Рішення

від 06.02.2018 по справі 926/3917/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

06 лютого 2018 року Справа № 926/3917/17

Господарським судом Чернівецької області у складі головуючого судді, Марущака І.В. за участю секретаря судового засідання Чепишка Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу №926/3917/17

за позовом Департаменту економіки Чернівецької міської ради

до громадської організації "Безбар'єрне місто"

за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємство інвалідів "Життя без бар'єрів" громадської організації "Безбар'єрне місто"

про стягнення заборгованості по орендній платі в сумі 20887,64 грн.

представники:

від позивача - Кермач О.М., довіреність від 13.12.2017 року № 2022, Настас Л.О., довіреність від 20.09.2017 року № 02/01-17/1520, Бузіла В.В., довіреність від 20.09.2017 року № 02/01-17/1522

від відповідача - не з'явився;

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Департамент економіки Чернівецької міської ради звернувся з позовом до громадської організації "Безбар'єрне місто" про стягнення 19568,11 грн. заборгованості по орендній платі, що виникла за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року, та 1301,53 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що у порушення умов укладеного між сторонами договору оренди від 08.07.2013 №218 та додаткового договору від 20.02.2017 року №4 до нього відповідач не сплатив орендну плату за користування приміщенням, яке розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Демократична, 11, загальною площею 151,80 кв. м. за період з 01 січня по 30 вересня 2017 року, внаслідок чого заборгував позивачеві суму позову.

Відповідач та третя особа своїм правом на подання відзиву та пояснень на позов не скористались. Разом з тим присутній у судовому засіданні 10.01.2018 року представник відповідача та третіх осіб проти позовних вимог заперечував, оскільки звертався до позивача із вимогою тимчасово призупинити дію додаткової угоди від 20.02.2017 року №4, якою відповідачу дозволено передати частину орендованого майна у суборенду третій особі та збільшено розмір орендної плати.

Провадження у справі порушено ухвалою від 01.12.2017 року, справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 13.12.2017 року. Ухвалою суду від 13.12.2017 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача підприємство інвалідів "Життя без бар'єрів" громадської організації "Безбар'єрне місто", відкладено розгляд справи на 10.01.2018 року.

Ухвалою суду від 10.01.2018 року вирішено справу №926/3917/17 розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження у справі, призначено підготовче засідання на 24.01.2018 року, запропоновано відповідачу та третій особі у строк до 19.01.2018 року надати суду заяви по суті спору та докази їх надіслання іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 24.01.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 926/3917/17 та призначено її до розгляду по суті у судовому засіданні 06.02.2018 року за участю представників сторін та третьої особи.

Відповідач та третя особа явку своїх представників у судове засідання 06.02.2018 року не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд їх задовольнити, не заперечували проти розгляду справи за відсутності представників відповідача та третьої особи.

При цьому суд з'ясував, що відповідач та третя особа завчасно (29.01.2018 року) були повідомлені про дату час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

У цій площині суд зазначає, що згідно пунктів 1-3 частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.

Більш того, застосовуючи на підставі ч.1 ст.3 ГПК України і ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд констатує, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на вищезазначене суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута без участі представників відповідача та третьої особи відповідно до ч.9 ст.165 та п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступне.

Як вбачається із свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2007 року серій САВ №540434 територіальна громада м. Чернівців на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.10.2007 року №788/20 є власником 1/1 частки нежилих приміщень, що знаходяться у м. Чернівці по вул. Демократична, 11, що складається з нежилих приміщень підвалу та першого поверху в житлового будинку літ. А загальною площею 153,30 кв. м, в тому числі в підвалі приміщення ІІІ, IV, V площею 25,60 кв. м, на першому поверсі приміщення 1-1 - 1-11 площею 127,70 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 09.07.2013 року №355/11 Про оренду приміщень, внесення змін до рішень виконавчого комітету міської ради погоджено передачу в оренду відповідачу терміном на два роки й одинадцять місяців приміщення (1-1)-(1-11) першого поверху та приміщення (ІІІ), (IV) підвалу на вул. Демократичній, 11 загальною площею 151,8 кв. м під офіс та майстерню з ремонту та обслуговування ортопедичних візків та засобів реабілітації (пункт 1).

18 липня 2013 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендарем) укладеного договір оренди нерухомого майна №218 (далі - договір оренди), згідно пункту 1.1 якого позивач на підставі вказаного рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради передає, а відповідач приймає у строкове платне користування нежиле приміщення, загальною площею 151,8 кв. м, розташоване за адресою: м. Чернівці, вул. Демократична, 11, на 1 поверсі та в підвалі будинку з метою використання його під офіс та майстерню з ремонту та обслуговування ортопедичних візків та засобів реабілітації (далі - майно).

Згідно з актом передання-приймання об'єкта оренди по вул. Демократичній, 11 від 18.07.2013 року позивач передав, а відповідач прийняв приміщення 1 поверху та підвалу по вул. Демократичній, 11 у м. Чернівці. Майно було придатне до використання за призначенням, жодних зауважень щодо його стану сторонами не зазначено.

Пунктом 1.5 договору оренди передбачено, що його укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 18.07.2013 року по 17.06.2016 року (включно).

За користування майном відповідач сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього договору місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього договору, з урахуванням ПДВ становить 105,65 грн. (пункт 2.1).

У свою чергу пунктом 2.2 договору оренди встановлено, що нарахування орендної плати починається з дня підписання договору.

Відповідно до пункту 2.4 договору оренди розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України.

У пункті 2.5 договору оренди сторони погодили, що відповідач щомісячно самостійно розраховує орендну плату з урахуванням податку на додану вартість та сплачує її впродовж поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності. При цьому в платіжному документі вказується загальна сума та сума податку на додану вартість. Відповідач має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії цього договору.

При передачі орендарем частини майна в суборенду на передану площу нараховується подвійна ставка орендної плати. При цьому, плата за суборенду не повинна перевищувати орендної плати відповідача (пункт 2.14 договору оренди).

Згідно із пунктом 4.1.3 договору оренди відповідач зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Разом з тим відповідач має право передати майно (його частину) в суборенду третій особі лише за письмовим погодженням позивача та шляхом укладення відповідного додаткового договору до цього договору. (пункту 4.2.1).

Натомість пунктом 4.6. передбачено, що відповідач не має права без згоди позивача передавати майно (його частину) в користування третім особам за цивільно-правовими правочинами, укладати відносно цього майна будь-які цивільно-правові правочини, в тому числі попередні договори та передавати будь-яким шляхом право оренди іншим особам.

20 березня 2014 року між сторонами укладено додатковий договір №1 до договору оренди, відповідно до пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів дозволяє відповідачу з 20.03.2014 року передати в суборенду третій особі у даній справі на термін дії договору оренди частину приміщення 1 поверху площею 40,0 кв. м з метою використання під майстерню з ремонту інвалідних візків та засобів реабілітації.

Водночас уже 31.03.2014 року між сторонами укладено додатковий договір №2 до договору оренди, за умовами пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів вважає договір суборенди з третьою особою на частину приміщення загальною площею 40,0 кв. м розірваним з 21.03.2014 року.

12 серпня 2016 року між сторонами укладено додатковий договір №3 до договору оренди, згідно з пунктом 1 якого на підставі п.6.17.1 Положення про оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців та поданих документів вважати договір оренди продовженим на два роки одинадцять місяців, а саме по 17.05.2019 року (включно).

У свою чергу пунктом 2 додаткового договору №3 до договору оренди встановлено, що по договору оренди починаючи з 12.07.2016 року сплачувати орендну плату розраховану згідно додатку №1/3, що в місяць з урахуванням ПДВ складає 140,27 грн.

При цьому сторони у вказаному додатковому договорі вирішили доповнити пункт 2.4 договору оренди пунктом 2.4.1 наступного змісту: дія даного пункту договору зупиняється з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року відповідно до п.9 Прикінцевих положень Закону України Про Державний бюджету України на 2016 рік (пункт 3 додаткового договору №3).

14 лютого 2017 року відповідач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати дозвіл на передачу частково приміщення в суборенду по вул. Демократичній, 11 третій особі площею 35 кв. м. для використання під майстерню з ремонту інвалідних візків.

Так, 20.02.2017 року сторонами укладеного додатковий договір №4 до договору оренди, відповідно до пункту 1 якого позивач на підставі поданих документів (вищезазначеної заяви) дозволяє відповідачу передати в суборенду третій особі на термін дії договору частини приміщення (прим. (1-8), (1-11)), загальною площею 33,00 кв. м, з метою використання під майстерню з ремонту інвалідних візків.

Пунктом 2 додаткового договору №4 до договору оренди сторонами узгоджено, що відповідач зобов'язується:

1. в десятиденний термін надати позивачу копію договору суборенди;

2. по договору оренди починаючи з 20.02.2017 року сплачувати орендну плату, розраховану згідно додатку №1/4, що в місяць з урахуванням ПДВ складає 2518,56 грн. та корегується на індекс інфляції попереднього місяця;

3. при розірвання договорів суборенди повідомляти про це позивача.

27 лютого 2017 року відповідач звернувся до позивача з листом №22, в якому просив останнього тимчасово призупинити дію додаткового договору №4 до договору оренди. При цьому відповідач зазначив, що договір суборенди з третьою особою буде складений відповідачем після забезпечення фінансовою підтримкою Міністерства соцполітики України згідно державної програми щодо забезпечення користувачів інвалідних візків післягарантійного обслуговування крісло-колісних візків та інших технічних засобів реабілітації. Термін складання договору суборенди планується приблизно з травня місяця 2017 року.

У відповідь позивач листом від 02.03.2017 року № 02/01-17/371, який одержаний відповідачем 06.03.2017 року (що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення), проінформував останнього, що діючим законодавством не передбачено призупинення дії договору оренди та додаткового договору. При цьому відповідачу роз'яснено, що для припинення додаткового договору № 4 до договору оренди йому необхідно надати до департаменту економіки відповідну заяву з поясненнями причин не укладення договору суборенди.

У судових засіданнях представники позивача неодноразово вказували, що у порушення умов п.2 додаткового договору №4 до договору оренди відповідач не надав департаменту економіки Чернівецької міської ради копію договору суборенди, проте з клопотанням про його витребування до суду не звертались. У свою чергу суд неодноразово в ухвалах пропонував відповідачу та третій особі надати копію такого договору суборенди.

Таким чином, суд констатує, що у матеріалах справи відсутні докази укладення між відповідачем та третьою особою договору суборенди приміщення (прим. (1-8), (1-11)), загальною площею 33,00 кв. м, яке розташоване по вул. Демократичній, 11 у м. Чернівці. Однак вказаний факт не впливає на дійсність додаткового договору №4 до договору оренди.

При цьому суд зазначає, що договором оренди чи додатковими договорами до нього не передбачено порядку тимчасового призупинення дії договору оренди або додаткових договорів до нього у зв'язку з чим доводи представника відповідача та третьої особи про припинення дії додаткової угоди №4 до договору оренди слід відхилити.

Більше того, як вже зазначено вище, відповідачу було роз'яснено, що для припинення додаткового договору №4 до договору оренди йому необхідно надати до департаменту економіки відповідну заяву з поясненнями причин не укладення договору суборенди. Проте, відповідач таких дій не вчинив, а тому повинен виконувати взяті на себе зобов'язання за договором оренди, у тому числі щодо сплати орендної плати у погодженому сторонами порядку та розмірах.

Сторонами по справі не надано доказів розірвання або визнання недійсним додаткового договору № 4 від 20.02.2017 року до договору оренди нерухомого майна № 218 від 18.02.2013 р.

Листи позивача від 21.06.2017 року №02/01-17/1000, від 30.08.2017 року №02/01-17/1396 та від 29.09.2017 року №02/01-17/1592 не беруться до уваги судом, оскільки у матеріалах справи відсутні докази їх надіслання або вручення відповідачу, проте вони не впливають на обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що позивач правомірно у відповідності до умов договору нарахував відповідачеві за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року орендної плати за користування майном 19728,60 грн., яку відповідач зобов'язаний був сплатити, однак у порушення умов договору оренди неналежно виконав свої зобов'язання та сплатив позивачу 172,45 грн. у лютому 2017 року. Частину вказаної оплати - 29,96 грн. позивачем правомірно зараховано як погашення боргу з оренди майна за минулий період.

Відтак, відповідач заборгував позивачу 19586,11 грн. (19728,60 грн. - (172,45 грн. - 29,96 грн.)), проте із поданих документів вбачається, що заборгованість з орендної плати виникла за період з лютого по вересень 2017 року, а не з січня 2017 року як зазначено у позові, що втім не спростовує обґрунтованість позовних вимог.

Відповідачем не надано доказів сплати орендної плати по договору оренди нерухомого майна № 218 від 18.02.2013 р. за спірний період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року

У частині 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" зазначено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Статтею 526 Цивільного кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Ст. 193 Господарського кодексу України також передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 2.5 договору оренди нерухомого майна № 218 від 18.02.2013 р. відповідач повинен був сплачувати орендну плату впродовж поточного місяця, відповідно у позивача наставало право вимоги на орендну плату з першого числа місяця наступного за розрахунковим.

Таким чином позовні вимоги у частині стягнення боргу з орендної плати за період з 01.02.2017 року по 30.09.2017 року є обґрунтованими, а з відповідача на користь позивача слід стягнути 19586,11 грн.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Крім того, позивач на підставі п. 5.4 договору оренди нарахував відповідачеві за прострочення сплати орендної плати 1304,08 грн. пені з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року.

Так, пунктом 5.4 договору оренди передбачено, що за несвоєчасне внесення орендної плати відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідач сплатив позивачу 2,55 грн. пені у лютому 2017 року, внаслідок чого позивач просить стягнути 1301,53 грн. пені за період з 01.01.2017 року по 30.09.2017 року.

Перевіривши поданий розрахунок пені, суд вважає його частково необґрунтованим з огляду на таке.

По-перше, оскільки заборгованість по орендній платі виникла у відповідача за період з лютого 2017 року, то з урахуванням п. 2.5 договору оренди, прострочення виконання грошового зобов'язання наступило з 01.03.2017 року. Відтак, період стягнення пені складає з 01.03.2017 року по 30.09.2017 року.

По-друге, у відповідності до вимог ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із вимогами ч.6 ст.231 та ч 6 ст.232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами. При цьому нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано.

Договором оренди нерухомого майна № 218 від 18.02.2013 р. не передбачено іншого порядку та строків нарахування пені.

Проте, позивач розрахував пеню за прострочення сплати орендної плати, що нарахована у лютому 2017 року, за період більший, ніж 6 місяців - з 01.03.2017 року по 30.09.2017 року. Відповідно до зробленого судом розрахунку (міститься в матеріалах справи) сума пені за прострочення сплати орендної плати, що нарахована у лютому 2017 року за період з 01.03.2017 року по 31.08.2017 року становить 119,62 грн., а тому у стягненні 18,79 грн. пені слід відмовити.

У решті розрахунок пені є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1282,74 грн. пені.

Отже, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, з відповідача на користь позивача слід стягнути 19586,11 грн. заборгованості по сплаті орендної плати за період з 01.02.2017 року по 30.09.2017 року та 1282,74 грн. пені за період з 01.03.2017 року по 30.09.2017 року, у решті позову відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно вимог статті 129 ГПК України.

Керуючись пунктом 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, статтями 2, 4, 5, 20, 129, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з громадської організації "Безбар'єрне місто" (58000 м. Чернівці, вул. Демократична, 11, код ЄДРПОУ 38647012) на користь Департаменту економіки Чернівецької міської ради (58000 вул. О.Кобилянської, 3 м. Чернівці код ЄДРПОУ 25082698) 19586,11 грн. заборгованості по орендній платі, 1282,74 грн. - пені та 1598,56 грн. - відшкодування судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повне рішення складено та підписано 09 лютого 2018 року.

Суддя І.В. Марущак