Рішення

від 08.02.2018 по справі 912/3669/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 лютого 2018 рокуСправа № 912/3669/17 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Скопець В.В. розглянув у судовому засіданні справу №912/3669/17

за позовом: Спільного Українсько-Угорського виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Агродін", 50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 82а

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ", 27251, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Новоградівка

про стягнення 397 315,90 грн

Представники:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № б/н від 11.01.18;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Спільне Українсько-Угорське виробничо-комерційне товариство з обмеженою відповідальністю "Агродін" звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" заборгованості в розмірі 397 315,90 грн, з яких: 210 994,92 грн основного боргу, 18 347,88 грн - 3% річних та 167 973,10 грн інфляційних, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.

В обґрунтування підстав позову позивач послався на невиконання відповідачем умов договору поставки № 37 від 06.04.2013 по оплаті у встановлений строк поставленого товару.

Ухвалою від 13.12.2017 позовну заяву прийнято господарським судом до розгляду та порушено провадження у справі № 912/3669/17, яку призначено до розгляду в судовому засіданні 15.01.2018.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2018, у зв'язку з набранням чинності 15.12.2017 Законом України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", ухвалено розглядати справу №912/3669/17 за правилами загального позовного провадження; визначено. що судове засідання, яке призначено у справі на 15.01.2018, є підготовчим засіданням.

У підготовче засідання 15.01.2018 відповідач не з'явився, своїм правом на подання відзиву не скористався, про поважність причин неподання відзиву суду не повідомлено.

Ухвалою господарського суду від 15.01.2018 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті на 08.02.2018.

В судовому засіданні 08.02.2018 господарський суд розпочав розгляд справи по суті.

Представник позивача в судовому засіданні 08.02.2018 позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 08.02.2018 не брав, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 62).

Згідно з частиною 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 08.02.2018 за відсутності представника відповідача.

На підставі ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши наявні у справі матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.04.2013 між Спільним Українсько-Угорським виробничо-комерційним товариством з обмеженою відповідальністю "Агродін" (далі - СУУВК ТОВ "Агродін") (Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (далі - ТОВ "Новоградівська ССФГ "Степ") (Покупець/відповідач) укладено Договір поставки № 37 (далі - Договір) (а.с. 32-33), за яким Постачальник зобов'язується передати у власність Покупцю ОСОБА_2 (засоби захисту рослин), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити даний ОСОБА_2.

Згідно з п. 2.1. Договору найменування товарів, їх кількість, ціна товарів, їх вартість загальна і за одиницю визначаються у Специфікаціях і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно п.п. 3.1., 3.3. Договору сторонами погоджено:

- загальна вартість Договору складає суму всіх поставок, здійснених протягом строку дії цього Договору;

- розрахунок за товари, що поставляються згідно з цим Договором, здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. Термін розрахунку визначається в Специфікаціях.

Згідно з п. 4.1. Договору постачання товару проводиться партіями протягом 2013 року

Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент передачі товару (п. 4.9. Договору).

Відповідно до п. 6.7. Договору, цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2013, але не припиняє дії до повного виконання сторонами своїх прав і зобов'язань по ньому.

Договір поставки № 37 від 06.04.2013 підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками підприємств.

Сторонами підписано також Специфікації, що є додатками до договору.

Так, у Специфікації від 29.05.2013 (додаток № 5 до Договору) сторони узгодили поставку позивачем відповідачу товару вартістю 58000,44 грн з оплатою його останнім на підставі рахунку-фактури у строк до 15.10.2013;

- у Специфікації від 14.06.2013 (додаток № 6 до Договору) сторони узгодили поставку позивачем відповідачу товару вартістю 49801,20 грн з оплатою його останнім на підставі рахунку-фактури у строк до 15.10.2013;

- у Специфікації від 17.07.2013 (додаток № 7 до Договору) сторони узгодили поставку позивачем відповідачу товару вартістю 103193,28 грн з оплатою його останнім на підставі рахунку-фактури у строк до 15.10.2013 (а.с. 34-36).

Відповідно до умов п. 1 вказаних вище Специфікацій, Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець - прийняти та оплатити ОСОБА_2 на загальну суму 210994,92 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікацій, позивачем було виставлено відповідачу рахунки - фактури № СФ-0000273 від 29.05.2013 на суму 58000,44 грн, № СФ-0000347 від 14.06.2013 на суму 49801,20 грн та № СФ-0000393 від 17.07.2013 на суму103193,28 грн та здійснено поставку товару відповідачеві на загальну суму 210994,92 грн, що підтверджується видатковими накладними: № РН-0000285 від 19.05.2013, № РН-0000361 від 14.06.2013 та № РН-0000404 від 17.07.2013, а також товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи (а.с. 38-48).

Зазначені накладні містять посилання на договір №37 від 06.04.2013 та підписи особи зі сторони відповідача про отримання ОСОБА_2, уповноваженої на вказане згідно довіреностей № 106 від 29.05.2013 № 162 від 17.07.2013, виданих керівником ТОВ "Новоградівська ССФГ "Степ".

Враховуючи умови Договору, вказані вище докази є належними та допустимими доказами, які підтверджують поставку позивачем ОСОБА_2 та отримання його відповідачем.

14.10.2013 між сторонами укладено додаткову угоду № 1, відповідно до якої термін відстрочки оплати ОСОБА_2 за Специфікаціями від 29.05.2013, від 14.06.2013 та від 17.07.2013 було збільшено до 31.12.2014 (а.с. 37).

Однак, як повідомляє позивач, відповідач за отриманий ОСОБА_2 не розрахувався.

Таким чином, заборгованість відповідача на час подання позову по оплаті поставленого ОСОБА_2 складає 210994,92 грн.

В зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті ОСОБА_2, позивач звернувся до господарського суду з даним позовом.

Розглядаючи позовні вимоги, господарський суд враховує положення статті 67 Господарського кодексу України, відповідно до якої відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Частина 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачає, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки, згідно ст. 265 Господарського кодексу України, одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно положень Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша ст. 662), натомість покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (частини перша та друга ст. 692).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо оплати поставленого позивачем товару за договором поставки.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 Господарського кодексу України.

Згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає виконання зобов'язань сторонами належним чином, тобто відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства і у строки, передбачені сторонами чи законом.

За приписом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку товару, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 210994,92 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, однією із основних засад господарського судочинства є змагальність сторін. За приписом ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідачем докази погашення заборгованості за отриманий товар господарському суду не надані.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 210994,92 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних за порушення строків оплати товару в сумі 18347,88 грн та 167973,10 грн інфляційних витрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем нараховано відповідачу 3% річних на суму боргу 210994,92 грн за період прострочення з 01.01.2015 по 23.11.2017.

Господарський суд, перевіривши розрахунок позивача в частині нарахування 3% річних в межах періоду розрахунку позивача, дійшов висновку, що правильним є наступний розрахунок 3% річних:

за період з 01.01.2015 по 23.11.2017 на суму боргу 210994,92 грн 3% річних становлять 18330,54 грн.

У задоволенні 3% річних в іншій частині господарський суд відмовляє у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Стосовно вимоги про стягнення інфляційних втрат господарський суд враховує наступне.

Пунктом 3.2. Договору сторони погодили, що ціна товару, а також усі інші суми, що підлягають виплаті Постачальнику за цим Договором, є базовими, визначеними на дату підписання Договору. У разі збільшення курсу відповідної іноземної валюти (Євро/долар США) до валюти України, встановленої УМВБ (українська міжбанківська валютна біржа) більш як на 1% сума грошових коштів, що підлягає до перерахування Постачальнику, визначається на основі базових цін, встановлених в Специфікаціях, за визначеною в Договорі формулою.

Разом з цим, позивач згідно позову у даній справі просить стягнути базову ціну товару. Тобто позивач не скористався свої правом на перерахунок ціни товару внаслідок знецінення національної валюти за наведеною в Договорі формулою.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України кожній особі надано право на захист своїх цивільних прав та інтересів у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Приписами статті 7 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" кожному гарантовано захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх досягнення (рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України від 02.11.2004 №1-33/2004).

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.

За загальним правилом особа не може бути обмежена у виборі способу захисту порушеного права.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України та про стягнення яких заявлено позивачем, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

З підстав викладеного, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат в розмірі 167973,10 грн, які нараховано на базову ціну товару за період прострочення оплати з січня 2015 по жовтень 2017.

При цьому, наявність у позивача нереалізованого права на здійснення коригування повної вартості ціни товару згідно п. 3.2 Договору не позбавляє суд, у випадку звернення товариства із відповідним позовом про стягнення, зменшити скориговану вартість товару на відповідну суму інфляційних втрат.

Відповідна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 17.10.2017 у справі № 913/81/17.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Спільного Українсько-Угорського виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Агродін" підлягають частковому задоволенню на суму 397298,56 грн з яких: 210994,92 грн основного боргу, 167973,10 грн інфляційних та 18330,54 грн 3% річних. У задоволені позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новоградівська спілка селянських (фермерських) господарств "Степ" (27251, Кіровоградська область, Бобринецький район, с. Новоградівка, ідентифікаційний код 30327666) на користь Спільного Українсько-Угорського виробничо-комерційного товариства з обмеженою відповідальністю "Агродін" (50005, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Каховська, 82а, ідентифікаційний код 30166811) 210994,92 грн основного боргу, 18330,54 грн 3% річних та 167973,10 грн інфляційних втрат, а також 5959,48 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 13.02.2018.

Суддя В.В.Тимошевська

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.