Рішення

від 31.01.2018 по справі 910/19644/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.01.2018Справа № 910/19644/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О. за участю секретаря судового засідання Зарудньої О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 12; ідентифікаційний код 24730499)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Еволюшн" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28; ідентифікаційний код 39764834)

про стягнення 87 552, 33 грн.

Представники сторін:

від позивача: Сивоглаз А.М. - представник, Буліч О.А. - представник

від відповідача: Легенький М.А. - представник

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Еволюшн" про стягнення 87 552, 33 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, що передбачені умовами договору № 20/03-17 від 20.03.2017, а саме не здійснив належний розрахунок, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 87 552, 33 грн., що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 порушено провадження у справі № 910/19644/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.11.2017 за участю представників сторін.

У судовому засіданні 17.11.2017 судом була оголошена перерва до 06.12.2017 р. в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судових засіданнях 06.12.2017 та 13.12.2017 судом були оголошені перерви до 13.12.2017 р. та 22.12.2017 (відповідно) в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 за № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким зокрема, Господарський процесуальний кодекс України викладений в новій редакції.

Пунктом 9 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 за № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ГПК України, в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147VІІІ, чинної з 15.12.2017, загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2017 суд ухвалив розглядати справу № 910/19644/17 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, підготовче засідання у даній справі призначено на 17.01.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.01.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.01.2018.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 31.01.2018 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

20.03.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" (далі - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест Еволюшн" (далі - замовник) укладено договір № 20/30-17, умовами якого замовник в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання, а виконавець зобов'язується за плату надати замовнику відповідно до його завдання послуги з виготовлення матеріалів. Замовник замовляє, а виконавець надає замовнику послуги по розміщенню реклами замовника та виготовлених відеоматеріалів на телеканалі "Марс-ТВ".

Відповідно до п. 1.3. даного договору, умови розміщення реклами та відеоматеріалів в ефірі каналу "Марс-ТВ" містяться у відповідному додатку, який становить невід'ємну частину цього договору.

Згідно п. 2.1.3. розділу 2 договору замовник зобов'язується здійснювати оплату послуг відповідно до умов розділу 4 цього договору.

Пунктом 2.1.4. даного договору, замовник зобов'язується підписувати та скріпляти печаткою акти, отримані від виконавця та повертати виконавцю 1 (один) підписаний примірник акта протягом 7 (семи) робочих днів з дати отримання відповідних актів від виконавця.

Згідно п. 2.2.1. виконавець зобов'язується надати послуги згідно умов цього договору та додатків до нього.

Пунктом 2.2.2. даного договору виконавець зобов'язується виготовити відеоматеріали по завданню замовники протягом 7 (семи) днів з дня отримання замовлення.

Згідно п. 2.2.3. виконавець зобов'язується готувати акти протягом 7 (семи) робочих днів після розміщення реклами за узгоджений між сторонами період надання послуг та надавати їх замовнику на підпис.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 сторони домовились, що ціна послуг є договірною та узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору, які є невід'ємними частинами цього договору.

Пунктом 4.4. даного договору, оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця, або іншим способом, узгодженим сторонами протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку.

Пунктом 9.1. розділу 9 передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2017.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору № 20/30-17 від 20.03.2017 позивачем було надано послуги згідно додаткових угод № 1 та № 2 до даного договору на загальну суму 69 884, 75 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріплені печатками товариств актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема: № ОУ-0000001 від 01.03.2017 на суму 22 981, 00 грн. та № ОУ-0000002 від 31.03.2017 на суму 46 903, 75 грн.

Позивачем на адресу відповідача була скерована претензія за вих. № 05 від 23.05.2017, в якій позивач просив відповідача здійснити оплату заборгованості за договором № 20/30-17 від 20.03.2017, згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за № ОУ-0000001 від 01.03.2017 на суму 22 981, 00 грн. та за № ОУ-0000002 від 31.03.2017 на суму 46 903, 75 грн., протягом п'яти робочих днів з дня отримання даного листа.

Претензія отримана відповідачем 27.05.2017, копія повідомлення про вручення поштового відправлення з описом вкладення в цінний лист міститься в матеріалах справи, проте, вона залишена без задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" вказує, що в результаті порушення умов договору відповідачем, зокрема, в частині проведення розрахунків за надані послуги, в останнього виникла заборгованість в розмірі 69 884, 75 грн., крім того, позивач також просить суд стягнути з відповідача 11 274, 29 - пені, 5 071, 07 грн. - інфляційних втрат та 1 322, 22 грн. - 3% річних.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України вказано, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 20/03-17 від 20.03.2017, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання посл уг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, судом встановлено, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання, зокрема, надав відповідачу послуги на загальну суму 69 884, 75 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріплені печатками товариств актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), зокрема: № ОУ-0000001 від 01.03.2017 на суму 22 981, 00 грн. та № ОУ-0000002 від 31.03.2017 на суму 46 903, 75 грн., а також, актом звірки розрахунків, що також був підписаний сторонами та скріплений печатками, однак, відповідач, зобов'язань передбачених договором, зокрема, оплату за отримані послуги не провів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, як вбачається із поданого відповідачем відзиву, останній заперечує щодо задоволення позовних вимог оскільки, ним не були отримані від позивача рахунки, виставлені для оплати за даним договором, а відтак, за переконанням відповідача строк здійснення оплати за договором № 20/03-17 від 20.03.2017 не настав.

Проте, з таким твердженням відповідача, суд не погоджується, з огляду на наступне.

Основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів встановлюються Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Як передбачено ч. 1 та 2 ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів (ч. 1 ст. 9 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора, якщо інше не передбачено законодавством або попередньою домовленістю між суб'єктами електронного документообігу.

Оскільки, з наявних в матеріалах справи доказів, а саме, копій електронного листування між сторонами, вбачається, що позивачем направлялися на електронну адресу відповідача рахунки на оплату послуг, зокрема, 28.03.2017 акт та рахунок за лютий та 04.04.2017 відповідні документи за березень, то твердження відповідача не відповідають дійсності, а відтак, не беруться судом до уваги.

З огляду на викладене вище та враховуючи, що відповідачем не надано суду жодних доказів виконання свого зобов'язання та не спростовано належними та допустимими доказами заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 20/30-17 від 20.03.2017 та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за надані послуги в розмірі 69 884, 75 грн.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача 11 274, 29 - пені, то суд вказує наступне.

Умовами договору, а саме, п. 8.4 передбачено, що у випадку невиконання замовником грошових зобов'язань за цим договором, останній зобов'язується сплатити виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла у період за який нараховується пеня) від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Сплата пені не звільняє замовника від обов'язку належного виконання зобов'язань за цим договором.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом було встановлено, що в останньому допущено помилки у визначенні періоду прострочення грошового зобов'язання, зокрема, як було встановлену судом рахунки на оплату послуг були виставлені: 28.03.2017 за лютий та 04.04.2017 за березень, пунктом 4.4. договору передбачено, що оплата послуг здійснюється замовником шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок виконавця, або іншим способом, узгодженим сторонами протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання рахунку, а відтак, період здійснення нарахування повинен був розраховуватись з 03.04.2017 за лютий та з 10.04.2017 за березень відповідно.

За розрахунком суду, обґрунтованою є сума пені в розмірі 3 492, 48 грн., яка розрахована із суми 22 981, 00 грн. з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання за період з 03.04.2017 по 13.04.2017, з 14.04.2017 по 25.05.2017, з 26.05.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 06.11.2017, та відповідно в розмірі 6 876, 21 грн., яка розрахована із суми 46 903, 75 грн. з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання за період з 10.04.2017 по 13.04.2017, з 14.04.2017 по 25.05.2017, з 26.05.2017 по 26.10.2017, з 27.10.2017 по 06.11.2017.

А отже, обґрунтованою є пеня, що сукупно становить 10 368, 69 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 5 071, 07 грн. - інфляційних втрат та 1 322, 22 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що в останніх, як і в попередньому випадку були допущені помилки у визначенні періоду прострочення грошового зобов'язання.

А відтак, за розрахунком суду, обґрунтованою є сума 3% річних в розмірі 411, 77 грн., яка розрахована із суми 22 981, 00 грн. з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання за період з 03.04.2017 по 06.11.2017 та відповідно в розмірі 813, 43 грн., яка розрахована із суми 46 903, 75 грн. з моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання за період з 10.04.2017 по 06.11.2017, що сукупно становить - 1 225, 20 грн., та інфляційних втрат, які розраховані із суми 22 981, 00 грн. в період з 03.04.2017 по 30.09.2017 та становить 1 385, 69 грн. та із суми 46 903, 75 грн. в період з 10.04.2017 по 30.09.2017 та становить 2 828, 17 грн. та сукупно становить - 4 213, 86 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест Еволюшн" (03680, м. Київ, вул. Червонопрапорна, 28; ідентифікаційний код 39764834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Марс-ТВ" (02093, м. Київ, вул. Поліська, буд. 12; ідентифікаційний код 24730499) оплату за надані послуги в розмірі 69 884 (шістдесят дев'ять тисяч вісімсот вісімдесят чотири) 75 коп., інфляційних втрат в розмірі 4 213 (чотири тисячі двісті тринадцять) грн. 86 коп., 3% річних в розмірі 1 225 (одна тисяча двісті двадцять п'ять) грн. 20 коп., пені в розмірі 10 368 (десять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 69 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 566 (одна тисяча п'ятсот шістдесят шість) грн. 01 коп.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 12.02.2018

Суддя Д.О. Баранов