури на підставі ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області доказів.

Разом з тим, суд звертає увагу, що клопотання та ухвала слідчого судді винесенні щодо ОСОБА_2, як директора ТСЦ 0742 м.Ковеля 04.08.2016 року, який таким на той час не являвся (Наказ про прийняття на роботу від 05.08.2016 року).

Стороною обвинувачення використано як доказ винуватості обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_8, ухвалу слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області, якою 04.08.2016 року надано дозвіл на проведення негласних (розшукових) слідчих дій відносно ОСОБА_2,у тому числі спостереження заздалегідь ідентифікованими засобами поміченими грошовими коштами в сумі від 700 грн. до 1500 грн., в залежності від виду кожної здійсненої операції, що входить до компетенції сервісних центрів МВС у Волинській області у публічних доступних місцях з використанням аудіо-відеозапису та спеціальних технічних засобів для спостереження в кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР 23 травня 2016 року про отримання неправомірної вигоди посадовими особами регіонального сервісного центру МВС у Волинській області за прискорення видачі документів державної реєстрації (перереєстрації) транспортних засобів, видачі посвідчень водія.

Як встановлено матеріалами справи окремого витягу з ЄРДР щодо незаконних дій обвинуваченого ОСОБА_2 по епізоду ОСОБА_8 стороною обвинувачення не надано та його не відкрито стороні захисту. Наявний лише Витяг з ЄРДР з датою внесення від 23.05.2016 року, проте заява в право охороні органи ОСОБА_8 датована значно пізніше, а саме 09 вересня 2016 року.

Разом з тим, в матеріалах кримінального провадження наявна заява ОСОБА_8 від 09 вересня 2016 року про вимагання обвинуваченим у останнього грошову винагороду в сумі 2500 грн.,за сприяння у безперешкодній та пришвидшеній процедурі перереєстрації транспортного засобу, адресована начальнику УЗЕ у Волинській області, яка в подальшому була передана до матеріалів кримінального провадження яка внесена 23.05.2016 року до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань. В рамках, саме цього кримінального провадження були проведенні процесуальні дії,у тому числі негласні слідчі (розшукові) дії,а не після отримання дозволу саме по цьому епізоду.

На переконання суду поряд з іншим вони отримані з порушенням норма КПК України.

Зокрема, статтею ст.257 КПК України визначено якщо в результаті проведення негласної слідчої (розшукової) дії виявлено ознаки кримінального правопорушення, яке не розслідується у даному кримінальному провадженні, то отримана інформація може бути використана в іншому кримінальному провадженні тільки на підставі ухвали слідчого судді, яка постановляється за клопотанням прокурора.

Така ухвала слідчого судді стороною обвинувачення не отримувалась.

Кримінальний процесуальний кодекс чітко регламентує питання початку досудового розслідування та подальших дій уповноважених осіб щодо провадження досудового розслідування, порушення якого тягне незаконне обмеження прав особи, яка перебуває під підозрою, та як наслідок недопустимість здобутих доказів.

Відповідно до ч.3 ст..214 КПК здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розлідувань або без такого внесення не допускається і тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Наказом Генерального прокурора України №139 від 06.04.2016 Про затвердження Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань деталізовано порядок внесення відомостей до реєстру, зокрема:

Розділ ІІ

2.8. Відомості про декілька вчинених кримінальних правопорушень, зазначених в одній заяві, повідомленні або виявлених безпосередньо прокурором, слідчим чи працівником іншого підрозділу, незалежно від часу їх учинення, наявності осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, вносяться до Реєстру за кожним правопорушенням окремо.

2.9. На виявлене під час досудового розслідування кримінальне правопорушення в рамках одного кримінального провадження слідчий за Довідником 1 Перелік інших джерел, з яких виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (додаток 7) вносить до Реєстру інформацію про джерело, з якого виявлено кримінальне правопорушення, та відомості про кримінальне правопорушення. Кримінальному провадженню за цим правопорушенням присвоюється новий номер.

2.14. При внесенні до Реєстру фабули кримінального правопорушення в обов'язковому порядку відображаються дата, час, адреса, місце, спосіб, знаряддя, засоби та інші особливості вчинення кримінального правопорушення, розмір збитків, прізвище фізичної особи (осіб) або дані про юридичну особу (осіб), яка (які) є потерпілими, дані про осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, інші необхідні відомості.

П.4.3. розділу І До витягу з Реєстру включається інформація про:

номер кримінального провадження;

дату надходження заяви, повідомлення та дату і час внесення відомостей про заяву, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення до Реєстру, правову кваліфікацію кримінального правопорушення, наслідок розслідування кримінального правопорушення;

прізвище, ім'я, по батькові потерпілого, заявника (найменування юридичної особи та ідентифікаційний код Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР));

короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

прізвище, ім'я, по батькові та дату народження особи, яку повідомлено про підозру, наслідки розслідування щодо особи та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування щодо неї;

найменування, код ЄДР, юридичну адресу, розрахунковий рахунок, місце та дату державної реєстрації юридичної особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження, а також анкетні дані її представника;

орган досудового розслідування;

прізвище, ім'я, по батькові слідчого (слідчих) органів досудового розслідування, працівника (працівників) підрозділів детективів та внутрішнього контролю Національного бюро, які здійснюють досудове розслідування, та прокурора (прокурорів), який (які) здійснює(ють) процесуальне керівництво.

Таким чином, розслідування кожного нового злочину вчиненого підозрюваним може розпочинатись тільки після внесення відомостей про цей злочин до ЄРДР.

У разі необхідності об'єднання матеріалів досудового розслідування може мати місце за рішенням, яке приймає прокурор, і яке фіксується в реєстрі матеріалів досудового розслідування ( ст.217 КПК) .

Розмежування початку досудового розслідування кожного окремого злочину, вчиненого однією особою, не формалізовано, а має на меті гарантування права особи на захист, зокрема в тих випадках, коли слідчий суддя дає дозвіл на втручання в права особи в певному кримінальному провадженні.

В даній справі недотримання зазначених вимог процесуального законодавства призвело до проведення розшукових (слідчих) заходів щодо ОСОБА_2 поза межами кримінального провадження розпочатого прокуратурою.

Згідно матеріалів кримінального провадження:

ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що обіймаючи посаду начальника територіального сервісного центру МВС №0742 вимагав та отримав неправомірну вигоду ( ч.3 ст.368 КК):

-10.08.2016 року від ОСОБА_6 кошти в сумі 100 дол США;

- 17.08.2016 року від ОСОБА_7 кошти в сумі 200 грн.;

- впродовж липня - вересня 2016 вимагав від ОСОБА_8 та 14.09.2016 отримав кошти в сумі 2500 грн.

Крім того, вніс до офіційного документу неправдиві відомості ( ч.1 ст.366 КК)

31.08.2016 року та 01.09.2016 року щодо здачі іспиту ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Як зазначено у обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування кримінальне провадження щодо ОСОБА_2 за №42016030220000111 розпочато 23 травня 2016.

Прокурором не надано суду витягу з Реєстру зі змістом первинного викладу обставин, що свідчили про вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2

Згідно матеріалів, на підставі яких 23.05.2016 розпочато досудове розслідування, ( а.с.7-11, т.2) заступник начальника Управління захисту економіки у Волинській області 23.05.2016 повідомив про отримання оперативної інформації стосовно начальника територіального сервісного центру 0742 (м.Ковель) ОСОБА_2 та інших посадових осіб, які у своїх службових кабінетах організували злочинну схему вимагання та отримання неправомірної вигоди від підлеглих та громадян за прискорення видачі документів державної реєстрації транспортних засобів, ОСОБА_2 є безпосереднім виконавцем цих дій.

Ухвалою слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 04.08.2016 року в рамках цього кримінального провадження надано дозвіл на проведення відносно директора територіального сервісного центру 0742 (м.Ковель) ОСОБА_2 негласних слідчих(розшукових) дій, в тому числі ауді- та відео контролю в службовому кабінеті, спостереження за заздалегідь ідентифікованими засобами - поміченими грошовими коштами в сумі від 700 до 1500 грн.

Водночас, згідно матеріалів особової справи ОСОБА_3, останній прийнятий на посаду начальника територіального сервісного центру 0742 (м.Ковель) лише 05.08.2016 року, до цього з листопада 2015 року взагалі не працював у зв'язку із звільненням за скороченням штатів.

Стороною обвинувачення не надано ні стороні захисту, ні суду витягу про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення ОСОБА_12 злочинів датованих органом досудового розслідування 10.08.2016 року та 17.08.2016 року, тобто по епізодах отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 в сумі 100 доларів США та 200 грн. від ОСОБА_7 .

Відомості про підозру у вчиненні ОСОБА_2 службового підроблення 31.08.2016 року внесені до ЄРДР 28.03.2017 року.

Проте, із матеріалів кримінального провадження слідує, що 10.02.2017 року слідчим призначено судово-подчеркознавчу скпертизу, а висновок експерта датовано 17.02.2017 року, тобто до внесення відомостей про службове підроблення до ЄРДР.

Відомості про вчинення службового підроблення 01.09.2016 року до ЄРДР не внесено взагалі.

Викладене дає суду підстави для визнання недопустими доказів, отриманих органом досудового розслідування в ході розшукових заходів проведених на підстави ухвали слідчого судді Апеляційного суду Тернопільської області від 04.08.2016 року, та на підставі постанови прокурора у вигляді контролю за вчиненням злочину від 04.08.2016 року.

Суд також визнає недопустимими докази, здобуті органом досудового розслідування в результаті негласних (слідчих) розшукових дій у виді контролю за вчиненням злочину за участю ОСОБА_8 14.09.2016 року з таких підстав:

Відповідно до ст..271 КПК контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту може бути проведений за рішенням прокурора. Якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, воно має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами цього Кодексу.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що спеціальний слідчий експеримент за участю ОСОБА_8 14.09.2016 проводився на підставі постанови прокурора від 04.08.2016 ( а.с.26, т.2) з використанням ауді-, відео контролю за ОСОБА_2 та спостереження за заздалегідь ідентифікованими засобами - поміченими грошовими коштами в сумі від 700 грн. до 1500 грн. на підставі вище згадуваної ухвали слідчого судді апеляційного суду Тернопільської області.

На виконання вимог прокурор не вказав, які саме спеціальні імітаційні засоби будуть використанні.

В той же час, згідно із заявою ОСОБА_13, протоколу про ідентифікацію грошових коштів, (а.с.41-56, т.2), протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 20.09.2016 ( а.с.73, т.2) в ході контролю за вчиненням злочину використані кошти в сумі 2500 грн, про використання яких рішення прокурором не приймалось.

В силу ч.3 ст.271 КПК під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати (підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем. Здобуті в такий спосіб речі і документи не можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Суд зазначає також, що в умовах публічного і гласного судового розгляду відкриття окремих матеріалів кримінального провадження,які існували на момент звернення до суду з обвинувальним актом,але не були відкриті стороною захисту, не означає їх автоматичну допустимість. Оскільки за нормами КПК критерієм допустимості доказів є не лише законність їх отримання, а і попереднє відкриття матеріалів іншій стороні до їх безпосереднього дослідження судом.

Частиною третьою статті 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі від 20.10.2011 року № 1-31/2011 констатовано, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. Відповідно до п. 3.2 цього Рішення, визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

Разом з тим, вирішуючи питання про належність та допустимість доказів суд зазначає наступне:

Не відкриття матеріалів сторонами в порядку статті 290 КПК України є окремою підставою для визнання таких матеріалів недопустимими як докази. Водночас відкриттю, окрім протоколів, у яких зафіксовано хід та результати проведення певних дій, в обов'язковому порядку підлягають і матеріали, які є правовою підставою проведення таких дій (ухвали, постанови, клопотання), що забезпечить можливість перевірки стороною захисту та судом допустимості результатів таких дій як доказів.

При цьому суд зауважив, що чинний КПК не містить заборони для сторін кримінального провадження представляти в суді матеріали, не відкриті одна одній. Заборона адресована суду, який, згідно з частиною дванадцятою статті 290 КПК, не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Надання стороною обвинувачення у суді матеріалів, до яких не було надано доступ стороні захисту, і долучення їх як доказів на стадіях судового розгляду порушує право обвинуваченого на захист, оскільки змушує його захищатися від так званих нових доказів без надання достатніх можливостей і часу для їх спростування.

Отже, факт ознайомлення з матеріалами справи після закінчення розслідування не є достатнім для відстоювання стороною захисту своєї позиції у кримінальному процесуальному змаганні. За таких умов, коли стороні обвинувачення відомі всі докази, а сторона захисту не володіє інформацією про них до завершення розслідування, порушується баланс інтересів у кримінальному процесі.

Частина дванадцята статті 290 КПК фактично передбачає кримінальну процесуальну санкцію стосовно сторін кримінального провадження, яка реалізується в разі невиконання сторонами обов'язку щодо відкриття матеріалів. Вона полягає в тому, що в майбутньому суд не має права допустити відомості як докази у невідкритих матеріалах. Так, не відкриття сторонами кримінального провадження одна одній матеріалів суттєво зменшує їхню доказову базу, що, в свою чергу, може негативно вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого судом рішення.

Аналогічна правова позиція з цього приводу закріплена в Постанові Верховного суду України №671/463/15-к від 16 березня 2017 року.

Отже, зазначені в своїй сукупності обставини дають підстави суд прийти до такого кінцевого висновку.

Згідно ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, які не містять даних про фактичні обставини справи, або на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Статтею 17 КПК України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до п.23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.06.1990 року №5 "Зі змінами внесеними постановами від 04.06.1993 року №3 та від 03.12.1997 року №12", 30.05.2008 р. №6 Про виконання судами України законодавства і постанов пленуму ВС України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку . У цій Постанові Пленум Верховного Суду України зазначив, що вказати судам на недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності вини повинні тлумачитись на користь підсудного.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, ухваленим компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Основною із правових підстав ухвалення виправдувального вироку є недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, тобто, не доказано сам факт кримінального правопорушення.

Таким чином суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч.1 ст.337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, безпосередньо дослідивши надані стороною обвинувачення докази та давши їм належну оцінку, керуючись ст.94 КПК України, яка вимагає, щоб суд оцінював докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального правопорушення, керуючись законом, в їх сукупності - з точки зору достатності, допустимості та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, вважає, що в рамках даного кримінального провадження із врахуванням вимог ч. 1ст. 89 КПК України, вважає, що у судовому засіданні наданими стороною обвинувачення доказами не доведена вина ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.366, ч.3 ст.368 КК України.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження на досудовому слідстві відносно обвинуваченого ОСОБА_2 був обраний запобіжний захід у виді застави в розмірі 500000 грн., яка була внесена ОСОБА_14

В ході судового розгляду ухвалою суду від 17 липня 2017 року за клопотанням захисника в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2, розмір застави було зменшено до 168400 грн. та повернуто решту суми, що становить 331600 грн. заставодавцю - ОСОБА_14.

Статтею 182 ч.11 КПК України визначено, що застава,яка не була звернена в дохід держави, повертається, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Таким чином, застава в сумі 168400 грн., яка знаходиться на рахунку Територіального управління ДСУ, підлягає поверненню заставодавцю - ОСОБА_14.

Речові докази підлягають вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно ч.4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Цивільні позови у кримінальному провадженні не заявлені, а процесуальні витрати підлягають залишенню за рахунок держави.

На підставі наведеного, керуючись ст. 373-375 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Визнати ОСОБА_2 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч.1 ст.366, ч.3 ст. 368 КК України та виправдати за недоведеністю вчинення кримінальних правопорушень в якому той обвинувачувався.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2 у вигляді застави - скасувати.

Заставу в сумі 168400 грн., яка знаходиться на рахунку Волинського Територіального управління Державної судової адміністрації (рахунок 37315022000757, код 26306742, банк 820172 ДКСУ) повернути заставодавцю - ОСОБА_14.

Скасувати арешт, накладений на майно та грошові кошти відповідно до ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Львова від 16.09.2016 року, а саме на грошові кошти: у сумі 500 грн., у сумі 1016 грн., у сумі 3 200 доларів США (30 купюр номіналом 100 доларів та 4 купюри номіналом по 50 доларів), грошові кошти валюти Національного банку України на загальну суму 8 700 грн, грошові кошти у сумі 600 грн. та 200 доларів США, прозорий файл з документами громадян до яких за допомогою скрепки прикріплено грошові кошти у національній валюті, мобільний телефон марки Samsung IMEI:НОМЕР_4 з сім-карткою мобільного оператора Life та флешнакопичувачі Patriot обємом 8 гб сірого кольору та Silicon Power обємом 4 гб білого кольору, що вилучені в ході обшуку в ОСОБА_2; грошові кошти в сумі 115 доларів США і 200 грн., що вилучені в ході обшуку в ОСОБА_9, повернути останнім .

Речові докази у справі, які передані на відповідальне зберігання до кімнати зберігання речових доказів військової прокуратури Луцького гарнізону, а саме: оригінал свідоцтва про закінчення закладу підготовки і підвищення кваліфікації водіїв НОМЕР_6 - повернути ОСОБА_5 та оригінал свідоцтва про закінчення закладу підготовки і підвищення кваліфікації водіїв НОМЕР_5 - повернути ОСОБА_4 ; гумові рукавички та ватні диски із сухими змивами з правої руки та лівої руки ОСОБА_2 - знищити; оригінал посвідчення водія НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5, екзаменаційну картку водія на ім'я ОСОБА_5, заяву №99092323 від 31.08.2016, екзаменаційний лист №99092323 від 31.08.2016, екзаменаційну картку для проведення усного теоретичного іспиту, оригінал медичної довідки ідентифікаційний код 38274617, оригінал посвідчення водія НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_4, екзаменаційну картку водія на ім'я ОСОБА_4, заяву №99088902 від 31.08.2016, екзаменаційний лист №99088902 від 31.08.2016, екзаменаційну картку для проведення усного теоретичного іспиту, оптичні диски DVD-№9/2-107 від 25.07.2016,DVD-R № 9/2-108 від 25.07.2016 та флеш картку MicroSD №9/2-136 від 13.09.2016, DVD-R № 9/2-66 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-68 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-70 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-72 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-76 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-78 від 01.07.2016, DVD-R № 9/2-80 від 01.07.2016 - залишити при матеріалах кримінального провадження; грошові кошти загальною сумою 2500 грн. з серійними номерами: СЖ6456527; ВГ8312736; МВ1007713; Вз3165600; КА9471979; КГ1062204; ЄД5236341; ЕШ5985892, які передані на відповідальне зберігання до фінансової частини військової частини А3186 - повернути ОСОБА_15

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Волинської області через Ковельський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Головуючий: В.О.Лесик