Рішення

від 06.02.2018 по справі 910/22050/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.02.2018Справа № 910/22050/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Купної В.В., розглянув матеріали господарської справи

за позовом публічного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод

до товариства з обмеженою відповідальністю Сталь Експерт

про стягнення 126 930,74 грн.

за участю представників сторін:

від позивача Кравченко С.О. (довіреність № б/н від 14.09.2017),

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

У грудні 2017 року публічне акціонерне товариство Старокраматорський машинобудівний завод (далі - ПАТ СКМЗ , позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Сталь Експерт (далі - ТОВ Сталь Експерт , відповідач) про стягнення 127 430,74 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані не виконанням відповідачем його зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару за договором постачання № 49-01/48 від 10.11.2016.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду та просив стягнути з відповідача борг у розмірі 127 430,74 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22050/17 та призначено її до розгляду у судовому засіданні 09.01.2018.

26.12.2017 відділом автоматизованого діловодства суду була зареєстрована заява позивача, у якій останній зменшив розмір позовних вимог у зв'язку з тим, що під час підготовки позовної заяви позивач помилково не врахував один платіж на суму 500,00 грн., здійснений відповідачем на користь позивача 17.11.2017, тобто до звернення до суду із даним позовом. Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з відповідача борг у розмірі 126 930,74 грн. Вказана заява була прийнята судом до розгляду.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2018 справу № 910/22050/17 призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.02.2018.

05.02.2018 відділом автоматизованого діловодства суду було зареєстроване подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, обґрунтоване тим, що його представник з 05.02.2018 по 09.02.2018 перебуватиме у відрядженні та не зможе бути присутнім у судовому засіданні.

У судовому засіданні 06.02.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та правомірними, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, правом надати відзив на позовну заяву не скористався.

Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, відмовив у його задоволенні з огляду на необґрунтованість останнього та ненадання в порушення вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження наявності обставин, які перешкоджають представнику відповідача з'явитись у судове засідання, а також з огляду на те, що відповідач не обмежений законодавством при виборі особи, уповноваженої представляти його інтереси.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165 , ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

10.11.2016 між ПАТ СКМЗ (покупець) та ТОВ Сталь Експерт (постачальник) був укладений договір постачання № 49-01/48 (далі - договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язувався виготовити і передати у власність покупця продукцію, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити продукцію, згідно з умовами даного договору та специфікаціями, які є його невід'ємною частиною.

Пунктом 3.3 договору визначені умови оплати - згідно специфікації, що є невід'ємною частиною цього договору.

Специфікацією № 1 на суму 582 788,27 грн. встановлені такі умови оплати: 50% - аванс після підписання специфікації і виставлення рахунку, 50% - після сповіщення про готовність продукції до відвантаження.

Специфікацією № 2 на суму 5 359,20 грн. встановлені такі умови оплати: 50% - аванс після підписання специфікації і виставлення рахунку, 30% - після сповіщення про готовність продукції до відвантаження, 20% - остаточний розрахунок впродовж 10-ти календарних днів з моменту приймання продукції на території покупця.

Як свідчать матеріали справи, позивач сплатив відповідачу грошові кошти в розмірі 296 753,34 грн. за платіжним дорученням № 5658 від 25.11.2016, до яких було включено аванс у розмірі 291 394,14 грн., що становить 50% вартості продукції за специфікацією № 1, а також вартість продукції за специфікацією № 2 у повному розмірі - 5 359,20 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивач свої зобов'язання з оплати авансу за продукцію перед відповідачем виконав належним чином.

Проте, відповідач, в порушення умов укладеного сторонами договору, оплачену позивачем продукцію останньому не поставив. Натомість відповідач повернув позивачу частину сплаченого ним авансу за специфікацією № 1, в загальному розмірі 164 463,40 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками по рахунку позивача.

Спір у даній справі виник внаслідок порушення відповідачем свого обов'язку повернути позивачу грошові кошти сплачені останнім саме як аванс за специфікацією № 1.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 126 930,74 грн. (291 394,14 грн. - 164 463,40 грн.).

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Також частиною 3 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що вартість оплаченої позивачем і не переданої йому продукції становить 126 930,74 грн.

Відповідач документів, що підтверджують передання позивачу продукції загальною вартістю 126 930,74 грн. або повернення позивачу грошових коштів у вказаному розмірі, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в розмірі 126 930,74 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Судові витрати з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача у розмірі 1 903,96 грн.

Крім того, суд роз'яснює позивачу, що у зв'язку зі зменшенням ним розміру позовних вимог частина сплаченого позивачем судового збору в розмірі 7,51 грн. може бути повернута останньому з Державного бюджету України за його клопотанням на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Сталь Експерт (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, буд. 35-37, офіс 905, ідентифікаційний код 39668334) на користь публічного акціонерного товариства Старокраматорський машинобудівний завод (84302, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Конрада Гампера, буд. 2, ідентифікаційний код 05763642) борг у розмірі 126 930,74 грн. (сто двадцять шість тисяч дев'ятсот тридцять грн. 74 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 903,96 грн. (одна тисяча дев'ятсот три грн. 96 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повне рішення складено 12.02.2018. Рішення може бути оскаржено у встановленому законом порядку.

Суддя О.Г. Удалова