Рішення

від 26.01.2018 по справі 463/3078/17

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №463/3078/17

Провадження №2/463/455/18

ЗАОЧНЕ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2018 року Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Леньо С. І.

з участю секретаря Станько Р.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України з вимогою про стягнення з останнього заборгованості з виплати заробітної плати за фактично відпрацьований час (лютий 2017р.) в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з вересня 1992р. прийнята на посаду лаборанта до ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України . У березні 2017р. їй повідомлено про зміну істотних умов праці за лютий 2017р., а саме про переведення на ставку 0,4, у зв'язку з чим у лютому 2017р. їй нарахована заробітна плата за 8 робочих днів, хоча фактично нею відпрацьовано 20 робочих днів. Всупереч вимогам чинного законодавства, про зміну істотних умов праці її не повідомляли не пізніш ніж за два місяці, а також не ознайомили з наказом про зміну істотних умов. Крім того, вона не давала згоди на таку зміну. За наслідками її звернення в державну службу з питань праці, відносно директора установи відповідача видано припис про усунення порушень закону, щодо не повідомлення працівників про зміну істотних умов праці не пізніш як за два місяці, а також протокол про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП. У зв'язку з таким порушенням, просить примусово стягнути з відповідача заробітну плату за фактично відпрацьований час в розмірі 2000 грн.

В процесі розгляду даної справи, в судовому засіданні 04.12.2017р. відповідач подала заяву про уточнення позову, доповнивши його вимогою про стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 184 грн.

В обґрунтування заяви від 04.12.2017р. покликається на те, що згідно чинного законодавства, у зв'язку з порушенням термінів виплати грошових доходів відповідач зобов'язаний виплатити працівнику компенсацію втрати частини заробітної плати. За її підрахунками, враховуючи заборгованість відповідача в розмірі 2000 грн., розмір такої компенсації становить 184 грн. за період з лютого 2017р. по час подання заяви про уточнення позову.

В судове засідання позивач не з'явилась, хоча про дату, місце і час розгляду справи повідомлялась належним чином. Заявою до суду просить справу розглядати за її відсутності, позовні вимоги підтримує повністю та просить їх задовольнити. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився повторно, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причин неявки не повідомив. Зі згоди позивача та на підставі наявних у справі даних і доказів суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, матеріали справи про адміністративне правопорушення № 463/2028/17 відносно в.о. директора ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 41 КУпАП, оцінивши в сукупності зібрані докази та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 264 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі виходячи з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачу, як працівнику підприємства відповідача, у лютому 2017р. виплачено заробітну плату з розрахунку 8 відпрацьованих робочих днів, що підтверджується копією відповідного розрахункового листа, копія якого долучена до матеріалів справи (а.с.6), а оригінал досліджено в судовому засіданні.

Наказом в.о. директора ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України № 6 від 03.02.2017р. (а.с.9 справи № 463/2028/17) встановлено в інституті неповний робочий тиждень тривалістю три робочих дні з відпрацюванням, згідно графіків складених керівниками структурних підрозділів Установи

Відповідно до акту перевірки ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України (а.с.3-4в), працівниками ГУ Держпраці у Львівській області встановлено порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, а саме про зміну істотних умов праці працівники не повідомлені більше ніж за 2 місяці згідно наказу № 6 від 03.02.2017р.

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 20.06.2017р. (а.с.20 справи № 463/2028/17), яка не оскаржувалась та набрала законної сили, в.о. директора ДУ ЛНДІ епідеміології та гігієни МОН України ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, щодо порушення вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Частиною 3 ст. 32 КЗпП України встановлено, що у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

У частині четвертій статті 97 КЗпП України зазначено, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.

Крім того, статтею 103 КЗпП встановлено, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

Отже, працівників, у яких відбулася зміна істотних умов оплати праці, потрібно письмово повідомити про запровадження цих змін. Таке повідомлення відбувається з моменту видання наказу про введення в дію штатного розпису. Фактично змінювати умови оплати праці конкретному працівнику потрібно після спливу двохмісячного терміну від дати його повідомлення про згадані зміни або раніше, якщо працівник погодиться на ці зміни, про що має подати відповідну заяву.

До спливу двохмісячного строку, за таким працівником зберігаються всі умови та гарантії, встановлені, які діяли до запровадження змін.

Таким чином враховуючи, що позивача не було повідомлено про зміну істотних умов праці не пізніш як за два місяці до видачі наказу № 6 від 03.02.2017р., однак заробітна плата за лютий 2017р. виплачена виходячи з розрахунку проведеного у відповідності до наказу № 6 від 03.02.2017р., чим порушено гарантії позивача, які діяли до запровадження змін, вимогу про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 2000 грн. суд визнає обґрунтованою та ухвалює рішення про її задоволення.

Доказів про неправильність такого розрахунку суду не надано.

Крім того, слід визнати обґрунтованою та задовольнити вимогу про стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 184 грн.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України № 159 від 21.02.2001р.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати , підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом ст. 3 цього Закону, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Крім того, згідно ст. 34 Закону України Про оплату праці , компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно розрахунку позивача, який наведено в заяві про уточнення позовних вимог (а.с.14), такий відповідає положенням ст. 3 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати .

Зокрема, обрахунок проведено за період березень - жовтень 2017р. виходячи з індексу споживчих цін, які, як перевірено судом, відповідають даним, опублікованим центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць на індекс інфляції в період невиплати доходу.

В кінцевому, такий розмір компенсації становить 184 грн., і тому позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору, пропорційно до задоволених вимог, з відповідача в дохід держави за ставками, чинними на момент пред'явлення позову слід стягнути судовий збір в розмірі 640 грн., який належав до сплати при пред'явленні позову відповідно до вимог пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір .

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12,81,82,141,223,263-265,268,280-282 ЦПК України , ст.ст. 3, 11, 15, 16 ЦК України, ст. ст. 32, 97, 103 КЗпП України, суд -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державної установи Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України (79005, м. Львів, вул. Зелена, 12, ЄДРПОУ 02012071) на користь ОСОБА_1 (м. Львів, вул. Тракт Глинянський, 147а/2) заборгованість з виплати заробітної плати за фактично відпрацьований час в розмірі 2000 грн. та компенсацію у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати в сумі 184 грн., а всього 2184 грн. (дві тисячі сто вісімдесят чотири грн.).

Стягнути з Державної установи Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни Міністерства охорони здоров'я України в дохід держави 640 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. ст. 354, 355, пп. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя: Леньо С. І.