Ухвала

від 12.02.2018 по справі 910/24975/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

12.02.2018Справа № 910/24975/15

За скаргоюДержавного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на діїШевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі№910/24975/15 за позовомДержавного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль доТовариства з обмеженою відповідальністю ТАВАН

простягнення 8 129,01 грн. Суддя Босий В.П.

при секретарі судового засідання Єрмак Т.Ю.

Представники сторін: від позивача (скаржника):не з'явився від відповідача:не з'явився від ВДВС:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство Міжнародний аеропорт Бориспіль звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАН про стягнення 8 129,01 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. позовні вимоги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю ТАВАН на користь Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль пеню у розмірі 759 (сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 65 коп., 3% річних у розмірі 40 (сорок) грн. 52 коп., інфляційні у розмірі 468 (чотириста шістдесят вісім) грн. 84 коп., штраф у розмірі 1 880 (одна тисяча вісімсот вісімдесят) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

03.12.2015 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

29.01.2018 р. через канцелярію суду від Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль надійшла скарга на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 01.02.2018 р. скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль призначено до розгляду на 12.02.2018 р.

Представники позивача, відповідача та державний виконавець, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Таким чином, неявка представників позивача, відповідача та державного виконавця не є перешкодою для розгляду скарги Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва встановив наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження визначено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

Частиною 1 п. 1 ст. 26 Закону України Про виконавче провадження визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Постановою від 03.02.2017 р. державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві було відкрито виконавче провадження ВП№53334145 з виконання наказу господарського суду міста Києва від 03.12.2015 р. №910/24975/15.

29.05.2017 р. старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в межах виконавчого провадження ВП№53334145 була винесена постанова про арешт майна боржника в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору у розмірі 5 000,71 грн.

В цей же день, 29.05.2017 р. старшим державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний:

1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом;

2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження;

3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання;

4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом;

5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Таким чином, необхідними умовами для повернення виконавчого документу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження є відсутність майна у боржника (на яке може бути накладено стягнення за законодавством) та безрезультатність розшуку такого майна.

Судом встановлено, що у зв'язку з невиконанням боржником рішення суду у даній справі, старшим державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві була винесена постанова від 29.05.2017 р. про арешт майна боржника в межах виконавчого провадження ВП№53334145.

В цей же день, державний виконавець виносить постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження .

Тобто, після накладення арешту на майно боржника, державним виконавцем не було вчинено жодної дії з метою його розшуку та звернення стягнення на таке майно.

Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи - підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника. Строк здійснення зведеного виконавчого провадження обчислюється з моменту приєднання до такого провадження останнього виконавчого документа.

З моменту відкриття виконавчого провадження ВП№53334145 (03.02.2017 р.) та до моменту винесення оскаржуваної постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві (29.05.2017 р.) строк для вчинення виконавчих дій, передбачений ч. 2 ст. 30 Закону України Про виконавче провадження , не сплив.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України визначено, що однією із основних засад судочинства є обов'язковість рішень суду, а згідно частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

При цьому, будь-яких виключень або делегування регулювання даних правовідносин іншим нормам законодавства Конституція України не містить.

До того ж, наведені приписи ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012р. вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу №5-рп/2013 Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 р. зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

З наведених приписів Конституції України та рішень Конституційного Суду України вбачається декларування законодавцем безумовного права кожного, на чию користь ухвалено судове рішення, на його виконання.

Відтак суд приходить до висновку, що всупереч приписам Закону України Про виконавче провадження державним виконавцем Шевченківського РВ ДВС міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві не було належним чином вжито необхідних заходів щодо своєчасного і повного виконання рішення господарського суду міста Києва від 18.11.2015 р. у справі № 910/24975/15.

З огляду на викладене, постанова про повернення виконавчого документу стягувачеві ВП№53334145 від 29.05.2017 р. є такою, що винесена передчасно.

Пунктом 9.13 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України №9 від 17.10.2012 р. встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

За таких обставин, доводи Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль визнаються судом правомірними, а постанова старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шеремета О.В. від 29.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу є незаконною та підлягає скасуванню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 234, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Державного підприємства Міжнародний аеропорт Бориспіль на дії Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві задовольнити.

2. Визнати незаконною та скасувати постанову старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Шеремета О.В. від 29.05.2017 р. про повернення виконавчого документа стягувачу ВП№53334145.

3. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.

Суддя В.П. Босий