Ухвала

від 26.01.2018 по справі 554/3792/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/3792/16-к Номер провадження 11-кп/786/65/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

Категорія:ч.2 ст.286 КК України Т.З.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з секретарем ОСОБА_5 ,

з участю прокурорів ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9

обвинуваченого ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015170040003685, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_10 та в його інтересах захисника ОСОБА_8 , прокурора Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , цивільного відповідача ТОВ «Ава-Експрес» в особі директора ОСОБА_12 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду,

ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Абазівка, Полтавського району, Полтавської області, українця, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, з середньою освітою, працюючого водієм ТОВ «ABА-ЕКСПРЕС», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до ст.89 КК України не судимого, засуджено:

-за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Стягнуто з ТОВ «АВА-ЕКСПРЕС» на користь потерпілої ОСОБА_7 23 577 грн. 44 коп. матеріальної шкоди, 100000 грн. моральної шкоди, 1033 грн. витрат на сплату судового збору, 5000 грн. витрат на правову допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_10 на користь держави судові витрати в сумі 1231 грн. 44 коп.

За вироком суду ОСОБА_10 визнаний винуватим в тому, що 09.12.2015 року приблизно о 05.05 годин (у темну пору доби) він, будучи водієм ТОВ «ABA-ЕКСПРЕС», керуючи автобусом Рута 20 СПВ д.н.з. НОМЕР_1 та, рухаючись у м. Полтава вулицею Європейською (раніше Фрунзе) в районі електроопори № 171 від вулиці Київське Шосе у напрямку вулиці Степового Фронту, діючи з необережності, в порушення вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України, перед перестроюванням у ліву смугу відволікся від керування та при виникненні небезпеки для руху, а саме пішоходів ОСОБА_13 та ОСОБА_7 , які йшли по краю проїзної частини в попутному напрямку, не вжив негайних заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив заподіяння правим дзеркалом керованого ним автобуса сильного удару в область голови ОСОБА_7 , 1953 року народження, від якого вона впала, втративши свідомість, чим спричинив їй тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя у виді: черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню з переломом кісток черепу та післятравматичним субарахноїдальним крововиливом, гематоми лівої сідниці, після чого залишив місце події.

Не погоджуючись з вироком, до апеляційного суду з апеляційними скаргами звернулись прокурор Полтавської місцевої прокуратури ОСОБА_11 , цивільний відповідач ТОВ «Ава-Експрес» в особі директора ОСОБА_12 , обвинувачений ОСОБА_10 та в його інтересах захисник ОСОБА_8 .

В апеляційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 07 лютого 2017 року відносно ОСОБА_10 , у зв`язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_10 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Вказує, що при призначенні покарання судом не в достатній мірі врахована тяжкість вчиненого злочину, особа обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.

Зазначає, що ОСОБА_10 в 2004 році засуджувався за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч,2 ст. 286 КК України до 3 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки, що вказує на те, що ОСОБА_10 продовжує виявляти схильність до порушення Правил дорожнього руху.

Також, судом не надано належної оцінки тому факту, що обвинувачений заподіявши потерпілій - жінці похилого віку тяжку травму, протиправно залишив місце події, не викликав швидкої і поліції та їх не дочекався, незважаючи на прямі та неспростовні докази не визнав вину у вчиненому злочині, не розкаявся, здійснив добровільне відшкодування лише незначної частини заподіяної шкоди.

На підставі цього, вважає вирок суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню у зв`язку невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого, внаслідок м`якості.

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника в його інтересах ОСОБА_8 аналогічні за змістом та в них ставиться питання про скасування вироку та закриття провадження відносно ОСОБА_10 в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення його винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.

На обґрунтування вимог вказують на невідповідність обвинувального акта прокурора вимогам ст. 294 КПК, що є вирішальним у питанні прийняття до розгляду судом конкретного кримінального провадження. Зазначають, що всупереч запереченням сторони захисту про неможливість призначення справи до розгляду, ухвалою суду від 30.09.2016 року в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту прокурору відмовлено.

Не погоджуються також з висновками судово-автотехнічних експертиз № 105 від 12.04.2016 року та № 28 від 28.04.2016 року, а саме, що невідповідність дій водія вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з настанням ДТП, з огляду на те, що під час судового розгляду, за наслідками допиту потерпілої та свідка ОСОБА_13 вбачається, що ДТП сталося перш за все внаслідок дій пішохода - потерпілої ОСОБА_7 і в ситуації, яка виникла на дорозі за участю пішохода та водія, сама пішохід, створивши небезпеку для водія, мала більше можливостей уникнути ДТП, не порушуючи правил дорожнього руху і не виходячи на проїзну частину.

На думку сторони захисту, ОСОБА_10 не міг вжити усіх необхідних заходів для безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, такі як гальмуванням, здійснення маневру тощо, оскільки факт удару потерпілої об дзеркало, яке розміщене на відстані 0,7 метра від передньої точки ТЗ свідчить про те, що вихід пішохода на проїзну частину дороги міг співпасти з моментом наближення ТЗ до місця ДТП. При цьому з показів потерпілої та свідка ОСОБА_13 вбачається, те що до проїзної частини дороги вони наближалися поза зупинкою громадського транспорту «23 школа», що ставить під сумнів можливість ОСОБА_10 своєчасно зреагувати на перешкоду, яка виникла на шляху ТЗ.

А тому такі дії ОСОБА_10 , на їх думку, за своїми ознаками не утворюють складу злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. У даній дорожній ситуації, не зважаючи на незначну швидкість руху ТЗ, до 30 км/год., ОСОБА_10 не міг (не був спроможний) зреагувати на зіткнення та обрати інший (альтернативний/рівноцінний) варіант дій водія у цій ситуації безпечний для інших учасників руху в тому числі і об`їзд пішоходу.

Крім того, ставляють під сумнів допустимість таких доказів як протокол проведення слідчого експерименту від 06.04.2016 року, протокол проведення слідчого експерименту від 26.04.2016 року та експертні висновки №105 від12.04.2016 року та №128 від 28.04,2016 року.

В апеляційній скарзі цивільного відповідача ТОВ «АВА-ЕКСПРЕС» ставиться питання про скасування вироку, просять постановити новий вирок, яким відмовити в задоволенні цивільного позову або зменшити розмір моральної шкоди до 10 000 грн., а розмір матеріальної шкоди до розміру фактично підтверджених належними доказами витрат.

На обґрунтування вимог вказують, що розмір матеріальної шкоди необґрунтований належними доказами, оскільки позивач не надав доказів призначення потерпілій медичним закладом саме тих препаратів (ліків), касові чеки на які додавалися суду та не довів їх зв`язок з пошкодженнями отриманими від ДТП.

Крім того, вказують, що позовні вимоги спочатку були заявлені в розмірі 20738,60 грн., потім в уточненнях позовних вимог сума матеріальної шкоди була збільшена на 2838,84 гри., але при цьому ні сума завданої матеріальної шкоди, зазначеної в первісному позові, ні уточнена сума позовних вимог не підтверджена належними доказами

Зазначають, що судом не було враховано, що обвинуваченим ОСОБА_10 було відшкодовано 2421 грн. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Вважають, що висновки суду наведені у вироку, що матеріальна шкода на суму 23577 грн. 44 коп. документально підтверджена відповідною медичною документацією та доведена повністю, не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо визначення розміру завданої потерпілій моральної шкоди апелянт зазначає, що судом при цьому не враховано всіх обставин справи та порушені засади розумності, виваженості та справедливості.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника в його інтересах ОСОБА_9 на підтримку поданих апеляційних скарг та їх заперечення на апеляційну скаргу прокурора, прокурора ОСОБА_6 , яка апеляційну скаргу прокурора Полтавської місцевої прокуратури не підтримала та прохала залишити без задоволення апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника, міркування потерпілої ОСОБА_7 щодо безпідставності апеляційної скарги цивільного відповідача ТОВ «Ава-експрес», при вирішенні апеляційних скарг обвинуваченого, його захисника та прокурора поклалася на розсуд суду, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю достатніх, допустимих та належних доказів, зібраних у встановленому законом порядку і досліджених судом, яким надана належна оцінка. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 286 КК України є правильною.

Обвинувачений П`ятак, в ході судового розгляду не заперечував тієї обставини, що 09.12.2015 року о 5.05 год. він, керуючи автобусом ТОВ «Ава-експрес» Рута 20 СПВ д.н.з. НОМЕР_1 , по вул.Європейській в м.Полтаві від вул.Київське Шосе в напрямку вулиці Степного Фронту, зі швидкістю біля 25 км/год., з увімкненим ближнім світлом фар, при перестроюванні в ліву смугу руху, подивився в ліве дзеркало, після чого почув удар справа та він одразу ж зупинився. Вийшовши з автобуса помітив, що позаду правої частини автобуса, на проїжджій частині лежала жінка, а поруч стояла інша жінка. Він допоміг потерпілій підійнятися та присісти на тротуарі. На його пропозицію викликати швидку допомогу свідок відмовилася, тому він поїхав. Вважає, що в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася винна потерпіла ОСОБА_7 , яка рухалася на проїжджій частині дороги.

Проте такі доводи обвинуваченого ОСОБА_10 спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_7 , свідка ОСОБА_13 та наявними в матеріалах провадження письмовими доказами.

Так, допитана в ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_7 суду пояснила, що 9.12.15 р. близько 5 год. вона разом зі знайомою ОСОБА_13 йшла по вул.Європейській у напрямку вул.Степового Фронту в м.Полтаві на роботу на завод ПАТ «Електромотор», де вона працювала прибиральницею службових приміщень. Оминаючи будівництво в районі зупинки громадського транспорту «23 школа», рухалася по бордюрному каменю позаду ОСОБА_13 та на проїжджу частину дороги не виходила. Наближаючись до будівництва в районі вказаної зупинки громадського транспорту позаду відчула сильний удар, від якого впала на дорогу та втратила свідомість. Отямившись, помітила мікроавтобус, який зупинився попереду, водій мікроавтобусу разом з ОСОБА_13 допоміг їй піднятися, після чого поїхав з місця. Номер мікроавтобусу запам`ятала ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_13 підтвердила показання потерпілої ОСОБА_7 щодо обставин події.

За даними висновку судово-медичної експертизи №292 від 17.03.16 р. у потерпілої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми, забою головного мозку середнього ступеню з переломом кісток черепу та після травматичним субарахноідальним крововиливом, гематоми лівої сідниці, які могли утворитись від дії тупих обмежених предметів, якими могли бути виступаючі частини рухаючогося транспортного засобу, можливо в строк та при обставинах вказаних в постанові, і кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження по ознаці небезпеки для життя.

В ході слідчих експериментів, проведених окремо за участю ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , перевірено показання кожного з учасників слідчої дії на місці події та встановлено видимість пішоходів на вказаній ділянці дороги в умовах, що відповідали пригоді, загальну видимість дороги, експериментально вираховано швидкість руху пішоходів Охріменко та Падалки.

За даними висновків судових автотехнічних експертиз №105 від 12.04.16 та №128 від 28.04.16р., які є аналогічними за змістом, в умовах даної події водій автобуса марки Рута 20 СПВ д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_10 мав технічну можливість попередити наїзд на пішохода шляхом застосування своєчасних мір гальмування з метою зниження швидкості свого руху до швидкості руху пішохода. У даній дорожній обстановці в діях водія ОСОБА_10 вбачаються невідповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходилися в причинному зв`язку з виникненням даної події.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника про те, що протоколи слідчих експериментів та висновки судових експертиз є недопустимими доказами не ґрунтуються на вимогах закону.

Як вбачається з матеріалів провадження, слідчі експерименти з участю потерпілої ОСОБА_7 , її представника ОСОБА_14 , свідка ОСОБА_13 та підозрюваного ОСОБА_10 проведені у відповідності з вимогами ст.240 КПК України, з участю понятих, із залученням мікроавтобуса Рута.

За його результатами складено відповідні протоколи, в яких докладно викладені умови і результати проведених слідчих експериментів.

ОСОБА_10 дійсно під час слідчого експерименту від 06.04.16 р.не були роз`яснені права підозрюваного та, загалом, не зазначеного його статусу на той момент, оскільки на час його проведення він не мав такого статусу - підозрюваного у кримінальному провадженні, оскільки про підозру йому було повідомлено лише 26 квітня 2016 року.

Водночас, учасники вказаної слідчої дії, в тому числі ОСОБА_10 , поняті, що приймали участь у проведенні слідчих експериментів власними підписами засвідчили правильність зазначеного в протоколах перебігу слідчої дії та встановлених під час її проведення даних, при цьому не мали жодних зауважень з приводу змісту протоколів в загалому та зазначених в них вимірах.

Висновки судових експертів відповідають вимогам ст.101 та ст.102 КПК України, дослідження проведені з дотриманням процесуального порядку призначення й проведення експертизи, ґрунтуються на допустимих доказах.

При цьому суд їх всебічно, повно й неупереджено дослідив, оцінив та належним чином, з урахуванням інших доказів, мотивував, чому визнав неспроможною та відхилив версію сторони захисту та представника цивільного відповідача про відсутність в діях водія ОСОБА_10 невідповідностей з вимогами Правил дорожнього руху з огляду на порушення самою потерпілою цих Правил, що, на їх думку, і призвело до спричинення потерпілій тілесних ушкоджень.

Таким чином, з обсягу та характеру встановлених фактичних даних кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_10 під час керування автобусом Рута в темну пору доби, в порушення п.12.3 Правил дорожнього руху, при виникненні небезпеки для руху, а саме пішоходів ОСОБА_7 та ОСОБА_13 , які йшли по краю проїжджої частини дороги в попутному напрямку, не вжив негайних заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, внаслідок чого допустив заподіяння правим дзеркалом керованого ним автобуса удару в область голови ОСОБА_7 , внаслідок чого ОСОБА_7 було спричинено тяжкі тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя.

Оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_10 у вчиненні злочину та правильно кваліфікував його дії за ч.2 ст.286 КК України.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту щодо прийняття судом до розгляду обвинувального акту, що не відповідав вимогам ст.291 КПК України, з огляду на те, що ОСОБА_10 була вручена копія обвинувального акту без підпису прокурора та за відсутності на ньому печатки, що, на думку сторони захисту, є порушенням вимог до реквізитів офіційного документа, що відображено в правовій позиції Верховного Суду України в справі №5-50кс15 від 09.07.2015 року.

Так, обвинувальний акт в даному кримінальному провадженні, що надійшов до суду, в повній мірі відповідає вимогам статті 291 КПК України, а тому судом в ході підготовчого судового засідання прийнято обґрунтоване рішення про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту. Відсутність підпису прокурора на копії обвинувального акту, що була вручена ОСОБА_10 , при повній відповідності змісту цих обвинувальних актів не є процесуальним порушенням, яке б перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення та, відповідно, не є підставою для скасування вироку щодо ОСОБА_10 . При цьому, посилання сторони захисту на постанову Верховного Суду України від 09.07.2015 року в даному випадку є недоречним, оскільки правова позиція Верховного Суду України у вказаному рішенні висловлена щодо реквізитів та ознак офіційного документа, як предмета злочину.

Як убачається зі змісту вироку, суд, призначаючи обвинуваченому покарання, урахував дані про його особу, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, відсутність обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання та конкретні обставини справи. З огляду на те, що ОСОБА_10 злочин вчинив з необережності, був тверезий, посередньо характеризується, добровільно відшкодував незначну частину заподіяної потерпілій шкоди та її думку щодо виду та розміру покарання, суд обрав покарання в межах санкції інкримінованого злочину.

Призначене покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, є необхідним для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів і є справедливим.

Тому підстав для призначення більш суворого покарання, про що порушує питання прокурор в принесеній апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Водночас, з урахуванням наданої колегії суддів обвинуваченим ОСОБА_10 заяви про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році», ОСОБА_10 слід звільнити від відбування призначеного основного покарання з таких підстав.

Відповідно до положень п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільняються від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, особи, визнані винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 КК України, а також особи, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.

Так, ОСОБА_10 має на утриманні двох неповнолітніх дітей ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинив необережний тяжкий злочин до дня набрання чинності Закону України «Про амністію у 2016 році», а тому заява обвинуваченого про звільнення його від відбування призначеного за вироком суду основного покарання підлягає до задоволення.

Положення статті 15 цього Закону передбачають можливість звільнення особи, на яку поширюється його дія і від відбування додаткового покарання, однак, колегія суддів в даному випадку не вбачає підстав для звільнення ОСОБА_10 від відбування додаткового покарання з огляду на те, що обвинувачений, заподіявши потерпілій жінці похилого віку тяжку травму, протиправно залишив місце пригоди, не викликав швидкої і поліції, не розкаявся, раніше засуджувався за порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинило тяжкі наслідки.

Вірно, у відповідності з діючим законодавством, судом першої інстанції вирішено питання по цивільному позову потерпілої ОСОБА_7 до ТОВ «Ава-Експрес» щодо відшкодування завданої злочином матеріальної і моральної шкоди.

Так, розмір завданої злочином матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_7 , всупереч тверджень апелянта, документально підтверджений та, відповідно, доведений в ході судового розгляду.

Посилання в апеляційній скарзі цивільного відповідача в частині не вірно вирішеного судом першої інстанції при постановленні вироку цивільного позову щодо розміру стягнутої на користь потерпілої заданої моральної шкоди є безпідставною з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування суд першої інстанції, з дотриманням вказаної норми Закону, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, вірно визначив розмір та стягнув на користь потерпілої завдану останній злочином моральну шкоду, врахувавши при цьому характер та тяжкість спричинених потерпілій тілесних ушкоджень, внаслідок яких вона тривалий час відчуває біль та душевні страждання, зазнала вимушених змін у житті, була звільнена з роботи за станом здоров`я та потребувала додаткових зусиль для відновлення своїх порушених прав. При цьому суд, визначаючи розмір заподіяної потерпілій моральної шкоди, врахував і те, що виникненню шкоди сприяла і груба необережність потерпілої.

З урахуванням наведеного, апеляційна скарга цивільного відповідача ТОВ «Ава-Експрес» задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів апеляційного суду ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 , прокурора Полтавської місцевої прокуратури, цивільного відповідача ТОВ «Ава-Експрес» залишити без задоволення, а вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 07.02.2017 року відносно ОСОБА_10 залишити без змін.

Звільнити ОСОБА_10 від відбування основного та додаткового покарання, призначеного вироком Октябрського районного суду м.Полтави від 07.02.2017 року на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році».

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4