Постанова

від 07.02.2018 по справі 402/31/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

справа № 402/31/17 Головуючий у суді І-ї інстанції Ясінський Л. Ю.

№ провадження 22-ц/781/367/18 Доповідач Єгорова> С.> М.>

ПОСТАНОВА

Іменем України

07.02.2018 року м. Кропивницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі: головуючого судді: Єгорової С.М.

суддів: Дуковського О.Л., Дьомич Л.М.,

секретар судового засідання Федоренко Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2017 року за позовом ОСОБА_3 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом, та позов третьої особи ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування,-

УСТАНОВИЛА:

В січні 2017 року ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району про визнання за нею в порядку спадкування за законом права власності на земельну ділянку № 9015, кадастровий номер НОМЕР_1, площею 2,4860 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, та належала ОСОБА_4, померлій ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати - ОСОБА_4, після смерті якої відкрилася спадщина, в тому числі на на земельну ділянку № 9015, площею 2,4860 га, що розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, яка належала спадкодавцю на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

19.12.2016 року позивач ОСОБА_3 звернулася до Благовіщенської районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак їй було надано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на земельну ділянку, належну спадкодавцеві.

Ухвалою Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 27.02.2017 року до участі у даній справі залучено третю особу - ОСОБА_2 (а.с.40).

ОСОБА_2 заявив самостійні вимоги і 15.02.2017 року подав позов до Кам'янокриничанської сільської ради, ОСОБА_3 про визнання за ним права власності в порядку спадкування за правом представлення на 1/2 частину земельної ділянки площею 2,4860 га., № 9015, кадастровий номер НОМЕР_1 розташованої на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, що належить спадкодавеці ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, мотивуючи тим, що він в порядку ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем померлої ОСОБА_4 за правом представлення як онук, який спадкує ту частку спадщини, яка належала б за законом його померлому батькові ОСОБА_5 - синові спадкодавця, якби він був живий на час відкриття спадщини (а.с.25-28).

Рішенням Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2017 року позов ОСОБА_3 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 2,4860 га., кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення залишено без розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 проcить скасувати вказане судове рішення з підстав неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позов ОСОБА_3 до Кам'янокриничанської сільської ради про визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково, визнати за нею право власності на 1/2 частину спадкового майна - земельної ділянки, площею 2,4860 га., кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Позов ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення задовольнити, визнати за ним право власності на 1/2 частину спадкового майна - земельної ділянки площею 2,4860 га., кадастровий номер НОМЕР_1, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області та належала ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. В обгрунтування своєї скарги зазначає, що суд неповно з'ясував фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. В рішенні суд зазначив, що він був повідомлений про судове засідання, яке відбулося 30.10.2017 року у належний спосіб, без поважної причини не прибув в судове засідання. Проте, не звернув уваги, що в матеріалах справи є клопотання адвоката ОСОБА_6, в якому зазначено, що ОСОБА_4 не отримував судової повістки на 30.10.2017 року, тому прохання перенести розгляд справи в зв'язку з його відрядженням. У відповідності до даних отриманих від Укрпошти щодо відправлення йому судової повістки (відправлення №2640000124130) вказане відправлення станом на 17.11.2017 року не вручене адресату, в той день він відбув у відрядження, що підтверджується відповідними документами, які він був позбавлений можливості надати в судове засідання. Окрім цього, при постановлені судового рішення його позов був залишений без розгляду всупереч вимогам ст. 215 ЦПК України, без дотримання ч.3 ст. 207 ЦПК України, згідно якої позов може бути залишений без розгляду у випадку, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання і від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності; особа, заяву якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно; про залишення позову без розгляду суд виносить ухвалу. Вирішивши спір на користь позивача в повному обсязі, суд фактично позбавив його права на захист своїх порушених прав. Судом в порушення вимог ЦПК ухвалою не вирішено питання про його процесуальний статус, обсяг прав і обов'язків. Вважає оскаржуване рішення необґрунтованим, оскільки суд не зазначив на підставі чого позивач набула право на все спадкове майно, не врахувавши при цьому спадкоємця за правом представлення, чим грубо порушив його право на спадкування за законом.

ОСОБА_3 подала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, а також проводити розгляд справи без її участі та її представника (а.с.134-137).

Частиною 2 статті 372 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ) передбачено, що неявка сторін та інших осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року, який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно підпункту 9 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши пояснення третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 та його представника адвоката ОСОБА_7, які підтримали доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 264 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: и мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIІІ суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Задовольняючи позов ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що вона набула права на спірну земельну ділянку в порядку спадкування після смерті своєї матері ОСОБА_4, але через відсутність оригінала правовстановлюючого документа, виданого на ім'я спадкодавця, не має можливості в нотаріальному порядку оформити свої спадкові права, тому за нею має бути визнано право власності на вказану земельну ділянку в судовому порядку.

Крім того, в рішенні суд зазначив, що позов ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 підлягає залишенню без розгляду, оскільки третя особа, яка заявляє самостійні вимоги - ОСОБА_2 та його представник адвокат ОСОБА_6, будучи належним чином повідомлені, двічі не з'явились у судове засідання без поважних причин, заяви про розгляд справи за їх відсутності не надсилали.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, про що видано свідоцтво про смерть НОМЕР_2 (а.с.4).

На час відкриття спадщини ОСОБА_4 належала на праві приватної власності спірна земельна ділянка № 9015, площею 2,4860 га, розташована на території Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.5-8).

Позивач ОСОБА_3., яка до 30.08.1970 року - часу укладення шлюбу з ОСОБА_8 мала прізвище ОСОБА_3 (а.с.10), є дочкою померлої ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с.9), як спадкоємець першої черги за законом прийняла спадщину, подавши у встановленому закноном порядку заяву до нотаріальної контори, на підставі якої 28.07.2016 року заведено спадкову справу, що вбачається із інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а.с.22).

Постановою в.о. державного нотаріуса Благовіщенської районної державної нотаріальної контори від 19.12.2016 року ОСОБА_3., було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, в зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлювального документу на земельну ділянку, що належала померлій ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 19 квітня 2013 року, № 2638724, Державним реєстратором прав на нерухоме майно (а.с.11).

Згідно ст. ст. 1217, 1218 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку, переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ч.1 ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягає ст. 392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред'явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України (2004 р. в редакції на час розгляду справи судом першої інстанції) та ст. 81 ЦПК України (в редакції Закону № 2147-VIІІ, чинній з 15.12.2017 р.) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У зв'язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку на ім'я спадкодавця ОСОБА_4 позивач позбавлена можливості реалізувати своє право на оформлення спадщини в нотаріальному порядку і одержання свідоцтва про право власності на спірне спадкове майно.

Нотаріусом відмовлено в оформленні права на спадщину (видачі, свідоцтва про право на спадщину), тому позивач звернулася до суду за захистом своїх прав відповідно до ст. 16 ЦК України.

Інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_2, у передбаченому ст.ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України не прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4

ОСОБА_2 зі спадкодавцем не проживав на час відкриття спадщини, заяву про прийняття спадщини протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав, тому відповідно до ч. 1 ст. 1272 ЦК України, вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно до статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. При цьому, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4 шляхом подання заяви до нотаріальної контори і з часу відкриття спадщини набула права власності в порядку спадкування на спірну земельну ділянку, але у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документа на спадкове майно, що позбавляє її можливості отримати свідоцтво про право на спадщину в нотаріальній конторі, а тому за нею може бути визнано право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування.

В своєму поясненні суду апеляційної інстанції ОСОБА_2 підтвердив, що позивач не має оригінала правовстановлюючого документа про право власності спадкодавця на спірну земельну ділянку, цей документ був переданий йому ще за життя ОСОБА_4 і зберігається у нього, але він не видає його, вважаючи себе таким, що фактично прийняв спадщину на це спадкове майно.

З урахуванням вимог ст. 10 ЦПК України (2004 року) суд сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, здійсненню прав учасників справи. Зокрема, за клопотанням представника ОСОБА_2 зупиняв провадження у даній справи до вирішення іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району про визнання додаткового строку на прийняття спадщини, після залишення без розгляду якого відновив провадження і розглянув спір по суті (а.с. 58-59, 60, 61).

Доводи апеляційної скарги про неотримання скаржником та його представником судових повісток на 30.10.2017 року, перебування у відрядженні і не можливості подання до суду першої інстанції доказів на підтвердження цього, є необґрунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи даними.

Так, 05.10.2017 року представником ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подано заяву про перенесення розгляду справи, судове засідання по якій призначено на 05.10.2017 року, на іншу дату у зв'язку із перебуванням ОСОБА_2 у відрядженні (а.с.73), згідно розписки отримано судову повістку на 30.10.2017 року (а.с.75), 30.10.2017 року ОСОБА_6 знов подано заяву про відкладення розгляду справи, судове засідання по якій призначено на 30.10.2017 року, з підстав не отримання ОСОБА_2 судової повістки на 30.10.2017 року та перебування його у відрядженні (а.с.79).

Однак, згідно матеріалів справи ОСОБА_2 12.10.2017 року отримав особисто судову повістку на 30.10.2017 року, що підтверджується підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.78).

Доказів на підтвердження перебування ОСОБА_2 у відрядженні 05.10.2017 року та 30.10.2017 року його представником не було надано до суду першої інстанції, а скаржником не долучено апеляційної скарги і не надано під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Статтею 376 ЦПК передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України (в редакції 2004 року, яка діяла на час розгляду справи) суд ухвалою залишає позов без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.

Залишаючи без розгляду позов ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення, суд першої інстанції врахував вимоги ч. 3 ст. 169 ЦПК України (в редакції 2004 року), яка передбачає наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, і дійшов правильного висновку, що позивач (третя особа, яка заявляє самостійні вимоги) та його представник, які належним чином повідомлені про розгляд справи, повторно не з'явилися в судове засідання і від них не надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не дають підстав вважати, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права.

Судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при вирішенні питання про застосування наслідків повторної неявки позивача в судове засідання і замість постановлення ухвали з цього процесуального питання висновок про залишення без розгляду позову ОСОБА_2 до Кам'янокриничанської сільської ради Благовіщенського району, ОСОБА_3 про визнання права власності на 1/2 частину земельної ділянки в порядку спадкування за правом представлення викладено у рішенні суду, однак це не призвело до неправильного вирішення справи по суті.

На підставі ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 30 жовтня 2017 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня їїприйняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення (постанову) складено 09 лютого 2018 року.

Головуючий: С.М. Єгорова

Судді: О.Л. Дуковський

Л.М. Дьомич