Рішення

від 06.02.2018 по справі 910/22503/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2018Справа № 910/22503/17 Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва"

до Громадської організації "Київ Самоврядний"

про стягнення 20796 грн. 54 коп.

Представники сторін:

від позивача: Максимова Я.С.

від відповідача: не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.12.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" з вимогами до Громадської організації "Київ Самоврядний" про стягнення 20796 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано зобов'язання зі сплати орендної плати за договором № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 19646,08 грн., а також пеню у розмірі 830,76 грн., 3% річних у розмірі 99,69 грн. та інфляційні втрати у розмірі 220,01 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.12.2017 порушено провадження у справі № 910/22503/17 та призначено її до розгляду на 27.12.2017.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції. У відповідності до пункту 9 частини 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У судове засідання 27.12.2017 представники позивача та відповідача не з'явились, клопотань про відкладення розгляду справи не подали, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, за адресою відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленнями про вручення №0103044544290 та №0103044544303.

Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що у справі №910/22503/17 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа є малозначною у розумінні норм Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2017 розгляд справи № 910/22503/17 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 22.01.2018.

Представник відповідача у судове засідання 22.01.2018 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103044544583.

У судове засідання 22.01.2018 з'явився представник позивача, який подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Суд долучив подані документи до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 22.01.2018 оголошено перерву до 06.02.2018.

Представник відповідача у судове засідання 06.02.2018 не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином відповідно до даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що підтверджується повідомленням про вручення №0103044545377.

У судове засідання 06.02.2018 з'явився представник позивача, який подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав усні пояснення.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 06.02.2018, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 06.02.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Громадською організацією Київ Самоврядний (орендар) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (підприємство-балансоутримувач) був укладений договір № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі-Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору, орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київради з питань власності № 30 від 08.11.2016 та розпорядження Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації № 785 від 29.12.2016 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (нежитлові приміщення) для розміщення громадської організації на площі, ще не використовується для провадження підприємницької діяльності за адресою м. Київ, вул. Закревського, 21.

Як встановлено п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є нежилі приміщення загальною площею 91,79 кв.м., в тому числі другий поверх - 91,79 кв.м.

Відповідно до п. 2.2. Договору, вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим актом оцінки майна про вартість майна станом на 31.12.2016 становить 1893200,00 грн. без урахування ПДВ за 91,79 кв.м.

За змістом п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 5279,40 грн. без урахування ПДВ за базовий місяць розрахунку (24.02.2017).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.5. Договору додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

У п.п. 3.6., 3.7. Договору зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

За змістом п. 9.1. Договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 27.02.2020. Термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладання додаткових угод.

Дослідивши зміст договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Суд встановив, що 11.05.2017 Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація передала, а Громадська організація Київ Самоврядний прийняла в орендне користування нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва , загальною площею 91,79 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Закревського, 21, що підтверджується актом прийому-передачі від 11.05.2017, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. Вказаний акт є додатком № 2 до договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Судом встановлено, що за змістом п. 9.1. договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, строк його дії встановлено з 11.05.2017 до 27.02.2020. Термін дії Договору продовжується до повного виконання сторонами своїх зобов'язань шляхом укладання додаткових угод.

01.09.2017 між Деснянською районною в місті Києві державною адміністрацією (орендодавець), Громадською організацією Київ Самоврядний (орендар) та Комунальним підприємством Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (підприємство-балансоутримувач) було укладено додаткову угоду № 1 до договору № 900 від 11.05.2017, відповідно до якої сторони спільно домовились та дійшли згоди припинити дію договору № 900 від 11.05.2017 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Суд встановив, що 01.09.2017 Громадська організація Київ Самоврядний передала, а Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва" прийняло згідно з договором оренди № 900 від 11.05.2017 нежитлове приміщення, що перебуває на балансі Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва , загальною площею 91,79 кв.м., яке розташоване за адресою м. Київ, вул. Закревського, 21, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2017, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Відповідно до положень акта приймання-передачі від 01.09.2017 заборгованість станом на 01.09.2017 склала 19646,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017 не сплатив позивачу суму орендної плати за фактичне користування ним об'єктом оренди у період з 01.06.2017 по 31.08.2017, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 19646,08 грн., інфляційні втрати у розмірі 220,01 грн., 3% річних у розмірі 99,69 грн. та пеню у розмірі 830,76 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до ч. 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

За змістом п. 3.1. договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради № 415/1280 від 21.04.2015, і становить в цілому 5279,40 грн. за місяць.

У п.п. 3.6., 3.7. договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017 зазначено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 15 числа поточного місяця на рахунок підприємства-балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідач, порушивши умови договору № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, не сплатив орендну плату за період з 01.06.2017 по 31.08.2017, що складає 19646,08 грн. Доказів протилежного, а саме доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі суду не надано.

Разом з тим існування заборгованості визнається відповідачем, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2017.

Наявність та обсяг заборгованості Громадської організації Київ Самоврядний за договором № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017 за період з 01.06.2017 по 31.08.2017 у розмірі 19646,08 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв'язку з чим позов Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва до Громадської організації Київ Самоврядний в частині вимог про стягнення основного боргу у розмірі 19646,08 грн. підлягає задоволенню.

Крім того, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 99,69 грн. 3% річних та 220,01 грн. інфляційних втрат за період з 01.06.2017 по 31.08.2017.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Згідно з Законом України Про індексацію грошових доходів населення індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України Про інформацію є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на заявлений період нарахування, з урахуванням строків сплати орендної плати за договором № 900 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 11.05.2017, беручи до уваги, що у заявлений період мала місце дефляція, суд дійшов висновку, що підстави для задоволення вимог позивача про стягнення 220,01 грн. інфляційних втрат відсутні.

Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми 99,69 грн. 3% річних, з урахуванням моменту прострочення сплати орендної плати за кожен місяць по 31.08.2017 (як заявлено позивачем), суд зазначає, що до стягнення підлягає сума 3% річних у розмірі 78,23 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме, в розмірі 78,23 грн., а вимоги щодо стягнення інфляційних втрат не підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 830,76 грн. пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У п.6.2. Договору зазначено, що за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати та інших платежів на користь підприємства-балансоутримувача орендар сплачує на користь підприємства-балансоутримувача пеню у розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних та інших платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Здійснивши перерахунок пені за прострочення оплати у період з червня 2017 року по серпень 2017 року, з урахуванням встановленого у п. 3.7. Договору строку оплати, кінцевої дати нарахування, зазначеної у розрахунку позивача (01.09.2017) та встановлених законом обмежень щодо розміру пені, який не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, суд зазначає, що стягненню підлягає пеня у розмірі 651,98 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва до Громадської організації Київ Самоврядний про стягнення пені підлягають задоволенню частково, у розмірі 651,98 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Громадської організації Київ Самоврядний (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 6 А, офіс; ідентифікаційний код: 40144092) на користь Комунального підприємства Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Деснянського району м. Києва (02217, м. Київ, вул. Закревського, 15; ідентифікаційний код: 39605452) основний борг у розмірі 19646 (дев'ятнадцять тисяч шістсот сорок шість) грн. 08 коп., пеню у розмірі 651 (шістсот п'ятдесят одна) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 78 (сімдесят вісім) грн. 23 коп., та судовий збір у розмірі 1567 (одна тисяча п'ятсот шістдесят сім) грн. 67 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 12.02.2018

Суддя Ю.В. Картавцева