Рішення

від 14.12.2017 по справі 925/1406/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" грудня 2017 р. Справа № 925/1406/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача - Нестерка І.О. за довіреністю, відповідача - не з'явилися, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк до Приватного підприємства Медовий край про стягнення 1816654 грн. 16 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ Дельта Банк Кадирова В.В. (далі - позивач, ПАТ Дельта Банк ) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до Приватного підприємства "Медовий край" (далі - відповідач, ПП "Медовий край") про стягнення, на підставі кредитного договору № 208/11050764000 від 16.10.2006 року, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк і Приватним підприємством Медовий край , та договору № 2949 від 08.12.2011 року купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк і ПАТ Дельта Банк , нарахованих станом на 13.10.2017 року 29854 грн. 39 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 63926,42 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ станом на 13.10.2017 року становили 1741218 грн. 75 коп. суми заборгованості за відсотками, 40573 грн. 12 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів, 5000 грн. штрафу, що разом становить 1 816 654 грн. 16 коп., та відшкодування понесених судових витрат - сплаченого судового збору у розмірі 66291 грн. 90 коп.

Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем узятих на себе зобов'язань за кредитним договором, подано з метою захисту позивачем своїх прав як кредитора, набутого на підставі кредитного договору та договору відступлення права вимоги.

Ухвалою суду від 03.11.2017 року позовна заява прийнята до розгляду, по ній порушено провадження у справі № 925/1406/17, справу призначено до судового розгляду, зобов'язано позивача надати суду усі документи в обґрунтування позовних вимог, відповідача - письмовий відзив на позовну заяву в порядку ст. 59 ГПК України і усі документи, що підтверджують заперечення проти позову у разі їх наявності.

Ухвали суду про призначення справи до розгляду, адресовані відповідачу і направлені судом за адресою його місцезнаходження, зазначеною в позовній заяві, ЄДРПОУ і кредитному договорі, повернені поштою з відмітками не проживає , за закінченням терміну зберігання . Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідач в особі свого представника письмовий відзив на позов не подав, явку представника у судові засідання не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, хоч був повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до норм ст.ст. 69, 75, 77 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

16.10.2006 року між Акціонерним комерційним банком УкрСиббанк (далі - банк, первинний кредитор), та Приватним підприємством Медовий край , як позичальником, було укладено кредитний договір № 208/11050764000 (далі - кредитний договір, а.с. 10-20), за умовами якого Первинний кредитор зобов'язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит у формі одного траншу або декількох траншів, але в будь-якому випадку в межах загальної суми кредиту в іноземній валюті в сумі 125000,00 (сто двадцять п'ять тисяч) швейцарських франків у порядку і на умовах, визначених цим Договором, з кінцевим строком погашенням до 13.10.2017 року.

За використання кредитних коштів за цим договором встановлюється процентна ставка в розмірі 8,49% річних, якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору (п.п. 1.3.1).

За користування кредитними коштами понад встановлений договором строк (зокрема, понад терміни, встановлені графіком погашення кредиту, у разі наявності такого графіку) процентна ставка встановлюється в розмірі 10,49% річних. Такий розмір ставки застосовується до всієї простроченої суми основного боргу позичальника за договором (п. п. 1.3.2.).

Відповідно п. 1.3.4. Кредитного договору, нараховування процентів за цим Договором здійснюється щомісяця, в останній робочий день поточного місяця, методом "факт/360" відповідно до вимог нормативно-правових актів НБУ та чинного законодавства України. При цьому проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, якщо інша база нарахування процентів не передбачена умовами п. 1.3.2. та/або п.п. 1.3.3., 9.2. Договору.

Згідно з п. 1.3.5. Кредитного договору, позичальник зобов'язується сплачувати проценти у строк - з 01 по 10 число (включно) кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані Банком такі проценти.

Відповідно до п. п. 2.1. р. 2 кредитного договору Умови забезпечення кредиту , у забезпечення виконання зобов'язань позичальника за даним договором банком приймається іпотека комплексу нежитлових приміщень, а саме: іпотека нерухомого майна (нежитлової будівлі), що знаходиться за адресою: м. Черкаси, вул. 30 річчя Перемоги, 5 згідно договору іпотеки № 4445 від 16.10.2006 року ринковою вартістю 1006000 грн.

Пунктом 7.1. Кредитного договору встановлено, що за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів за кредит та/або комісій, Банк має право вимагати від Позичальника додатково сплатити Банку пеню в наступному порядку, а саме:

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, якщо сума такої заборгованості виражена у гривні,

в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті;

пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, і розраховується за методом "факт/360" (метод "факт/360" передбачає, що для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів), але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Пунктом 7.6. Кредитного договору сторони погодили, що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема ст. 611 ЦК України, позичальник зобов'язаний сплатити банку неустойку за порушення своїх зобов'язань (в тому числі й за порушення термінів виконання зобов'язань), встановлених п.п. 4.3., 4.4., 4.5., 4.7. цього договору. Рохмір зазначеної в цьому пункті договору неустойки встановлюється рівним 5000 (п'ять тисяч) гривень.

Відповідно до п. 11.1. Кредитного договору сторони домовились що відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема, ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України у випадку застосування будь-якого з пп. 2.3., 5.З.,5.5.,5,6.,5.9.,5.10, 5.11., 7.4. цього Договору та/або настання обставин, що передбачені вищевказаними пунктами Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно з п. 1.2.2. цього Договору. При цьому, термін повернення кредиту вважається таким, що настав, а кредит обов'язковим до повернення з дати отримання Позичальником відповідної письмової вимоги Банку. В цьому випадку Позичальник зобов'язується достроково повернути отриманий кредит та плату за кредит у встановлений Банком заново термін в повному обсязі.

До кредитного договору складений та погоджений сторонами Графік погашення кредиту, згідно якого погашення суми кредиту позичальником має здійснюватися з 10.01.2007 року по 12.10.2017 рік (а.с. 21 - 24).

08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством УкрСиббанк , як продавцем, та позивачем - Публічним акціонерним товариством Дельта Банк , як покупцем, укладено Договір купівлі - продажу прав вимоги за кредитами (далі - договір відступлення прав вимоги, а. с. 160-197 ), за умовами п. 2.1. розділу 2 Купівля та продаж якого, з урахуванням положень цього договору та відповідно до них, продавець цим погодився продати (відступити) права вимоги за кредитами та передати їх покупцеві, а покупець цим погодився придбати права вимоги за кредитами, прийняти їх та сплатити ціну купівлі.

08.12.2011 року Договір купівлі - продажу прав вимоги посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстровано в реєстрі за №№ 2949, 2950 (надалі за текстом - Договір відступлення прав вимоги )

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги № 2949 від 08.12.2011 року (а. с. 122), поданого позивачем до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором № 208/11050764000 від 16.10.2006 року.

Із поданих позивачем виписки по особовим банківським рахункам відповідача - ПП Медовий край (а.с. 27-121) та розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 208/11050764000 від 16.10.2006 року (а. с. 25-26) вбачається, що відповідач - ПП Медовий край , як позичальник, свої зобов'язання за Кредитним договором виконує неналежним чином, порушує строки сплати відсотків за користування кредитними коштами, визначені п. п. 1.3.1., 1.3.2. Кредитного договору, в результаті чого станом на 13.10.2017 року (кінцевий термін погашення кредиту) у Позичальника виникла заборгованість за Кредитним договором, загальна сума якої становить 1 816 654 грн. 16 коп., з яких: пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 29 854грн. 39 коп.; сума заборгованості за відсотками (процентами) в т. ч. простроченими - 63 926,42 швейцарських франків що згідно курсу НБУ станом на 13.10.2017 р. становить 1741218 грн.75 коп.; пеня за несвоєчасне повернення процентів - 40573 грн. 12 коп.; штраф в порядку п. 7.6. кредитного договору - 5000 грн.

02.03.2015 року, на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 року № 150 Про віднесення публічного акціонерного товариства Дельта Банк до категорії неплатоспроможних , виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення за № 51 Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві Дельта Банк , згідно з яким з 03.03.2015 року розпочато процедуру виведення банку з ринку, запроваджено тимчасову адміністрацію на три місяці по 02.06.2015, призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у AT Дельта Банк (далі - уповноважена особа Фонду) - Кадирова В.В.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 71 від 08.04.2015 року змінено строк дії тимчасової адміністрації в AT Дельта Банк , запроваджено на шість місяців з 03.03.2015 по 02.09.2015 року включно.

Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 147 від 03.08.2015 року строк здійсненні тимчасової адміністрації у AT Дельта Банк продовжено по 02.10.2015 рою включно, на цей же строк продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду Кадирова В.В.

Постановою НБУ № 664 від 02.10.2015 року відкликано банківську ліцензію та ліквідовано AT Дельта Банк . Рішенням виконавчої дирекції ФГВФО № 181 від 02.10.2015 року на підставі постанови НБУ № 664 від 02.10.2015 року розпочата процедура ліквідації AT Дельта Банк з 05.10.2015 року по 04.10.2017 року включно, делеговано повноваження ліквідатора AT Дельта Банк уповноваженій особі Фонду Кадирову В.В. на той же строк.

Таким чином, предметом спору у справі, що розглядається, є вимога позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором № 208/11050764000 від 16.10.2006 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк і відповідачем - Приватним підприємством Медовий край . Спірне речове право позивачем набуте на підставі договору № 2949 від 08.12.2011 року купівлі-продажу прав вимоги за кредитами (зокрема, за кредитом на підставі кредитного договору № 208/11050764000 від 16.10.2006 року), укладеного між Акціонерним комерційним інноваційним банком УкрСиббанк і позивачем - ПАТ Дельта Банк , посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г., зареєстрованого в реєстрі за №№ 2949, 2950.

Спірні правовідносини сторін, а відповідно, їх цивільні права та обов'язки, виникли із кредитного договору та договору відступлення права вимоги, за правовою природою віднесені до договірних зобов'язань кредиту, загальні положення про кредит, як окремий вид зобов'язань, визначені параграфом 2 глави 71 ЦК України, ст.ст. 346, 347 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов'язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 розділу IV ГК України, правові наслідки порушення зобов'язання, відповідальність за порушення зобов'язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов'язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов'язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтями 512, 513 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 ч. 1, ст. 611, ст. 612 ч. 1 ЦК України: порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання; у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення договору про позику, якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виконання зобов'язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею), згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

За умовами п.п. 1.1., 1.3. розділу 1 Предмет договору), п.п. 7.1., 7.6. розділу 7 Відповідальність сторін кредитного договору № 208/11050764000 від 16.10.2006 року, плата за кредит у виді процентів здійснюється у валюті кредитування (швейцарських франках), пеня і неустойка (штраф) нараховуються в гривнях.

За розрахунком позивача сума заборгованості за відсотками (процентами) в т. ч. простроченими складає 63926,42 швейцарських франків що згідно курсу НБУ станом на 13.10.2017 року становила 1741218 грн.75 коп.

Вимоги позивача про стягнення відсотків (процентів) за користування кредитом, пені та неустойки (штрафу) відповідає умовам п.п. 1.1., 1.3. розділу 1 Предмет договору), п.п. 7.1., 7.6. розділу 7 Відповідальність сторін кредитного договору № 208/11050764000 від 16.10.2006 року, нормам ч. 6 ст. 232 ГК України, ч. 2 ст. 625 ЦК України, їх розрахунок судом визнаний правильним.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII Про зовнішньоекономічну діяльність , Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю , Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті . За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з'ясувати сутність такого визначення .

Відповідно до п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 Про судове рішення у цивільній справі , згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. При стягненні періодичних платежів суд має вказати період, протягом якого проводиться виконання. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 Про систему валютного регулювання і валютного контролю ).

Аналогічні рекомендації передбачені пп. 8.1. п. 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань .

Нормами Господарського процесуального кодексу України встановлено, що:

господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства (ч. 3 ст. 4 3 );

сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи (ч. 3 ст. 22);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 33);

обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34);

господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч. 1 ст. 43).

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є доказаними, обґрунтованими, тому їх задовольняє повністю.

27.11.2017 року позивач в особі свого представника подав клопотання про повернення надмірно сплаченого судового збору (а.с. 142-143).

При зверненні до суду 28.10.2017 року з позовною заявою позивач визначив ціну позову у розмірі 1816654,16 грн., за подання до суду позовної заяви підлягав до сплати судовий збір у розмірі 27249,81 грн. за ставкою 1,5 відсотка ціни позову.

Платіжним дорученням № 6868973 від 23.10.2017 року позивачем було сплачено судовий збір в сумі 66291 грн. 90 коп. за подання позовної заяви.

Відповідно до ч. 1 ст. 44, абз. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 55 ГПК України: судові витрати складаються, зокрема, з судового збору; судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; ціна позову визначається, зокрема, у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою, в ціну позову включаються також вказані в позовній заяві суми неустойки (штрафу, пені).

Законом України Про судовий збір встановлено, що:

за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюються у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (абз. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4);

розподіл судового збору між сторонами та перевірка повноти сплати судового збору здійснюються відповідно до процесуального законодавства (ч. 7 ст. 6);

сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом (п.п. 1, ч. 1 ст. 7).

При вирішенні питань повернення і розподілу судового збору суд керується також роз'ясненнями, викладеними в пунктах 5.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , за змістом яких питання про повернення сплаченої суми судового збору вирішується господарським судом за результатами розгляду відповідних матеріалів за наявності клопотання сторони чи іншого учасника судового процесу про повернення суми судового збору. Про таке повернення зазначається, зокрема, в ухвалі про повернення сум судового збору, винесеній як окремий процесуальний документ.

З огляду на викладені обставини справи і з урахуванням наведених норм законодавства і судової практики, підлягають поверненню позивачу за його клопотанням від 27.11.2017 року вх. № 25860 (а.с. 142) за ухвалою суду (66291 грн. 90 коп. - 27249 грн. 81 коп.) 39042 грн. 09 коп. внаслідок внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно задоволеній частині позову, а саме сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 27249 грн. 81 коп.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-86 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства Медовий край , код ЄДРПОУ 31007781, місцезнаходження: 18000, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. 30 років Перемоги, буд. 5 на користь публічного акціонерного товариства Дельта Банк , код ЄДРПОУ 34047020, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 36-б, фактична адреса: 01014, м. Київ, бул. Дружби Народів, 98 - 29854 грн. 39 коп. пені за несвоєчасне повернення кредиту, 63926, 42 швейцарських франків, що згідно курсу НБУ станом на 13.10.2017 року становить 1741218 грн. 75 коп. заборгованості за процентами, 40573 грн. 12 коп. пені за несвоєчасне повернення процентів, 5000 штрафу, 27249 грн. 81 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано 12.02.2018 року.

Суддя В.М. Грачов