Постанова

від 13.02.2018 по справі 911/2930/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 911/2930/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали касаційних скарг ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ"

на ухвалу Господарського суду Київської області

у складі судді: Антонової В.М.

від 27.10.2017 року

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Мартюк А.І., Алданової С.О., Зубець Л.П.

від 04.12.2017 року

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

до 1) Приватного акціонерного товариства "Київ - Атлантик Україна", 2) Дочірнього підприємства "Атлантик Фармз", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ", 4) ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS

про стягнення 8 381 075,64 грн.

за заявою Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк"

про вжиття заходів до забезпечення позову

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна", Дочірнього підприємства "Атлантик Фармз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" та ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по несплаченим процентам за додатковим договором № 1 про надання мультивалютної відновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 06.301.-72/168 від 24.07.2013 року та за додатковим договором № 2 про надання невідновлювальної кредитної лінії в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 06.301.-72/168 від 24.07.2013 року у розмірі 328 083,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2017 року становить 8 381 075,64 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі, як позичальники та солідарні боржники, неналежним чином виконували свої зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом за додатковими договорами № 1 та № 2 від 24.07.2013 року, укладеними в рамках Генерального договору про здійснення кредитування № 06.301.-72/168 від 24.07.2013 року.

26.10.2017 року позивача подав до Господарського суду Київської області заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідачів, що знаходяться в банківських установах на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову 328 083,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2017 року становить 8 381 075,64 грн.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що невжиття таких заходів може зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у даній справі, оскільки у відповідачів перед позивачем існують невиконані зобов'язання за кредитними договорами, заборгованість за якими є значною сумою і перебуває в статусі проблемної. За твердженням заявника існує ймовірність, що грошові кошти, які є у відповідачів на момент пред'явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Зазначені припущення заявник обґрунтовує тим, що передане йому відповідачами 1, 2 та 3 в заставу майно було ними реалізоване без спрямування коштів від реалізації на погашення кредитної заборгованості, що підтверджується листами відповідачів 1, 2 та 3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.10.2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року, заяву Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про вжиття заходів до забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти Приватного акціонерного товариства "Київ-Атлантик Україна", Дочірнього підприємства "Атлантик Фармз", Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" та ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS, що знаходяться в банківських установах на рахунках, які будуть виявлені Державною виконавчою службою в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, в межах ціни позову - 328 083,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2017 року становить 8 381 075,64 грн.

Судові рішення мотивовані тим, що наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи щодо ймовірного утруднення виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума боргу є значною, а в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачами - 1, 2, 3, як позичальниками, та відповідачем-4, як поручителем, дій щодо належного виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Натомість наявні докази, які свідчать про те, що майно та обігові кошти відповідачів використовуються ними для загального корпоративного бізнесу і можуть в подальшому зникнути чи зменшитись, оскільки відповідачі вчиняють дії щодо реалізації заставленого майна. За висновком судів, такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідачів є обґрунтованим, адекватним і відповідає предмету спору, спрямований на запобігання ймовірним порушенням майнових прав позивача, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Третій та четвертий відповідачі - ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" подали касаційні скарги, в яких просять скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 27.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року, прийняти нове рішення, яким відмовити у повному обсязі у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідачів. В обґрунтування зазначених вимог заявники касаційних скарг посилаються на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного господарського суду від 04.01.2018 року у справі № 911/2930/17 визначено колегію суддів у складі: Баранець О.М. (головуючий), судді: Вронська Г.О., Студенець В.І.

Ухвалою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2018 року за касаційними скаргами ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" на ухвалу Господарського суду Київської області від 27.10.2017 року та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року у справі №911/2930/17 відкрито касаційне провадження. Касаційні скарги призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач-3 в касаційній скарзі зазначає про те, що оскаржувана ним ухвала місцевого господарського суду була прийнята за відсутності відповідачів та їх представників, висновки судів про доведеність обставин реалізації відповідачами заставленого майна є помилковими, оскільки листи відповідачів 1, 2 та 3 не є доказами відчуження відповідачами предмета застави, суди не досліджували умови укладених між сторонами у справи договорів застави № 06-301-72/449 та № 06-301-72/450, не дослідили який обсяг врожаю був реалізований, яке майно перебуває в заставі та його вартість. За твердженням скаржника обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає предмету спору, суди не дотримались збалансованості інтересів сторін та арешт рахунків відповідачів призведе до повної зупинки їх господарської діяльності, неможливості виплати заробітної плати працівникам та погіршення фінансового стану підприємств.

Відповідач-4 в касаційній скарзі зазначає про відсутність підстав для арешту його рахунків, оскільки позивач не довів обставини вчинення ним дій, направлених на зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю його майна або грошових коштів, а надані позивачем листи стосуються лише відповідачів 1, 2 та 3. За твердженням скаржника, загальна вартість переданого в заставу банку майна значно перевищує розмір позовних вимог, застосовані заходи забезпечення позову є незаконними та неспіввідносними з позовними вимогами та арешт грошових коштів на його рахунках завдасть шкоди господарській діяльності.

30.01.2018 року до Касаційного господарського від позивача - Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких позивач просить касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 27.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційних скарг не відповідають дійсним обставинам справи, а надані позивачем докази в підтвердження викладених в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову обставин свідчать про те, що відповідачі, незважаючи на наявну можливість здійснити оплату наявної перед позивачем заборгованості після збору врожаю, ухиляються від обов'язку її погашення наявної заборгованості та витрачають грошові кошти на інші цілі - для загального корпоративного бізнесу. Також зазначає про те, що відповідачі в касаційних скаргах наводять недостовірні (завищені) дані щодо заставної вартості майна, а майно, передане в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами забезпечує виконання грошових зобов'язань з повернення усієї суми кредиту, сплати всіх відсотків, комісій та неустойки, а не лише відсотків за користування кредитом. За твердженням позивача, накладення арешту в межах заявленої суми не порушить права працівників на своєчасне отримання заробітної плати, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства у державного виконавця відсутня можливість накладення арешту на рахунки, що використовуються виключно для здійснення виплат по захищеним статтям видатків (на заробітну плату, вихідну допомогу у разі звільненні, лікарняні, інші соціальні виплати), а невиконання відповідачами обов'язку з повернення кредитних коштів призводить до спричинення збитків банківській установі, і, як наслідок, до зменшення податкових відрахувань до державного бюджету.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень статей 66, 67 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваних ухвали та прийняття оскаржуваної постанови, господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Види забезпечення позову повинні бути співвідносними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову заходами, не передбаченими цим Кодексом.

Таким чином забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову та надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Предметом спору у даній справі є стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по несплаченим процентам за договорами, укладеними в рамках Генерального договору № 06.301.-72/168 від 24.07.2013 року, у розмірі 328 083,20 доларів США, що за курсом НБУ станом на 28.08.2017 року становить 8 381 075,64 грн., яка, як правильно встановлено судами, є значною сумою. За твердженням позивача зазначена заборгованість виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачами своїх зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, в забезпечення виконання зобов'язань з повернення кредитних коштів, сплати відсотків за Генеральним договором № 06.301.-72/168 від 24.07.2013 року між позивачем та другим і третім відповідачами укладено договори застави № 06-301-72/449 та № 06-301-72/450, за якими в заставу банку було передано майно (сільськогосподарську продукцію), що стане власністю заставодавця в майбутньому, зокрема майбутній врожай кукурудзи, соняшнику, сої, врожай яких очікується у 2016 році.

Позивач звернувся до першого, другого та третього відповідачів з листам, в яких просив надати йому документи, які б підтверджували наявність на їх балансах майна, переданого в заставу банку із зазначенням місця зберігання майна. У відповідь на звернення позивача відповідачі в листах № 19, № 21 та № 31 від 23.05.2017 повідомили банк про те, що передане в заставу майно (врожай 2016 року) реалізований, а кошти від відповідної реалізації були використані для загального корпоративного бізнесу.

Таким чином, як правильно встановлено судами, в зазначених листах відповідачі 1, 2 та 3, як позичальники, підтвердили обставини наявності у них майна та обігових коштів, які за викладеними у відповідних листах доводами не були спрямовані на погашення заборгованості за кредитним договором, відповідачі 1, 2 та 3 не заперечували обставин наявності у них зобов'язань за кредитним договором та, відповідно, заборгованості по сплаті, зокрема, процентів за користування кредитними коштами. Наведеним спростовуються безпідставні твердження відповідача-2 в касаційній скарзі про те, що зазначені листи відповідачів 1, 2 та 3 не є підтверджують обставин відсутності предмету застави та відчуження предмета застави.

Врахувавши наведене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що наведені позивачем в заяві про вжиття заходів до забезпечення позову доводи щодо ймовірного утруднення виконання рішення суду у даній справі є обґрунтованими, оскільки заявлена позивачем до стягнення сума боргу є значною, а в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази вчинення відповідачами - 1, 2, 3, як позичальниками, та відповідачем-4, як поручителем, дій щодо належного виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами. Натомість надані позивачем докази, зокрема листи відповідачів № 19, № 21 та № 31 від 23.05.2017 року свідчать про те, що наявні у відповідачів майно та обігові кошти можуть в подальшому зникнути чи зменшитись, оскільки відповідачі вчиняють дії щодо реалізації заставленого майна і кошти не направляються ними на погашення існуючої перед позивачем заборгованості, а використовуються ними для загального корпоративного бізнесу.

Твердження відповідача-3 в касаційній скарзі про те що суди не дослідили який обсяг врожаю був реалізований, є безпідставними, оскільки відповідачами в листах було зазначено про реалізацію урожаю 2016 року майже на 100%, що було враховано судами попередніх інстанцій та на підставі чого суди дійшли висновків у справі про наявність підстав для забезпечення позову.

В касаційній скарзі відповідач-3 зазначає про те, що обраний позивачем захід забезпечення позову не відповідає предмету спору, оскільки підстави, зазначені позивачем в заяві про забезпечення позову стосуються неможливості позивачем в майбутньому звернути стягнення на предмет застави, однак вимога про звернення стягнення на предмет застави за договорами застави № 6.301-72/449 та № 6.301-72/450 від 20.07.2016 року не заявлялась.

Однак колегія суддів не приймає до уваги зазначені посилання, оскільки захід забезпечення позову має відповідати саме предмету спору, а не його підставам,

Таким чином колегія суддів вважає, що застосований місцевим господарським судом такий захід забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти відповідачів є обґрунтованим, адекватним і відповідає предмету спору, яким у даній справі є стягнення заборгованості, спрямований на запобігання ймовірним порушенням майнових прав позивача, а невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-3 касаційній скарзі на те, що ухвала місцевого господарського суду по забезпечення позову була винесена за відсутності відповідачів та їх представників, оскільки положення Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на дату винесення оскаржуваної ухвали, не передбачали вирішення питань про забезпечення позову та винесення ухвали з повідомленням та викликом учасників справи.

Доводи скаржників про те, що арешт рахунків відповідачів призведе до повної зупинки їх господарської діяльності та погіршення фінансового стану підприємств є безпідставними, оскільки заявлені та застосовані судом заходи забезпечення позову не позбавляють відповідачів їх конституційних прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, не перешкоджають займатись господарською діяльністю, а лише обмежують їх право на період дії таких заходів вільно користуватись грошовими коштами в межах ціни позову.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача-4 в касаційній скарзі на відсутність підстав для арешту його рахунків, оскільки відповідач-4 є поручителем відповідачів за договором поруки № 06.301-72/172 від 24.07.2013 року та відповідно до вимог статей 553, 554 Цивільного кодексу України та договору поруки є солідарним з позичальниками боржником і відповідає перед кредитором за повне виконання зобов'язань у тому ж обсязі, що і боржники.

З огляду на зазначене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення заяви позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову у застосований спосіб є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи та нормам процесуального права, які були чинні станом на дату винесення оскаржуваних ухвали місцевого господарського суду та на дату прийняття постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані відповідачем ухвала господарського суду першої інстанції про вжиття заходів забезпечення позову у даній справі та постанова апеляційного господарського суду відповідають вимогам закону, а посилання скаржників на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права під час винесення судами попередніх інстанцій оскаржуваних ухвали та постанови не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 300, 304, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги ATLANTIC AGRO HOLDINGS ApS та Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантик Фармз ІІ" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 27.10.2017 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.12.2017 року у справі № 911/2930/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

В. Студенець