Рішення

від 13.02.2018 по справі 907/839/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2018                               м. Ужгород           Справа № 907/839/17

Суддя господарського суду Йосипчук О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу

за позовом державного підприємства “Хустське лісове дослідне господарство”, м. Хуст

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Екоресурс Плюс”, м. Ужгород

про стягнення 13517,47 грн.

Позивач заявив позов до товариства з обмеженою відповідальністю “Екоресурс Плюс”. Підставою позову є факт невиконання відповідачем, як покупцем, зобов'язання по оплаті поставлених на виконання Договору №2 від 14 січня 2016 року лісоматеріалів в розмірі 10532,23 грн.

Обґрунтовуючи власні позовні вимоги, позивач стверджує, що згідно з товарно-транспортними накладними, копії яких долучені до матеріалів справи, відповідачем отримано лісопродукцію загальною вартістю 35980,57 грн., однак оплату її вартості здійснено було частково, внаслідок чого утворився борг на суму 10532,23 грн. З огляду на факт прострочення, позивачем заявлено вимогу про стягнення 2472,24 грн. втрат від інфляції та 513 грн. трьох відсотків річних, нарахованих відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати всі витребувані та додаткові документи, які мають значення для розгляду справи по суті.

За приписами ч.5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ст. 241 ГПК України).

При цьому, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за необхідне розглянути справу за наявними матеріалами.

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається із матеріалів справи, правовідносини між сторонами спору виникли на підставі договору №2 купівлі-продажу лісоматеріалів від 14 січня 2016 року і регламентуються правилами глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно з умовами означеного договору, позивач зобов'язався продати та передати товар, а відповідач у свою чергу зобов'язався прийняти та провести його оплату. Базис поставки визначається відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» на умовах: франко-верхній склад. Зобов'язання навантаження товару на транспорт покладається на покупця.

Відповідно до п. 1.2. Договору покупець зобов'язується проводити попередню оплату за продукцію шляхом безготівкового розрахунку або готівкою через касу Продавця. При поставці товару, що перевищує передоплату, заборгованість повинна бути погашена Покупцем на протязі 5-ти банківських днів.

Сторони обумовили, що прийом товару по якості і кількості здійснюється представниками сторін на основі довіреності на базисі поставки перед навантаженням деревини, відповідно до вимог діючих норм і стандартів на території України згідно з чинним законодавством (п. 2.1 Договору).

Як стверджує позивач, на виконання вказаного Договору відповідачу відпущено лісопродукцію всього на суму 35980,57 грн. Факт відпуску підтверджено позивачем електронними товарно-транспортними накладними серії ЗКА №821263 від 18.01.2016р. на суму 11739,85 грн., ЗКА №821264 від 18.01.2016р. на суму 4602,67 грн. та ЗКА №821265 від 20.01.2016р. на суму 4692,46 грн., ЗКА №811338 від 03.03.2016р. на суму 14945,54 грн., копії яких містяться в матеріалах справи. Такі накладні формуються і діють відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України Міністерства аграрної політики та продовольства України №961/707 від 29.11.2013р. «Про затвердження спеціалізованої форми товарно-транспортної накладної при перевезенні деревини автомобільним транспортом» та містяться в обліковій системі підприємства-позивача. Таким чином, подані докази вказують на те, що продукція, вартість якої просить стягнути позивач, рахується за відповідачем у справі, відповідно до документообігу на цьому підприємстві.

Водночас, згідно наявних у справі матеріалів, відпущена лісопродукція була оплачена відповідачем частково, внаслідок чого за ним рахується борг перед позивачем у розмір 10532,23 грн.

У зв'язку із наведеним вище, Позивач звернувся до відповідача з претензією від 02.02.2017р. №33 про оплату вартості отриманого товару, однак відповідач залишив таку без задоволення та борг за отриману лісопродукцію не сплатив.

Обов'язок покупця оплатити товар за обумовленою ціною передбачено ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України, правовий аналіз яких вказує на право продавця вимагати від покупця оплати переданого та прийнятого відповідачем товару у примусовому порядку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Згідно з приписами ст. ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк.

Порушення цього припису наділяє кредитора правом захищати свої майнові права у судовому порядку.

Таким чином, всупереч вищенаведеним нормам Закону відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по оплаті прийнятої ним лісопродукції.

Отже, враховуючи викладене вище та те, що вартість переданого йому товару не оплачена у встановленому законом порядку та розмірі, що не заперечується і не спростовується відповідачем, заявлені до нього вимоги слід визнати підставними.

Зважаючи на наявність боргу та факт прострочення, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача й інфляційні втрати на суму 2472,24 грн. та 3 % річних на суму 513 грн., які з огляду на приписи ст. 625 Цивільного кодексу України, також слід визнати похідними від основного боргу, а тому - підставними і такими, що підлягають до задоволення.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені позивачем судові витрати.

Керуючись ст.ст. 12. 129, 165, 236-238, 247 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Екоресурс-Плюс"(88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Баб'яка, 1/78, код 39519259) на користь державного підприємства «Хустське лісове дослідне господарство» (90400, Закарпатська обл., м. Хуст, вул. Сливова, 34, код 22114649) суму 13517,47 грн.( Тринадцять тисяч п'ятсот сімнадцять гривень 47 коп.), в т. ч. 10532,23 боргу за відпущену лісопродукцію, 513 грн. трьох відсотків річних, 2472,24грн. втрат від інфляції, а також та 1600 грн. (Одна тисяча шістсот гривень) на відшкодування судових витрат.

          Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С. Йосипчук