Постанова

від 24.01.2018 по справі 910/16098/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" січня 2018 р. Справа№ 910/16098/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Яковлєва М.Л.

Гончарова С.А.

При секретарі Цибульському Р.М.

Представники згідно з протоколом судового засідання 24.01.2018

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі №910/16098/17 (суддя Пінчук В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна Компанія" ЕСКО - ПІВНІЧ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс"

про стягнення 33 829,54 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Енерго - Сервісна Компанія " ЕСКО - ПІВНІЧ " звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю " Украгропромтех Плюс" 33 829,54 грн., з яких: 33 168,00 грн. - основний борг, 590, 66 грн. - пеня та 70, 88 грн. - 3% річних.

Позов мотивовано тим, що при огляді товару, отриманого згідно експрес-накладної № 5999804679418, було встановлено, що насоси ВС-80 з ел. дв. 5,5/1500 вибухозахищений на рамі, у кількості 2 шт. не відповідали умовам тендеру, оскільки являлися не новими, а бувшими у використанні та з такими недоліками, що не дозволяли взагалі їх експлуатувати, а також без технічної документації, сертифікатів, а тому враховуючи наведене, а також приписи ст. 678 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів , позивач вирішив повернути грошові кошти сплачені за товар. Крім того, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України та враховуючи неповернення відповідачем 33 829,54 грн., позивач просить стягнути пеню та 3 % річних.

Представник відповідача у запереченнях на позовну заяву проти позовних вимог позивача заперечував та просив суд у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що поставлені насоси є новими та справними, відхилення від норм в роботі відсутні.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 позов задоволено частково, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю " Украгропромтех Плюс " на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " Енерго - Сервісна Компанія " ЕСКО - ПІВНІЧ " 33 168, 00 грн. - попередньої оплати, 1 568, 71 грн. - судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову мотивовано тим, що частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми. Посилання представника відповідача на акт перевірки виробу від 11.10.2017 судом першої інстанції до уваги не прийнято, оскільки акт складений безпосередньо працівниками відповідача, зокрема начальником цеху № 1 на начальником ВТК. Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача в частині сплаченої суми за товар, а саме в розмірі 33 168,00 грн. В частині стягнення з відповідача пені в розмірі 590,66 грн., суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовив, оскільки договір між сторонами не укладався і пеня не була передбачена. Суд першої інстанції також відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 70,88 грн., оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, ТОВ "Украгропромтех Плюс" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повний текст якого складено - 14.11.2017) у справі № 910/16098/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що акт про виявленні недоліки, який суд першої інстанції взяв до уваги, на думку апелянта, не може вважатися належним доказом наявності, зазначених позивачем недоліків поставленого товару, оскільки він складений невідомими особами, адже матеріали справи не містять жодного доказу, що особи, які підписали цей документ є працівниками позивача та особами, які у відповідності до чинного законодавства мають залучатися до процедури встановлення недоліків поставленого обладнання.

Також, посилаючись на пункти 14-20 Інструкції з порядку приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості , яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, відповідач зазначив, що при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам, договору або даним у маркуванні і супровідних документа, що засвідчують якість продукції, одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов'язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією. Зокрема, скаржник зазначив, що в якості поставки відповідачем товару належної якості, було надано акт перевірки виробу від 11.10.2017 Державним підприємством 45 Експерементальний механічний завод , акт технічної експертизи № 16 від 23.10.2017 та акт технічної експертизи № 17 від 23.10.2017. Таким чином, враховуючи вищенаведене, на думку скаржника, в процесі вирішення даної справи суд першої інстанції допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, а також невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що згідно ст. 104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повний текст якого складено - 14.11.2017) у справі № 910/16098/17 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді Яковлєв М.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2017 у справі № 910/16098/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повний текст якого складено - 14.11.2017) у справі № 910/16098/17 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд призначено на 24.01.2018.

В судовому засіданні 24.01.2018 представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Позивач своїх представників в судове засідання 24.01.2018 не направив, про розгляд справи повідомлений належним чином (поштове повідомлення про вручення ухвали, витяг з сайту "Укрпошта").

Однак, 11.01.2018 через відділ забезпечення документообігу та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго - Сервісна Компанія" ЕСКО - ПІВНІЧ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Енерго - Сервісна Компанія" ЕСКО - ПІВНІЧ" зазначало про те, що в апеляційній скарзі відповідач не навів жодного порушення або неправильного застосування норм процесуального та матеріального права при винесенні судом першої інстанції рішення, а тому немає підстав для його скасування, виходячи з припущень, викладених в апеляційній скарзі без надання жодного доказу. Зокрема, позивач зазначив про те, що доказів, які б свідчили, що товар був надісланий покупцю новий з усією технічною документацією, відповідачем до апеляційної скарги не додано. Враховуючи наведене, а також приписи ст. 678 Цивільного кодексу України та ст. 8 Закону України Про захист прав споживачів , позивач вважає, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

У відповідності до п.9 ч.1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду має бути залишено без змін, виходячи із наступного.

Статтями 15, 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як в підтверджується наявними матеріалами справи, за результатами електронного тендеру № 706209 від 06.02.2017, позивач ( покупець ) придбав у відповідача ( продавця ) агрегат самовсмоктувальний електропровідний ВС - 80 з ел. дв. 5,5/1500 вибухозахищений на рамі, у кількості 2 шт. за ціною 33 168,00 грн.

Вказаний товар був оплачений на підставі рахунку - фактури № 39 від 24.04.2017, що підтверджується платіжним дорученням № 2019 від 04.05.2017 на суму 33 168,00 грн.

19.05.2017 вказаний товар був поставлений на склад позивача, що підтверджується експрес - накладною № 59998046709418.

Натомість, як стверджує позивач у позовній заяві, при огляді товару було встановлено, що поставлені насоси ВС - 80 з ел. дв. 5,5/1500 вибухозахищений на рамі, у кількості 2 шт. не відповідали умовам тендеру, оскільки виявилися не новими, а бувшими у використанні та з такими недоліками, що не дозволяли взагалі їх експлуатувати, а також були без будь - якої технічної документації, сертифікатів тощо.

За наслідками отримання вказаного товару, позивачем було складено акт про виявлені недоліки від 22.05.2017, а саме: некомплектність електродвигунів, не якісне пофарбування, при обертанні вала на одному з насосів відбулось механічне гальмування турбіни насоса.

На підставі п.1 ч.2 ст. 678 Цивільного кодексу України позивач повідомив відповідача про відмову прийняти неякісного товару та повернув його на адресу останнього, що підтверджується експрес - накладною № 59000259187774 від 23.05.2017

18.08.2017, з метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією № 1466-08/17-01127, в якій вимагав повернути сплачені кошти в розмірі 33 168,00 грн. у строк до 25.08.2017.

Натомість, відповідач вказані грошові кошти не повернув.

Враховуючи вищенаведені обставини, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 33 168,00 грн., а також, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, пені в сумі 590, 66 грн. та 3 % річних в сумі 70, 88 грн. за період з 11.08.2017 по 05.09.2017.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. ( ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України ).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Дослідивши матеріали справи № 910/16098/17, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір укладений між сторонами має правову природу договору купівлі-продажу.

За договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. ( ст. 655 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Крім того, дослідивши матеріали справи № 910/16098/17, судом апеляційної інстанції встановлено, що договір між сторонами укладено на умовах EXW, за результатами електронного тендеру№ 706209.

Згідно п. А.1. Інкотермс - Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов'язаний надати товар із комерційним рахунком-фактурою або еквівалентним йому електронним повідомленням, у відповідності з умовами договору купівлі-продажу, а також будь-які інші докази відповідності, які можуть вимагатися за договором.

Відповідно до п. А.9. Інкотермс - Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов'язаний нести витрати, пов'язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для надання товару в розпорядження покупця. Продавець зобов'язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно надавати у розпорядження товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Пакування здійснюється в тій мірі, в якій обставини, що стосуються транспортування (наприклад, засоби перевезення, місце призначення), були повідомлені продавцю до укладення договору купівлі-продажу. Упаковка повинна містити належне маркування.

Відповідно до п. А.10 Інкотермс - Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати, продавець зобов'язаний, на прохання, за рахунок і на ризик покупця, надати йому всіляке сприяння в одержанні будь-яких документів чи еквівалентних їм електронних повідомлень, що видаються чи передаються у країні поставки та/або походження товару, яких може потребувати покупець для експорту та/або імпорту товару і, в разі необхідності, для його транзитного перевезення через будь-яку країну.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання ( неналежне виконання ). ( ст. 610 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Отже, як вже зазначалося вище, за результатами електронного тендеру № 706209, згідно рахунку - фактури № 39 від 24.04.2017, позивач придбав у відповідача агрегат самовсмоктувальний електропровідний ВС - 80 з ел. дв. 5,5/1500 вибухозахищений на рамі, у кількості 2 шт. за ціною 33 168,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2019 від 04.05.2017.

Однак, при огляді товару, який було отримано позивачем 19.05.2017, що підтверджується експрес - накладною № 59998046709418, покупцем було встановлено, що поставлені насоси ВС - 80 з ел. дв. 5,5/1500 вибухозахищений на рамі, у кількості 2 шт. не відповідали умовам тендеру, оскільки виявилися не новими, а бувшими у використанні та з такими недоліками, що не дозволяли взагалі їх експлуатувати. Крім того, товар було поставлено без будь - якої технічної документації, сертифікатів тощо.

У зв'язку із наведеними обставинами, позивачем було складено акт про виявлені недоліки від 22.05.2017 та на підставі п.1 ч. 2 ст. 678 Цивільного кодексу України повідомлено відповідача про відмову у прийнятті неякісного товару, у зв'язку з чим повернув його на адресу останнього, що підтверджується експрес - накладною № 59000259187774 від 23.05.2017

18.08.2017 позивач звернувся до відповідача з претензією № 1466-08/17-01127, в якій вимагав повернути сплачені кошти в розмірі 33 168,00 грн. у строк до 25.08.2017.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач отримав вказану претензію 28.08.2017, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, відповідач залишив вказану претензію без задоволення, вказані грошові кошти не повернув, а листом № 18 від 31.08.2017 повідомив позивача про відсутність, на його думку, підстав для повернення 33 168,00 грн.

Частиною другою статті 678 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості товару покупець має право за своїм вибором відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми.

Враховуючи вищенаведені обставини, а також відсутність в матеріалах справи доказів повернення відповідачем позивачу грошових коштів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині повернення сплаченої за товар грошової суми в розмірі 33 168,00 грн.

Щодо наведених доводів апелянта в якості підстав скасування оскаржуваного рішення, про те, що поставка відповідачем товару позивачу належної якості підтверджується актом перевірки виробу від 11.10.2017 Державним підприємством 45 Експерементальний механічний завод , актом технічної експертизи № 16 від 23.10.2017 та актом технічної експертизи № 17 від 23.10.2017, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи не є належними та допустимими доказами у розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, які підтверджують твердження відповідача про поставку товару належної якості разом з необхідною документацією, оскільки вказані документи складені на замовлення відповідача, без залучення/запрошення/повідомлення позивача для встановлення відповідних обставин поставки товару. Крім того, матеріали справи не містять доказів надсилання таких актів відповідачем на адресу позивача.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, станом на момент вирішення спору судом першої інстанції, як і під час перегляду справи в апеляційному порядку, матеріали справи не містять доказів прийняття позивачем товару за відповідними розпорядчими документами, як не містять і відомостей про складання таких актів будь-якою стороною.

Частиною 2 ст. 570 Цивільного кодексу України визначено, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів є завдатком, вона вважається авансом.

З огляду на наведене вище, суд апеляційної інстанції враховує те, що правова природа перерахованих позивачем коштів в сумі 33168,00 грн. - авансування (передоплата) товару за договором. При цьому, вказані кошти в сумі 33160,00 грн. були перераховані до виконання поставки по договору, тобто їх правової природою є попередня оплата (авансування).

При цьому, у випадку, якщо б відповідач в подальшому виконав би належним чином поставку товару, а позивач вчинив дії на прийняття такого товару, про що б сторони склали та підписали відповідний двосторонній документ (наприклад, акт), то перерахована позивачем грошова сума у розмірі 33168,00 грн. змінила б свою правову природу та набула статусу оплати за поставлений товар.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перерахована позивачем грошова сума у розмірі 33168,00 грн. за своєю правовою природою залишилась сумою передоплати, тобто витратами позивача, які понесені ним на виконання зобов'язань за договором, укладеним між сторонами. Отже, у відповідача відсутні обумовлені законом і договором підстави для неповернення/утримання спірних коштів в сумі 33168,00 грн. в контексті спірних правовідносин сторін за договором, з урахуванням того, що позивачем заявлено в порядку частини другої статті 678 Цивільного кодексу України відмовився від договору і прийняття товару.

З огляду на викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 33 168,00 грн. - є законною, обґрунтованою, доведеною належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд, у зв'язку із неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань, стягнути з останнього пеню в сумі 590, 66 грн. та 3 % річних в сумі 70, 88 грн. за період з 11.08.2017 по 05.09.2017.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, пеня сторонами не була погоджена в письмові формі, як того вимагає ст. 547 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд першої інстанції погоджується з місцевим господарським судом про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 590, 66 грн. за період з 11.08.2017 по 05.09.2017.

Щодо позовних вимог в частині 3 % річних, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, а також приписи ст. 678 Цивільного кодексу України, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 70,88 грн., оскільки відповідач не мав перед позивачем грошових зобов'язань в розумінні статті 625 Цивільного кодексу України.

Ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ч. 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Ч. 1 статі 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 (повний текст якого складено - 14.11.2017) у справі № 910/16098/17 - у суду апеляційної інстанції відсутні.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, господарський суд першої інстанції під час вирішення спору вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс"..

Керуючись ст. ст. 240, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгропромтех Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/16098/17 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2017 у справі № 910/16098/17 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи №910/16098/17 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку і строки, визначені ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 08.02.2018.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді М.Л. Яковлєв

С.А.Гончаров